Рішення № 18473542, 27.09.2011, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "27" вересня 2011 р.Справа № 20/5007/68/11

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Гнисюка С.Д.

за участю представників сторін

від позивача ОСОБА_1 - адвокат, договір від 08.07.2011р.

від відповідача не з'явився

Розглянув у відкритому судовому асіданні справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (м.Житомир)

до Приватного багатопрофільного науково-виробничого підприємства "Промсвіт" (м.Житомир)

про стягнення 96929,87 грн.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до господарського суду Житомирської області з позовом до Приватного багатопрофільного науково-виробничого підприємства "Промсвіт" про стягнення 96929,87грн.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 03.08.2011р. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження по справі № 20/5007/68/11.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 18.08.2011р. розгляд справи відкладено, зобов'язано представників сторін подати належні документи по справі.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 06.09.2011. розгляд справи відкладено на підставі ст. 77 ГПК України, у зв'язку з неявкою відповідача який був повідомлений належним чином, що підтверджується підписом уповноваженого представника на повідомленні про вручення поштового відправлення (а.с.137, 138).

В судовому засіданні 27.09.2011р. представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав зазначених у позовній заяві.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилався на невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, в частині оплати за фактично отриманий товар.

Також, позивач зазначив, що в період з 2008р. по дату подачі позову до суду відповідач здійснив часткові проплати в сумі 840615,85грн. підтвердженням чого є банківські виписки (а.с.60-112, 144), платіжне доручення №4167 від 23.12.2010р. (а.с.152) та акт звірки підписаний представниками обох сторін та їх підписи скріплені печатками (а.с.113-115). Таким чином, заборгованість відповідача за отриманий товар становить 96929,87грн. (937545,72грн. - 840615,85грн. = 96929,87грн.).

Відповідач не скористався своїм правом надання письмового відзиву на позовну заяву та правом на участь в судовому засіданні: повноважного представника в судове засідання не направив, хоча про час та місце розгляду справи належним чином був повідомлений, що підтверджується підписом уповноваженого представника у повідомленні про вручення поштового відправлення (а.с.151). Вимог ухвал господарського суду Житомирської області від 03.08.2011р. та від 06.09.2011р. не виконав, про наявність поважних причин неможливості подання до суду витребуваних ухвалами документів суд не повідомив.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950р., ратифікованої Україною 17.07.1997р., кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обовязків цивільного характеру.

На запитання суду щодо наявності додаткових доказів по справі, представник позивача зазначив, що всі суми у накладних наданих суду повністю співпадають з сумами вказаними в акті звірки взаєморозрахунків, за виключенням накладної ТККВ-00236 від 29.07.2008р., яка в акті вказана на суму 2345,24грн., а в наявності лише накладна на суму 2111,84грн. Такі обставини виникли через той факт, що дана накладна на суму 2111,84 насправді перероблялася на накладну на суму 2345,24 у зв'язку з тим, що відповідач попросив додати до неї цього ж дня певний товар. Але у позивача збереглася лише накладна на суму 2111,84грн., і тому надати суду накладну на справжню суму відпущеного товару не має можливості. Однак, накладна на суму 2345,24грн. має бути в наявності у відповідача, інші додаткові докази відсутні. Відповідач вищезазначену накладну на вимогу суду не надав. Таким чином, представник позивача просив суд розглянути спір за наявними у справі документами.

Враховуючи, що явка учасників судового процесу в судове засідання не визнавалася обовязковою, а також з врахуванням того, що строк розгляду позовної заяви майже сплинув (позовна заява надійшла до суду 01.08.2011р., відповідно до ст. 77 ГПК України відкладення розгляду справи можливе в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу) господарський суд Житомирської області визнав за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача та за наявними в матеріалах справи документами у відповідності до ст.75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, господарський суд Житомирської області, -

ВСТАНОВИВ:

Стаття 181 ГК України визначає загальний порядок укладання господарських договорів, зокрема у ч. 1 цієї статті йдеться, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Статтями 202, 205 ЦК України закріплено загальне поняття правочину, яким є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин для якого не встановлена обовязкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до положень ст. ст. 638, 639 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може укладатися в будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду догорів не вимагалася.

Як вбачається із матеріалів справи між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (далі позивач) та Приватним багатопрофільним науково-виробничим підприємством "Промсвіт" (далі відповідач) було укладено усну угоду, згідно якої позивачем в період з 01.01.2008р. по 26.05.2011р. на підставі накладних (а.с.9-59) було передано відповідачу товар на загальну суму 937317,32грн., який прийнято відповідачем, що підтверджується підписами уповноваженої особи на накладних, які скріплені печаткою відповідача та довіреністю на отримання товару №Дов-000098 від 31.08.2009р. Факт отримання товару підтверджується також актом звірки, який підписаний представниками обох сторін та їх підписи скріплені печатками (а.с.113-115)

Враховуючи викладене судом встановлено, що між сторонами виникли правовідносини купівлі - продажу.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Судом встановлено, що відповідач частково розрахувався за поставлений товар в сумі 840615,98грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, зокрема, банківськими виписками (а.с.60-112, 144) та платіжним дорученням №4167 від 23.12.2010р. (а.с.152).

Згідно ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, момент, коли боржник буде вважатися таким, що прострочив виконання, настане зі спливом семиденного строку після представлення кредитором вимоги щодо виконання зобов'язання боржником. В разі не виконання вимоги боржником з цього моменту буде вважатись порушення права кредитора і виникнуть підстави для звернення до суду за захистом порушених прав.

У відповідності з вищезазначеною статтею ЦК України 15.07.2011р. позивачем на адресу відповідача було надіслано претензію №2 від 14.07.2011р. з вимогою сплати заборгованості в сумі 96929,87грн. за поставлений товар на протязі семи днів. (а.с.116).

Зазначену вимогу відповідачем було отримано 20.07.2011р., що підтверджується підписом уповноваженої особи на повідомленні про вручення поштового відправлення (а.с. 118). Сторонами суду не надано доказів щодо відповіді або задоволення відповідачем претензії позивача. Крім того, представник позивача в судовому засіданні зазначив, що відповідач відповідь на претензію не надавав, вимоги позивача щодо погашення заборгованості залишилися незадоволеними.

Матеріалами справи доведено, що станом на день подачі позовної заяви внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати фактично отриманого товару за останнім утворилась заборгованість в сумі 96701,34грн. (937317,32грн. - 840615,98грн. = 96701,34грн.).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 ЦК України).

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст.173 ГК України).

Відповідно до ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин, повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться.

З приписами статті 193 ГК України кореспондуються положення статті 526 ЦК України щодо належного виконання сторонами зобов'язання.

Окрім того, відповідно до ст.193 ГК України та ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, крім випадків, передбачених законом або договором.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги позивача такими, що доведені матеріалами справи та підлягають частковому задоволенню в сумі 96701,34грн.

Також, позивач в позовній заяві просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 6000,00грн. витрат за послуги адвоката, 969,30грн. державного мита, 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми, судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Згідно із ч. 3 ст. 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку встановленому Законом України "Про адвокатуру", а згідно із ст.12 цього Закону оплата праці адвоката здійснюється на підставі письмової угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Поняття особи, котра є адвокатом наводиться в ст. 2 Закону України "Про адвокатуру", яка зазначає, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

Таким чином, визначальним та достатнім для відшкодування стороні витрат по оплаті послуг адвоката є факт здійснення такої оплати за умовами відповідного договору, підтверджений платіжними документами, а також факт надання послуг саме адвокатом, а не іншим представником.

Обґрунтовуючи вимогу про відшкодування витрат на оплату послуг адвоката, позивач долучив до матеріалів справи договір про надання правової допомоги адвокатом від 08.06.2011р., укладений між позивачем та адвокатом ОСОБА_1 (а.с.120-121), копію Свідоцтва про право на зайняття адвокатської діяльності №523 видане 12.08.2010р. гр. ОСОБА_1 (а.с.124), розрахунок-фактура вартості наданих юридичних послуг в сумі 6000,00грн. №321 від 22.07.2011р. (а.с.36) та платіжне доручення №1555 від 25.07.2011р. про сплату позивачем адвокату ОСОБА_1 гонорару в сумі 6000,00грн. (а.с.122).

Відповідно до ст.49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, повязані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, а також той факт, що представництво інтересів позивача у всіх судових засіданнях здійснювалося адвокатом ОСОБА_1, суд дійшов висновку про покладення на відповідача витрат позивача на послуги адвоката пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно із ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що позов обґрунтований, підтверджений належними доказами, що містяться в матеріалах справи та підлягає частковому задоволенню.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 44, 49 ГПК покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд Житомирської області,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного багатопрофільного науково-виробничого підприємства "Промсвіт" (10031, м. Житомир, вул. Ватутіна, 61, ідентифікаційний код 32265282) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (10014, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) 96701,34грн. (дев'яносто шість тисяч сімсот одну гривню 47 коп.) - заборгованості, 967,01грн. (дев'ятсот шістдесят сім гривень 01 коп.) - державного мита, 235,44грн. (двісті тридцять п'ять гривень 44 коп.) - витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 5985,86грн. (п'ять тисяч дев'ятсот вісімдесят п'ять гривень 86 коп.) - витрат на послуги адвоката.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяГнисюк С.Д.

<Поле для текста >

Віддрукувати: 3 прим.

1 - в справу

2 - позивачу

3 - відповідачу (рек. з пов.)

<Текст >