Постанова № 18472350, 23.06.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Донецький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

Іменем України

Постановлена у нарадчій кімнаті 23 червня 2011 року № 2а/0570/7805/2011

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Михайлик А.С,

при секретарі судового засідання - Мороз И.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького окружного

адміністративного суду адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Донстрой ЛТД»

до Горлівської обєднаної державної податкової інспекції

про про визнання недійсним акту від 18.08.2010 року № 164/24 опису

активів, на які поширюється право податкової застави на загальну

суму 1 540 235, 40 грн.,

з участю представників:

від позивача - ОСОБА_1 (за дов. № 11 від 12.04.2010 року),

від відповідача- ОСОБА_5 (за дов. № 7259/10/10-013 від 11.05.2011 року),

ОСОБА_2 (за дов. № 118/10/24-013 від 10.01.2011 року),

У травні 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Донстрой ЛТД» (надалі -ТОВ «Донстрой ЛТД», позивач) звернулось до Донецького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Горлівської обєднаної державної податкової інспекції (далі -Горлівської ОДПІ, відповідач) про визнання нечинним акту від 18.08.2010 року № 164/24 опису активів, на які поширюється право податкової застави на загальну суму 1 540 235, 40 грн. та зобовязання вчинити дії відносно припинення обтяження і скасування реєстрації права податкової застави у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна згідно з актом опису №164 від 18.08.2010 року.

23 червня 2011 року представником позивача надано заяву про уточнення позовних вимог, згідно якої позивач просить суд визнати недійсним акт від 18.08.2010 року № 164/24 опису активів, на які поширюється право податкової застави на загальну суму 1 540 235, 40 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що згідно акту опису від 18 серпня 2010 року № 164/24 відповідач провів опис належного позивачу майна, вартість якого в 49 разів перевищує суму податкового боргу, а тому зазначений акт суперечить положенням законодавства в чати сні встановлення необхідності дотримання співрозмірності між податковим боргом та вартістю активів, що включені до податкової застави. До того ж, нерухоме майно, опис якого проведений відповідачем, не може бути предметом податкової застави, оскільки станом на дату складання оскаржуваного акту вказане майно знаходилося у заставі на підставі договору іпотеки від 21 травня 2007 року, укладеного між позивачем та Горлівською філією Центрально-Міського відділення «Промінвестбанку».

Незважаючи на те, що нерухоме майно за актом опису від 18.08.2010 року № 164/24 було обтяжене, відповідач всупереч вимогам Закону України «Про заставу», що узгоджуються із положеннями Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» на підставі акту опису №164 від 18 серпня 2010 року зареєстрував публічне обтяження в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.

З урахуванням наведеного позивач просив визнати недійсним акт від 18 серпня 2010 року № 164/24 опису активів, на які поширюється право податкової застави на загальну суму 1 540 235, 40 грн.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представники відповідача позовні вимоги не визнали, надали заперечення від 15 червня 2011 року (арк. справи 43), в яких зазначили, що активи позивача, згідно акту опису від 18 серпня 2010 року № 164/24 перебувають в податковій заставі. Дані активи підприємством виділені самостійно, посадовими особами позивача акт підписаний без заперечень. Враховуючи встановлення положенням Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» неможливість погашення податкового боргу платника податків за рахунок майна, наданого платником податків ним у заставу іншим особам, якщо така застава була належним чином зареєстрована у державних реєстрах застав рухомого або нерухомого майна відповідно до закону, до моменту виникнення права податкової застави, відповідач наполягав на відсутності впливу оскаржуваного акту на права та обовязки позивача.

В судовому засідання представники відповідача просили суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи документи, суд,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Донстрой ЛТД» зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Горлівської міської ради 18 вересня 2003 року № 1 256 120 0000 000338, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 298398, ідентифікаційний код 32644558, місцезнаходження: 84617, Донецька область, м. Горлівка, вул. Першотравнева, буд. 46 (арк. справи 18).

У звязку із нездійсненням позивачем своєчасної сплати податкових зобовязань, та наявністю в позивача податкового боргу 16 серпня 2010 року Горлівського ОДПІ за юридичною адресою боржника направлено першу податкову вимогу № 1/129, в якій визначено, що сума податкового боргу відповідача станом на 16 серпня 2010 року складає 30 865, 94 грн. (арк. справи 11).

18 серпня 2010 року відповідачем складений акт опису активів, на які поширюється право податкової застави від 18 серпня 2010 року № 164/24. Згідно зазначеного акту до податкової застави включені складські приміщення за адресою: м. Горлівка, вул. Першотравнева, 46/1, площею 2203, 9 кв. м. балансовою вартістю 1540235, 40 грн. (арк. справи 10). На підставі наведеного акту опису, майно ТОВ «Донстрой ЛТД», що включено до податкової застави, зареєстроване відповідачем у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, про що свідчать витяги з Державного реєстру обтяжень майна від 26 серпня 2010 року за № 28274730 (арк. справи 12, 13).

У звязку із надходженням інформації відносно того, що активи позивача за актом опису від 18 серпня 2010 року № 164/24, є предметом іпотеки за раніше укладеними з банком договорами іпотеки, відповідачем складено другий акт опису активів, на які поширюється право податкової застави від 29 жовтня 2010 року № 265/24, до складу якого включено рухоме майно позивача, а саме: виробничі потужності (станок, бетономішалка, ін.) та нерухоме майно, а саме: 49/100 частини адміністративної будівлі А-ІІ, що розташована за адресою: м. Горлівка, пров. Дитячий, б. 5-А. Зазначений акт опису скасований постановою Донецького окружного адміністративного суду від 05 травня 2011 року у справі № 2а/0570/5969/2011 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Донстрой ЛТД» до Горлівської обєднаної державної податкової інспекції про скасування акту від 29 жовтня 2010 року № 265/24 опису активів, на які поширюється право податкової застави, що набрала чинності 22 червня 2011 року.

Спірним питанням цієї справи є правомірність акту опису активів, на які поширюється право податкової застави № 164/24 від 18 серпня 2010 року, який за своїм змістом є актом індивідуальної дії у розумінні приписів Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до положень статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податкова застава, згідно пункту 1.17 статті 1 Закону України № 2181-ІП, у редакції чинній до 01 січня 2011 року, є способом забезпечення податкового зобовязання платника податків, не погашеного у строк. Податкова застава виникає в силу закону. У силу податкової застави орган стягнення має право в разі невиконання забезпеченого податковою заставою податкового зобовязання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами у порядку, встановленому законом. Пріоритет заставодержателя на задоволення вимог із заставленого майна встановлюється відповідно до закону.

Згідно підпункту 8.2.1 пункту 8.2 статті 8 цього ж Закону, у редакції чинній до 01 січня 2011 року, право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Законом, суми податкового зобовязання, визначеної контролюючим органом, - з дня, наступного за останнім днем граничного строку такого погашення, визначеного у податковому повідомленні.

При цьому, редакція Закону України № 2181-ІІІ до 01.01.2011 року у підпункті 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 визначала перелік активів, що не можуть бути використані як джерела погашення податкового боргу за його самостійним рішенням або за рішенням органу стягнення, зокрема, майно платника податків, надане ним у заставу іншим особам, якщо така застава була належним чином зареєстрована у державних реєстрах застав рухомого або нерухомого майна відповідно до закону, до моменту виникнення права податкової застави.

Згідно статті 575 Цивільного кодексу України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Правовідносини, що повязані із заставою нерухомості (іпотекою), в тому числі в частині визначення предмету іпотеки, пріоритету іпотеки та інших питань, також врегульовані Законом України «Про іпотеку».

В силу статті 1 Закону України «Про іпотеку» нерухоме майно (нерухомість) - земельні ділянки, а також обєкти, розташовані на земельній ділянці і невідємно повязані з нею, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Статтею 4 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому законодавством. У разі недотримання цієї умови іпотечний договір є дійсним, але вимога іпотекодержателя не набуває пріоритету відносно зареєстрованих прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно.

Державна реєстрація здійснюється особою, на яку відповідно до законодавства покладені функції щодо державної реєстрації обтяжень нерухомого майна іпотекою, на підставі повідомлення іпотекодержателя, в якому зазначається така інформація: 1) відомості про іпотекодавця та іпотекодержателя: для іпотекодавця та іпотекодержателя - юридичних осіб відомості про: для резидентів - найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб - підприємців; для нерезидентів -найменування, місцезнаходження та державу, де зареєстровано особу; 2) опис предмета іпотеки, достатній для його ідентифікації, та/або його реєстраційні дані; 3) розмір основної суми заборгованості та процентів за основним зобовязанням та/або посилання на правочин, в якому встановлено основне зобовязання у разі, якщо іпотекою забезпечується задоволення вимог, які можуть виникнути в майбутньому; 4) строк повного виконання основного зобовязання або строк дії іпотечного договору в разі, якщо іпотекою забезпечується задоволення вимог, які можуть виникнути в майбутньому; 5) посилання на видачу заставної, її номер.

Як було встановлено в судовому засіданні, складські приміщення, що розташовані за адресою: м. Горлівка, вул. Першотравнева, 46/1, площею 2203, 9 кв. м. балансовою вартістю 1 540 235, 40 грн., з 21.05.2007 року є предметом договору іпотеки №3-61-07 від 21.05.2007 року укладеного між позивачем та Горлівською філією Центрально-Міського відділення «Промінвестбанку», що підтверджується витягом з Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна (арк. справи 14, 15).

Отже, як встановлено судом і підтверджується матеріалами справи, нерухоме майно -складські приміщення, що розташовані за адресою: м. Горлівка, вул. Першотравнева, 46/1, площею 2203, 9 кв. м. балансовою вартістю 1 540 235, 40 грн., що включено до податкової застави, за актом опису від 18 серпня 2010 року № 164/24, через перебування з 21.05.2007 року в іпотеці на умовах договору №3-61-07 від 21.05.2007 року, за вказівкою підпункту 7.3. пункту 7.3. статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Отже, за рахунок вартості описаного майна за актом опису № 164/24 від 18 серпня 2010 року, відповідач не може здійснити погашення податкового боргу платника податків, а тому проведений відповідачем опис майна не може забезпечити досягнення мети застосування податкової застави - забезпечення погашення платником податків податкових зобовязань.

За таких обставин, включення податковим органом до акту опису від 18 серпня 2010 року № 164/24 активів нерухомого майна платника податків, що перебуває в заставі інших осіб не відповідає вимогам чинного законодавства України.

З урахуванням встановлених обставин, акт від 18.08.2010 року № 164/24 опису активів до якого включено нерухоме майно - складське приміщення, яке розташоване за адресою: м. Горлівка, вул. Першотравнева, 46/1, площею 2203, 9 кв. м. до акту від 18.08.2010 року № 164/24 складений із порушенням вимог підпункту 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України № 2181-III у редакції чинній до 01.01.2011 року, а тому такий акт є недійсним.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 17-20, 52, 69-72, 86, 94, 158-164, 167, 254, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Донстрой ЛТД» до Горлівської обєднаної державної податкової інспекції про визнання недійсним акту від 18.08.2010 року № 164/24 опису активів, на які поширюється право податкової застави на загальну суму 1 540 235, 40 грн., - задовольнити повністю.

Визнати недійсним акт від 18.08.2010 року № 164/24 опису активів, на які поширюється право податкової застави на загальну суму 1 540 235, 40 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Донстрой ЛТД» судові витрати у розмірі 3 грн. (три) 40 коп.

Вступну та резолютивну частини постанови проголошено в судовому засіданні 23 червня 2011 року у присутності представників сторін.

Повний текст постанови складений 25 червня 2011 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 червня 2011 р. справа № 2а/0570/8705/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17 час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Івченко В.Б

при секретарі Очкасової К.С.

за участю представника позивача - Єфімової С.В,

розглянувши у відкритому судовому засідання адміністративну справу за позовом Іловайського транспортного прокурора, який діє в інтересах держави в особі Головної державної інспекції на автомобільному транспорті Міністерства транспорту та звязку України в особі структурного підрозділу - територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Донецькій області до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за порушення законодавства про автомобільний транспорт, -

ВСТАНОВИВ:

Іловайський транспортний прокурор звернувся до суду з позовною заявою в інтересах Головної державної інспекції на автомобільному транспорті Міністерства транспорту та звязку України в особі Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Донецькій області до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за порушення законодавства про автомобільний транспорт. Позов обґрунтований тим, що інспекторами Територіального управління Головавтотрансінспекції в Донецькій області 04.02.2011 року, під час перевірки транспортного засобу марки «ПАЗ 32054», держномер НОМЕР_1, який належить ОСОБА_4, встановлено, що при здійсненні водієм ОСОБА_5 нерегулярного пасажирського перевезення, у порушення вимог ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт», перевізник не забезпечив водія ліцензійною карткою, договором з замовником, документом про сплату транспортних послуг. Водій з Актом перевірки № 222505 ознайомлений. На підставі зазначеного Акту перевірки, 14 березня 2011 року начальником Територіального управління Головавтотрансінспекції в Донецькій області Провоторовим В.П. стосовно ОСОБА_4 винесено постанову № 118735 про застосування фінансових санкцій в сумі 1700 грн., яку 16 березня 2011 року направлено заказною поштою для добровільного виконання. До теперішнього часу сума штрафних санкцій не сплачена, тому позивач просить стягнути на користь держбюджету фінансові санкції у розмірі 1700 грн.

В судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги, просила суд задовольнити позов в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не зявився, про час і місце судового розгляду належним чином повідомлений. Заяв про відкладення розгляду справи не надходило. Оскільки належним чином повідомлений відповідач в судове засідання не зявився і не повідомив про причини неявки, суд вважає за можливе розглянути справу за його відсутності на підставі наявних у справі доказів.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши подані документи і матеріали, зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне. На підставі п. 2 ст. 121 Конституції України на органи прокуратури України покладено функції представництва інтересів держави у суді.

Відповідно до ч. 2 ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру» підставою представництва органами прокуратури України в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчинюються у відносинах між ними або державою.

Відповідно до «Положення про Головну державну інспекцію на автомобільному транспорті», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2004 року № 1190, в редакції постанови від 31 березня 2010 року № 287 (далі - Положення), позивач - Головна державна інспекція на автомобільному транспорті є урядовим органом державного управління, що діє у складі Міністерства транспорту та звязку України і йому підпорядковується.

Згідно з п. 4 Положення Головавтотрансінспекція відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний контроль за додержанням субєктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту загального користування, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів, що регулюють організацію перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування. Головавтотрансінспекція має право перевіряти додержання субєктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту загального користування, законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів, що регулюють організацію перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом загального користування. Згідно п. 8 Положення Головавтотрансінспекція для виконання покладених на неї завдань може за погодженням з Міністром транспорту та звязку утворювати територіальні органи у межах граничної чисельності працівників Головавтотрансінспекції. З наведеного випливає, що територіальний орган Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у прийнятті рішення про застосування до субєкта підприємницької діяльності фінансових санкцій діє як органи державної виконавчої влади у здійсненні управлінських функцій і, відповідно, як субєкт владних повноважень. Фізична особа - підприємець ОСОБА_4 зареєстрована 07.04.2005 року Виконавчим комітетом Макіївської міської ради за номером 2 273 000 0000 002294, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії НОМЕР_3.

Відповідно до ст. 6 Закону України від 5 квітня 2001 року № 2344-Ш «Про автомобільний транспорт» (далі - Закон № 2344-Ш) державний контроль за автомобільними перевізниками здійснюється посадовими особами органу державного контролю шляхом проведення рейдових перевірок.

Статтею 39 Закону № 2344-ІІІ передбачене, що автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і предявляти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.

Територіальним управлінням Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Донецькій області 14.03.2011 року винесена постанова № 118735, якою за порушення абз. З ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 застосовані фінансові санкції у сумі 1700 грн.

Згідно п. 2 Положення Головавтотрансінспекція у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, цим Положенням та наказами Мінтрансзвязку.

У відповідності до ч. 5 ст. 6 Закону № 2344-ІИ урядовий орган державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті, зокрема, здійснює державний контроль за додержанням субєктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів законодавчо регульованої сфери, що визначають організацію перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.

Згідно ст. 60 Закону № 2344-ІП від імені центрального органу виконавчої влади з питань автомобільного транспорту розглядати справи про стягнення у вигляді штрафів за порушення, викладені у цій статті, мають право посадові особи урядового органу державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті.

Згідно акту проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт від 04.02.2011 року № 222505 встановлені наступні порушення, допущені позивачем: під час перевезення пасажирів відсутні документи: ліцензійна картка, договір з замовником, документ про сплату транспортних послуг. Відповідно до вимог ст. 39 Закону № 2344-ІП автомобільні перевізники на вимогу повинні предявити документи, на підставі яких виконуються регулярні пасажирські перевезення: для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування чи їх дозвіл, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, дорожні листи, квитково-касовий лист схема маршруту, розклад руху, таблиця вартості проїзду (крім міських перевезень), інші документи, передбачені законодавством.

Відповідальність за вказані порушення передбачена ст. 60 Закону № 2344III, а саме за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються санкції за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до положень ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень, та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З урахуванням встановлених обставин у справі суд прийшов до висновку, що позовні вимоги Іловайського транспортного прокурора в інтересах Головної державної інспекції на автомобільному транспорті Міністерства транспорту та звязку України в особі Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Донецькій області до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 про стягнення фінансових санкцій підлягають задоволенню.

Питання розподілу судових витрат слід вирішити у відповідності до ст. 94 КАС України. Керуючись ст.ст. 2, 8-12, 86, 94, 98, 112, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Іловайського транспортного прокурора, який діє в інтересах держави в особі Головної державної інспекції на автомобільному транспорті Міністерства транспорту та звязку України в особі структурного підрозділу - територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Донецькій області до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за порушення законодавства про автомобільний транспорт задовольнити.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 на користь Головної державної інспекції на автомобільному транспорті фінансові санкції в сумі 1700 (одна тисяча сімсот) гривень.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, її вступну та резолютивну частини проголошено у судовому засіданні 23 червня 2011 року.

Повний текст постанови складений 29 червня 2011 року.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду в порядку і строки, встановлені ст. 186 КАС України, через Донецький окружний адміністративний суд.