Ухвала суду № 18465377, 22.09.2011, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

УХВАЛА

22 вересня 2011 року справа № 5020-3/143

За заявою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про вжиття заходів до забезпечення позову, у справі

за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору:

Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1,

ідентифікаційний номер НОМЕР_1

(АДРЕСА_1)

доПриватного підприємства „Торговельний комплекс „Диалог”,

ідентифікаційний код 19186792

(99011, м. Севастополь, вул. Вел. Морська, 23)

про визнання договору та додаткової угоди до нього недійсними,

Суддя Головко В.О.,

Представники учасників судового процесу:

третя особа із самостійними вимогами на предмет спору (ФОП ОСОБА_1) ОСОБА_2, довіреність б/н від 09.12.2010;

відповідач (ПП “Торговельний комплекс “Диалог”) ОСОБА_3, довіреність б/н від 09.12.2009.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство „Торговельний комплекс „Диалог” (далі ПП „ТК „Диалог”) звернулось до господарського суду міста Севастополя (далі суд) з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (далі ФОП ОСОБА_4) про визнання недійсними договорів на часткову участь у будівництві комплексу ізольованих нежитлових приміщень, розташованих за адресою: АДРЕСА_2, що датовані 11.01.2006.

Ухвалою суду від 01.10.2009 порушено провадження у справі.

Ухвалою від 12.07.2011 до провадження суду прийнято позовну заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі ФОП ОСОБА_1) до ПП„ТК„Диалог” та ФОП ОСОБА_4 про визнання недійсним договору та додаткової угоди до нього для спільного розгляду із позовом ПП „ТК „Диалог” до ФОПОСОБА_4 про визнання договорів недійсними.

Водночас, ухвалою від 12.07.2011 суд припинив провадження у справі за позовом ПП„ТК„Диалог” до ФОП ОСОБА_4 про визнання недійсними договорів на часткову участь у будівництві комплексу ізольованих нежитлових приміщень, розташованих за адресою: АДРЕСА_2, що датовані 11.01.2006.

Ухвалою суду від 12.07.2011 провадження у справі № 5020-3/143 в частині позовних вимог ФОП ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_4 про визнання недійсними договору на часткову участь у будівництві від 11.01.2006 та додаткової угоди до нього № 1 від 14.10.2009, також припинено.

19.09.2011 від ОСОБА_1 надійшла заява про вжиття заходів до забезпечення позову у вигляді заборони Комунальному підприємству „Бюро технічної інвентаризації державної реєстрації прав на нерухоме майно Севастопольської міської Ради здійснювати дії по державній реєстрації прав, а саме щодо виникнення, переходу чи припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно (обєкти незавершеного будівництва) шляхом внесення запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно:

приміщення № 7, площею 140,6 м2;

приміщення № 10, площею 52,1 м2;

приміщення № 11, площею 54,8 м2;

приміщення № 12, площею 120,0 м2,

розташовані в цокольному поверсі по АДРЕСА_2 /том 2, арк.с.100-101/.

У судовому засіданні 19.09.2011-22.09.2011 представник третьої особи, яка заявляє самостійні вимогти на предмет спору, підтримав зазначену заяву та просив її задовольнити, зазначивши, що невжиття заходів до забезпечення позову, може ускладнити або зробити неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.

Представник відповідача залишив вирішення заяви про вжиття заходів до забезпечення позову на розсуд суду.

Розглянувши заяву про вжиття заходів до забезпечення позову, дослідивши надані докази та заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що вимога позивача про вжиття заходів до забезпечення позову не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 66 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або із своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Виходячи з приписів статей 1, 2 Господарського процесуального кодексу України, головним завданням господарського судочинства є забезпечення ефективності захисту порушених чи оспорюваних прав і законних інтересів субєктів господарських відносин. Одним із засобів захисту та забезпечення поновлення порушених прав і законних інтересів є забезпечення позову, головною метою якого є гарантування можливості реалізації позовних вимог (можливість виконання рішення суду, а також сприяння збереженню певного існуючого стану відповідача до винесення судового рішення).

Відповідно до пункту 2 Розяснень Вищого арбітражного суду України №02-5/611 від 23.08.1994 „Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову”, забезпечення позову є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості, адекватності вимог заявника про забезпечення позову, наявності звязку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, а також імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів.

При цьому, адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Крім того, в Інформаційному листі Вищого господарського суду України №01-8/2776 від 12.12.2006 „Про деякі питання практики забезпечення позову” зауважено, що відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті як за заявою учасника судового процесу, так і за ініціативою господарського суду. У першому із зазначених випадків заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням вимог, передбачених статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, обовязковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими повязується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Тобто, заява про вжиття заходів до забезпечення позову повинна бути обґрунтована поданням належних та допустимих доказів, що підтверджують можливість виникнення в подальшому ускладнень у виконанні судового рішення та інші обставини.

Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає в доказуванні обставин, з якими повязано вирішення питання про забезпечення позову.

Проте, третя особа із самостійними вимогами на предмет спору не навела достатнього та належного обґрунтування необхідності вжиття заходів до забезпечення позову та не надала жодного доказу, який би підтверджував можливість виникнення в подальшому ускладнень у виконанні судового рішення, а обраний третьою особою вид забезпечення позову не є адекватним заявленим позовним вимогам.

За викладених обставин, заява ФОП ОСОБА_1 про вжиття заходів до забезпечення позову задоволенню не підлягає.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 66, 86 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про вжиття заходів до забезпечення позову відмовити.

Суддя підпис В.О. Головко