Рішення № 18465173, 12.09.2011, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" вересня 2011 р. Справа № 5019/1484/11

Господарський суд Рівненської області у складі судді Войтюка В.Р. розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Елекон ЛТД"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю компанії "Променергомаш"

про стягнення в сумі 30 929 грн. 27 коп.

В засіданні приймали участь:

Від позивача : ОСОБА_1 дов. № 135 від 21.06.2011 р.

Від відповідача : ОСОБА_2 дов. № 45 від 22.08.2011 р.

Статті 20, 22 ГПК України розяснені.

У судовому засідання 05 вересня 2011 року оголошено перерву.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма «Елекон ЛТД», звернувся до господарського суду з позовною заявою у якій просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю компанії «Променергомаш»24508 грн. 54 коп. заборгованості за поставлену продукцію, 4386 грн. 30 коп. пені, 1591 грн. 68 коп. інфляційних, 442 грн. 75 коп. річних, держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає наступне.

Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма «Елекон ЛТД»поставлено Товариству з обмеженою відповідальністю компанія «Променергомаш»продукцію згідно Договору Комерційного представництва № 133/09-2010-КП від 09 вересня 2010р. згідно видаткових накладних:

1.№ ЕЛ- 0004529 від 28.09.2010р. на суму 1915,99 грн. з ПДВ,

2.№ ЕЛ- 0004527 від 28.09.2010р. на суму 27230,29 грн. з ПДВ,

3.№ ЕЛ- 0004536 від 28.09.2010р. на суму 125,98 грн. з ПДВ,

4.№ ЕЛ- 0004662 від 05.10.2010р. на суму 991,42 грн. з ПДВ,

5.№ ЕЛ -0004697 від 05.10.2010р. на суму 299,16 грн. з ПДВ,

Дану продукцію отримано відповідачем згідно Довіреності ЯВЛ № 222698 від 27 вересня 2010р. в особі Бобанича Михайла Івановича - директора ТОВ компанія «Променергомаш». 1.№ ЕЛ- 0005595 від 12.11.2010р. на суму 5787.00 грн. з ПДВ Отримано за Довіреністю № 10 від 10. 11. 2010р. 2.№ ЕЛ -0000546 від 02.02.2011р на суму 590.40 грн. Отримано за Довіреністю №1 від 01.02.2011р. 29.10.2010р. відповідач частково оплатив продукцію згідно видаткових накладних № ЕЛ-0004527 від 28.09. 2010р. та № ЕЛ- 0004536 від 28. 09.2010р. в сумі 10 000 грн., про що свідчить банківська виписка від 29 жовтня 2010р. та лист директора ТОВ компанія «Променергомаш»Бобанича М.І. № 23 від 14.04.2011р. та продукцію згідно видаткової накладної № ЕЛ- 0005595 від 12.11.2010р. в сумі 2431.70 грн. згідно банківської виписки від 29 жовтня 2010р та листа директора ТОВ компанія «Променергомаш»від 27.12.2010р.

Позивач стверджує, що загальна сума поставленого позивачем і не оплаченого товару відповідачем складає 24508,54 грн.

08 квітня 2011р. відповідачем отримано претензію на суму 24508,54 грн., про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення та копія Претензії № 77 від 04.04.2011р.

Зазначає, що станом на 14 червня 2011р. відповідач дану заборгованість не оплатив, відповідь на претензію не надіслав.

Покликаючись на п.7.2. договору позивач нарахував відповідачу 4377 грн. 02 коп. пені в розмірі 0,1 % від суми не перерахованих вчасно грошових коштів за кожний день прострочення.

Також позивач згідно ст.625 ЦКУкраїни нарахував відповідачу 441 грн. 06 коп. 3% річних та 1 586 грн. 96 коп. інфляційних за прострочення виконання зобов'язання по оплаті отриманої згідно вищезазначених накладних продукції.

Позивач зазначає, що поставка товару після 1 січня 2011р. не регулюється Договором, тому що 31.12.2010 р. закінчився строк його дії, але отримання продукції Відповідачем свідчить про те, що був укладений господарський договір поставки, що підтверджується ст. 181 ГК України «господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документу, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів».

Отриманням даної продукції, на думку позивача, підтверджується видатковою накладною № ЕЛ - 0000546 від 02.02.2011 р на суму 590.40 грн. та Довіреністю №1 від 01.02.2011 р.

Позивач зазначає, що пред'явленням претензії відповідачу вимагав виконання його обов'язку, а саме сплати грошової суми за поставлений товар.

Строк, протягом якого відповідач повинен сплатити борг, закінчився 08 травня 2011р. Позивач вважає, що починаючи з 09 травня 2011р. він має право нараховувати неустойку.

Договором розмір неустойки встановлено не було.

Покликаючись на ст. З Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та ст. 625 ЦК України позивач нарахував відповідачу на прострочення оплати продукції отриманої згідно накладної ЕЛ-0000546 від 02.02.2011 року 9 грн. 28 коп. пені, 1 грн. 79 коп. 3 % річних та 4 грн. 72 коп. інфляційних.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач у відзиві та його представник у судовому засіданні проти позову заперечує.

Зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю компанія «Променергомаш»працювала з Товариством з обмеженою відповідальністю фірмою «Елекон ЛТД»з 19 вересня 2010 року по договору комерційного представництва за № 133/09-2010-КП та по договору на виконання комплексу проектних робіт комбінованої системи теплопостачання індукційного типу з акумуляцією тепла від 21 жовтня 2010 року за №155/10-2010.

В ході виконання договірних зобов'язань по договору комерційного представництва позивач поставляв продукцію несвоєчасно, чим спричинялось несвоєчасне виконання відповідачем монтажних робіт у кінцевого споживача, про що свідчить акт зведення взаєморозрахунків, наданий Позивачем.

Відповідач стверджує, що вироби позивачем поставлялись неналежної якості, а саме згідно накладної від 12.11.2010 року за № ЕЛ-0005595 Позивачем було поставлено виріб «Щит ВРУ і автоматики» вартістю 5787,0 грн., який було виготовлено і поставлено для експлуатації з порушенням Правил експлуатації електричних установок, де замість встановлення низьковольтних автоматів з пристроєм автоматичного відключення (ПЗВ) з номінальним диференційним струмом спрацювання 30мА, були встановлені прості автомати на 50 А в кількості 3 шт. та на 6А в кількості 2 шт. Це призвело до призупинення експлуатації системи електроопалення Радивилівською РЕЄ, про що свідчить звернення кінцевого споживача від 31 січня 2011 року.

Відповідач зазначає, що позивач виправив свою помилку та відправив відповідачу елементи щита від 02.02.2011 року накладною за № ЕЛ-0000546 на суму 590,40 грн., однак витрати за свої помилки відніс за рахунок відповідача.

Відповідач вказує, що накладною на повернення відправив позивачу замінені елементи вищевказаного щита, в результаті не отримав ні документів, ні переданих автоматів по сьогоднішній день, а додатково поніс витрати на відрядження своїх працівників та на оплату їхньої праці по заміні автоматів.

Дані витрати по заміні автоматів в сумі 590,40 грн. просить відшкодувати з позивача.

Також відповідач зазначає, що позивачем 26 листопада 2010 року по видатковій накладній поставлено відповідачу теплообмінник розбірний РР-04 вартістю 4695,3 грн., який був змонтований в системі електроопалення будівлі дитячого садка с. Немирівка, але про його «якість»свідчить звернення кінцевого споживача від 10 березня 2011 року.

Відповідачем проведена робота по вдосконаленню отриманого від позивача теплообмінника: в умовах виробника теплообмінників (ТОВ НВП «Гідротерм інжинірінг»м. Київ) проведена його модернізація і додатково відповідачем витрачено 4265,68 грн. згідно накладної від 11 березня 2011 року за № П-0000222.

Додатково відповідачем понесені витрати на відрядження працівників до кінцевого споживача на проведення демонтажу теплообмінника, доставці його до м. Київ в ТОВ НВП «Гідротерм інжинірінг»на модернізацію, повернення його до кінцевого споживача, проведені повторно роботи по монтажу теплообмінника та пусконалагоджувальні роботи системи опалення будівлі дитячого садка.

Дані витрати по удосконаленню поставленого позивачем теплообмінника в сумі 4265,68 грн. просить віднести за рахунок позивача.

Відповідач стверджує, що по виконанню відповідачем комплексу проектних робіт для позивача згідно договору від 21 жовтня 2010 року за № 155/10-2010 відповідачем була надана позивачу податкова накладна від 25.10.2010 р. за № 15 на суму 10000,00 грн., в тому числі ПДВ-1666,67 грн.

14 квітня 2011 року відповідачем надано позивачу податкову накладну за № 2 на доплату послуг на суму 10000,00 грн., в тому числі ПДВ-1666,67 грн., та акт виконаних робіт на суму 20000,00 грн. Позивач по даний час акт виконаних робіт не відписав, відповідачу не повернув, а дані послуги в себе зарахував згідно вищевказаної податкової накладної, про що свідчить запит державної податкової інспекції у м. Рівне від 31.05.2011 р. за № 19006/15-235.

Зазначає, що керуючись нормативними документами, позивач зобов'язаний підтвердити виконання проектних робіт відповідачем.

Відповідач також стверджує, що термін дії договору комерційного представництва закінчився 31 грудня 2009 року, не було пролонгації даного договору на інший термін. Тому посилання позивача на невиконання умов договору комерційного представництва є безпідставним.

У зв'язку з тим, що термін дії договору комерційного представництва закінчився 31 грудня 2009 року, позивач має право вимагати проведення оплати відвантаженої продукції на підставі ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України.

Також, на думку відповідача, позивачем невірно нарахована пеня, інфляційні втрати та 3% річних, не враховані оплати, які проводились відповідачем за отриману продукцію.

Крім того, відповідач повідомляє про припинення зобов'язань перед повивачем на підставі ст.601 ЦК України в сумі 10000 гривень, щодо оплати за виконані проектні роботи по договору № 155/10/2010 від 21 жовтня 2010 року шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог (заліку ) отриманої продукції по договору комерційного представництва №133/0-2010 КП, оскільки зазначені зобов'язання є зустрічними ( між тими ж сторонами ) однорідними ( грошовими ) вони припиняються за заявою однієї сторони.

У доповненнях до відзиву відповідач зазначає, що у видаткових накладних, на які посилається позивач у позовній заяві не вказано, що поставка товару здійснювалась на виконання умов договору комерційного представництва №133/09-2010 від 09 вересня 2010 року.

Так, як у накладних не вказано, що поставка товару здійснена в виконання договору комерційного представництва №133/09-2010 року та не визначено порядок оплати, у боржника термін оплати виникає з моменту пред`явлення вимоги кредитором,

Відповідач стверджує, що позивачем не направлялась на адресу відповідача вимога про оплату товару поставленого по накладних № ЕЛ № 0004529 від 28.09.2010року , № ЕЛ0004527,№ ЕЛ-0004536, № ЕЛ-4662, № ЕЛ-0004687, № ЕЛ-0005595 .№ ЕЛ-0000546 відповідно до вимог п.2 ст 530 Цивільного кодексу України.

Відповідач також просить суд взяти до уваги, що умовами договору комерційного представництва, а саме п. 4.5 не визначено термін оплати отриманого товару, так як відсутня згода сторін на оплату товару на протязі 30 -ти календарних днів.

Вважає, що у зв`язку з тим , що термін зобов`язання не був встановлений, позивачем безпідставно нараховані штрафні санкції за порушення умов договору та інфляційні втрати відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України.

Зазначає, що нарахування пені позивачем проведено з порушенням вимог встановлених п. 6 ст. 232 ГК України.

Також відповідач у доповненнях до відзиву вказує, що у п.5.3.4 договору комерційного представництва № 133/09-2010 зазначено, що Позивач зобов`язаний здійснювати заміну неякісного товару або його доукомплектування. Стверджує, що неодноразово звертався до позивача про заміну неякісного товару та його доукомплектування, однак вимоги ТОВ «Променергомаш»позивачем були проігноровані.

Враховуючи вищевикладене відповідач вважає, що вимоги позивача є недоведеними, необгрунтованими та просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

09 вересня 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю фірма «Елекон ЛТД»та Товариством з обмеженою відповідальністю компанія «Променергомаш»укладено договір комерційного представництва № 133/09-2010-КП.

Відповідно до п.1.1. договору фірма (позивач) передає товар, а комерційний представник (відповідач) бере на себе зобов`язання щодо його прийняття з метою подальшої реалізації та оплатити його вартість.

Пунктом 2.2. договору визначено, що позивач здійснює поставку товару протягом десяти календарних днів з дати отримання від комерційного представника (відповідача) заявки або отримання 100 % передплати у випадку, передбаченому п.4.6 Договору.

Пунктом 8.6. договору сторони передбачили, що договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2009 року.

Судом враховано пояснення позивача, стосовного того, що термін дії договору до 31 грудня 2009 року замість 31 грудня 2010 року у тексті договору зазначено унаслідок технічної помилки. Відтак, суд вважає, що термін дії договору комерційного представництва № 133/09-2010-КП від 09 вересня 2009 року до 31 грудня 2010 року.

Договір комерційного представництва № 133/09-2010-КП від 09 вересня 2009 року підписаний повноважними представниками сторін та скріплений відбитками печаток сторін.

На виконання умов вказаного договору позивач передав відповідачу товар згідно видаткових накладних:

-№ ЕЛ- 0004529 від 28.09.2010р. на суму 1915,99 грн. з ПДВ,

-№ ЕЛ- 0004527 від 28.09.2010р. на суму 27230,29 грн. з ПДВ,

-№ ЕЛ- 0004536 від 28.09.2010р. на суму 125,98 грн. з ПДВ,

-№ ЕЛ- 0004662 від 05.10.2010р. на суму 991,42 грн. з ПДВ,

-№ ЕЛ -0004697 від 05.10.2010р. на суму 299,16 грн. з ПДВ,

-№ЕЛ-0005595від12.11.2010р.насуму5787,00грн.зПДВ(а.с.14-20т.1).

Отримання відповідачем вказаного товару підтверджується Довіреністю ЯВЛ № 222698 від 27 вересня 2010р. та Довіреністю № 10 від 10. 11. 2010р. (а.с.11,12 т.1 ).

Стосовно твердження відповідача, що поставка товару здійснювалась не на виконання умов договору комерційного представництва № 133/09-2010 від 19.09.2010 р., оскільки про це не вказано у накладних, суд зазначає наступне.

Так, за змістом ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву підприємства, установи, від імені яких складено документ, назву документа (форми), дату і місце складання, зміст, обсяг та одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність їх оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Зазначені норми не визначають як обов'язковий реквізит номер і дату договору, який може бути підставою для господарської операції, а лише вказують на обов'язковість, зокрема, визначення змісту та обсягу господарської операції, під якою, згідно статті 1 Закону, розуміється дія або подія, що викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" не передбачає у первинних документах обов'язково зазначати підставу господарських операцій.

Договір комерційного представництва № 133/09-2010 від 19.09.2010 р., на момент передачі товару за накладними № ЕЛ- 0004529 від 28.09.2010р., № ЕЛ- 0004527 від 28.09.2010р., № ЕЛ- 0004536 від 28.09.2010р. , № ЕЛ- 0004662 від 05.10.2010р., № ЕЛ -0004697 від 05.10.2010р.,№ЕЛ-0005595від12.11.2010р. був дійсним, а отже відсутні підстави вважати, що передача товару здійснювалась поза його межами. Інших письмових договорів між сторонами на поставку товару не укладалось. Матеріали справи не містять будь-яких доказів того, що між сторонами існує інший договір, ні ж той, на який посилається позивач, і який є у матеріалах справи. Відповідач не заперечує проти отримання вказаного товару, та не надає доказів існування між сторонами іншого договору, на підставі якого цей товар передавався.

Відповідно до п.4.5. договору розрахунки між фірмою та комерційним представником здійснюються у національній валюті шляхом перерахування 100 % указаної в рахунках-фактурах грошової суми на поточний рахунок фірми по згоді сторін протягом 30 календарних днів з дати отримання комерційним представником товару.

29 жовтня 2010 року відповідач частково оплатив отриману продукцію в сумі 10000 грн. 00 коп.

У письмовому відзиві та судовому засіданні відповідач не заперечив факт отримання товару за переліченими накладними, просить суд при прийнятті рішення врахувати його заяву про зарахування (залік) зустрічних однорідних вимог. У вказаній заяві відповідач зазначає, що ТОВ фірма «Елекон ЛТД»має заборгованість перед ТОВ фірма «Променергомаш»за надані послуги по договору № 155/10-2010 від 21 жовтня 2010 року в сумі 10000 грн. На підставі ст.601 ЦК України відповідач повідомив про припинення зобовязань перед позивачем в сумі 10000 грн. шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог (заліку), а саме вимог щодо сплати заборгованості за неоплачений товар отриманий по договору комерційного представництва № 133/09/2010-КП від 09.09.2010 р. та надані послуги виконання комплексу проектних робіт по договору № 155/10-2010 від 21.10.2010 р., оскільки зазначені зобовязання є зустрічними (між тими ж сторонами), однорідними (грошовими), вони припиняються за заявою однієї сторони.

Оцінивши представлені відповідачем докази, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд вважає, що відповідач всупереч ст.ст.33,34 ГПК України не надав належних доказів припинення зобовязання з наступних підстав. В обгрунтування факту припинення зобовязання на суму 10000 грн. внаслідок зарахування зустрічних однорідних вимог відповідач зазначив, що між позивачем та відповідачем укладено договір № 155/10-2010 від 21.10.2010 р. на виконання комплексу проектних робіт комбінованої системи теплопостачання індукційного типу з акумуляцією тепла. По виконанню відповідачем комплексу проектних робіт для позивача згідно вказаного договору відповідачем надана позивачу податкова накладна від 25.10.2010 р. № 15 на суму 10000 грн., в тому числі ПДВ 1666 грн. 67 коп. 14 квітня 2011 року відповідачем надано позивачу податкову накладну за № 2 на доплату послуг на суму 10000 грн., в тому числі ПДВ 1666 грн. 67 коп., та акт виконаних робіт на суму 20000 грн. Позивач по даний час акт виконаних робіт не підписав та відповідачу не повернув.

Відповідно до 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно з ст.601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

За змістом названої правової норми залік можливий лише при наявності таких умов: вимоги сторін мають бути зустрічні , тобто такі, які випливають з двох різних зобовязань між двома особами, де кредитор одного зобовязання є боржником іншого, те саме повинно бути і з боржником; однорідні, що означає однорідність підстав виникнення зобовязань, які зараховуються, оскільки зустрічні вимоги мають бути однорідними за своєю юридичною природою та матеріальним змістом, зокрема - можна зарахувати грошовий борг проти грошового, а також необхідно, щоб за обома вимогами настав вже строк виконання, оскільки не можна предявити до зарахування вимоги за таким зобовязанням, яке не підлягає виконанню. Умовою, за наявності якої можливе припинення зобовязання зарахуванням, є ясність вимог, коли між сторонами немає спору відносно характеру зобовязань, його змісту, умов виконання тощо.

Судом встановлено, що за умовами розділу 3 договору № 155/10-2010 від 21.10.2010 р. на виконання комплексу проектних робіт комбінованої системи теплопостачання індукційного типу з акумуляцією тепла замовник (позивач) перераховує підряднику (відповідачу) 50 % передоплату в розмірі 10000 грн. протягом трьох банківських днів з дати підписання договору. Повна оплата виконаних робіт щодо розробки документації підрядником здійснюється замовником протягом 3-х банківських днів після завершення робіт та підписання сторонами акту приймання-передачі робіт. Відповідач у відзиві на позов зазначає, що позивач по даний час акт виконаних робіт не підписав, тобто строк виконання за вимогою відповідача не настав. Таким чином, суд приходить до висновку, що всупереч вимог ст.ст.33,34 ГПК України ТОВ компанією «Променергомащ»не доведено наявності однорідного грошового зобовязання ТОВ фірми «Елекон ЛТД»за договором № 155/10-2010 від 21.10.2010 р. та факту припинення зобовязання.

Як убачається з тексту договору, а саме пункту п.4.5, розрахунки між позивачем та відповідачем здійснюються у національній валюті шляхом перерахування 100 % указаної в рахунках-фактурах грошової суми на поточний рахунок фірми по згоді сторін протягом 30 календарних днів з дати отримання комерційним представником товару. Тобто, для оплати отриманого товару з відтермінуванням 30 календарних днів необхідна згода сторін. Форма згоди договором не визначена, позивач доказів на підтвердження того, що відповідач надавав таку згоду суду не надав. Враховуючи викладене суд погоджується з відповідачем, що строк сплати за договором невизначено і у боржника термін оплати виникає з моменту предявлення вимоги кредитором.

Позивач надіслав відповідачу претензію № 77 від 04.04.2011 р. (а.с.8 т.1) про сплату заборгованості в сумі 24508 грн. 54 коп. Вказана претензія отримана відповідачем 08.04.2011 р. (а.с.38 т.1). Однак, станом на 14 червня 2011 року відповідач заборгованість не оплатив, відповідь на претензію позивачу не надіслав.

Пунктом 3.2. договору передбачено, що строк заміни товару, а також його доукомплектування проводиться протягом 30 календарних днів з дати виявлення дефектів та повідомлення про це позивача, при умові дотримання правил експлуатації, зберігання та транспортування товару комерційним представником (відповідачем).

Суд зазначає, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що позивачем передано відповідачу неякісний товар. Також відповідач не надав доказів того, що позивача було повідомлено про виявлені недоліки в отриманій продукції у строки передбачені п.3.2. договору. Товар поставлено відповідачу 12.11.2010 р. та 26.11.10 р. Листи, якими як стверджує відповідач, він повідомляв позивача про виявлені недоліки в отриманій продукції датовані 31 січня 2011 року та 10 березня 2011 року, тобто значно пізніше дати отримання продукції (а.с.11,12 т.3).У вказаних листах не зазначено дату виявлення дефектів, відтак не можна встановити, чи повідомлений позивач про вказані дефекти протягом 30 календарних днів з дати їх виявлення, як це передбачено договором. Листи № 6 від 31 січня 2011 року та № 12 від 10 березня 2011 року позивачу не направлялись, а, як стверджує відповідач, були вручені керівнику напрямку "Теплотехніка" ОСОБА_3 під розписку. Однак, як убачається з відмітки про отримання листа № 6 від 31 січня 2011 року, не зазначено дати отримання ОСОБА_3 вказаного листа, відтак не можливо встановити чи повідомлений позивач про вказані у листі дефекти продукції. Згідно штатних розкладів (а.с.80-86 т.3) станом на 31 січня та 10 березня 2011 року на товаристві з обмеженою відповідальністю фірмі "Елекон ЛТД" відсутня посада керівника напрямку "Теплотехніка" а ОСОБА_3 прийнятий на посаду керівника проектів та програм (наказ № 74-К від 01.09.2010 р. а.с.7 т.3). Відповідно до посадової інструкції керівника проектів та програм Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Елекон ЛТД", до кола його посадових обов`язків не віднесено приймання кореспонденції адресованої директору товариства. Відтак суд уважає, що відповідачем не доведено факту отримання позивачем листів № 6 від 31 січня 2011 року та № 12 від 10 березня 2011 року. Також не підтверджено належними доказами у розумінні ст.ст.33,34 ГПК України посилання відповідача на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Елеком ЛТД" передало йому неякісний товар.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що відповідач товар отримав, проте не сплатив за нього грошові кошти у повному обсязі, як це було передбачено умовами договору.

Договір припиняється після спливу строку його дії (ст.763 ЦК України).

02.02.2011 р. позивач поставив відповідачу товар згідно видаткової накладної № ЕЛ-0000546 на суму 590 грн. 40 коп. Отримання вказаного товару відповідачем підтверджується довіреністю № 1від 01.02.2011 р.

Відповідно до ст. 509 ЦК України - зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язаний вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від божника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.526 ЦК України, 193 ГК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться .

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

ТОВ компанія «Променергомаш»згідно з видатковою накладною № ЕЛ-0000546 прийняло товар, отже між сторонами існують договірні правовідносини поставки в силу закону.

Твердження відповідача, що згідно видаткової накладної № 001 на повернення товару від 10 березня 2011 року відповідачем повернено позивачу товар на суму 590 грн. 40 коп. суд оцінює критично. Оглянувши надану у справу в обґрунтування заперечень видаткову накладну № 001 на повернення товару від 10.03.11 р. суд зазначає, що вона не відповідає вимогам належного оформлення, передбаченим Законом України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, зокрема на ній відсутній підпис представника позивача, інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції зі сторони позивача та печатка позивача.

З огляду на викладене, суд вважає, що відповідач, не підтвердив факт повернення позивачу товару на 590 грн. 40 коп.

Суд зазначає, що акт звірки розрахунків це акт звірки бухгалтерів за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій, а наявність чи відсутність будь-яких зобовязань сторін підтверджується первинними документами договором, накладними, рахунками та інше. Відповідно, акт звірки не може використовуватись як форма визнання боргу та не є доказом поставки товару відповідачу.

Умови договору № 133/09-2010-КП від 09.09.2010 року свідчать про те, що за своєю правовою природою вказаний договір є договором поставки, а тому саме він та відповідні положення статей параграфів 1, 3 глави 54 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) та параграфа 1 глави 30 Господарського кодексу України (далі ГК України) визначають права та обовязки сторін зі здійснення передбаченої договором поставки товару та оплати.

Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобовязується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобовязується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Увідповідності до статті 530 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись в установлений законом або договором строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги.

Докази виконання відповідачем прийнятих на себе зобов`язань в матеріалах справи відсутні.

Пунктом 7.2. Договору визначено, що за несвоєчасну оплату комерційний представник (відповідач) сплачує фірмі пеню в розмірі 0,1 % від суми не перерахованих вчасно грошових коштів за кожен день прострочення.

Враховуючи викладене, позивачем нараховано пеню з урахуванням вимог ст.232 ГК України в сумі 4 386 грн. 30 коп. (а.с.28-29 т.1)

Відповідно до статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.

Згідно статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Неустойкою (штрафом, пенею), згідно ст.549 ЦК України, - є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Суд зазначає, що при нарахуванні пені позивачем не враховано, що відповідач повинен виконати свій обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги. Вимога отримана відповідачем 08.04.11 р.

Таким чином нарахування пені можливе лише з 16 квітня 2011 року.

Згідно частини 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений в законі може бути збільшений у договорі.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»розмір пені, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 49 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України»№ 01-8/211 від 07.04.2008р. передбачено, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд, а тому встановлена сторонами у договорі відповідальність за прострочення виконання зобов'язання у більшому розмірі не суперечить матеріальному праву України.

Положення Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” не встановлюють обмежень щодо визначення розміру пені, а передбачають обмеження розміру пені, що підлягає стягненню.

Таким чином, враховуючи положення ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” суд стягує пеню за несвоєчасне виконання грошового зобовязання по договору № 133/09/2010-КП від 09.09.2010 р. в сумі 624 грн. 46 коп. за період з 16 квітня 2011 року по 14 червня 2011 року.

Не підлягає задоволенню вимога позивача про стягнення 9 грн. 28 коп. пені нарахованої за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання згідно видаткової накладної № ЕЛ-0000546 від 02.02.11 р.

Відповідно до статей 1, 4 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”, - за прострочення грошового зобовязання кредитор вправі нараховувати пеню лише на підставі угоди, в узгодженому сторонами розмірі, який, однак, - не повинен перевищувати розміру подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період прострочення.

У даному випадку зобовязання сторін грунтуються на законі, нарахування пені законом не передбачено, оскільки угода сторонами не укладалась. Відтак, в частині стягнення 9 грн. 28 коп. пені, на підставі ст.33 ГПК України, в позові слід відмовити.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки несвоєчасне виконання грошового зобов'язання має місце, то вимога позивача про стягнення 3% річних та інфляційних є підставною і підлягає задоволенню за в сумі 120 грн. 86 коп. 3% річних за період з 16 квітня по 14 червня 2011 року та 196 грн. 07 коп. інфляційних за вказаний період згідно перерахунку, який здійснено судом з урахуванням того, що вимога про сплату заборгованості отримана відповідачем 08.04.11 р.

На підставі ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 , ГПК України, суд

ВИРІШИВ :

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю компанія «Променергомаш»(33001, м.Рівне, вул.Загородня, 2, код 30681488) на користь Товариства з бмеженою відповідальністю фірми «Елекон ЛТД»(08132, Київська область, Києво-Святошинський район, м.Вишневе, вул.Київська, 19, код 13734376) 24508 грн. 54 коп. заборгованості, 624 грн. 46 коп. пені, 196 грн. 07 коп. інфляційних, 120 грн. 86 коп. 3% річних, 254 грн. 50 коп. витрат по держмиту та 194 грн. 19 коп. витрат по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу.

3. Відмовити у задоволені решти позовних вимог.

4.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення оформлено та підписано 19.09.2011р.

Суддя В.Р.Войтюк