Рішення № 18465167, 07.09.2011, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"07" вересня 2011 р. Справа № 5019/1672/11

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма Аронж"

до відповідача: Рівненського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України

про визнання недійсним рішення

Суддя Войтюк В.Р.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1 дов. у справі.

Від відповідача: Боденчук В.М. - голова.

ОСОБА_2 - дов. у справі.

ОСОБА_3- дов. у справі.

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма Аронж" звернулось до суду про визнання недійсним рішення Рівненського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 12.07.2011 р.№60, посилаючись на таке.

В ході розгляду справи відділенням було проведено дослідження ринку послуг з здаванням в найм приміщень гуртожитків для проживання одиноких громадян, які можуть надати 12 суб'єктів господарювання в м.Рівне (приватної та комунальної власності, крім студентських гуртожитків). Як зазначено в рішенні, Відповідач при проведенні дослідження обмежився інформацією, згідно якої з 12 суб'єктів господарювання в 3-х суб'єктів гуртожитки відсутні, 9 суб'єктів господарювання в найм ліжко/місця для проживання одиноких громадян, які не мають відношення до підприємства та не прописані за даною адресою, не здають.

Відповідач, обмежившись вищевказаною інформацією, встановив, що одинокі громадяни, які проживають в гуртожитку позивача, і які не згідні з встановленою вартістю здавання в найм приміщень в гуртожитку, не мають можливості перейти до споживання послуг іншого суб'єкта господарювання.

Проте, зазначає позивач, такі висновки не відповідають обставинам справи, оскільки відповідно до пп. 5.1 та 5.2 Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, затвердженої розпорядженням Антимонопольного комітету України від 05.03.2002р. №49-р, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 01.04.2002р. за №317/6605 (надалі Методика) товарні межі ринку визначаються шляхом формування групи взаємозамінних товарів (товарних груп), у межах якої споживач за звичайних умов може легко перейти від споживання одного товару до споживання іншого. При проведенні дослідження необхідно враховувати, що взаємозамінні товари належать до групи однорідних товарів (товарних груп), які розглядаються споживачем як один і той же товар (товарна група), і які можуть бути стандартизовані або диференційовані.

Відповідно до п.п.6.1 Методики територіальні (географічні) межі ринку певного товару (товарної групи) визначаються шляхом установлення мінімальної території, за межами якої з точки зору споживача придбання товарів (товарної групи), що належать до групи взаємозамінних товарів товарної групи), є неможливим або недоцільним.

Згідно п.п.5.1 та 5.2 Методики споживачі (одинокі особи) за звичайних умов можуть легко перейти від споживання одного товару (послуги найму житлового приміщення в м.Рівне по вул.Відінська,41) до споживання іншого (послуги найму житлового приміщення за іншою адресою в м.Рівне). Для таких споживачів (одиноких осіб) послуги найму житлового приміщення в м.Рівне розглядаються, як один і той же товар. При цьому, мінімальною територією, за межами якої з точки зору споживача (одиноких осіб) придбання товару (послуги найму житлового приміщення одиноким особам в м.Рівне) є неможливим або недоцільним, є територія міста Рівного, чи, приміром, Рівненського району.

Щодо висновку Рівненського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, що дії по встановленню економічно необгрунтованої (завищеної) плати за послуги здавання в найм приміщень гуртожитку для проживання одиноких мешканців в м.Рівне по вул.Відінська,41, є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, то дану обставину спростовано в судовому порядку.

Зокрема,ТОВ «Фірма Аронж»звернулося до Рівненського окружного адміністративного суд з позовом до Державної інспекції з контролю за цінами у Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення №223 від 11.08.2010 р. про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін; про визнання протиправним та скасування припису № 258 від 09.08.2010 року.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду №2а-4094/10/1770 від 24.11.2010р. позовні вимоги ТОВ «Фірма Аронж»задоволено у повному обсязі, визнані протиправними та скасовані: рішення Державної інспекція з контролю за цінами у Рівненській області № 223 від 11.08.2010 року про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін; припис Державної інспекція з контролю за цінами у Рівненській області № 258 від 09.08.2010 року.

При ухвалені вказаної постанови місцевий окружний суд дійшов наступних висновків:

В основу результатів проведеної Держцінінспекцією перевірки покладено Розпорядження Рівненської ОДА № 192 від 28.05.2009 року «Про регулювання розміру плати за проживання в гуртожитках». На вищевказане Розпорядження покликається і відповідач в оскаржуваному рішенні.

У свою чергу, вказане Розпорядження прийняте на виконання та відповідно до Закону України «Про ціни та ціноутворення», «Про житлово-комунальні послуги», Постанови КМУ «Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів) № 1548 від 25.12.1996 року.

Згідно з ст. 4 Закону України «Про ціни та ціноутворення»Кабінет Міністрів України: забезпечує здійснення в республіці державної політики цін; визначає перелік продукції, товарів і послуг, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи на які затверджуються відповідними органами державного управління; визначає повноваження органів державного управління в галузі встановлення і застосування цін (тарифів), а також по контролю за цінами (тарифами).

З викладеного вбачається, що предметом державного регулювання є ціни та тарифи на певну продукцію, товари та послуги, у даному випадку - ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги.

Відповідно до абз.16 п. 12 Постанови КМУ № 1548 від 25.12.1996 року, зокрема обласним державним адміністраціям надано повноваження регулювати (встановлювати) граничний розмір плати за проживання в гуртожитках (крім студентських гуртожитків) громадян України, осіб без громадянства та іноземців, які займають приміщення, що знаходяться у спільному користуванні кількох осіб, які не перебувають у сімейних відносинах.

Таким чином, з системного аналізу вимог чинного законодавства вбачається, що граничний розмір плати за проживання в гуртожитку є, по суті, ціною (тарифом), встановленою суб'єктом владних повноважень за житлово-комунальні послуги.

Вказане стверджується визначенням, наведеним в ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», згідно з яким житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

У силу вимог ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на:

1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо);

2) послуги з утримання будинків і споруд та при будинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо);

3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль договору тощо);

4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Отже, житлово-комунальні послуги градуюються на чотири самостійні категорії. У свою чергу, повноваження щодо порядку затвердження цін і тарифів визначені ст.14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Відповідно до ч.1 вказаної норми житлово-комунальні послуги, тобто усі чотири види, затверджуються такими суб'єктами владних повноважень як: спеціально уповноважений орган центральної виконавчої влади, органи місцевого самоврядування та за домовленістю сторін.

Вказаний суб'єктний перелік по затвердженню житлово-комунальних послуг є вичерпним. Як з нього вбачається, державні адміністрації до переліку суб'єктів, які наділені повноваженнями встановлювати ціни (тарифи) на усі види житлово-комунальних послуг, не входять.

Разом з тим, ч.2 ст.14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»передбачено, що органами виконавчої влади формуються і затверджуються ціни/тарифи виключно на два з чотирьох видів житлово-комунальних послуг: на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

Рівненська ОДА, будучи органом державної виконавчої влади, повинна діяти в межах та в спосіб, встановлений законом.

Як зазначалося, у силу вимог ч. 2 ст. 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»останній надано право формувати ціни/тарифи виключно на два з чотирьох видів житлово-комунальних послуг.

Відтак, в граничний розмір плати за проживання в гуртожитках, визначений Розпорядженням Рівненської ОДА № 192 від 28.05.2009 року, суми в розмірі 215,00 грн. та 100,00 грн. за 1 ліжко-місце на місяць в опалювальний сезон та в неопалювальний сезон відповідно сформовані виключно з комунальних послуг та послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

У той же час, в розрахунок граничного розміру плати за проживання в гуртожитку, затвердженого Розпорядженням Рівненської ОДА № 192 від 28.05.2009 року, ціни і тарифи з послуг по управлінню будинком, спорудою або групою будинків та з послуг по ремонту приміщень, будинків, споруд не включалися, оскільки б це суперечило ч. 2 ст. 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Судовим рішенням встановлено відсутність порушень Розпорядження Рівненської ОДА № 192 від 28.05.2009 року «Про регулювання розміру плати за проживання в гуртожитках»при формування ТОВ «Фірма «Аронж» вартості проживання в гуртожитку по вул. Відінській,41 в м. Рівне.

Враховуючи викладене, в діях ТОВ «Фірма «Аронж»при формуванні цін на проживання в гуртожитку відсутні порушення законодавства про захист економічної конкуренції, у тому числі Розпорядження Рівненської ОДА № 192 від 28.05.2009 року «Про регулювання розміру плати за проживання в гуртожитках».

Позивач зазначає, що згідно з частиною 1 статті 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Рівненське обласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України заперечило позовні вимоги з підстав, зазначених у відзиві (а/с 34-39).

Заслухавши пояснення представників сторін, давши оцінку доказам, суд прийшов до висновку що у позові слід відмовити з огляду на таке.

Рішенням адміністративної колегії Рівненського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 12 липня 2011 року за № 60 товариство з обмеженою відповідальністю „Фірма Аронж" визнано винним у порушенні законодавства про захист економічної конкуренції, що передбачене пунктом 2 статті 50 та пунктом 1 частини другої статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції»у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку послуг з здавання в найм приміщень гуртожитку для проживання одиноких громадян по вул. Відінська,41 в м. Рівне, шляхом встановлення таких цін реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку.

За дане порушення на товариство з обмеженою відповідальністю „Фірма Аронж" накладено штраф у розмірі 17000 грн.

Оцінивши доводи позивача про скасування рішення, суд вважає їх необгрунтованими, виходячи з такого.

Товариство зазначає про те, що у відповідності до статті 12 Закону України "Про захист економічної конкуренції" (надалі Закон) суб'єкт господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо:

на цьому ринку у нього немає жодного конкурента;

не зазнає значної конкуренції внаслідок обмеженості можливостей доступу інших суб'єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, наявності бар'єрів для доступу на ринок інших суб'єктів господарювання, наявності пільг чи інших обставин.

Проте, відповідно до ч.2 ст.12 Закону України Закону України "Про захист економічної конкуренції", суб'єкт господарювання займає монопольне становище на ринку, якщо його частка перевищує 35% і він не доведе, що зазнає значної конкуренції. В ході розгляду справи судом не установлено, що Товариство зазнає значної конкуренції на даному ринку і з цього приводу докази не надавались.

Відповідно до пп.5.1 та 5.2 Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку, затвердженої розпорядженням Антимонопольного комітету України від 05.03.2002р. №49-р, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 01.04.2002р. за №317/6605 (надалі Методика) товарні межі ринку визначаються шляхом формування групи взаємозамінних товарів (товарних груп), у межах якої споживач за звичайних умов може легко перейти від споживання одного товару до споживання іншого. При проведенні дослідження необхідно враховувати, що взаємозамінні товари належать до групи однорідних товарів (товарних груп), які розглядаються споживачем як один і той же товар (товарна група), і які можуть бути стандартизовані або диференційовані.

Відповідно до п.п.6.1 Методики територіальні (географічні) межі ринку певного товару (товарної групи) визначаються шляхом установлення мінімальної території, за межами якої з точки зору споживача придбання товарів (товарної групи), що належать до групи взаємозамінних товарів товарної групи), є неможливим або недоцільним.

Згідно п.п.5.1 та 5.2 Методики споживачі (одинокі особи) за звичайних умов можуть легко перейти від споживання одного товару (послуги найму житлового приміщення в м. Рівне по вул.Відінська,41) до споживання іншого (послуги найму житлового приміщення за іншою адресою в м. Рівне). Для таких споживачів (одиноких осіб) послуги найму житлового приміщення в м. Рівне розглядаються, як один і той же товар. При цьому, мінімальною територією, за межами якої з точки зору споживача (одиноких осіб) придбання товару (послуги найму житлового приміщення одиноким особам в м. Рівне) є неможливим або недоцільним, є територія міста Рівного, чи, приміром, Рівненського району.

Відділенням проведено дослідження ринку послуг з здавання в найм приміщень гуртожитків для проживання одиноких громадян в територіальних межах м. Рівне з урахуванням формування групи взаємозамінних товарів, (у відповідності до «Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку», затвердженої розпорядженням Антимононольного комітету України 05.03.02р. № 49-р, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 01.04.02р. за № 317/6605).

Так для з'ясування переліку суб'єктів господарювання, які потенційно можуть надавати послуги з здавання в найм приміщень гуртожитків для проживання одиноких громадян Відділенням було направлено вимогу до Рівненської міської ради (№ 01/19-1047-03 від 06.06.2011 року).

Отримавши відповідь Рівненської міської ради (№ 01/19-11784від 06.06.2011 року) Відділенням проведено дослідження і за результатами встановлено, що дані послуги можуть надавати тільки 12 суб'єктів господарювання у м. Рівне (гуртожитки приватної та комунальної власності, крім студентських гуртожитків).

З 12 суб'єктів господарювання, що надають дані послуги в 3-х суб'єктів господарювання гуртожитки відсутні, а 9 суб'єктів господарювання повідомили, що ліжко/місця для проживання одиноких громадян, які не мають відношення до підприємства на балансі якого знаходиться гуртожиток та ті, які не прописані за даною адресою, в найм не здаються.

Тобто, одинокі громадяни, які проживають в гуртожитку ТзОВ "Фірма Аронж", і які не згідні з встановленою вартістю здавання їм в найм приміщень в гуртожитку перейти до споживання послуг іншого суб'єкта господарювання, крім ТзОВ "Фірма Аронж," не мають.

Позивач посилається, що висновок Рівненського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, що дії по встановленню економічно необгрунтованої (завищеної) плати за послуги здавання в найм приміщень гуртожитку для проживання одиноких мешканців в м. Рівне по вул.Відінська,41, є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, спростовано в судовому порядку.

Так, ТОВ «Фірма Аронж»звернулося до Рівненського окружного адміністративного суд з позовом до Державної інспекції з контролю за цінами у Рівненській області про визнання протиправним та скасування рішення № 223 від 11.08.2010 р. про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін; про визнання протиправним та скасування припису № 258 від 09.08.2010 року.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду 2а-4094/10/1770 від 24.11.2010р. позовні вимоги ТОВ «Фірма Аронж»задоволено у повному обсязі, визнані протиправними та скасовані: рішення Державної інспекція з контролю за цінами у Рівненській області № 223 від 11.08.2010 року про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін; припис Державної інспекція з контролю за цінами у Рівненській області № 258 від 09.08.2010 року.

При ухвалені вказаної постанови місцевий окружний суд дійшов висновку, що "в основу результатів проведеної Держцінінспекціею перевірки покладено Розпорядження Рівненської ОДА № 192 від 28.05.2009 року «Про регулювання розміру плати за проживання в гуртожитках».

У свою чергу, вказане Розпорядження прийняте на виконання та відповідно до Закону України «Про ціни та ціноутворення», «Про житлово-комунальні послуги». Постанови КМУ «Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів) № 1548 від 25.12.1996 року.

Згідно статті 4 Закону України «Про ціни та ціноутворення»Кабінет Міністрів України: забезпечує здійснення в республіці державної політики цін; визначає перелік продукції, товарів і послуг, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи на які затверджуються відповідними органами державного управління; визначає повноваження органів державного управління в галузі встановлення і застосування цін (тарифів), а також по контролю за цінами (тарифами).

З викладеного вбачається, що предметом державного регулювання є ціни та тарифи на певну продукцію, товари та послуги, у даному випадку - ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги.

Відповідно до абзацу 16 пункту 12 Постанови КМУ №1548 від 25.12.1996 року, зокрема обласним державним адміністраціям надано повноваження регулювати (встановлювати) граничний розмір плати за проживання в гуртожитках (крім студентських гуртожитків) громадян України, осіб без громадянства та іноземців, які займають приміщення, що знаходяться у спільному користуванні кількох осіб, які не перебувають у сімейних відносинах.

Таким чином, з системного аналізу вимог чинного законодавства вбачається, що граничний розмір плати за проживання в гуртожитку с, по суті, ціною (тарифом), встановленою суб'єктом владних повноважень за житлово-комунальні послуги".

Проте, під час розгляду справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції Відділенням проводилось лише дослідження щодо правильності процедури формування ціни (тарифу), а не процедури встановлення і застосування даної ціни (тарифу) з метою її подальшого контролю.

Крім того, Відділення не зазначало у Рішенні про те, що Товариство порушило вимоги розпорядження голови Рівненської обласної державної адміністрації від 28.05.2009 року за № 192 «Про регулювання розміру плати за проживання в гуртожитках».

Порушенням, за яке застосовано штрафні санкції до Товариства було визнано саме дії Товариства,, які полягали у встановленні економічно необгрунтованої (завищеної) плати за послуги здавання в найм приміщень гуртожитку для проживання одиноких мешканців в м. Рівне по вул. Відінська, 41, які і були визнані порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, що передбачені пунктом 2 статті 50 та пунктом 1 частини другої статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції»у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем, шляхом встановлення таких цін реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку.

Таким чином, Постанова Рівненського окружного адміністративного суду за № 2-а-4094/10/1770 по задоволенню у повному обсязі позовних вимог ТзОВ "Фірма Аронж", визнанні протиправними та скасуванні рішення Державної інспекція з контролю за цінами у Рівненській області № 223 від 11.08.2010 року про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін та припису Державної інспекції з контролю за цінами у Рівненській області № 258 від 09.08.2010 року не установлює фактів, які мають значення для вирішення спору в розрізі вимог ст. 35 ГПК України.

Позивач зазначає, що відділення у рішенні № 60 посилається на порушення, щодо безпідставного включення та завищення витрат по окремих статтях до розрахунку вартості проживання одиноких громадян у гуртожитках, з якими він не погоджується.

Проте, оцінивши докази, суд вважає вірним, що по статті "амортизація", позивачем безпідставно включена амортизація приміщень по вул. Відінська, 27.

Так, в розрахунок вартості проживання в гуртожитку за січень 2011 року Товариство по статті "амортизація" віднесло витрати в сумі 817,74 грн. (рахунок ПрАТ "Рівнебуд" № СФ-0000074 від 31 січня 2011 року), де 665,56 грн. - Амортизація приміщень по вул. Відінська, 41 та 152,18 грн. - Амортизація приміщень по вул. Відінська,27. Завищення становило 152,18 грн.

В розрахунок вартості проживання за листопад 2010 року Товариство по статті "амортизація" віднесло витрати в сумі 822,77 грн. (рахунок ПрАТ "Рівнебуд" №745 від З0 листопада 2010 року), з них Амортизація приміщень по вул.Відінська, 41 - 668,67 грн. та Амортизація приміщень по вул. Відінська,27 - 154,10 грн. В розрахунок безпідставно включено витрати на суму 154,10 грн.

При цьому пояснення Позивача спростовуються наступним.

ТзОВ "Фірма Аронж" здійснює свою основну діяльність на підставі договорів оперативного управління , укладених між АТЗТ фірма "Рівнебуд" (в подальшому перетворені-: ПрАТ фірма "Рівнебуд") та ДП "Аронж" ( в подальшому перетворенні ТзОВ „Фірма Аронж") дані договори були укладені:

-договір № б/н від 01.01.2005 року;

-договір № б/н від 01.01.2010 року;

-договір № 99 від 01.01.2011 року.

Вказаними договорами обумовлено передачу в оперативне управління ТзОВ "Фірма Аронж" лише площі будівлі у гуртожитку за адресою: м. Рівне, вул. Відінська, 41 і в жодному з даних договорів відсутні пункти чи додатки до даних договорів, які передбачають використання у даній діяльності площ будівлі, що знаходиться за адресою: м.Рівне вул. Відінська, 27.

Однак, у рахунках виставлених ПрАТ фірма "Рівнебуд" для ТзОВ "Фірма Аронж" (для прикладу) за 31.01.2011 року № СФ- 0000047 (копія рахунку додається) на загальну суму 83 7,74 грн. (без ПДВ). куди включено амортизацію приміщення за адресою: м. Рівне, вул. Відінська,41 на суму - 665,56 грн. (без ПДВ) та амортизацію приміщення за адресою: м.Рівне, вул. Відінська, 27 на суму - 152,18 грн. (без ПДВ).

Повну суму даних амортизаційних відрахувань віднесено на вартість проживання одиноких громадян у гуртожитку про що свідчить калькуляція вартості проживання в гуртожитку про вул. Відінська, 41 за січень 2011 року (копія калькуляції додається).

Таким чином, Позивачем було необгрунтовано віднесено амортизацію приміщення по вул. Відінська,27 на вартість проживання одиноких громадян у гуртожитку по вул. Відінська, 41.

Також суд погоджується із висновком, що витрати по статті "послуги зв'язку" завищено Товариством на суму вартості за послуги мобільного зв'язку.

У ході розгляду справи встановлено, що ТзОВ "Фірма Аронж" має 3 стаціонарних телефонних апарати. Товариством додатково проводилася оплата рахунків, за послуги мобільного телефону, які були, включені до загальної суми витрат і віднесені на вартість ліжко-місця.

Зокрема, в розрахунок вартості проживання за травень 2010 року по статті "послуги зв'язку" включено витрати в сумі 235,68 грн., з них: 110,68 грн. - плата за користування стаціонарними телефонними апаратами, та 125,00 грн. - за користування мобільним телефонові (рахунок ЛФ ЗАТ "Київстар Дж.Ес.Ем." № б/н від 13.05.2010).

В розрахунок вартості проживання за червень 2010 року витрати по статті "послуги 1 зв'язку" включено в сумі 263,51 грн., з них: 96,84 грн. - плата за користування стаціонарними телефонними апаратами, а 166.67 грн. - за користування мобільним телефоном.

Під час здійснення територіальними відділенням перевірки представники позивача пояснили, що даний телефонний номер належить директору ТзОВ " Фірма Аронж".

Таким чином, витрати на "послуги зв'язку" за травень 2010р. завищено на 125,00 грн., а за червень 2010 р. на 166,67 грн., що в кінцевому результаті призвело до безпідставного збільшення плати одиноким громадянам, які проживають в гуртожитку.

Судом установлено, що витрати на послуги водопостачання та водовідведення включалися Товариством до розрахунку вартості ліжко-місця в частині, яка згідно з виставленим водопостачальним підприємством рахунком за відповідний місяць була розподілена пропорційно кількості мешканців, що проживали в цей місяць в гуртожитку.

До складу цих витрат входила плата за обсяг дощових стічних вод, яку Товариство включало в розрахунок вартості ліжко-місця і яка оплачувалася мешканцями гуртожитку.

Так наприклад, згідно з рахунком №001054 ОВКП ВКГ "Рівнеоблводоканал" за послуги водопостачання та водовідведення за січень 2011 року, за показниками водолічильника ТзОВ "Фірма Аронж," по гуртожитку на вул. Відінська, 41 нарахована плата в сумі 2090.82 грн. з ПДВ, з них:

- за водопостачання - 1056,56 грн.

- за водовідведення - 973,41 грн.,

- за дощові стоки - 60,85 грн.

Вся нарахована до оплати сума 2090,82 грн. (без урахування ПДВ - 1742,35 грн.), включаючи плату за дощові стоки в сумі 60,85 грн., віднесена Товариством в розрахунок вартості ліжко-місця за січень 2011 року. Завищення склало 60,85 грн.

Згідно з рахунком №014916 ОВКП ВКГ "Рівнеоблводоканал'' за послуги водопостачання та водовідведення за червень 2010 року ТзОВ "Фірма Аронж," по гуртожитку на вул. Відінська,41 нарахована плата в сумі 1590,60 грн. з ПДВ, (без урахування ПДВ - 1325,50 грн.). в тому числі вартість дощових стоків 90,70 грн., яка необгрунтовано включена Товариством в розрахунок вартості ліжко-місця за червень 2010 року.

По статті витрат “витрати на послуги водопостачання та водовідведення” пояснення позивача спростовується тим, що Відповідно до пункту 4.10 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 р. № 190 (Правила користування) установлено порядок визначення додаткового обсягу стічних вод, що неорганізовано потрапляє у періоди дощів та сніготанення в мережі водовідведення споживачів або через зливоприймачі і колодязі на мережах водовідведення, які розташовані на території споживачів, у мережі водовідведення виробника.

Пунктом 1.1 Правил користування визначено, що ці Правила є обов'язковими для всіх юридичних осіб незалежно від форм власності і підпорядкування та фізичних осіб-підприємців, а не для населення.

Тобто, оплата вартості дощових стоків повинна здійснюватись виключно юридичними особами, а не перекладатися на одиноких мешканців гуртожитку через вартість ліжко-місця.

Однак, ТзОВ „Фірма Аронж" щомісячно вносила вартість дощових стоків у розрахунок вартості проживання одиноких громадян у гуртожитку по вул. Відінська,41, чим завищувала фактичну вартість проживання для даних громадян, про що свідчить калькуляція вартості проживання в гуртожитку про вул. Відінська, 41.

В процесу вирішення спору судом установлено, що при відсутності автотранспорту у позивача в розрахунок вартості проживання одиноких громадян за січень 2011 року включено витрати на нафтопродукти в розмірі 399,50 грн. без ПДВ, у лютому 2011 року - 417,50 грн., а за 2010 рік - 3727,91 грн.

Проте, в ході розгляду відділенням цієї справи Позивачем не надано пояснень чи документальних підтверджень щодо наявності у ТзОВ „Фірма Аронж" власного чи орендованого автотранспорту і відповідних обґрунтувань включення вартості нафтопродуктів у розрахунок вартості проживання одиноких громадян у гуртожитку по вул.Відінська,41.

20 травня 2011 року територіальним відділенням на адресу ТзОВ „Фірма Аронж" направлено подання з попередніми висновками по справі з проханням ознайомитись та повідомити територіальне відділення у десятиденний термін. Будь-яких заперечень ТзОВ „Фірма Аронж" не надавало.

31 травня 2011 року проводилось засідання адміністративної колегії територіального відділення, одним з винесених на розгляд питань якої, було розгляд проекту рішення щодо порушення законодавства про захист економічної конкуренції з боку ТзОВ „Фірма Аронж". На засіданні колегії був присутній і представник ТзОВ „Фірма Аронж" - Оксимчук А.О., де обговорювалися усі спірні питання щодо виявлених територіальним відділенням порушень по справі.

Підтверджуючих документів зі сторони ТзОВ „Фірма Аронж" по статті „витрати на нафтопродукти" (договорів оренди легкового автомобіля) надано не було.

12 липня 2011 року проводилось наступне засідання адміністративної колегії територіального відділення, одним з винесених на розгляд питань якої було розгляд проекту рішення щодо порушення законодавства про захист економічної конкуренції з боку ТзОВ „Фірма Аронж". На засіданні колегії також був присутній і представник ТзОВ „Фірма Аронж" - ОСОБА_1 обговорювалися ті ж самі спірні питання щодо виявлених територіальним відділенням порушень по даній справі.

Підтверджуючих документів зі сторони ТзОВ „Фірма Аронж" по статті „витрати на нафтопродукти" (договорів оренди легкового автомобіля) і на засіданні надано не було.

Враховуючи вищевикладене, суд не вважає укладені між директором ТзОВ „Фірма Аронж" і ТзОВ „Фірма Аронж" договори оренди легкового автомобіля DАСІА LОСАN від 10 серпня 2009 року та 13 серпня 2010 року, ( які надані ТзОВ “Фірма Аронж” лише у судовому засіданні) належними доказами того, що витрати ТзОВ “Фірма Аронж” на нафтопродукти правомірно включені до плати за послуги здавання у найм приміщень.

Окрім того, згідно штатного розпису, введеного в дію у 2010 році. Товариством включено 2 штатних одиниці "Прибиральник службових приміщень" з посадовим окладом 869,00 грн., з 01.02.2010р., 884,00 грн. - з 01.04.2010р., 888,00 грн. - з 01.07.2010р.. 907,00 грн. з 01.10.2010р., 922,00 грн. - з 01.12.2010р.

Відповідно до Міжгалузевих норм чисельності робітників, які обслуговують громадські будівлі, затверджених наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 11.05.2004 р. № 105, нормою обслуговування прибиральника службових приміщень за зміну площа від 345,60 до 604,80 м. кв., залежно від коефіцієнта заставлений приміщень.

Товариство до штатного розпису повинно було внести не більше 0,5 штатної одиниці "Прибиральник службових приміщень".

Посилання позивача на суміщення посад прибиральниці і вахтера суд оцінює критично, оскільки внаслідок цього фактичні разом узяті витрати на прибиральниць та вахтерів стали більшими від установлених.

До того ж, під час проведення відділенням перевірки, головним бухгалтером ТзОВ „Фірма Аронж" не було надано підтверджуючих документів (наказів по Товариству по суміщенню посади прибиральниці та посади вахтера).

Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються такими засобами:

письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів;

поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Статтею ст.33 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82-84 ГПК України, -

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні позову.

Суддя Войтюк В.Р.

Повний текст рішення складений " 09" вересня 2011 року.