Рішення № 18464877, 21.09.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 37/24621.09.11 За позовомПублічного акціонерного товариства «Київенерго»в особі Структурного підрозділу «Енергозбут Київенерго»

ДоКомунального підприємства по управлінню житлового господарства Шевченківської районної у м. Києві ради

Простягнення 202849,11 грн.

Суддя Гавриловська І.О.

У судових засіданнях брали участь:

від позивача:ОСОБА_1 дов. № Д07/2010/06/03-1 від 03.06.10 р.

від відповідача:ОСОБА_2 дов. № 86-Д від 05.04.11 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду м. Києва передано позов Публічного акціонерного товариства «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»до Комунального підприємства по управлінню житлового господарства Шевченківської районної у м. Києві ради про стягнення 180950,21 грн. основного боргу, 17236,13 грн. інфляційної складової боргу та 4662,77 грн. трьох відсотків річних у звязку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань щодо оплати поставленої теплової енергії у гарячій воді за договором № 330315 від 01.07.2007 р. та додатками до нього.

Ухвалою суду від 05.08.11 р. було порушено провадження у справі № 37/246 та призначено її розгляд на 12.09.11 року, зобовязано сторін надати певні документи.

У судовому засіданні 12.09.11 р. представник позивача надав суду документи на виконання вимог ухвали від 05.08.11 р. та оригінали документів для огляду в судовому засіданні, копії яких було додано до позовної заяви; позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні 12.09.11 р. проти позову заперечив, надав суду письмовий відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у позові повністю.

У судовому засіданні 12.09.11 р. судом було оголошено перерву до 21.09.11 р. для дослідження доказів у справі.

Представник позивача у судовому засіданні 21.09.11 р. повторно підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити, надав суду довідку про надходження коштів.

Представник відповідача у судовому засіданні 21.09.11 р. повторно проти позову заперечив.

Розглянувши подані матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго», яка була перейменована на Публічне акціонерне товариство «Київенерго»в особі Структурного підрозділу «Енергозбут Київенерго»(постачальник) та Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Шевченківського району м. Києва (споживач) був укладений договір на постачання теплової енергії в гарячій воді №330315 від 01.07.2007 р., відповідно умов постачальник зобовязується виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення та гарячого водопостачання, а споживач зобовязується отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених у даному договорі.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором енергопостачання.

У відповідності до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобовязаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Пунктом 2.1 договору № 330315 від 01.07.2007 р. визначено, що при виконанні умов даного договору, а також при вирішенні всіх питань, що необумовлені цим договором, сторони зобовязуються керуватися тарифами, затвердженими Київською міською державною адміністрацією (КМДА), чинним законодавством України, правилами користування тепловою енергією, нормативними актами з питань користування, обліку та взаєморозрахунків за енергоносії.

Згідно з п. 2.2.1 договору № 330315 від 01.07.2007 р., постачальник зобовязується безперебійно постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності із споживачем (додатки 3, 4) для потреб опалення в період опалювального сезону; для потреб опалення в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання протягом року, згідно з заявленими споживачем величинами приєднаного теплового навантаження, зазначеними в додатку 1 до даного договору.

Відповідно до п. 2.3.1 вищезазначеного договору, споживач зобовязується дотримуватись кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені у додатку 1, не допускаючи їх перевищення; своєчасно оплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними у додатку 2 до цього договору.

Пунктом 2 додатку № 2 до договору № 330315 від 01.07.2007 р. визначено, що у разі встановлення у споживача будинкових комерційних приладів обліку теплової енергії кількість спожитої ним теплової енергії в розрахунковому періоді визначається відповідно до показників цих приладів, встановлених на межі балансової належності (додатки 3,4).

Згідно з п. 3 додатку № 2 до договору № 330315 від 01.07.2007 р., у разі встановлення будинкових приладів обліку теплової енергії споживача не на межі балансової належності, до обсягів теплової енергії, визначених цими приладами обліку, споживачем додаються теплові витрати на дільниці тепломережі з межі поділу балансової належності до місця встановлення приладів обліку згідно з п. 1.3. додатку 1.

Відповідно до п. п. 4. і 5. додатку № 2 до договору № 330315 від 01.07.2007 р., дата зняття споживачем показників будинкових приладів обліку по 25 число поточного місяця; споживач, що має будинкові прилади обліку, щомісячно надає постачальнику звіт по фактичному споживанню теплової енергії в МВРТ-1 не пізніше 28 числа поточного місяця.

Згідно з п. 7 додатку № 2 до договору № 330315 від 01.07.2007 р., у випадку підключення декількох споживачів без будинкових комерційних приладів обліку теплової енергії до центрального теплового пункту (ЦТП) від загального споживання теплової енергії, визначеної за комерційними приладами обліку встановленими на ЦТП, віднімаються обсяги споживання теплової енергії, визначені по будинкових комерційних приладах обліку споживачів, а залишок обсягу спожитої теплової енергії розподіляється між споживачами без будинкових комерційних приладів обліку теплової енергії пропорційно до їх договірних навантажень.

Пунктом 8 додатку № 2 до договору № 330315 від 01.07.2007 р. визначено, що у разі відсутності у споживача будинкових комерційних приладів обліку, кількість спожитої ним теплової енергії в розрахунковому періоді визначається:

-на опалення як множення кількості годин споживання теплової енергії за місяць на величину годинного теплового навантаження, зазначеного в додатках 1, 6, 7 з урахуванням середньомісячної температури теплоносія;

-на гаряче водопостачання як множення кількості діб споживання за місяць на величину добового теплового навантаження, зазначеного в додатках 1, 6, 7 з урахуванням середньомісячної температури теплоносія.

Відповідно до п. 9 додатку № 2 до договору № 330315 від 01.07.2007 р., споживач щомісячно з 12 по 15 число отримує в МВРТ-1 за адресою: м. Київ, вул. Жилянська, 63 оформлену постачальником платіжну вимогу-доручення на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця за мінусом суми фактично сплаченої теплової енергії в поточному місяці; табуляграму фактичного споживання за попередній період та акт звірки, який оформлює і повертає один примірник постачальнику протягом двох днів з моменту їх одержання.

Згідно з п. 10 додатку № 2 до договору 330315 від 01.07.2007 р., споживач щомісячно:

-забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА;

-до 25 числа поточного місяця, сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок постачальника згідно з його розрахунком.

Позивач в обґрунтування позовних вимог надав суду облікові картки відповідача за період з серпня 2009 р. до липня 2011 р. Загальна сума спожитої відповідачем теплової енергії за період з 01.08.09 р. до 01.07.2011 р. становила 182149,00 грн.

Позивач пояснив суду, що ним були належним чином виконані зобовязання за договором №330315 від 01.07.2007 р., тоді як відповідач свої зобовязання щодо оплати за спожиту теплову енергію виконав частково на суму 1198,99 грн., у звязку з чим станом на 01.07.11 р. у нього виникла заборгованість у розмірі 180950,21 грн.

За таких обставин ПАТ «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» звернулась до Господарського суду м. Києва з даним позовом до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Шевченківської районної у м. Києві ради про стягнення 180950,21 грн. основного боргу, 17236,13 грн. інфляційної складової боргу та 4662,77 грн. трьох відсотків річних у звязку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань щодо оплати поставленої теплової енергії у гарячій воді за договором № 330315 від 01.07.2007 р. та додатками до нього.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим до виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З наданих суду доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобовязання виконав належним чином, зауважень щодо відпуску теплової енергії від відповідача не надходило, тоді як відповідач у визначений договором № 330315 від 01.07.2007 р. та додатками до нього строк оплату за спожиту теплову енергію здійснив не повністю.

Відповідач у відзиві на позовну заяву та в усних поясненнях суду проти позову заперечив та просив відмовити ту задоволенні позовних вимог повністю. При цьому у наданому суду контррозрахунку визнав, що у нього за період з 01.10.09 р. до 01.07.11 р. існує заборгованість у розмірі 180950,21 грн.

Однак судом не приймаються до уваги доводи відповідача у відзиві на позовну заяву щодо того, що права позивача були порушені не з вини відповідача, а у звязку з тим, що безпосередні споживачі (мешканці району) сплачують за опалення впродовж року, а не по факту отримання послуги 6 місяців на рік, а також у звязку з тим, що у відповідача є договори на реструктуризацію заборгованості, оскільки договірні зобовязання за договором № 330315 від 01.07.2007 р. існують між ПАТ «Київенерго»та КП УЖГ Шевченківського району м. Києва, а також відповідачем не було надано як доказ зазначених договорів про реструктуризацію заборгованості.

Таким чином, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення 180950,21 грн. основного боргу, а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобовязань, то позов Публічного акціонерного товариства «Київенерго»в особі Структурного підрозділу «Енергозбут Київенерго»в частині стягнення з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Шевченківської районної у м. Києві ради суми основного боргу за договором № 330315 від 01.07.2007 р. на постачання теплової енергії у гарячій воді у розмірі 180950,21 грн. визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

Публічне акціонерне товариство «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»просить суд також стягнути з відповідача 17236,13 грн. інфляційної складової боргу та 4662,77 грн. трьох відсотків річних у звязку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобовязання за договором № 330315 від 01.07.2007 р. за період з 01.09.09 р. до 01.07.11 р.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобовязання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобовязання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобовязання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобовязання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

У постанові Вищого господарського суду України № 37/327 від 20.01.11 р. викладена позиція, якою стверджується, що реалізація позивачем права кредитора на стягнення боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення передбачає необхідність застосування індексу інфляції за весь час прострочення як відємного, так і позитивного значення.

Дослідивши розрахунок, наданий позивачем, суд встановив, що у ньому помилково позивач не врахував зменшення інфляційних збитків, що повязані із встановленням рівня інфляції у квітні 2010 р., травні 2010 р., червні 2010 р. та липні 2010 р. на рівні 99,7 %, 99,4 %, 99,6 % та 99,8 % відповідно.

Враховуючи наведене, матеріальні втрати позивача від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів за визначений позивачем період є меншими, ніж заявлені ПАТ «Київенерго».

У звязку з вищенаведеним, судом було виконано власний розрахунок інфляційних нарахувань, у відповідності до якого підлягають стягненню з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Шевченківського району м. Києва інфляційні нарахування за період з 01.09.09 р. до 01.07.11 р. у розмірі 16058,15 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог щодо стягнення 1177,98 грн. інфляційних нарахувань.

Також, оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем грошового зобовязання за договором № 330315 від 01.07.2007 р. станом на 01.07.11 р., то з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню 4662,77 грн. трьох відсотків річних.

Таким чином, позов Публічного акціонерного товариства «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Шевченківської районної у м. Києві ради підлягає задоволенню частково.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 549, 551, 611, 614, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 275 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 44, 49, ст. ст. 82 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Шевченківської районної у м. Києві ради (03190, м. Київ, вул. Ктрпоноса, 10/8, код ЄДРПОУ 31731838) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго»(01001, м. Київ, площа Івана Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) 180950 (сто вісімдесят тисяч девятсот пятдесят) грн. 21 коп. основного боргу, 16058 (шістнадцять тисяч пятдесят вісім) грн. 15 коп. інфляційної складової боргу, 4 662 (чотири тисячі шістсот шістдесят дві) грн. 77 коп. трьох відсотків річних, 2 016 (дві тисячі шістнадцять) грн. 71 коп. витрат по сплаті державного мита та 234 (двісті тридцять чотири) грн. 63 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.У позовних вимогах про стягнення 1177, 98 грн. інфляційної складової боргу відмовити.

4.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

5.Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Суддя Гавриловська І.О.