Рішення № 18464496, 22.09.2011, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2011 р. Справа № 5010/1657/2011-3/77

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Фрич М. М. , при секретарі судового засідання Ковалюк С. Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради,

вул.Грушевського,21,Івано-Франківськ,76000

до відповідача: ПП "Еластоагрос"

Коновальця,227а,м.Івано-Франківськ,76000

про стягнення заборгованості на суму 16 129 грн. 57 коп.

за участю представників сторін:

Від позивача: ОСОБА_1 - представник, (довіреність № 1834/01-17від )

від відповідача представники не з"явились.

ВСТАНОВИВ:

виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради заявив вимогу до приватного підприємства "Еластоагрос" стягнення заборгованості в сумі 16 129 грн. 57 коп.

Ухвалою суду від 22.08.11 р. порушено провадження по справі та призначено розгляд справи на 06.09.11 р. Судові засідання відбувались 06.09.11 р. та 20.09.11 р.

Позивач позовні вимоги підтримує, просить позов задоволити, свої обгрунтування виклав у позовній заяві.

Відповідач в судові засідання не з"являється, відзив на позов суду не направив, причин неприбуття в судові засідання суду не повідомив. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду справи судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві /Роз"яснення президії ВАСУ від 18.09.1997р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України"/. В спірному випадку всі процесуальні документи відповідачу направлялись за адресою, вказаною в позовній заяві, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень, а отже відповідач про час та місце слухання справи повідомлений належним чином.

За таких обставин, згідно ст.75 ГПК України та ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд вважає за можливе розглянути спір без участі відповідача або його уповноваженого представника за наявними в справі матеріалами та з урахуванням пояснень представника відповідача та третьої особи, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників позивача в обґрунтування своїх доводів, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд встановив наступне.

Рішенням сесії Івано-Франківської міської ради від 29.08.06 року "Про створення цільового фонду соціально-економічного розвитку міста Івано-Франківська" створено цільовий фонд соціально-економічного розвитку м. Івано-Франківська та затверджено Положення про цільовий фонд соціально-економічного розвитку м. Івано-Франківська.

Відповідно до рішення сесії Івано-Франківської міської ради від 07.12.06 року затверджено Положення про пайову участь замовників будівництва у формування цільового фонду соціально-економічного розвитку міста.

Порядок оплати та умови пайової участі замовників будівництва у формуванні цільового фонду соціально-економічного розвитку міста регламентується, відповідно до розділу п"ятого Положення, договором, укладеним між виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради та замовником будівництва.

Відповідно до умов договору № 64 про пайову участь замовників будівництва у розвитку соціальної інфраструктури міста від 17.06.10 року, укладеного між сторонами у справі, сторони взяли на себе наступні зобов"язання: ПП "Еластоагрос", що здійснює будівництво адміністративно-побутового комплексу з об"єктами обслуговування на вул.Коновальця, 227 "а", в порядку та на умовах, визначених договором, бере участь у розвитку соціальної інфраструктури м. Івано-Франківська. ПП "Еластоагрос"( замовник) зобов"язується сплатити пайовий внесок у розмірі та у терміни, визначені договором, а виконком Івано-Франківської міської ради зобов"язується використати кошти отримані від замовника на соціально-економічний розвиток та інженерно-транспортну мережу.

Відповідно до п. 3.1 договору, розмір пайового внеску складає 60 356,02 грн.

Згідно п. 3.2 договору, замовник сплачує 10% попереднього розміру пайового внеску в сумі 6035,60 грн. протягом п"ятнадцяти робочих днів від дати, зазначеної на витягу з рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради протокольною частиною (витяг із рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 26.10.10 №642).

Пунктом 3.3 договору встановлено, що замовник сплачує 50% попереднього розміру пайового внеску згідно графіку, який є додатком до договору, від моменту сплати 10% до орієнтованого терміну здачі об"єкта в експлуатацію.

Додатком до договору встановлено графік сплати попереднього пайового внеску, за яким відповідач зобов"язався сплачувати фіксовані 7544,51 грн кожного кварталу протягом 2011 року.Судом встановлено, що станом на 12.08.11 р.відповідач не виконав своїх зобовязань за договором, а саме, не вніс своєчасно кошти на розвиток соціальної інфраструктури м. Івано-Франківська.

Позивач звертався до відповідача листами від 11.05.11р №804/01-27/48в та від 29.07.11 №2-07/290 з пропозицією у добровільному порядку виконати вказане зобов"язання, проте він (позивач) відповідей на дані звернення не отримав.

В силу ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі Договору виникли зобовязальні відносини.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Отже, вимога позивача щодо стягнення основної суми заборгованості в розмірі 15 089,02 грн. є обгрунтованою та підлягає задоволенню.

Відповідно до п.5.1 договору, при простроченні платежів визначених договором , відповідач сплачує позивачу суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, три проценти річних від простроченої суми та пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. ст. 610, 612 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом та якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, нарахування позивачем індексу інфляції за спірний період в сумі 369,68 грн. та три відсотки річних в сумі 110,56 грн. є правомірним та підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним прав здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

В силу ст.546 ЦК України виконання зобовязання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею), якою, з огляду на положення ст.549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. При цьому, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Пункт 6 ст.231 ГК України визначає, що штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно п.5.1 договору встановлена відповідальність відповідача за невиконання своїх обов"язків у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Розмір пені, згідно розрахунку поданого позивачем (а.с. 11) становить 560,67 грн. Суд, здійснивши перерахунок пені, дійшов висноку, що дана позовна вимога є обгрунтованою та підлягає задоволенню.

Суд дослідивши подані позивачем докази, а саме:

- копія договору №64 від 17.06.10 р.;

- копія додатку до договору (графік сплати пайового внеску);

- копія витягу із рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради № 642 від 26.10.10 р.;

- розрахунок сум основного боргу, пені, 3% річник та інфляційних втрат станом на 12.08.11 р.;

- копія листа-претензії № 804/01-27/43в від 11.05.11р;

- копія листа-претензії № 2-07/290 від 29.07.11 р., визнав їх належними доказами в розумінні статтей ГПК України. На підставі цих доказів, з урахуванням обставин по справі та діючого законодавства дійшов до висновку про обгрунтованість вимог позивача.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Зі змісту приписів вищевказаної статті вбачається, що обов'язок подання доказів покладається на сторони та інших учасників судового процесу. Відповідач не скористався наданим статтею 22 ГПК України правом, зокрема брати участь в господарських засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду, наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають у ході судового процесу, заперечувати проти клопотань і доводів інших учасників судового процесу. Відповідачем не подано суду доказів сплати відповідачем суми боргу, як і не спростовано належними та допустимими доказами у справі факту наявності заборгованості.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За наведених обставин, суд вважає вимоги позивача обгрунтованими, а позов таким, який підлягає до задоволення.

Згідно ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з державного мита, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інше. Частиною 5 ст. 49 ГПК України встановлено, що суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, повязані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову на відповідача.

Відповідно до п.2 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" державне мито справляється із заяв майнового характеру в розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Отже, розмір державного мита по даній справі становить 161,30 грн.

Позивачем сплачено 603,56 грн. державного мита, що підтверджується платіжним дорученням №703 від 04.08.11р ( а.с.5). Тому підлягає поверненню позивачу надмірно сплачене державне мито в сумі 442,26 грн.

Керуючись ст.124 Конституції України, ст. ст. 49, 82 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов задоволити.

Стягнути з приватного підприємства "Еластоагрос" /вул.Коновальця, 227 а, м.Івано-Франківськ,76018, ідент.код 14277739, свідоцтво серія А00№785436/ в користь виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради /вул.Грушевського,21, м.Івано-Франківськ, 76004, рахунок МБ м.Івано-Франківськ, р/р 31512931700002, код платежу 50110000, код 20568100, МФО 836014 УДК в Івано-Франківській області/ 15 089,02 грн. основної заборгованості, 560,67 грн. пені, 110,56 грн. - 3% річних, 369,68 грн.-індексу інфляції, 161,30 грн. державного мита і 236 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення процесу.

Управлінню державного казначейства м.Івано-Франківська /код ЄДР 20568100, ГУДКУ в Івано-Франківській області, МФО 836014, р/р 31113095700002/ повернути в користь виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради /вул.Грушевського,21, м.Івано-Франківськ, 76004, рахунок МБ м.Івано-Франківськ, р/р 31512931700002, код платежу 50110000, код 20568100, МФО 836014 УДК в Івано-Франківській області/ 442,26 грн. надмірно сплаченого державного мита.

Видати наказ після вступу рішення в законну силу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Фрич М. М.

Повне рішення складено 23.09.11

Виготовлено в КП "Документообіг госп. судів"

______ Костів Я. Р. 23.09.11