Рішення № 18464455, 21.09.2011, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "21" вересня 2011 р.Справа № 6/1555

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Алексєєва М.В.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1. дов.б/н від 29.09.2009року

від відповідача: ОСОБА_2. дов.б/н від 01.09.2011року

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РОССТОКК" (м. Київ)

до Державного підприємства "Житомирський лікеро-горілчаний завод" (м. Житомир)

про стягнення 892 902,94 грн.

У судовому засіданні 16.09.11. оголошувалась перерва до 21.09.11. на підставі ст.77 ГПК України.

Позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача 892902,94грн. заборгованості за поставлену продукцію.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 20.07.2010року позов задоволено частково.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 14.03.2011року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "РОССТОКК"" залишено без задоволення. Рішення господарського суду Житомирської області від 20.07.2010року залишено без змін.

Постановою Вищого Господарського Суду України касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "РОССТОКК" задоволено частково. Рішення господарського суду Житомирської області від 20.07.2010року та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 14.03.2011року скасовано, а справу направлено на новий розгляд.

Свою постанову Вищий господарський суд України мотивував тим, що судами попередніх інстанцій не було повно та об'єктивно досліджено обставини справи, дано помилкову юридичну оцінку встановленим фактичним обставинам справи, а тому ухвалені судові рішення по справі не можна вважати законними та обґрунтованими.

Відповідно до протоколу розподілу справ між суддями від 29.06.2011року справу №6/1555, яка знаходилась у провадженні судді Терлецької-Байдюк передано для розгляду судді Алексєєву М.В.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 30.06.2011року матеріали справи №6/1555 прийнято до свого провадження суддею Алексєєвим М.В. та призначено розгляд справи.

Представник позивача в судових засіданнях позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні надав пояснення, в якому заперечує про те, що додаткові угоди укладались в письмовій формі і передавались ДП "Житомирський лікеро-горілчаний завод". Також не визнає факт складання та підписання таких додаткових угод і звертає увагу суду, що позивачем не доведено факту направлення проектів вказаних додаткових угод поштовим зв'язком чи врученням їх представникові відповідача. (а.с..16-19 т.3.)

В порядку ст. 85 ГПК України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

20.01.2005р. між товариством з обмеженою відповідальністю "РОССТОКК" (позивач) та державним підприємством "Житомирський лікеро-горілчаний завод" (відповідач) укладено договір купівлі-продажу №2005/ (а.с.12 т1.).

За умовами договору (п.1.1) позивач (постачальник) взяв зобов'язання постачати і передавати у власність відповідача товар - ковпачок алюмінієвий в асортименті, кількості та по ціні, вказаній в договорі (п.2.1 договору).

Відповідач, як замовник, зобов'язався здійснювати замовлення товару із вказівкою його кількості і асортименту, оплатити товар на умовах, що визначені п.4.1 договору та прийняти товар зі складу постачальника в м. Києві, бул. Лепсе,8 (п.п.3.1.1, 3.1.2, 3.1.3 договору).

Відповідно до п.4.1 договору відповідач взяв на себе зобов'язання оплатити товар з відстрочкою 7 днів з моменту отримання товару, а у випадку ексклюзивного замовлення здійснювати повну передоплату у на всю кількість товару.

Відповідно до п. 10.1 договору сторони дійшли згоди про те, що зміни та доповнення до договору здійснюються виключно у письмовій формі за згодою сторін. Зміни і доповнення до договору дійсні при укладені їх факсимільним зв'язком.

Додатком №1 до договору визначено термін його дії до 31.12.2009р. (а.с.15 т.1).

Додатковою угодою №2 від 27.02.2008р. змінено п.4.1 договору в частині проведення оплати за товар з відстрочкою платежу на 29 календарних днів з моменту отримання товару (а.с.16 т.1).

В подальшому додатковими угодами до договору №2005/ від 20.01.2005р. вносились зміни в п.2.1 договору в частині ціни товару.

Зокрема, додатковою угодою №1 від 07.02.2008р. встановлено таку ціну товару:

а) ковпак алюмінієвий 28х18 мм - 90,00грн. за 1000 штук (в т.ч. ПДВ)

б) ковпак алюмінієвий 28х38 мм - 230,00грн. за 1000 штук (в т.ч. ПДВ) (а.с.18 т.1).

Додатковою угодою №4 від 03.12.2008р. встановлено таку ціну товару:

а) ковпак алюмінієвий 28х18 мм - 130,00грн. за 1000 штук (в т.ч. ПДВ)

б) ковпак алюмінієвий 28х38 мм - 342,00грн. за 1000 штук (в т.ч. ПДВ)

в) ковпак алюмінієвий 28х18 мм (кольоровий) - 113,00грн. за 1000 штук (в т.ч. ПДВ) (а.с.22 т.1).

Додатковою угодою №1 від 19.01.2009р. встановлено таку ціну товару:

а) ковпак алюмінієвий 28х18 мм - 174,00грн. за 1000 штук (в т.ч. ПДВ)

б) ковпак алюмінієвий 28х38 мм - 370,00грн. за 1000 штук (в т.ч. ПДВ)

в) ковпак пластиковий 59 мм "Президентський Стандарт" - 1800,00грн. за 1000 штук (в т.ч. ПДВ) (а.с. 26 т.1).

Позивач вказує, що після укладення додаткових угод щодо змін п.2.1 договору товариством за період з 04.11.2008р. по 17.04.2009р. поставлено товару на загальну суму 2318762,04грн. Відповідачем товар оплачено на суму 1720000,00грн. Станом на 01.10.2009р. заборгованість становить 892902,94грн. (з врахуванням боргу на 01.11.2008р. - 294140,90грн.), яку позивач просить стягнути з відповідача на його користь (а.с.42 т.1).

Відповідно до ст.111-12 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обовязковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Враховуючи вказівки постанови Вищого господарського суду України від 07.06.2011 року у справі № 6/1555 судом встановлено, що задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій не взяли до уваги надані позивачем копії видаткових накладних, які підписані сторонами та скріплені їх печатками, а також копії довіреностей на отримання товару за вказаними видатковими накладними, не дослідили та не надали вказаним доказам належної оцінки.

В ході нового розгляду спору, судом першої інстанції витребувано від сторін додаткові документи з урахуванням вказівок Постанови Вищого господарського суду України від 07 червня 2011року по справі №6/1555.

Під час нового розгляду справи, суд дійшов висновку, що предметом договору від 20.01.2005року №2005/ п.2.1., є ковпачок алюмінієвий 28х18мм та ковпачок алюмінієвий 28х38мм.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, видаткова накладна від 17.03.2009року №РН-00000017, містить в собі найменування товару: ковпачок пластиковий 100 000штук на суму 150000,00грн, який не є предметом договору №2005/ від 20.01.2005року.

Подані позивачем (копії) додаткових угод №4 від 03.12.2008року, №1 від 19.01.2009року, укладені до договору купівлі-продажу №2005/ від 20.01.2005року, судом не можуть бути взяти до уваги, оскільки позивачем не надано оригінали додаткових угод для огляду, які є доказом зміни ціни на товар. Виходячи з викладеного, позивач повинен був підтвердити факт укладення додаткових угод оригіналами додаткових угод з підписами осіб, які їх укладали. Факт укладення додаткової угоди, підтверджується шляхом підписання одного письмового документу, який оформлюється у двох примірниках і яким сторони обмінюються шляхом вручення листа під підпис уповноваженій особі чи направлення двох примірників проекту угоди однією стороною- другій стороні поштою або вручаються наручно, не може підтверджуватись іншими засобами доказування. Також в матеріалах справи міститься два екзмепляри Додаткових угод №1 від 19.01.2009року (а.с. 26, 77), які є різними між собою, а саме: реквізити завірених копій не відповідають вимогам та стандартам документів первинного обліку, не містять найменування посади, прізвища та ініціалів особи, яка завірила цей документ, а також дати засвідчення. Крім того, на одному екземплярі Додаткової угоди №1 від 19.01.2009року міститься один підпис, а на іншому екземплярі, який посвідчений нотаріально, міститься інший підпис, що і викликає у суду сумніви, щодо правомірності їх укладення, тому не може їх прийняти до уваги без оригіналів документів. Твердження позивача про те, що угоди направлялись ДП "Житомирський лікеро-горілчаний завод" факсимільним зв'язком, спростовуються, оскільки з поданих позивачем нотаріальних копій додаткових угод вбачається, що вони посвідчувались не по факсимільному повідомленню, а по друкованій формі додаткових угод.

Згідно ст. 36 ГПК України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

Вимога господарського суду про надання оригіналів документів, зокрема, може бути викликана необхідністю встановлення достовірності документа, що подається в копії, а також оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

Слід відзначити, що позивач ґрунтує свої позовні вимоги на додаткових угодах №4 від 03.12.2008року та №1 від 19.01.2009року до договору купівлі-продажу №2005/ від 20.01.2005року., то слід зауважити, що Додаткові угоди, не є первинними бухгалтерськими документами, або документами які беззаперечно можуть свідчити про отримання відповідачем Товару на заявлену в позові суму.

З метою встановлення обставин щодо замовлення продукції, було витребувано від позивача відомості щодо звернення до відповідача з вимогою про сплату заборгованості що утворилась за поставлений товар за видатковою накладною № РН-0000017 від 17.03.2009р., в порядку ч. 2 ст. 530 ЦК України, зобовязано надати вимогу з доказами направлення до матеріалів справи, а в разі якщо вимога не направлялась вказати в чому полягає порушення прав підприємства з урахуванням ненастання строку виконання зобов'язання по оплаті поставленого товару згідно доданих до справи видаткових накладних.

Згідно з поясненням отриманим на вимоги суду відповідач зазначив, що дійсно за вищевказаною накладною товар приймався за кількістю та якістю продукції, проте накладна виписана позивачем в односторонньому порядку та не була узгоджена з відповідачем. Крім того, накладна містить завищену ціну ковпачка, що суперечить укладеному договору. Ціна ковпачка визначена сторонами в п.2.1.Договору №2005/ від 20.01.2005року і не може змінюватись в односторонньому порядку. Факт прийняття товару за видатковою накладною показує лише, те що відповідача влаштовували асортимент, кількість та якість продукції, проте прийнявши товар за накладною, відповідач не обов'язувався сплачувати товар за ціною, яка вказана в накладній і яка відрізняється від ціни, обумовленої в додатковій угоді від 14 травня 2007року. Також, ДП "Житомирський ЛВЗ" на адресу ТОВ "РОССТОКК" направляв претензію від 07.05.2009року з вимогою, в якій виклав свою незгоду з одностороннім підвищенням ціни продукції.

Судом прийнято до уваги вищезазначене та встановлено, що строк оплати товару поставленого за видатковою накладною № РН-0000017 від 17.03.2009р. сторонами не погоджувався, положеннями договору купівлі-продажу № 2005/ від 20.01.2005р. зазначене питання також не врегульовано, положення чинного законодавства на які зроблено посилання позивачем не містять обовязку щодо негайної оплати по факту прийняття товару, у звязку з чим, обовязок покупця оплатити поставлений товар має визначатись з урахуванням ч. 2 ст. 530 ЦК України.

Оскільки вимоги в порядку ч. 2 ст. 530 ЦК України позивачем відповідачу не надсилалось, в суду відсутні підстави вважати відповідача таким, що прострочив оплату товару отриманого ним за видатковою накладною № РН-0000017 від 17.03.2009р., а відтак і стягувати його вартість з відповідача в судовому порядку.

Беручи до уваги вище встановлений факт, у суду відсутні правові підстави для задоволення позову.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Судові витрати у справі покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 ГПК України.

СуддяАлексєєв М.В.

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України "27" вересня 2011 р.

Віддрукувати: <Поле для текста >

1 - в справу

2,3 - сторонам (рек.з пов.про вручення)

<Текст >