Рішення № 18463750, 31.05.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 215

РІШЕННЯ

Іменем України

31.05.2011Справа №5002-25/1012-2011

за позовом - Товариство з обмеженою відповідальністю «Інженерний центр «Імпульс» (Чернігівська область, м. Ніжин, вул. Шевченка, 109/1, 16610)

до відповідача Територіального управління Державної судової адміністрації України в АР Крим (м. Сімферополь, вул. Павленка, 48, 95051

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Головне управління Державного казначейства України в АР Крим (м.Сімферополь, вул. Севастопольська, 19, 95000).

про стягнення 132756,45 грн.

Суддя Копилова О.Ю.

представники:

від позивача ОСОБА_1, представник, довіреність № 71 від 31.03.2011 р.

від відповідача ОСОБА_2, головний спец. юр. сектору, довіреність № 05-22/595 від 04.04.2011 р.

від третій особи - ОСОБА_3, гол. спец, довіреність № 11.0-27/04 від 04.01.2011 р.

Обставини справи:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Інженерний центр «Імпульс» звернувся до господарського суду АР Крим з позовною заявою до відповідача - Територіального управління Державної судової адміністрації України в АР Крим та просить суд стягнути з відповідача суму в розмірі 132756,45 грн., у тому числі: 112471,80 грн. сума основного боргу з урахуванням індексу інфляції; 7072,24 грн. 3% річних; 13212,41 грн. пеня.

Ухвалою господарського суду АР Крим про порушення провадження по справі №5002-25/1012-2011 від 18 березня 2011 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору залучено - Головне управління Державного казначейства України в АР Крим, м. Сімферополь.

В процесі розгляду справи позивач надав заяву, якою уточнив та зменшив розмір позовних вимог, та просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення в розмірі 112471,80 грн., 3% річних у розмірі 7072,24 грн., пеню у розмірі 6564,10 грн., а також державне мито у розмірі 1327,65 грн. та 236,00 грн. витрат по сплаті за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Вказану заяву прийнято судом до розгляду.

Позивач у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні.

Відповідач надав відзив на позов, згідно якому позовні вимоги не визнає та просить у задоволенні позову відмовити, посилається зокрема на те, що зазначена у позові заборгованість є бюджетними зобовязаннями, що виникли внаслідок неповного виділення у 2008 році передбачених кошторисом коштів для здійснення Територіальним управлінням Державної судової адміністрації в АР Крим відповідних функцій, тому вважає, що належними відповідачами по справі повинні бути Міністерство фінансів України та Державне казначейство України.

Від третій особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Головного управління Державного казначейства України в АР Крим на день слухання справи надійшли пояснення стосовно спору за вих. № 11.0-09.1 від 30.05.2011 р., у яких третя особа зазначає, що судова адміністрація як головний розпорядник бюджетних коштів самостійно визначає пріоритетні напрямки використання коштів, затверджених у державному бюджеті.

Враховуючи те, що матеріали справи у достатній мірі характеризують правовідносини сторін, розглянувши матеріали справи, суд

встановив:

28 травня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інженерний Центр «Імпульс» (Постачальник) та Територіальним управлінням державної судової адміністрації в АР Крим (Покупець) укладений договір №804/058 про закупівлю товарів (далі Договір).

Відповідно до умов договору, зокрема пункт 1.1 Договору, Постачальник зобовязується виготовити, поставити, встановити і передати для експлуатації у власність покупця товар за кодом ДКПП ДК 016-9731.62.1 Електроустаткування н.в.і.у. (метало детектори стаціонарні імпульсні МДС-1), а покупець зобовязується прийняти цей товар та оплатити його на умовах цього договору.

Згідно з пунктами 3.1, 3.2 Договору, ціна за одиницю товару: 13625,00 грн. і ПДВ: 2725,00 грн., а всього: 16350,00 грн. Загальна сума поставки за цим договором становить: 81750,00 грн. і ПДВ: 16350,00 грн., всього: 98100,00 грн.

Товар виготовляється, постачається, встановлюється і передається в експлуатацію Постачальником в місцеві загальні суди Автономної Республіки Крим за адресами, вказаними Покупцем, в термін до 31 грудня 2008 року. (п. 4.1. договору).

Розділом 5 Договору, зокрема пунктами 5.1, 5.2, 5.3, 5.4 встановлений порядок розрахунку, Покупець здійснює оплату за поставлений Постачальником товар за фактом постачання на підставі виставленого Постачальником розрахунку та накладної. Розрахунки за поставлений товар здійснюються по безготівковому розрахунку. Оплата здійснюється Покупцем протягом пяти банківських днів з моменту підписання накладної. Фінансування здійснюється за видатками бюджетної програми КПКВ 501040.

Відповідно до п. 6.1 договір набирає чинності з дня підписання його сторонами та діє до 31 грудня 2008 року, а у частині взаєморозрахунків до повного виконання сторонами своїх зобовязань.

На виконання п. 4.1 договору, позивач 28.05.2008 р. виготовив, поставив, встановив та передав для експлуатації у власність відповідача товар, а саме: металодетектори стаціонарні імпульсні МДС-1 у кількості 6 шт. на загальну суму 98100,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № ІЦ-0000066, довіреністю серії ЯПБ № 046810 від 28.05.2008 р., актом здачі-приймання виконаних робіт № 1/804/058 від 28 травня 2008 року. (а.с. 15-17).

Отже, внаслідок порушення умов укладеного договору, в частині оплати за поставлений товар, за відповідачем склалась заборгованість у сумі 98100,00 грн.

Позивачем були спрямовані на адресу відповідача листи №80 від 22.04.2009р. та № 167 від 03.11.2009р. про сплату суми заборгованості за договором № 804/058 від 28.05.2008р. та претензія № 45 від 07.05.2010 р. (а.с. 20-24).

Відповідач листом за вих. № 7286/02-24 від 25.11.2009р. повідомив позивача про те, що у звязку із кризисним станом економіки в Україні, фінансування діяльності Територіального управління Державної судової адміністрації України в АР Крим здійснюється не в повному обсязі. Сплатити заборгованість по договору № 804/058 від 28.05.2008 р. не уявляється можливим, оскільки на капітальні витрати в 2009 році грошові кошти не передбачені, відповідно Постанови КМУ № 1036 від 26.11.2008 р. При отриманні грошових коштів на рахунки Територіального управління Державної судової адміністрації України в АР Крим для оплати металодетекторів, заборгованість буде сплачена. (а.с. 25).

27.09.2010 р. відповідач погасив лише частину боргу в сумі 12700,00 грн., що підтверджує банківська виписка від 27.09.2010 р. ( а.с. 28).

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, виходячи зі змісту ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем під час розгляду даної справи не був доведений суду факт оплати та не надано належних доказів повної сплати заборгованості в сумі 85400,00 грн.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (стаття 546 Цивільного кодексу України).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 622 Цивільного кодексу України, боржник, який сплатив неустойку і відшкодував збитки, завдані порушенням зобов'язання, не звільняється від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 6564,10 грн., 3% річних 7072,24 грн., інфляційні збитки 27071,80 грн.

Згідно п. 7.2 Договору за порушення термінів оплати товару Покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, встановленої на цей період, нараховану на суму простроченого платежу за кожний день прострочення.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно до частини 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Так, суд погоджується з розрахунком пені, зробленим позивачем, з урахуванням приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Із змісту Рекомендацій відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених у листі Верховного суду України від 03.04.1997 р. №62-97р., слідує, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, отже потрібно вважати, що сума внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця індексується за цій місяць, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця. Для визначення індексу за будь-який період необхідно помісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою.

Сума індексу інфляції розрахована позивачем за період прострочки з липня 2008р. по лютий 2011 р. виходячи з суми основного боргу в розмірі 85400,00 грн. та складає 27071,80 грн.

Сума 3% річних розрахована позивачем за період прострочки з 06.06.2008 р. по 09.03.2011 р. виходячи з суми основного боргу у розмірі 85400,00 грн. та складає у загальному розмірі 7072,24 грн.

Суд погоджується з вказаним розрахунком позивача та вважає, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача індексу інфляції в сумі 27071,80 грн. та 3% річних у сумі 7072,24 грн. правомірні, обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Отже, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України оплата держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу підлягає покладанню на відповідача.

В судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складений та підписаний відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 02 червня 2011 року.

На підставі викладеного, керуючись ст.82-85 Господарського процесуального Кодексу України, суд

вирішив:

1.Позов задовольнити у повному обсязі.

2.Стягнути з Територіального управління Державної судової адміністрації України в АР Крим (м. Сімферополь, вул. Павленка, 48, 95051, р/р 35213002000604 в ГУ ДКУ в АРК м. Сімферополь, МФО 824026, ЄДРПОУ 26273942) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інженерний центр «Імпульс» (Чернігівська область, м. Ніжин, вул. Шевченка, 109/1, 16610, р/р 26009300686 в Ніжинському відділенні № 204 ВАТ «Держощадбанк», МФО 343121, ЄДРПОУ 14219908) 85400,00 грн. основного боргу, пені 6564,10 грн., 3% річних 7072,24 грн., інфляційних збитків 27071,80 грн., державне мито у розмірі 1327,00 грн., 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримКопилова О.Ю.