Ухвала суду № 18454915, 21.09.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

"21" вересня 2011 р.                               м. Київ                                        К-7880/09

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Бившевої Л.І.

Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

Федорова М.О.

за участю секретаря Андрюхіної І.М.

представників:

позивача Гуріна М.В.

відповідача-1 Шилова А.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Макіївської об’єднаної державної податкової інспекції

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23.10.2008 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 20.01.2009

у справі №2а-24042/08

за позовом Закритого акціонерного товариства «Макіївський металургійний завод»

до Макіївської об’єднаної державної податкової інспекції, Головного управління Державного казначейства України у Донецькій області

за участю Прокурора Донецької області

про стягнення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, -          

                                                   ВСТАНОВИВ:          

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 23.10.2008, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 20.01.2009 позов задоволено. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ЗАТ «Макіївський металургійний завод»бюджетне відшкодування з податку на додану вартість по деклараціям за липень, серпень, вересень, жовтень, листопад 2006 року та січень 2007 року у загальній сумі 9668095,33 грн. та судові витрати.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача-1, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового рішення про відмову в позові, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем були подані до податкового органу декларації з податку на додану вартість за липень, серпень, вересень, жовтень, листопад 2006 року, розрахунки сум бюджетного відшкодування, заяви про повернення суми бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку, всього на загальну суму 59740840 грн.

Податковим органом на виконання підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»проведено перевірки з питань достовірності нарахування позивачем сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за вищезазначені податкові періоди, за наслідками яких складені акти від 29.09.2006 №236/23-4/33185989, від 31.10.2006 №595/23-5/33185989, від 27.11.2006 №1167/23-4/33185989, від 17.01.2007 №119/23-5/33185989, від 16.02.2007 №788/23-5/33185989, від 10.05.2007 №2427/23-5/33185989.

На підставі актів перевірки прийняті податкові повідомлення-рішення, якими позивачу зменшено суми бюджетного відшкодування за відповідні періоди на загальну суму 1628839 грн., залишок суми податку на додану вартість, що підлягала відшкодуванню на рахунок платника у банку склав 58112001 грн.

Суми податку на додану вартість по податковим деклараціям за липень-листопад 2006 року та січень 2007 року були частково відшкодовані позивачу, залишок невідшкодованої суми податку на додану вартість склав 9668095,33 грн.

Суд першої інстанції, з доводами якого погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшли висновку, що позивач виконав передбачені статтею 7 Закону України «Про податок на додану вартість»вимоги спрямовані на отримання бюджетного відшкодування за податковими деклараціями за липень-листопад 2006 року та січень 2007 року та має всі підстави для отримання залишку невідшкодованої суми податку на додану вартість в розмірі 9668095 грн.

За відсутності заперечень відповідача, щодо наявності у позивача невідшкодованої суми податку на додану вартість в розмірі 9668095 грн. за податковими деклараціями за липень-листопад 2006 року та січень 2007 року, судова колегія погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Правильними є і висновки судів попередніх інстанцій, що у разі невідшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість право платника порушується внаслідок неодержання коштів з бюджету, а тому заявлена позивачем вимога про стягнення зазначених коштів (відшкодування заборгованості) відповідає матеріально-правовому способу захисту порушеного права, визначеному законом.

Доводи касаційної скарги не є підставою для скасування прийнятих у справі рішень, оскільки ухвалою Вищого адміністративного суду від 03.11.2010 постанову Донецького окружного адміністративного суду від 12.10.2007 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 22.01.2008 скасовано та закрито провадження у справі №2-а-3284/07, у зв’язку з чим доводи податкового органу про наявність судового рішення, за яким допущено примусове виконання, щодо відновлення прав позивача по отриманню бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за одні і ті самі періоди, є безпідставними.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Макіївської об’єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення, а постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23.10.2008 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 20.01.2009 –без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Л.І.Бившева

О.М.Нечитайло

Н.Г.Пилипчук

           М.О.Федоров

Суддя Л.В. Ланченко