Ухвала суду № 18454906, 21.09.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" вересня 2011 р.                               м. Київ                                        К/9991/12366/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Бившевої Л.І.

Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

          Федорова М.О.

За участю секретаря Андрюхіної І.М.

представників сторін:

позивача: Молодцової Л.В.

відповідача: Висіцької І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Ніжинської об’єднаної державної податкової інспекції у Чернігівській області

на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 21.12.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09.02.2011

у справі №2а-6014/10/2570

за позовом Ніжинської об’єднаної державної податкової інспекції у Чернігівській області

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лосинівський маслосирзавод»

про стягнення суми дотації, -

                                                   ВСТАНОВИВ:          

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 21.12.2010, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.02.2011, позовну заяву Ніжинської ОДПІ до ТОВ «Лосинівський маслосирзавод»про стягнення суми дотації залишено без розгляду.

Судові рішення мотивовані тим, що позивачем пропущений шестимісячний строк звернення до суду, встановлений частиною 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, що, відповідно до статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України, за відсутності клопотання про його поновлення, є підставою для залишення позову без розгляду.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду, з підстав неправильного застосування норм процесуального права.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з такого.

          Виходячи зі змісту частин 1 та 3 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку, встановленого цим Кодексом або іншими законами, якими можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду. Строки звернення до адміністративного суду, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

          Пунктом 3.7 Прикінцевих положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів»від 07.07.2010 № 2453-VI було внесено зміни до статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, які набули чинності з 30.07.2010.

Згідно із зазначеними змінами загальний строк звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи, визначений частиною другою статті 99 зазначеного Кодексу, зменшено з одного року до шести місяців.

Разом з тим, відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальністю особи.

Як випливає з Рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 № 1/99-рп, частину першу статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час якого вони настали або мали місце.

Неприпустимість зворотної дії нормативно-правового акта полягає в тому, що запроваджені ним нові норми не можуть застосовуватися до правовідносин, які існували до набрання ним чинності. Приписи нового нормативно-правового акта не можуть змінити обсяг прав, який було встановлено попередніми нормативно-правовими актами.

Відповідно, обчислення строку звернення особи до суду здійснюється за тими правилами, які були чинними на момент початку перебігу відповідного строку. Тривалість строку звернення до суду не змінюється у разі подальших змін законодавства, яке регулює відповідні відносини. Тому строк звернення до суду розпочинається і закінчується з урахуванням тієї тривалості, яка передбачалася на момент початку перебігу відповідного строку. При цьому тривалість строку звернення до суду не змінюється залежно від того, коли було реалізовано право на позов.

Відповідно, якщо право на звернення з позовом у податкового органу виникло до 30.07.2010 включно, то строк звернення до суду для такої особи, незалежно від того, що позов пред’явлено до суду 30.11.2010, тобто після 30.07.2010, визначається за правилами законодавства, чинного на час виникнення у податкового органу такого права на позов.

Якщо ж право на звернення до суду з позовом виникло у податкового органу у період з 30.07.2010 по 31.12.2010 включно, застосуванню підлягає загальний шестимісячний строк звернення до адміністративного суду, визначений у частині другій статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України.

          Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, взагалі не встановив моменту, з якого у податкового органу виникло право на звернення до суду з позовом, зважаючи на наявність довідки від 09.03.2010, яка покладена в основу судових рішень, та акта перевірки від 16.07.2010 №854/23-21403660.

          Зважаючи на викладене, ухвали судів попередніх інстанцій не можуть вважатися законними та обґрунтованими, у зв’язку з чим підлягають скасуванню, а справа направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.

При цьому, залежно від встановленого моменту виникнення у податкового органу права на звернення до суду з даним позовом, суди при обчисленні строку звернення до суду мають застосувати положення того законодавства, яке було чинним на час виникнення такого права.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 227, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

УХВАЛИВ:

          Касаційну скаргу Ніжинської об’єднаної державної податкової інспекції у Чернігівській області задовольнити.

Ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 21.12.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09.02.2011скасувати.

Справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Л.І.Бившева

О.М.Нечитайло

Н.Г.Пилипчук

М.О.Федоров