Ухвала суду № 18454811, 14.09.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" вересня 2011 р.                               м. Київ                                        К/9991/12767/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Бившевої Л.І.

Маринчак Н.Є..

Пилипчук Н.Г.

Федорова М.О.

за участю секретаря Андрюхіної І.М.

представників:

відповідача -1 Янкової І.В.

відповідача - 2 Хижньої Л.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Броварської об’єднаної державної податкової інспекції у Київській області

на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 02.12.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10.02.2011

у справі №2-а-9043/10/1070

за позовом Броварської об’єднаної державної податкової інспекції у Київській області

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальна торгово-зернова фірма»,

2) Закритого акціонерного товариства «Пологівський ОЕЗ»

про стягнення коштів за нікчемними договорами, -

                                                   ВСТАНОВИВ:                              

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.12.2010, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.02.2011, позов Броварської ОДПІ до ТОВ «Універсальна торгово-зернова фірма»та ЗАТ «Пологівський ОЕЗ»про стягнення коштів отриманих на підставі договорів –залишено без розгляду.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції, з підстав порушення норм матеріального права.

Перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Суд першої інстанції, з доводами якого погодився суд апеляційної інстанції, приймаючи рішення про залишення позовної заяви без розгляду, виходив з того, що позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідачів коштів, отриманих за нікчемними договорами, поза межами строку звернення до суду без клопотання про його поновлення.

Висновки судів попередніх інстанцій обґрунтовуються тим, що оскільки санкції, передбачені ч.1 ст.208 ГК України є конфіскаційними, стягуються за рішенням суду в доход держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, то такі санкції не є цивільно-правовими, а є адміністративно-господарськими, а тому можуть застосовуватись лише протягом строків, встановлених статтею 250 цього Кодексу.

Факт порушення виявлено позивачем під час проведення перевірки за наслідками якої складено акт №211/232/32175477 від 16.04.2010, у зв’язку з чим суди дійшли висновку, що подання позовної заяви 23.10.2010 здійснено поза межами шестимісячного строку застосування адміністративно-господарських санкцій, встановленого ст.250 ГК України, без заяви про його поновлення, що є підставою для залишення позову без розгляду відповідно до приписів ст.100 КАС України.

Судова колегія не може погодитись доводами судів попередніх інстанцій, виходячи з такого.

Право органів державної податкової служби, вказаних в абзаці 1 ст.10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», на звернення до судів із позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність, передбачено пунктом 11 цієї статті.

          Виходячи зі змісту частин 1 та 3 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку, встановленого цим Кодексом або іншими законами, якими можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду. Строки звернення до адміністративного суду, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

          Пунктом 3.7 Прикінцевих положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів»від 07.07.2010 № 2453-VI було внесено зміни до статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, які набули чинності з 30.07.2010.

Згідно із зазначеними змінами загальний строк звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи, визначений частиною другою статті 99 зазначеного Кодексу, зменшено з одного року до шести місяців.

Разом з тим, відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальністю особи.

Як випливає з Рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 № 1/99-рп, частину першу статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час якого вони настали або мали місце.

Неприпустимість зворотної дії нормативно-правового акта полягає в тому, що запроваджені ним нові норми не можуть застосовуватися до правовідносин, які існували до набрання ним чинності. Приписи нового нормативно-правового акта не можуть змінити обсяг прав, який було встановлено попередніми нормативно-правовими актами.

Відповідно, обчислення строку звернення особи до суду здійснюється за тими правилами, які були чинними на момент початку перебігу відповідного строку. Тривалість строку звернення до суду не змінюється у разі подальших змін законодавства, яке регулює відповідні відносини. Тому строк звернення до суду розпочинається і закінчується з урахуванням тієї тривалості, яка передбачалася на момент початку перебігу відповідного строку. При цьому тривалість строку звернення до суду не змінюється залежно від того, коли було реалізовано право на позов.

Відповідно, якщо право на звернення з позовом у податкового органу виникло до 30.07.2010 включно, то строк звернення до суду для такої особи, незалежно від того, що позов пред’явлено до суду 23.10.2010, тобто після 30.07.2010, визначається за правилами законодавства, чинного на час виникнення у податкового органу такого права на позов.

Крім того, ст.250 ГК України встановлено строки в межах яких можливе застосування адміністративно-господарських санкцій, за умови підтвердження факту вчинення правопорушення, однак, встановлений зазначеною нормою строк не є процесуальним, не визначає строку звернення до суду про стягнення зазначених санкцій, та помилково покладена судами попередніх інстанцій в основу правового обґрунтування рішення.

Таким чином, строк звернення податкового органу до суду про стягнення коштів, отриманих на підставі нікчемних договорів встановлено ст.99 КАС України, дотримання якого судами попередніх інстанцій не перевірялось.

З огляду на викладене судова колегія доходить висновку про необхідність скасування прийнятих у справі судових рішень, з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст. ст. 157, 220, 221, 223, 227, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Броварської об’єднаної державної податкової інспекції у Київській області задовольнити.

Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 02.12.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 10.02.2011 скасувати.

Справу направити до Київського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Л.І.Бившева

Н.Є.Маринчак

Н.Г.Пилипчук

           М.О.Федоров