Ухвала суду № 18454777, 14.09.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

"14" вересня 2011 р.                               м. Київ                                        К-14035/10

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Бившевої Л.І.

Маринчак Н.Є.

Пилипчук Н.Г.

Федорова М.О.

за участю секретаря Андрюхіної І.М.

представника позивача Сидорчука І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29.09.2008 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 10.02.2010

у справі №2-а-7004/08

за позовом Спільного українсько-англійського підприємства у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю «Панком-Юн»

до Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

                                                   ВСТАНОВИВ:                                                  

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 29.09.2008, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 10.02.2010, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі м.Одеси №005012310/0 від 08.05.2008, стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового про відмову в задоволенні позовних вимог, з підстав невірного застосування норм матеріального права.

Перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем у лютому-квітні 2008 року проведена планова виїзна документальна перевірка з питань дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2006 по 31.12.2007, на наслідками якої складено акт №4145/23-1/22447150 від 18.04.2008.

За висновками акта перевірки позивачем допущено порушення пп.4.16. п.4.1 ст.4, п.5.1, пп.5.5.1 п.5.5 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»в результаті чого занижено суму податку на прибуток на 163044 грн.

На підставі акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №005012310/0 від 08.05.2008, яким визначено суму податкового зобов’язання з податку на прибуток у розмірі 197777 грн., у т.ч. за основним платежем –163044 грн. та штрафні (фінансові) санкції –34733 грн.

Висновки відповідача про порушення позивачем пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»обґрунтовуються не віднесенням до складу валового доходу суми заборгованості за кабельно-провідникову продукцію отриману від ТОВ «Азовкабель-Приват», що залишилася несплаченою після закінчення строку позовної давності.

Судова колегія погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що зазначене порушення не знайшло свого підтвердження з тих підстав, що у справі встановлено, що 31.12.2001 між позивачем та ТОВ «Азовкабель-Приват»було укладено договір на виконання якого останній поставив позивачу товар. За умовами цього договору строк виконання позивачем зобов'язання з оплати отриманого товару обумовлювався моментом виставлення ТОВ «Азовкабель-Приват»рахунку на оплату, з моменту укладення і до 27.12.2003. 27.12.2003 між позивачем та ТОВ «Азовкабель-Приват»було укладено додаткову угоду, згідно якої оплата товару здійснюється Замовником в строк до 31.12.2009 шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника на підставі виставленого ним рахунку.

Таким чином, на час перевірки строк виконання зобов'язання з оплати поставленого товару ще не наступив, перебіг строку позовної давності за даним договором не розпочався, що виключає підстави для виникнення у позивача обов’язку по віднесенню даної кредиторської заборгованість у сумі 286604 грн. до складу валового доходу.

Відповідно до вимог пп.11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що стала раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів, а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дня оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Оскільки за умовами договору з ТОВ «Азовкабель-Приват»безоплатна передача позивачу товару не передбачена, формування ним валових витрат за першою подією відповідає вимогам чинного законодавства, у зв’язку з чим висновки відповідача про порушення п.5.1. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»у зв’язку з віднесенням до складу валових витрат вартості безоплатно отриманих від ТОВ «Азовкабель-Приват» товарів на суму 238837 грн., вартість яких залишилась нестягнутою після закінчення строку позовної давності, не знайшли свого підтвердження.

Правильними є і висновки судів попередніх інстанцій, що Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств»не передбачено обов’язок платника податку зменшувати або коригувати валові витрати на суми товарів, робіт і послуг, віднесених ним до валових витрат по першій з подій (оприбуткування товару), у разі неоплати товарів у межах строку позовної давності, та віднесення такої кредиторської заборгованості до валового доходу відповідно до вимог пп. 4.1.6 п. 4.1 ст.4 цього Закону, що виключає підстави для зменшення валових витрат позивача на 22493 грн. - вартість товарів, робіт та послуг, попередньо віднесену до валових витрат по першій з подій.

Щодо віднесення до складу валових витрат відсотків за користування кредитом в сумі 81909,05 грн. згідно договору іпотечного кредиту № 05-01-16/439 від 28.11.2007 з акціонерним комерційно промислово-інвестиційним банком ЗАТ м. Київ у сумі 3891420 доларів США на придбання дворівневих житлових квартир № 28, 29, 30, 31, 32, 33 загальною площею 1517,1 кв.м., що розташовані на 8-9 поверхах, одинадцяти парковочних місць в приміщенні підземної стоянки та технічного приміщення загальною площею 80 кв.м., що будуються за будівельною адресою м. Одеса, провулок Віце Адмірала Жукова, №17-19 по договору про дольову участь у будівництві № 48 від 30.11.2005, укладеного між ТОВ «Південбудінвест»та СП ТОВ «Панком-Юн», то судова колегія погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що зазначені витрати пов’язані із веденням господарської діяльності підприємства, а тому правомірно включені до складу валових витрат позивача.

Відповідно до вимог п.1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою».

Згідно з пп. 5.5.1 п.5.5 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.

Відповідно до статуту, інвестиційна діяльність та будівництво є одним з видів господарської діяльності позивача, зазначене нерухоме майно призначалось позивачем для використання у своїй господарській діяльності з метою отримання доходу, у зв’язку з чим у відповідача відсутні підстави для висновку про завищення позивачем валових витрат за даною операцією.

Крім того, оскільки ст. 18 Закону України «Про іпотеку»іпотечний договір підлягає нотаріальному посвідченню, вартість послуг нотаріуса за нотаріальне посвідчення іпотечного договору майнових прав № 05-01-16/440 від 28.11.2007, укладеного з АКБ «Промінвестбанк», правомірно віднесена позивачем на валові витрати.

Доводи касаційної скарги що додатковою угодою сторонами змінено строки позовної давності, що не допускається, є безпідставними. Строк дії договору і строк існування договірного зобов’язання не є тотожними поняттями. Договір як правочин є підставою виникнення договірного зобов’язання, а тому строк існування самої підстави зобов’язання не може бути коротшим строку існування цього зобов’язання. З метою оподаткування перебіг строку позовної давності повинен розпочинатись саме з моменту закінчення строку дії договору. Додатковою угодою сторони продовжили строк виконання зобов’язань, тим самим, продовжено строк дії договору.

Інші доводи касаційної скарги стосуються обставин, які були досліджені судами попередніх інстанцій та яким надавалась правова оцінка, та не дають підстав для висновку про порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, судова колегія вважає, що суд першої та апеляційної інстанції, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, та постановив обґрунтоване рішення, що повно відображає обставини, які мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх скасування, з мотивів викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 29.09.2008 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 10.02.2010 –без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Л.І.Бившева

Н.Є.Маринчак

Н.Г.Пилипчук

М.О.Федоров

Суддя Л.В. Ланченко