Ухвала суду № 18453344, 09.08.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

"09" серпня 2011 р.                               м. Київ                                        К-33750/09

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Голубєвої Г.К., Костенка М.І., Островича С.Е., Рибченка А.О.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Волинської філії Відкритого акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант»

на постанову господарського суду Волинської області від 03 липня 2008 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2009 року

у справі №02/116-2А

за позовом Волинської філії Відкритого акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант»(надалі –Волинська філія ВАТ «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант»)

до відповідача Луцької об’єднаної державної податкової інспекції (надалі –Луцька ОДПІ)

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

Позивач звернувся до господарського суду Волинської області з адміністративним позовом в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, поставлено питання про визнання нечинним податкове повідомлення-рішення Луцької ОДПІ №0002682200/3 від 25.04.2008р.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на ту обставину, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято контролюючим органом без з’ясування всіх обставин справи. При цьому, позивач зазначає, що витрати пов’язані з веденням справи про дострокове розірвання договору страхування є складовою частиною страхового платежу або частиною від страхової, а не інших видів діяльності; походження даних витрат –страхова діяльність, тому дані доходи оподатковуються за ставкою 3% згідно п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про страхування».

Постановою господарського суду Волинської області від 03 липня 2008р. залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2009р., у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, виходили з того, що сума коштів, яка утримується страховиком у разі дострокового припинення дії договору страхування, що є компенсацією витрат на ведення справи, не є страховими платежами та підлягає включенню до складу доходу від іншої діяльності, ніж страхова, в податковому періоді, на який припадає припинення договору, а на суму повернутих страхових платежів страховиком здійснюється коригування валових внесків відповідно до п. 5.10 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Не погоджуючись з рішенням судів попередніх інстанцій, вказуючи на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, позивач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій було встановлено наступне.

Контролюючим органом було проведено планову документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства Волинською філією ВАТ «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант», за період з 01.07.2004р. по 30.06.2007р., про що складений акт №103/2200/13363112 від 10.12.2007р.

Висновками акта перевірки встановлено порушення позивачем п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», порядок складання декларації з податку на доходи (прибуток) страховика, затв. наказом ДПА України від 31.03.2000 року № 146, а саме до скоригованого валового доходу філії не включені суми коштів, які утримуються страховиком у разі дострокового припинення дії договорів страхування, що є компенсацією витрат на ведення справи, які не є страховими платежами та підлягають включенню до складу доходу від іншої діяльності, ніж страхова.

За наслідками проведеної перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 24.12.2007р. №0002592200/0, яким визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток в сумі 4032,96 грн., у т.ч. 1948,69грн. основний платіж та 2084,27грн. - штрафна санкція.

В порядку процедури апеляційного узгодження первину скаргу платника податків залишено без задоволення, а зобов’язання - без змін.

В подальшому, за наслідками розгляду повторної скарги, прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.02.2008р. №0002592200/2, якими зменшено суму податкового зобов’язання.

Предметом розгляду у справі є податкове повідомлення-рішення від 25.04.2008р. №0002592200/3, яким визначено зобов’язання з податку на прибуток в розмірі 2572,26грн., у т.ч. 1714,84грн. основного платежу та 857,42грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Судом встановлено, та вбачається з матеріалів перевірки, що Волинська філія ВАТ «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант»у період, охоплений перевіркою, не включала до валового доходу суми нормативних витрат на ведення справи при достроковому припиненні договорів страхування в результаті чого було занижено дохід філії та донараховано податок на прибуток страхових операцій в сумі 1714,84 грн.

Відносини у сфері страхування регулюються Законом України «Про страхування»

Статтею 10 даного закону визначено, що страховий платіж (страховий внесок, страхова премія) - плата за страхування, яку страхувальник зобов'язаний внести страховику згідно з договором страхування.

Згідно ст.16 Закону договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Порядок припинення договорів страхування встановлено ст. 28 Закону, якою передбачено дострокове припинення договору за вимогою страхувальника або страховика, згідно умов договору страхування.

Так, у разі дострокового припинення дії договору страхування, крім договору страхування життя, за вимогою страхувальника страховик повертає йому страхові платежі за період, що залишився до закінчення дії договору, з відрахуванням нормативних витрат на ведення справи, визначених при розрахунку страхового тарифу, фактичних виплат страхових сум та страхового відшкодування, що були здійснені за цим договором страхування. Якщо вимога страхувальника обумовлена порушенням страховиком умов договору страхування, то останній повертає страхувальнику сплачені ним страхові платежі повністю.

При цьому, у разі дострокового припинення договору страхування, крім страхування життя, за вимогою страховика страхувальнику повертаються повністю сплачені ним страхові платежі. Якщо вимога страховика обумовлена невиконанням страхувальником умов договору страхування, то страховик повертає йому страхові платежі за період, що залишився до закінчення дії договору, з вирахуванням нормативних витрат на ведення справи, визначених при розрахунку страхового тарифу, фактичних виплат страхових сум та страхового відшкодування, що були здійснені за цим договором страхування.

Таким чином, розмір витрат на ведення справи визначається при розрахунку страхового тарифу і є складовою частиною страхового платежу.

Згідно п. 6 ст. 997 ЦК України, якщо страхувальник або страховик відмовився від договору страхування, договір припиняється.

З припиненням договору страхування припиняється цивільно-правові відносини щодо захисту майнових інтересів страхувальника у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством.

При припиненні договорів страхування з підстав, визначених законодавством, страховик має право утримувати зі сплачених страхових платежів, які підлягають поверненню, витрати на ведення справи.

За таких обставин, сума витрат на ведення справи, яка обрахована зі страхових платежів, що підлягають поверненню, для страховика є самостійним доходом, що не пов’язаний з наданням послуг зі страхування, оскільки цивільно-правові відносини щодо захисту майнових інтересів страхувальника припинені.

Пунктом 7.2 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначений порядок оподаткування страхової діяльності.

Так, згідно з п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 вказаної норми закону дохід від страхової діяльності юридичних осіб - резидентів не підлягає оподаткуванню за ставкою, встановленою у пункті 10.1 статті 10 цього Закону, та оподатковується:

- за ставкою 0% - при отриманні доходу внаслідок виконання договорів з довгострокового страхування життя та пенсійного страхування у межах недержавного пенсійного забезпечення у разі виконання вимог до таких договорів, визначених пунктом 1.37 та пунктом 1.42 статті 1 цього Закону;

- за ставкою 3% - при отриманні доходу внаслідок виконання договорів з інших видів страхування.

Підпунктом 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 вказаного Закону передбачено, що в разі одержання страховиком доходів із джерел інших, ніж ті, що визначені у підпункті 7.2.1 цього пункту, такі доходи оподатковуються за ставкою, встановленою пунктом 10.1 статті 10 цього Закону.

Враховуючи зазначене, сума коштів, яка утримується страховиком у разі дострокового припинення дії договору страхування, що є компенсацією витрат на ведення справи, не є страховими платежами та підлягає включенню до складу доходу від іншої діяльності, ніж страхова, в податковому періоді, на який припадає припинення договору, а на суму повернутих страхових платежів страховиком здійснюється коригування валових внесків відповідно до п. 5.10 ст. 5 Закону України від 22.05.1997 року № 289-97-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств».

Доводами касаційної скарги зазначені висновки суду не спростовані.

За таких обставин, судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обгрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Волинської філії Відкритого акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант»–залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Волинської області від 03 липня 2008 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2009 року –залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Верховного Суду України з підстав та в порядку передбаченому ст.ст.236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:                                                  ____Н.Є. Маринчак

Судді:                                                             ____Г.К. Голубєва

____М.І. Костенко

____С.Е. Острович

____А.О. Рибченко

Суддя Н.Є. Маринчак