Ухвала суду № 18452252, 14.09.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2-а-136/09 Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко Л.В.

Суддя-доповідач: Борисюк Л.П.

У Х В А Л А

Іменем України

"14" вересня 2011 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді

суддів

при секретаріБорисюк Л.П.,

Бистрик Г.М., Сорочка Є.О.

Рижковій Ю.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Коростенської обєднаної державної податкової інспекції Житомирської області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 6 жовтня 2009 року у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства «Транснаціональна корпорація «Граніт»до Коростенської обєднаної державної податкової інспекції Житомирської області про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

В березні 2009 року ВАТ «Транснаціональна корпорація «Граніт»звернулося до Житомирського окружного адміністративного суду із позовом до Коростенської ОДПІ Житомирської області та з урахуванням уточнених позовних вимог просило визнати недійсними податкові повідомлення-рішення відповідача від 25.11.2008 № 0000712301/2 в частині визначеного податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 5630,36 грн. і застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 2815,18 грн. та № 0000672301/2 в частині визначеного податкового зобовязання з податку на прибуток підприємства в сумі 77763,25 грн. і застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 723,83 грн., а також визнати правомірним віднесення до податкового кредиту з ПДВ сум ПДВ від вартості отриманих робіт (послуг) на загальну суму 37500,21 грн.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 6 жовтня 2009 року позов задоволено.

Визнано нечинним та скасовано податкове повідомлення-рішення Коростенської ОДПІ Житомирської області від 25.11.2008 № 0000712301/2 в частині визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 5630,36 грн. та фінансових санкцій в сумі 2815,18 грн.

Визнано нечинним та скасовано податкове повідомлення-рішення Коростенської ОДПІ Житомирської області від 25.11.2008 № 0000672301/2 в частині визначення податкового зобовязання з податку на прибуток в сумі 77763,25 грн. основного платежу та 723,83 грн. фінансових санкцій.

Визнано правомірним віднесення ВАТ «Транснаціональна корпорація «Граніт»до податкового кредиту з податку на додану вартість сум ПДВ від вартості отриманих робіт (послуг) на загальну суму 37500,21 грн.

Відповідач, не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно зясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в звязку з чим просить скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не зявилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обовязкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Коростенською ОДПІ Житомирської області була проведена виїзна планова документальна перевірка ВАТ «Транснаціональна корпорація «Граніт»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2005 по 31.03.2008, про що складено акт № 107/23-01/32680198 від 27.06.2008.

На підставі вказаного акту перевірки, 11.07.2008 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000432301/0, яким позивачу визначене податкове зобовязання по податку на прибуток в розмірі 187109 грн., в т.ч. 94007 грн. за основним платежем та 93102 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями та № 0000442301/0, яким визначене податкове зобовязання по податку на додану вартість в розмірі 23183 грн., в т.ч. 13951 грн. за основним платежем та 9232 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Вказані податкові повідомлення-рішення оскаржені позивачем в адміністративному порядку і були частково скасовані, а позивачу направлені податкові повідомлення-рішення від 25.11.2008 № 0000672301/2 та № 0000712301/2.

Податковим повідомленням-рішенням № 0000712301/2 визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість в сумі 12506 грн. за основним платежем та застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 8493 грн.

Податковим повідомленням-рішенням № 0000672301/2 визначено податкове зобовязання з податку на прибуток підприємств в сумі 94007 грн. за основним платежем та застосовані штрафні (фінансові) санкції на суму 46551 грн.

04.10.2006 згідно з платіжним дорученням № 316 перераховано до державного бюджету суму в розмірі 282100 грн. за отримання в Міністерстві охорони навколишнього природного середовища України 19.10.2006 спеціального дозволу на користування надрами. Вказана сума віднесена позивачем до складу валових витрат декларації з податку на прибуток за IV квартал 2006 року.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно пп. 5.4.7 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат включаються будь-які витрати на придбання ліцензій та інших спеціальних дозволів, виданих державними органами для ведення основної діяльності, включаючи плату за реєстрацію підприємства в органах державної реєстрації, зокрема, в органах місцевого самоврядування, їх виконавчих органах, крім витрат на придбання торгових патентів, установлених Законом України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності».

Правильність віднесення позивачем витрат за отримання спеціального дозволу до валових витрат підтверджується і офіційним роз'ясненням Коростенської ОДПІ Житомирської області, наданим підприємству 29.09.2006 за №11343/10/31.

Як вбачається з вказаного розяснення, позивач звертався до податкового органу саме з приводу правомірності віднесення вказаної ліцензії до складу валових витрат у звітному періоді.

Згідно із пп. г, д пп. 4.4.2 п. 4.4 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податкове роз'яснення є оприлюдненням офіційного розуміння окремих положень податкового законодавства контролюючими органами у межах їх компетенції, яке використовується при обґрунтуванні їх рішень під час проведення апеляційних процедур. Податковими роз'ясненнями вважаються будь-які відповіді контролюючого органу на запити зацікавлених осіб з питань оподаткування.

Не може бути притягнутим до відповідальності платник податків, який діяв відповідно до наданого йому податкового роз'яснення (за відсутності податкових роз'яснень з цього питання, що мають пріоритет) або узагальнюючого податкового роз'яснення, тільки на підставі того, що у подальшому таке податкове роз'яснення чи узагальнююче податкове роз'яснення було змінено або скасовано, чи надано нове податкове роз'яснення такому платнику податків або узагальнююче податкове роз'яснення, що суперечить попередньому, яке не було скасовано (відкликано). При цьому при оцінці доказів судом, наданих органом стягнення, податкові роз'яснення не мають пріоритету над іншими доказами або іншими експертними оцінками.

Як вбачається з матеріалів справи, в І кварталі 2008 року позивачем віднесено до складу валових витрат вартість послуг ТОВ «Івано-Франківськцемент-етерніт»по веденню бухгалтерського обліку в сумі 26 500 грн. відповідно до актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 29.01.2008 № ОУ-0000045 на суму 10 800 грн. без ПДВ та № ОУ-0000016 на суму 15 700 грн. без ПДВ.

На думку відповідача, відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», на договірних засадах бухгалтерський облік можуть вести лише приватні підприємці та аудиторські фірми. Оскільки ТОВ «Івано-Франківськцемент-етерніт»є засновником позивача, договір № 18 від 01.09.2007 між позивачем та його засновником на надання послуг з ведення бухгалтерського обліку відповідно до ст. 215 ЦК України слід вважати нікчемним.

Однак, з таким висновком контролюючого органу колегія суддів не може погодитися, виходячи з наступного.

01.09.2007 між позивачем та ТОВ «Івано-Франківськцемент-етерніт»був укладений договір № 18 про надання останнім послуг з ведення бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч. 4 ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», для забезпечення ведення бухгалтерського обліку підприємство самостійно обирає форми його організації:

введення до штату підприємства посади бухгалтера або створення бухгалтерської служби на чолі з головним бухгалтером;

користування послугами спеціаліста з бухгалтерського обліку, зареєстрованого як підприємець, який здійснює підприємницьку діяльність без створення юридичної особи;

ведення на договірних засадах бухгалтерського обліку централізованою бухгалтерією або аудиторською фірмою;

самостійне ведення бухгалтерського обліку та складання звітності безпосередньо власником або керівником підприємства. Ця форма організації бухгалтерського обліку не може застосовуватися на підприємствах, звітність яких повинна оприлюднюватися.

ВАТ «ТНК «Граніт»є акціонерним товариством і має статутний капітал, поділений на визначену кількість акцій однакової номінальної вартості. ТОВ «Івано-Франківськцемент-етерніт»володіє 73,94% статутного фонду позивача і у розумінні абз. 5 ч. 4 ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»не є власником ВАТ «ТНК «Граніт».

Крім того, зазначений договір у судовому порядку не оспорив і недійсним визнаний не був.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду, що позивачем правомірно віднесено до складу валових витрат вартість послуг ТОВ «Івано-Франківськцемент-етерніт»по веденню бухгалтерського обліку в сумі 26 500 грн.

Обговорюючи питання щодо встановлення відповідачем порушення пп. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995, колегія суддів зважає на наступне.

Ремонтні роботи по відновленню виробництва позивача проводились ТОВ «ХК «Укрбетон»згідно із договором № ПР-011 від 10.08.2007, ВАТ «Івано-Франківськцемент», ТОВ «Персер»відповідно до договору № 06/11-04 від 06.11.2007.

Наказом Державного комітету статистики України та Державного комітету України з будівництва та архітектури № 237/5 від 21.06.2002 затверджені типові форми первинних облікових документів у будівництві № КБ-2в «Акт приймання виконаних підрядних робіт»та № КБ-3 «Довідка про вартість виконаних підрядних робіт», що запроваджені з 01 липня 2002 року.

Однак, у зазначеному наказі вказано, що для підприємств, що виконують роботи з поточного ремонту господарським способом, складання вищезазначених форм не є обов'язковим.

Як вбачається з матеріалів справи, роботи по ремонту оформлялись актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) і містять всі необхідні реквізити, передбачені п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704.

Згідно із пп. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у тому числі витрати на поліпшення орендованих основних фондів у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду.

Витрати, що перевищують зазначену суму, розподіляються пропорційно сумі фактично понесених платником податку витрат на поліпшення основних фондів груп 2, 3, 4 чи окремих об'єктів основних фондів групи 1 та збільшують балансову вартість основних фондів відповідних груп чи окремих об'єктів основних фондів групи 1 станом на початок розрахункового кварталу.

Таким чином, позивачем правомірно віднесені витрати по ремонту на суму 186 565 грн. на збільшення балансової вартості основних фондів І групи з нормами амортизації 1,25%.

Разом з тим, позивачем віднесено до податкового кредиту суму ПДВ в розмірі 5 630,36 грн., включену в декларацію з податку на додану вартість за серпень 2007 року на підставі податкових накладних № 021923 від 31.08.2007 від ВАТ «Івано-Франківськцемент»в розмірі 1 217,36 грн. за послуги електроцеху вирубку емаль проводу і перемотку електродвигуна та № 99 від 31.08.2007 від ТОВ «ХК «Укрбетон»в розмірі 4 413 грн. за ремонт (монтаж, демонтаж) настилу площадки обслуговування.

Також підприємством віднесено до податкового кредиту суму 37 500,21 грн., включену в декларації з податку на додану вартість у відповідних податкових періодах згідно із податковими накладними:

У вересні 2007 року на підставі податкових накладних № 024489 від 30.09.2007 від ВАТ «Івано-Франківськцемент»в розмірі 1 592,00 грн. за послуги електроцеху та № 198 від 30.09.2007 від ВАТ «Івано-Франківськцемент»в розмірі 700,00 грн. за послуги по веденню бухгалтерського обліку.

В жовтні 2007 року на підставі податкових накладних № 027397 від 31.10.2007 від ВАТ «Івано-Франківськцемент»в розмірі 4 430,00 грн. компенсація відряджень, № 027385 від 31.10.2007 від ВАТ «Івано-Франківськцемент»в розмірі 5 553,00 грн. за послуги електроцеху, № 137 від 31.10.2007 від ТОВ «ХК «Укрбетон»в розмірі 10 180,00 грн. за ремонтні роботи спецбригад, № 222 від 31.10.2007 від ВАТ «Івано-Франківськцемент-етерніт»в розмірі 700,00 грн. за послуги по веденню бухгалтерського обліку.

В листопаді 2007 року на підставі податкових накладних № 029448 від 30.11.2007 від ВАТ «Івано-Франківськцемент»в розмірі 145,59 грн. відшкодування витрат зв'язку, № 029075 від 30.11.2007 від ВАТ «Івано-Франківськцемент»в розмірі 360,00 грн. за транспортні послуги, № 029431 від 30.11.2007 від ВАТ «Івано-Франківськцемент»в розмірі 1 336,62 грн. компенсація відряджень, від 06.11.2007 від ТОВ «Персер»в розмірі 6 083,00 грн. за ремонт перекриття даху, № 246 від 30.11.2007 від ВАТ «Івано-Франківськцемент-етерніт»в розмірі 1 680,00 грн. за послуги по веденню бухгалтерського обліку.

В грудні 2007 року на підставі податкової накладної № 275 від 28.12.2007 від ВАТ «Івано-Франківськцемент-етерніт»в розмірі 1 600,00 грн. за послуги по веденню бухгалтерського обліку.

В лютому 2008 року на підставі податкової накладної № 30 від 01.02.2008 від ВАТ «Івано-Франківськцемент-етерніт»в розмірі 3 140,00 грн. за послуги по веденню бухгалтерського обліку.

Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається, зокрема, дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що отримавши вищевказані податкові накладні, позивач правомірно відніс до податкового кредиту кошти в розмірі 5 630,36 грн. та 37 500,21 грн.

Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Коростенської обєднаної державної податкової інспекції Житомирської області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 6 жовтня 2009 року залишити без задоволення.

Постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 6 жовтня 2009 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя

суддя

суддя Л.П. Борисюк

Г.М. Бистрик

Є.О. Сорочко Повний текст ухвали складено та підписано 19.09.2011