Постанова № 18452208, 20.09.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-7726/10/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Виноградова О.І. Суддя-доповідач: Мацедонська В.Е.

ПОСТАНОВА

Іменем України

"20" вересня 2011 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіМацедонської В.Е.,

суддівЗемляної Г.В., Лічевецького І.О.,

при секретаріГринчуку В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за апеляційними скаргами Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції в Київській області, прокуратури Київської області, товариства з обмеженою відповідальністю «Ріверс ЛТД»на постанову Київського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2011 року у справі за адміністративним позовом Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції до товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Алвінет ЛТД», товариства з обмеженою відповідальністю «Ріверс ЛТД»про стягнення коштів, отриманих за нікчемним правочином,-

в с т а н о в и в:

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2011 року у задоволенні позову Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції до товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Алвінет ЛТД», товариства з обмеженою відповідальністю «Ріверс ЛТД»про стягнення коштів, отриманих за нікчемним правочином, відмовлено.

Не погоджуючись з постановленим у справі судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2011 року з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та прийняти нову, якою позовні вимоги Іванківської МДПІ задовольнити повністю. Свої вимоги апелянт мотивує тим, що виконання господарських зобовязань за договором між ТОВ «Бізнес Алвінет ЛТД» та ТОВ «Ріверс ЛТД»не спрямовано на реальне настання правових наслідків, а сам договір укладений з метою ухилення від сплати податків шляхом зменшення податкового зобовязання. Крім того, апелянт зазначає, що оскільки директор ТОВ «Бізнес Алвінет ЛТД»ОСОБА_2 не складала та не підписувала документи, які підтверджують виконання договору, тому зазначені документи необхідно вважати такими, що не відповідають вимогам законодавства з огляду на їх складання та підписання неуповноваженою на те особою, а правочин, який вчинений неуповноваженою особою та без її належного волевиявлення, не скріплений належною печаткою юридичної особи, є нікчемним та до нього застосовуються наслідки, передбачені ст.208 ГК України.

Відповідно до заяви від 21 квітня 2011 року прокуратура Київської області приєдналася до апеляційної скарги Іванківської МДПІ.

Крім того, апеляційну скаргу на постанову Київського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2011 року подано ТОВ «Ріверс ЛТД», в якій апелянт просить винести нову постанову, якою змінити мотивувальну частину постанови суду першої інстанції, залишивши без змін її резолютивну частину. Свої вимоги апелянт мотивує тим, що договір між ТОВ «Бізнес Алвінет ЛТД»та ТОВ «Ріверс ЛТД»укладений, сторони досягли згоди з істотних умов договору, договір виконаний сторонами, а тому не порушує публічний порядок, натомість, Іванківською МДПІ не наведено обставин, які б свідчили про нікчемність правочину, та норму законодавства з цього приводу. Також апелянт зазначає, що згідно ст.ст.10, 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»органам податкової служби не надано права звертатись з позовом до адміністративного суду про застосування наслідків нікчемного правочину, нікчемність якого встановлено актом невиїзної документальної позапланової перевірки. Крім того, апелянт наполягає, що господарська операція між ТОВ «Бізнес Алвінет ЛТД»та ТОВ «Ріверс ЛТД»відбулась, у відповідності до вимог чинного законодавства документально підтверджена первинними документами (поставка, транспортування, оренда складського приміщення та інше).

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що зявилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Іванківської МДПІ, до якої приєдналась прокуратура Київської області, задоволенню не підлягає, а апеляційна скарга ТОВ «Ріверс ЛТД»підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, в період з 03 червня 2010 року по 07 червня 2010 року позивачем було проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Ріверс ЛТД»щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з ТОВ «Бізнес Алвінет ЛТД»за листопад, грудень 2009 року, за результатами якої складено акт від 10 червня 2010 року №802/23-33011056, відповідно до висновків якого позивачем встановлено відсутність поставок товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків у відносинах між відповідачами. З огляду на це, позивачем зроблено висновок, що правочин між відповідачами щодо поставки скла білого (UNIKROWN 0.0 діоптрій, діаметром 70 мм. n=1.523) на загальну суму 480271547,40 грн. є нікчемним, оскільки вчинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Виходячи з висновків, що зроблені позивачем в зазначеному акті перевірки, останній звернувся до окружного адміністративного суду з позовом про стягнення коштів, отриманих за нікчемним правочином, посилаючись на положення ст.ст.207-208 ГК України.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що договір-купівлі продажу між відповідачами не укладався, ТОВ «Бізнес Алвінет ЛТД»товар (скло біле UNIKROWN 0.0 діоптрій, діаметром 70 мм. n=1.523) на адресу ТОВ «Ріверс ЛТД»не постачався, а останнім на користь ТОВ «Бізнес Алвінет ЛТД»кошти в сумі 480271547,40 грн. не перераховувалися, а отже неможливо застосувати наслідки недійсності правочину, що встановлені ст.208 ГК України, оскільки відповідачами фактично нічого отримано не було (ні коштів, ні товару). Такого висновку суд першої інстанції дійшов, виходячи з того, що допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_2 пояснила, що вона є директором ТОВ «Бізнес Алвінет ЛТД», податкові та видаткові накладні, які містяться в матеріалах справи від імені ТОВ «Бізнес Алвінет ЛТД»не підписувала, товар ТОВ «Ріверс ЛТД»не постачала та оплату за нього не отримувала. Також постанова суду першої інстанції обґрунтована тим, що ТОВ «Ріверс ЛТД»не надано доказів на підтвердження місця, в якому нібито було отримано товар від директора ТОВ «Бізнес Алвінет ЛТД»та доказів його продажу ТОВ «Бізнес Алвінет ЛТД».

Іванківська МДПІ та прокуратура Київської області вважають, що договір між ТОВ «Бізнес Алвінет ЛТД»та ТОВ «Ріверс ЛТД»є нікчемним, як такий, що укладений з порушенням вимог ст.ст.203, 215, 228 ЦК України, оскільки був вчинений з метою, що суперечить інтересам держави і суспільства, в звязку з чим у відповідності до ст.208 ГК України за наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави. Крім того, Іванківська МДПІ та прокуратура Київської області вважають, що угода між відповідачами є безтоварною, оскільки ТОВ «Бізнес Алвінет ЛТД» товар на адресу ТОВ «Ріверс ЛТД»не поставлявся.

Відповідно до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3, 5, 6 ст.203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Статтею 207 ГК України передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

У відповідності до ч.1 ст.208 ГК України якщо господарське зобовязання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобовязання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобовязання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Відповідно до ч.2 ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 13 вересня 2010 року, на момент здійснення операції між ТОВ «Бізнес Алвінет ЛТД»та ТОВ «Ріверс ЛТД»та оформлення первинних документів, юридична особа ТОВ «Бізнес Алвінет ЛТД»не була припинена, особою, яка має право вчиняти юридичні дії від імені вказаного підприємства, значиться ОСОБА_3

Зі змісту ч.1 ст.208 ГК України вбачається, що застосування передбачених нею санкцій можливе в разі наявності наміру хоча б у однієї із сторін стороною. Для застосування санкцій, передбачених ст.208 ГК України, необхідна наявність наміру на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Договір між ТОВ «Бізнес Алвінет ЛТД»та ТОВ «Ріверс ЛТД»не є таким, що суперечить інтересам держави та суспільства, оскільки законодавчих обмежень стосовно укладення відповідного договору судом не встановлено, а належних та допустимих доказів, які б підтверджували наявність у сторін за вищезазначеним договором мети, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, позивачем в порушення ст.71 КАС України не надано.

Відповідно до ст.201 КАС України підставою для зміни постанови суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.

Колегія суддів вважає, що справа по суті вирішена судом першої інстанції вірно, але із помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права з огляду на таке.

Згідно з ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Позовні вимоги та апеляційна скарга позивача обґрунтовані тим, що між відповідачами не відбулося реального виконання договору з постачання товару, оскільки такі операції не можуть бути підтверджені з врахуванням реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів. Також в основу обґрунтувань позивача покладено показання ОСОБА_3, яка пояснила, що не підписувала від імені ТОВ «Бізнес Алвінет ЛТД»документи, що складені за результатами господарської операції між відповідачами.

Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо безтоварності угоди між відповідачами та відхиляє доводи апеляційної скарги позивача, до якої приєдналася прокуратура Київської області, виходячи з наступного.

Частиною 4 ст.70 КАС України встановлено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до ст.218 ЦК України заперечення однією із сторін правочину факту його вчинення або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.

Отже, за змістом вказаних норм, заперечення щодо факту вчинення правочину можуть підтверджуватися виключно доказами, зазначеними в ст.218 ЦК України, а рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків. Проте, суд першої інстанції в основу свого висновку про відсутність самого факту вчинення між відповідачами правочину та його виконання поклав виключно показання свідка ОСОБА_2, яка відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 13 вересня 2010 року є керівником ТОВ «Бізнес Алвінет ЛТД». Крім того, судом першої інстанції не надано належної оцінки іншим доказам, що є в матеріалах справи, які подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності.

У звязку з вищевикладеним, колегія суддів апеляційної інстанції, вважає, що позивачем не доведено факт безтоварності правочину між відповідачами, оскільки його обґрунтування щодо неможливості постачання не підтверджено жодними доказами, що є в матеріалах справи, посилання позивача на відсутність у відповідачів ресурсів для виконання господарської операції, апеляційний суд розцінює як припущення, оскільки позивачем не надано доказів необхідності таких ресурсів для виконання постачання товару та відомостей про їх економічно обґрунтований обсяг.

Натомість, за первинними документами з передачі придбаного товару, довіреностями, документами про оренду складу та транспортних засобів, відрядженнями, товарно-транспортними накладними, відомостями обліку залишків матеріалів на складі, картками складського обліку, що є в матеріалах справи та які досліджені судом, підтверджується реальність здійснення операцій з придбання товару, що, в свою чергу, спростовує висновки суду першої інстанції та доводи позивача про безтоварність вчиненого правочину. Крім того, згідно первинних документів, що містяться в матеріалах справи, на виконання договору поставки №01/07 від 01 липня 2009 року ТОВ «Ріверс ЛТД»поставило на адресу ТОВ «Оптторгсервіс плюс»товар (скло біле UNIKROWN 0.0 діоптрій, діаметром 70 мм. n=1.523), який був придбаний у ТОВ «Бізнес Алвінет ЛТД», на загальну суму 480369157,20 грн., що свідчить про рух активів та зміну в майновому стані ТОВ «Ріверс ЛТД».

Оскільки суд апеляційної інстанції приходить до висновку щодо відсутності правових підстав для визнання правочину між відповідачами нікчемним, відповідно відсутні й правові підстави для застосування наслідків нікчемності правочину у вигляді адміністративно-господарських санкцій. З цих же підстав не підлягає задоволенню апеляційна скарга ТОВ «Ріверс ЛТД»в частині вимоги щодо зміни мотивувальної частини постанови суду першої інстанції відносно пропущення позивачем законодавчо встановленого строку для застосування до відповідачів адміністративно-господарської санкції.

Пунктом 11 ст.10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»встановлено право на звернення податкових органів з позовами про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами. Отже, органи державної податкової служби, можуть на підставі вказаної норми законодавства звертатись до судів із позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність, при цьому факт нікчемності правочину має встановлюватися судом, а акт перевірки, в якому зроблено висновок про нікчемність правочину, може бути підставою такого позову та оцінюється судом нарівні з іншими доказами. В звязку з цим, підлягає залишенню без задоволення апеляційна скарга ТОВ «Ріверс ЛТД»в частині вимоги щодо зміни мотивувальної частини постанови суду першої інстанції відносно відсутності компетенції у відповідача для звернення до адміністративного суду з позовом про застосування наслідків нікчемного правочину, нікчемність якого встановлена актом перевірки.

Колегія суддів приходить до висновку, що позивачем не доведено наявність у ТОВ «Бізнес Алвінет ЛТД»та ТОВ «Ріверс ЛТД»наміру на укладення договору з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Спірний договір був укладений відповідачами з метою здійснення передбаченої законодавством підприємницької діяльності, зобовязання за ним виконані сторонами, а тому не можуть розглядатись як нікчемні з мотивів їх завідомої суперечності інтересам держави і суспільства. Позивачем не надано належних та допустимих доказів щодо визнання недійсним цього договору. Крім того, порушення контрагентом ТОВ «Ріверс ЛТД»порядку подання податкової звітності та сплати податків не свідчить про недійсність укладених договорів.

З огляду на викладене, колегія судів приходить до висновку, що справа по суті вирішена судом першої інстанції вірно, але із помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги позивача, до якої приєдналась прокуратура Київської області, та оцінені апеляційним судом докази не спростовують висновку суду про відсутність підстав для задоволення позову, в звязку з чим апеляційна скарга позивача, до якої приєдналась прокуратура Київської області, має бути залишена без задоволення, а апеляційна скарга ТОВ «Ріверс ЛТД»підлягає частковому задоволенню шляхом виключення з мотивувальної частини висновку щодо безтоварності угоди між відповідачами.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно по суті вирішено справу, але з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку про необхідність зміни постанови суду першої інстанції у мотивувальній частині.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 201, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Іванківської міжрайонної державної податкової інспекції в Київській області, прокуратури Київської області залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Ріверс ЛТД»- задовольнити частково.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2011 року змінити, виключивши з мотивувальної частини висновок щодо безтоварності угоди між товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес Алвінет ЛТД»та товариством з обмеженою відповідальністю «Ріверс ЛТД».

В іншій частині постанову Київського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2011 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст постанови виготовлено 27 вересня 2011 року.

Головуючий суддяВ.Е.Мацедонська

СуддіГ.В.Земляна

І.О.Лічевецький