Постанова № 18450711, 30.08.2011, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №8.1.5

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 серпня 2011 року Справа № 2а-3898/11/1270 Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді: Прудника С.В.

при секретарі: Нікітіній А.Г.

за участю сторін:

прокурора Захарової Н.О.

представника позивача Литвинюка О.В.

представника відповідач Глушкова Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Луганська адміністративну справу за позовом прокурора м. Лисичанська в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції в м. Лисичанську до Комунального підприємства “Лисичанська житлово-експлуатаційна контора №6”про стягнення заборгованості з податку на додану вартість за рахунок коштів з рахунків у банках , -

ВСТАНОВИВ:

11 травня 2011 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов прокурора м. Лисичанська в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції в м. Лисичанську до Комунального підприємства “Лисичанська житлово-експлуатаційна контора №6” про стягнення заборгованості з податку на додану вартість за рахунок коштів з рахунків у банках у розмірі 366325,69 грн.

В судовому засіданні 30.08.2011 представник позивача надав клопотання про збільшення позовних вимог, у якій зазначив, що станом на 25.08.2011 загальна сума податкового боргу з податку на додану вартість становить 464168,41 грн., яку позивач просив стягнути з відповідача за рахунок коштів, які перебувають у його власності.

В обґрунтування позову податкова інспекція зазначила, що Комунальне підприємство “Лисичанська житлово-експлуатаційна контора №6” зареєстровано як юридична особа відділом з ринкових відносин Лисичанської міської ради Луганської області 27.12.2000 за №25370376Ю0010495.

Станом на 25.08.2011 на підприємстві утворилася заборгованість з податку на додану вартість у розмірі 464168,41 грн., яка складається із суми основного боргу 436196,04 грн. та пені 27972,37 грн. Сума основного боргу складається з самостійно узгодженої суми податкового боргу відповідно до наданих відповідачем до податкової інспекції податкових декларацій з податку на додану вартість за період з березня 2009 року по червень 2011 року.

У звязку з несплатою відповідачем у добровільному порядку податкового боргу позивач звернувся з позовом до суду.

Прокурор в судовому засіданні позов підтримав, дав пояснення аналогічні викладеним у позові та просив суд стягнути з відповідача податкову заборгованість з податку на додану вартість у розмірі 464168,41 грн.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав, пояснив, що станом на 25.08.2011 заборгованість підприємства з податку на додану вартість складає 464168,41 грн., яку просив стягнути з відповідача.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову не заперечував, надав письмовий відгук на позов та додатково пояснив наступне.

КП “Лисичанська житлово-експлуатаційна контора №6” є підприємством, заснованим на майні Лисичанської міської ради. Підприємство займається утримання будинків та при будинкових територій в належному санітарно-технічному стані, технічним обслуговуванням конструктивних елементів будинків, споруд.

З початку існування з 2002 року підприємство працює в умовах низької платоспроможності споживачів населення та підприємств, особливо у вугільній галузі, і постійного подорожчання матеріальних та енергетичних ресурсів. Загальна кредиторська заборгованість на 01.07.2011 складає 2857,1 тис. грн., дебіторська 800,6 тис. грн. Збитки за утримання будинків та при будинкових територій на 1-ше півріччя 2011 року становили 258,6 тис. грн., тому важке фінансове становище підприємства робить неможливим і оплату нарахованих податків у встановлені законом терміни.

Великі фінансові втрати підприємство несе через систематичне підвищення мінімальної заробітної плати та постійне зростання цін на енергоносії, матеріали, необхідні для поточного ремонту та утримання будинків в осінньо-зимовий період та інше. Таке важке фінансове становище підприємства ускладнює оплату нарахованих податків.

Представник відповідача не заперечує проти заявлених позивачем вимог, але сплатити одразу заборгованість не має можливості, оскільки негайне стягнення призведе до повної зупинки підприємства, неможливості провести підготовку до наступного осінньо-зимового періоду та завдасть непоправної шкоди майну територіальної громади м. Лисичанська. Тому представник відповідача просив встановити спосіб, строк і порядок виконання судового рішення шляхом сплати суми боргу рівними частками протягом 120 місяців, починаючи з 01.09.2011 по 31.08.2021 по 3868,07 грн. щомісяця, зі сплатою останнього платежу в розмірі 3868,08 грн.

Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного.

Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобовязаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Судом встановлено, що Комунальне підприємство “Лисичанська житлово-експлуатаційна контора №6”зареєстровано як юридична особа відділом з ринкових відносин Лисичанської міської ради Луганської області 27.12.2000 за №25370376Ю0010495 (а.с. 24).

Комунальне підприємство “Лисичанська житлово-експлуатаційна контора №6”перебуває на обліку як платник податків у ДПІ в м. Лисичанську Луганської області з 15.01.2011 (а.с.15).

Судом встановлено, що на підприємстві станом на 25.08.2011 утворилася заборгованість з податку на додану вартість у розмірі 464168,41 грн., (основний борг 436196,04 грн. та пеня 27972,37 грн.), яка самостійно визначена відповідачем у податкових накладних (а.с.25-70).

У звязку з несплатою податкового боргу відповідачу була направлена перша податкова вимога від 12.04.2007 №1/39, яка отримана відповідачем 18.04.2009 та друга податкова вимога від 22.05.2007 №2/46, яка отримана відповідачем 23.05.2007 (а.с. 75, 76). Податкові вимоги в установленому порядку відповідачем не оскаржені та вважаються узгодженими.

Згідно п.п. 16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового Кодексу України платник податків зобовязаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право, серед інших, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог п.49.16 ст. 49 Кодексу платник податків зобов'язаний сплатити податкове зобов'язання, яке самостійно визначене ним у такій податковій декларації, протягом строків, установлених Кодексом.

Сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений Податковим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання визнається сумою податкового боргу платника податків

Підпунктами 87.1 та 87.2 статті 87 Податкового кодексу України визначено, що джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України регламентовано, що орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Відповідно п. 95.4 ст. 95 Податкового кодексу України, орган державної податкової служби на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Як встановлено в судовому засіданні, податкова заборгованість підприємства, яка складає 464168,41 грн., є узгодженою та відповідачем до теперішнього часу не сплачена.

Відповідач в судовому засіданні визнав позовну заяву у повному обсязі, про що виклав в письмовому зверненні до суду.

Частинами 1, 2 ст.136 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що відповідачможе визнати адміністративний позов протягом всього часу судового розгляду, зробивши усну заяву.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.112 Кодексу адміністративного судочинства України відповідачможе визнати адміністративний позов повністю або частково. У разі повного визнання відповідачем адміністративного позову і прийняття його судом приймається постанова суду про задоволення адміністративного позову.

Відповідно до ч.4 ст.112 Кодексу адміністративного судочинства України суд не приймає визнання адміністративного позову і продовжує розгляд адміністративної справи, якщо ці дії відповідача суперечать закону чи порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси.

Суд вважає, що підстави для неприйняття визнання позову відсутні, позовні вимоги позивачем доведені, тому позов прокурора м. Лисичанська в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції в м. Лисичанську до Комунального підприємства “Лисичанська житлово-експлуатаційна контора №6” про стягнення заборгованості з податку на додану вартість за рахунок коштів з рахунків у банках у розмірі 464168,41 грн. підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 257 КАС України, у разі необхідності спосіб, строки та порядок виконання можуть бути визначені у судовому рішенні.

Враховуючи наведене, та те, що підприємство відповідача є комунальним, засновано на майні громади, відсутність коштів на поточний ремонт конструктивних елементів та технічних обладнань та елементів внутрішнього благоустрою призведе до повної зупинки підприємства, неможливості провести підготовку до наступного осінньо-зимового періоду та завдасть непоправної шкоди майну територіальної громади м. Лисичанська, що є неприпустимим, суд дійшов висновку про необхідність задоволення заяви відповідача про встановлення строку, способу і порядку виконання судового рішення.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.

Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.

Керуючись ст. ст. 2, 17, 18, 94, 158-163, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Уточнений адміністративний позов прокурора м. Лисичанська в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції в м. Лисичанську до Комунального підприємства “Лисичанська житлово-експлуатаційна контора №6” про стягнення заборгованості з податку на додану вартість за рахунок коштів з рахунків у банках задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Комунального підприємства “Лисичанська житлово-експлуатаційна контора №6”, ід. код 31261491, заборгованість з податку на додану вартість у розмірі 464168,41 грн. (чотириста шістдесят чотири тисячі сто шістдесят вісім гривень сорок одна копійка) за рахунок коштів з рахунків у банках, що його обслуговують (р/р 37123020041257, ГУДКУ в Луганській області, МФО 804013; р/р 2604412410003 «Укркомунбанк», МФО 304988; р/р 2600341150601 «Укркомунбанк», МФО 304988).

Встановити спосіб, строк і порядок виконання судового рішення шляхом сплати суми боргу рівними частками протягом 120 місяців, починаючи з 01.09.2011 по 31.08.2021 по 3868,07 грн. щомісяця, зі сплатою останнього платежу в розмірі 3868,08 грн.

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови буде складено 03 вересня 2011 року.

СуддяС.В. Прудник