Постанова № 18450296, 31.08.2011, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

31 серпня 2011 р.

(14:15) Справа №2а-7569/11/0170/19 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі

головуючого судді Кузнякової С.Ю.,

при секретарі Устіновій І.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

,

за позовом Державного підприємства "Склопластик"

до Управління Пенсійного фонду України в м. Феодосія АР Крим

про визнання протиправним та скасування рішення №566,

Суть спору: Державне підприємство “Склопластик” звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Феодосія АР Крим про визнання протиправним та скасування рішення про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату або несвоєчасну сплату страхувальником страхових внесків № 566 від 07.04.2011 року. Позовні вимоги мотивовано тим, що рішення про застосування фінансових санкцій прийнято відповідачем на підставі ч. 2 п. 9 ст. 106 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, яка втратила чинність 01.01.2011 року з дня набрання чинності Законом України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” від 08.07.2010 року № 2464-VІ. Позивач вважає, що підставою застосування фінансових санкцій і нарахування пені не може бути норма, яка втратила чинність.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, направив клопотання про розгляд справи за його відсутністю, на позовних вимогах наполягав з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача до суду не з’явився, 17.08.201року направив клопотання про розгляд справи за його відсутністю та письмові заперечення на позов, у яких просив у задоволені позову відмовити, посилаючись на те, що згідно з п. 7 “Прикінцевих та перехідних положень” Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” № 2464-VІ від 08.07.2010 року за період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або несплачених у період до 1 січня 2011 року, у тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом. Відтак, застосування до позивача фінансових санкцій на підставі ч. 2 п. 9 ст. 106 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” є правомірним та обґрунтованим, у зв’язку з чим відсутні підстави для скасування рішення № 566 від 07.04.2011 року.

Суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність представника позивача відповідно до заявленого ним клопотання та у відсутність представника відповідача, приймаючи до уваги надіслані письмові заперечення на позов керуючись ст. 128 КАС України, на підставі наявних доказів.

Розглянув матеріали справи, дослідив докази, надані позивачем, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

Судом встановлено, що 07.04.2011 року Управлінням Пенсійного фонду України в м. Феодосія АР Крим прийнято рішення № 566 про застосування до Державного підприємства "Склопластик" штрафу у розмірі 2941,63 грн. та пені у розмірі 4102,25 грн. за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду України за період з 20.07.2010 року по 08.12.2010 року.

Суд перевіряючи наявність в Управління Пенсійного фонду України в м. Феодосія АР Крим підстав для нарахування позивачу фінансових санкцій, а також відповідність прийнятого рішення про застосування фінансових санкцій нормам чинного законодавства встановив наступне.

Ст.19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів Пенсійного фонду України , суд має керуватися критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, згідно з якою у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Приймаючи до уваги, що спірні правовідносини виникли до набрання чинності Законом України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” від 08.07.2010 року № 2464-VІ, тобто до 01.01.2011 року, суд вважає за необхідне керуватися нормами, чинними на момент виникнення спірних правовідносин.

Принципи, основи та механізм функціонування системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування визначені в Законі України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.03р. №1058-IV (далі - Закон України №1058-IV ) в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин скоєння позивачем правопорушення.

Згідно із ст. 1 Закону України №1058-IV страхові внески – це кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону.

Стаття 3 Закону України №1058-IV визначає, що суб'єктами системи пенсійного забезпечення в Україні є, зокрема Пенсійний фонд і страхувальники.

Частиною 3 статті 15 Закону України №1058-IV встановлено, що страхувальники набувають статусу платників страхових внесків до Пенсійного фонду з дня взяття їх на облік територіальним органом Пенсійного фонду.

Згідно з ч. 6 ст. 17 Закону України №1058-IV, страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Частиною 6 статті 20 Закону України №1058-IV встановлено, що страхувальники зобов’язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 днів із дня закінчення цього періоду (ч. 6 ст. 20 Закону України №1058-IV).

Відповідальність страхувальників, банків, організацій, що здійснюють доставку пенсій, та їх посадових осіб було передбачено ст. 106 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.

Відповідно до п. 2 ч. 9 ст. 106 Закону України (в редакції на час вчинення правопорушення) на страхувальників за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.

Проте, Законом України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” від 08.07.2010 року № 2464-VІ внесені зміни до Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, зокрема, виключено п. 5 ч. 9 ст. 106 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”.

Відповідно до п. 1 Розділу VIII Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” цей Закон набрав чинності з 1 січня 2011 року.

Таким чином, на момент прийняття позивачем рішення № 566 від 07.04.2011 року про застосування до відповідача фінансових санкцій, норми, що передбачали відповідальність за не сплату (несвоєчасну сплату), не перерахування (несвоєчасне перерахування) страхових внесків, а саме п. 2 ч. 9 ст. 106 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, втратили чинність.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 58 Конституції України встановлено, що Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.02.1999 року № 1/99-рп надано роз’яснення про те, що ч. 1 ст. 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Відповідно, правомірність поведінки особи, зокрема, дотримання нею норм законодавства про сплату обов’язкових страхових внесків, слід визначати із застосуванням законодавства, яке діяло на момент вчинення відповідних дій або бездіяльності такої особи.

В свою чергу, заходи відповідальності, які можуть бути застосовані до особи-порушника слід визначати на підставі законодавства, яке є чинним на момент виявлення та застосування відповідних санкцій.

Таким чином, якщо певне діяння було правопорушенням на момент його вчинення і за таке діяння до особи було застосовано заходи відповідальності, передбачені чинним на той час нормативним актом, відповідні санкції підлягають стягненню з особи і після втрати чинності нормативним актом, що визначав зміст відповідальності.

Пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування” передбачено, що на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

З аналізу наведеної норми чинного законодавства вбачається, що органи пенсійного фонду зберегли повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом, тобто в тому числі повноваження, передбачені статтею 106 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”.

Отже, органи пенсійного фонду мають право стягувати недоїмку, штраф та пеню, однак, тільки ті, які виникли у період до 01.01.2011 року. Механізм стягнення цих сум відповідає змісту статті 106 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” та застосовується з посиланням на пункт 7 Перехідних положень Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”.

Проте, органи пенсійного фонду з 01.01.2011 року не вправі за порушення, вчинені до 01.01.2011року, нараховувати штрафи та пеню, передбачені статтею 106 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, оскільки передбачені цією нормою склад правопорушень та санкції за їх вчинення втратили чинність, у зв’язку з чим їх застосування з 01.01.2011 року суперечить статті 58 Конституції України, не зважаючи на зміст пункту 7 Перехідних положень Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування”.

Застосування відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення норми, яка втратила чинність, суперечить засадам верховенства права, що передбачає, в першу чергу, суворе дотримання суб'єктами владних повноважень вимог чинного законодавства під час виконання останніми владних управлінських функцій при реалізації публічно-правового інтересу.

Прийняте відповідачем рішення також суперечить принципу пропорційності, тобто дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

          Принцип пропорційності, зокрема, передбачає, що:

1) здійснення повноважень, як правило, не має спричиняти будь-яких негативних наслідків, що не відповідали б цілям, яких заплановано досягти;

2) якщо рішення або дія можуть обмежити права, свободи чи інтереси осіб, то такі обмеження мають бути виправдані необхідністю досягнення важливіших цілей;

3) несприятливі наслідки для прав, свобод та інтересів особи внаслідок рішення чи дії суб'єкта владних повноважень мають бути значно меншими від тієї шкоди, яка могла б настати за відсутності такого рішення чи дії;

4) для досягнення суспільно-корисних цілей необхідно обирати найменш “шкідливі” засоби.

Таким чином, принцип пропорційності має на меті досягнення балансу між публічним інтересом та індивідуальним інтересом особи, а також між цілями та засобами їх досягнення.

В даному випадку суд вважає, що позивачем порушено принцип пропорційності в частині застосування до позивача фінансових санкцій у розмірі 7043,88 грн. за не сплату (несвоєчасну сплату), не перерахування (несвоєчасне перерахування) страхових внесків на підставі норми законодавства, яка втратила чинність, оскільки ступінь важкості скоєного позивачем порушення, не відповідає розміру шкоди, що буде завдана позивачу стягненням зазначеної суми фінансових санкцій.

Відповідно до статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В порушення вказаної норми закону відповідачем не доведено правомірність рішення № 566 від 07.04.2011 року про застосування фінансових санкцій у сумі 2941,63 грн. та пені у розмірі 4102,25 грн.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що рішення № 566 від 07.04.2011 року щодо застосування фінансових санкцій у сумі 2941,63 грн. та пені у розмірі 4102,25 грн., винесено відповідачем протиправно та необґрунтовано, тобто з порушенням вимог чинного законодавства, тому підлягає скасуванню.

З матеріалів справи вбачається, що позивач сплатив судовий збір, згідно до платіжного доручення № 231 від 21 червня 2011 року у розмірі 3,40 грн., тому, відповідно до ст.94 КАС України, суд вважає за необхідне стягнути з Державного бюджету України на користь позивача сплачений судовий збір у розмірі 3,40 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.94, ст. 160 -163 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити.

2.Визнати протиправним та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Феодосія АР Крим від 07.04.2011 року № 566 про застосування до Державного підприємства “Склопластик” фінансових санкцій у сумі 2941,63 грн. та пені у розмірі 4102,25 грн.

3.Стягнути з Державного бюджету України (п\р 31115095700002, МФО 824026 ЗКПО 34740405, код платежу 22090200 у банку одержувача: ГУ ДКУ в АР Крим м. Сімферополь одержувач: Держбюджет м. Сімферополя (або іншого рахунку)) на користь Державного підприємства "Склопластик" (98176, АР Крим, смт. Приморське, вул. Десантників, 1-е, п/р 2600610541001 в ФФ АБ "Київська Русь", МФО 384607, ЗКПО 2366428) 3,40 грн. витрат зі сплати судового збору.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя                                         Кузнякова С.Ю.