Постанова № 18450295, 21.06.2011, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 червня 2011 р. Справа №2а-13666/10/16/0170 Окружний адміністративний суд АР Крим у складі головуючого судді Александрова А.Ю. при секретарі Сидельовій М.В.,

за участю представників:

- позивача - ОСОБА_1, довіреність № 001/2 від10.01.2011р. , паспорт НОМЕР_1; ОСОБА_5, паспорт НОМЕР_2;

- відповідача (Феодосійська міжрайонна державна податкова інспекція АР Крим) Гордєєва Н.В., посвідчення № 065623; Крекотинь Г.М., посвідчення №087285;

- відповідача - (Головне управління Державного казначейства України в АР Крим) - Кузовкіна К.О., посвідчення № 966

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Феодосійська суднобудівна компанія "Море" до Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим,Головного управління Державного казначейства України в АР Крим про визнання протиправними дії та спонукання до виконання певних дій

Суть спору: До Окружного адміністративного суду АР Крим надійшов адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства "Феодосійська суднобудівна компанія "Море"(далі позивач) до Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим (далі відповідач 1), Головного управління Державного казначейства України в АР Крим (далі відповідач 2), в якому позивач просить суд визнати протиправними дії Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим щодо ненадання висновків про відшкодування податку на додану вартість позивачу за квітень червень 2010р. на загальну суму 464484 грн., та за липень 2010р. на загальну суму 933865 грн., та зобовязати Головне управління Державного казначейства України в АР Крим перерахувати вказану заборгованість з бюджетного відшкодування податку на додану вартість з Державного бюджету України на користь позивача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позаплановими виїзними перевірками, проведеними працівниками Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим з 09.08.2010р. по 30.08.2010р. та з 22.09.2010р. по 12.10.2010р., підтверджено достовірність заявленого бюджетного відшкодування за квітень-червень 2010р. на загальну суму 388292,00 грн., що підтверджується п.2 висновку Акту перевірки позивача від 06.09.2010р. № 579/23-4/14309008, та за липень 2010р. на суму 840236 грн., що підтверджується п.2 висновку Акту перевірки позивача від 15.10.2010р. № 989/23-4/14309008. При цьому актами перевірки не підтверджено право на бюджетне відшкодування у сумі 76192грн. за квітень - червень 2010р. та на суму 93629 грн. за липень 2010р. у звязку з відсутністю матеріалів зустрічних перевірок. На думку позивача це суперечить діючому законодавству. Позивач зазначає, що у правовідносинах з контрагентами ним були виконані усі вимоги чинного законодавства для віднесення сум податку на додану вартість, сплачених у ціні товарів, до складу податкового кредиту, придбаний товар використовувався у межах господарської діяльності платника податку, ціну товару сплачено контрагентам, останніми виписані належним чином оформлені податкові накладні.

Також позивач зазначив, що до позову не включено зменшену позивачем суму бюджетного відшкодування ПДВ за травень 2010р. по контрагенту ТОВ «Росметалпром», яка складає 9380 грн., оскільки це є предметом розгляду по адміністративної справи № 2а-15371/10/11/0170.

Позивач зазначає, що згідно п.п. 7.7.5 та 7.7.6 ст. 7 Закону України №168/97 “Про податок на додану вартість” ДПІ в м Керчі АР Крим зобовязана у пятиденний строк після закінчення перевірок надати органу держказначейства висновки з вказівкою сум, які підлягають відшкодуванню позивачу з бюджету, а орган держказначейства на підставі отриманих висновків, протягом пяти операційних діб перерахувати суми, які підлягають відшкодуванню, на поточний рахунок позивача. Позивач зазначає, що на день звернення позивача з цим позовом, в порушення вищенаведених норм чинного законодавства, відшкодування позивачу ПДВ не здійснено з невідомих підстав.

У письмових запереченнях на позов, що надані відповідачем 1 у судове засідання 17.01.2011р, відповідач 1 просить суд у задоволенні позову відмовити тому, що ВАТ «ФСК «Море» згідно листа ДПА в АРК № 8641/7/07-022 від 17.08.2010р. віднесено до ризикової категорії у звязку з проведенням санації боржника, відсутністю експортних операцій та наявністю розбіжностей згідно автоматизованої системи даних. Крим того відповідач 1 зазначає, що за результатами перевірок дійсно частково підтверджено суму бюджетного відшкодування за квітень-червень та липень 2010р.. у розмірі 388292,00 грн. та 840236 грн. відповідно. При цьому податковий кредит позивача складається із сум податку, сплачених постачальниками за рахунок коштів, отриманих від Державної компанії з експорту і імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення “Укрспецекспорт”, яка є комісіонером за договором комісії USE-16.4-400-D/K-08 від 22.12.2008р. та зобовязується від імені комітента (ВАТ “Феодосійська суднобудівна компанія “Море”) укласти зовнішньоекономічний контракт із замовником (Бюро закупівель Управління Міжнародного Співробітництва Головного управління Озброєнь і Військової техніки Народно-визвольної армії Китаю) щодо суднобудування кораблів. Разом з тим, з метою протидії факту незаконного відшкодування ПДВ з бюджету податковою інспекцією прийнято рішення про зупинення відшкодування позивачу до моменту оформлення ВМД, оскільки тільки після фактичного перетину товарами кордону України комітентом (власником товару) визначаються податкові зобовязання за нульовою ставкою податку на додану вартість. Що стосується сум бюджетного відшкодування, які не підтверджені перевірками, відповідач зазначив як причину цього відсутність матеріалів зустрічних перевірок контрагентів позивача на час складання актів за результатами проведення перевірок.

04.01.2011р. позивачем надано уточнення до позову, у яких пункт 2 позову викладений як вимога про стягнення з Державного бюджету України на користь ВАТ "Феодосійська суднобудівна компанія "Море"заборгованості з бюджетного відшкодування податку на додану вартість в сумі 1388969,00 грн., але вказані зміні не прийняти судом з урахуванням вимог ч.1 ст. 51 КАС України, про що винесено ухвалу від 17.01.2011р.

В судове засідання, яке відбулося 21.06.2011р. представником позивача надано клопотання, у якому він просить суд вийти за межи позовних вимог та прийняти рішення про стягнення з Державного бюджету України на користь ВАТ "Феодосійська суднобудівна компанія "Море"заборгованості з бюджетного відшкодування податку на додану вартість в сумі 1388969,00 грн.

У судове засідання, що відбулося 09.12.2010р., представник Головного управління Державного казначейства України в АР Крим надав заперечення на позовну заяву, у яких просить суд у позові відмовити тому, що контроль за відшкодуванням ПДВ здійснюється органами податкової служби, спір між позивачем та відповідачем 2 щодо перерахування вказаних в позові коштів відсутній.

На підставі листа від 06.12.2010р вих. № 05/1-7632-10 до участі у розгляді справи вступив представник прокуратури АР Крим.

У судовому засіданні, що відбулося 21.06.2011р., представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі, представники відповідачів заперечували проти позову.

При цьому представники відповідача 1 у судових засіданнях, зокрема, 21.04.2011 та 21.06.2011р., пояснили, що на час розгляду справи в суді, надішли матеріли зустрічних перевірок, якими підтверджено право позивача на бюджетне відшкодування, по контрагентам: ВАТ «СП «ЕРА» - у сумі 6320 грн. за квітень 2010р., по ТОВ «Форпост-БПК» у сумі 37071 грн. за травень 2010р. та у сумі 22206 грн. за червень 2010р., по ТОВ «СПС Компані» у сумі 46647 грн. за липень 2010р. По контрагенту ТОВ «ДЛКЗ» заявлене позивачем бюджетне відшкодування у сумі 1215 грн. за червень 2010р. підтверджено з урахуванням відсутності розбіжностей у пошукової системі автоматизованого порівнювання даних державної податкової служби. Не підтвердженим є бюджетне відшкодування 46982 грн. за господарськими операціями з контрагентом ТОВ «Буделітсервіс» за липень 2010р., у звязку з відсутністю контрагента за юридичною адресою та неподанням відповідної податкової декларації за даними, отриманими від ДПІ у Печерському районі м. Києва.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представників сторін присутніх у судовому засіданні, суд

ВСТАНОВИВ:

ВАТ “Феодосійська суднобудівна компанія “Море” є юридичною особою, ідентифікаційний код 14309008, зареєстроване виконавчим комітетом Феодосійської міської ради АРК 13.07.2001 р. (Свідоцтво про державну реєстрацію АОО № 440112), перебуває на податковому обліку в Феодосійський МДПІ та зареєстроване у якості платника податку на додану вартість (свідоцтво № 00438442).

Позивачем надіслані відповідачу декларації з податку на додану вартість за квітень, травень, червень та липень 2010р., разом з якими надані розрахунки сумі бюджетного відшкодування.

Феодосійською міжрайонною державною податковою інспекцією АР Крим на підставі направлення від 06.08.2010р. № 33, виданого ФМДПІ АРК, та наказу начальника ФМДПІ в АРК від 05.08.2010р № 90 проведено позапланову виїзну перевірку Відкритого акціонерного товариства «ФСК «Море» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника податку в банку за квітень-червень 2010р., яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з квітня по червень 2010р., за результатами якої складений Акт перевірки від 06.09.2010р. № 579/23-4/14309008. Пунктом 2 висновку Акту підтверджено достовірність заявленого бюджетного відшкодування за квітень-червень 2010р. на загальну суму 388292,00 грн. Не підтверджено право на бюджетне відшкодування у сумі 76192грн. за квітень - червень 2010р. (п.3 висновку), у тому числі за наслідками господарських операцій з контрагентами: ТОВ «СП «ЕРА» - у сумі 6320 грн. за квітень 2010р., по ТОВ «Форпост-БПК» у сумі 37071 грн. за травень 2010р. та у сумі 22206 грн. за червень 2010р., по ТОВ «Росметалпром» у сумі 9380 грн., та по ТОВ «ДЛКЗ» у сумі 1215 грн,

Причиною не підтвердження відповідачем права на бюджетне відшкодування ПДВ зазначено відсутність результатів зустрічних перевірок вищезазначених контрагентів.

Також Феодосійською міжрайонною державною податковою інспекцією АР Крим на підставі направлення від 21.09.2010р. № 64, виданого ФМДПІ АРК, та наказу начальника ФМДПІ в АРК від 20.09.2010р № 136 проведено позапланову виїзну перевірку Відкритого акціонерного товариства «ФСК «Море» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника податку в банку за період липень 2010р., яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось в період липень 2010р., за результатами якої складений Акт перевірки від 15.10.2010р. № 989/23-4/14309008. Пунктом 2 висновку Акту підтверджено достовірність заявленого бюджетного відшкодування за липень 2010р. на загальну суму840236,00 грн. Не підтверджено право на бюджетне відшкодування у сумі 73629 грн. (п.3 висновку), у тому числі за наслідками господарських операцій з контрагентами: ТОВ «СПС Компані» - у сумі 46647 грн., по ТОВ «Буделітсервіс» у сумі 46982 грн. Причиною не підтвердження відповідачем права на бюджетне відшкодування ПДВ також зазначено відсутність результатів зустрічних перевірок вищезазначених контрагентів.

Судом зясовано, що на час звернення позивача з позовом до суду та розгляду справи відшкодування позивачу ПДВ за вищенаведеними Актами не здійснено, що і стало підставою для звернення позивача до суду з цим позовом.

Суд вважає, що позов Відкритого акціонерного товариства "Феодосійська суднобудівна компанія "Море"підлягає задоволенню через наступне.

Відповідно до статті 4 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, Державна податкова адміністрація України, державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та обєднані державні податкові інспекції є органами виконавчої влади.

Виходячи із аналізу статті 10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”, підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997р. № 168/97-ВР (далі - Закон № 168), що діяв на час виникнення спірних правовідносин, органи державної податкової служби уповноважені здійснювати контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податку на додану вартість та надавати висновки про суми цього податку, які підлягають відшкодуванню з бюджету.

Отже, органи державної податкової служби є субєктом владних повноважень, який у правовідносинах, повязаних із відшкодуванням з бюджету податку на додану вартість, реалізують надані йому владні управлінські функції, а тому спори за участі цих органів є публічно-правовими і відносяться до юрисдикції адміністративних судів.

Відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення ( вчинення дії).

Згідно до пункту 2 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративній справі про протиправність рішення субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

Згідно статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до п.п.3.1.1 п.3.1 статті 3 Закону №168, об'єктом оподаткування є операції платників податку з продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України.

Продажем товарів визнаються будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів (пункт 1.4 статті 1 Закону №168).

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті до бюджету та строки розрахунків з бюджетом регламентується пунктом 7.7 статті 7 Закону №168.

Згідно з п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону №168, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Податкове зобовязання загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному періоді (п.1.6 ст.1 Закону №168).

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону №168 податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону №168 датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону №168 податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків в звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обороту) і основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до пункту 1.8 статті 1 Закону №168 бюджетне відшкодування сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у звязку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Виходячи із системного аналізу підпунктів 7.7.5, 7.7.6 пункту 7.7 статі 7 Закону №168 можна дійти висновку, що право у платника податку на бюджетне відшкодування виникає через 40 днів після отримання декларації податковим органом.

Підпунктом 7.7.3 п.7.7 ст.7 Закону №168 встановлено, що підставою для одержання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період.

Таким чином, обов'язок і порядок сплати ПДВ, поняття бюджетної заборгованості і її відшкодування, були визначені Законом України “Про податок на додану вартість”, яким і повинна була керуватися ДПІ при відшкодуванні сум ПДВ.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд зазначає, що відповідач 1 вважає, що відшкодування можливе тільки після закінчення проведення зустрічних документальних перевірок основних постачальників.

Суд зауважує, що податковим органам надано право здійснювати зустрічні перевірки, але не проведення їх та відсутність висновків за ними не змінює порядок відшкодування податку на додану вартість, встановлений Законом №168.

Суд вважає, що спеціальним законом, який визначає платників податків на додану вартість, обєкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних і звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету, є Закон України “Про податок на додану вартість”. Тому при визначенні податкового кредиту з податку на додану вартість, насамперед, слід керуватися нормами цього Закону №168, враховуючи також положення інших законодавчих актів з питань оподаткування, які регулюють порядок та підстави виникнення податкового кредиту і не суперечать спеціальному Закону.

За змістом зазначених норм проведення зустрічних перевірок є обовязком податкових органів, однак законодавець не ставить відшкодування податку на додану вартість в залежність від проведення податковими органами перевірок, а призначення податковим органом перевірки платника податку не може продовжити визначений законом термін відшкодування з Державного бюджету України податку на додану вартість.

Крім того судом встановлено, що на час розгляду справи, відповідачем - Феодосійською міжрайонною державною податковою інспекцією АР Крим,отримані результаті зустрічних перевірок контрагентів позивача.

Так, згідно Довідки ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя від 15.09.2010р. № 373/23-1/14311057 Про результати документальної невиїзної позапланової перевірки ВАТ «СП«ЕРА» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ВАТ «ФСК «Море» за період з 01.04.2010р. по 30.06.2010р., розбіжностей у відомостях ВАТ «СП»ЕРА» з відомостями, отриманими від ВАТ «ФСК «Море», не встановлено, результати господарських відносин з позивачем відображені у податковому обліку підприємства.

Аналогічні висновки містяться у довідці ДПІ в м. Сімферополі АРК від 08.09.2010р. № 545/23-4 за результатами перевірки ТОВ «ФОРОПОСТ-СКК»(«Форпост-БПК») з питань правовідносин з ВАТ «ФСК «Море» за травень, червень 2010р., довідці Дніпропетровської МДПІ від 30.11.2010р. № 28922/7/23-413 за результатами перевірки ТОВ «СПС Компані» (липень 2010р.).

Що стосується включення до суми бюджетного відшкодування за червень 2010р. 1215 грн. за результатами господарських операцій з ТОВ «ДЛКЗ», суд зазначає наступне:

У судових засіданнях, зокрема, 21.04.2011 та 21.06.2011р., представники Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим пояснили, що на час розгляду справи в суді, по контрагенту ТОВ «ДЛКЗ» матеріали зустрічної перевірки до ФМДПІ в АР Крим не надійшли, але, заявлене позивачем бюджетне відшкодування у сумі 1215 грн. за червень 2010р. підтверджене відповідно даних автоматизованих систем державної податкової служби, зокрема, системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

Суд зазначає, що для реалізації Методичних рекомендацій щодо взаємодії органів державної податкової служби при проведенні перевірок податкових декларацій з податку на додану вартість з урахуванням інформації розшифрувань податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів, затверджених наказом Державної податкової адміністрації України від 18 квітня 2008 року № 266 (п.1.3. рекомендацій): створені програмні продукти:

-система формування та подання до органу ДПС засобами телекомунікаційного зв'язку податкової звітності в електронному вигляді щодо ведення обліку розшифрування податкового кредиту та податкових зобов'язань у розрізі контрагентів;

-система приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності щодо проведення автоматизованого контролю податкової декларації з податку на додану вартість на районному рівні;

-система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України.

Вказані програмні продукти є способом обробки інформації, та розроблені для аналітичного обліку даних органами ДПС, а тому, інформація, що міститься у них, є обовязковою для врахування відповідачем 1.

До того ж, позивачем надано документальне підтвердження укладення та виконання договору, проведення сплати ПДВ у ціні товарів, доказі, що придбаний товар використовувався у межах господарської діяльності платника податку, ціну товару сплачено контрагентом, останніми виписані належним чином оформлені податкові накладні.

Що стосується не підтвердження відповідачем бюджетного відшкодування у сумі 46982 грн. за наслідками господарських операцій з контрагентом ТОВ «Буделітсервіс» за липень 2010р., суд зазначає наступне. Відмовляючи у праві на бюджетне відшкодування зазначеної сумі, відповідач 1 посилається на Акт Державної податкової інспекції від 10.11.2010р. № 6662/2311/36844157 «Про неможливість проведення перевірки контр ТОВ «Буделітсервіс» з питань підтвердження отриманих від платника податків ВАТ «ФСК «Море» відомостей», у якому зазначено відсутність контрагента за юридичною адресою, про що складений акт від 10.11.2010р., та поданням контрагентом за липень 2010р. податкової декларації з ПДВ «до відома».

На запит суду ДПІ Печерському районі м. Києва листом від 10.06.2011р. вих. № 8064/9/28-609 повідомила, що ТОВ «Буделітсервіс» двічі надавалися податкові декларації з ПДВ за липень 2010р., які не були визнані податковими звітами з причин неправильного оформлення. При цьому, з копій наданих податкових декларацій за липень 2010р. вбачається, що контрагентом позивача ТОВ «Буделітсервіс» було відображене у додатках 5 податкові зобовязання за правовідносинами з ТОВ «ФСК «Море» (п. 37 розділу 1 додатку 5 декларацій за липень 2010р).

Крім того, згідно наданої довідки про встановлення фактичного місцезнаходження платника податків № 6516/26-06/51, відсутність підприємства за юридичною адресою було встановлене а травні 2010р., про що свідчить датування довідки 07.05.2010р. При цьому в акті від 10.11.2010р. № 6662/2311/36844157 «Про неможливість проведення перевірки контрагента ТОВ «Буделітсервіс» з питань підтвердження отриманих від платника податків ВАТ «ФСК «Море» відомостей», зазначене, що остання податкова звітність, що буда подана ТОВ «Буделітсервіс», декларація з ПДВ за вересень 2010р.

Сукупність наведених фактів, на думку суду, не надає підстав вважати акт ДПІ Печерському районі м. Києва від 10.11.2010р. № 6662/2311/36844157 «Про неможливість проведення перевірки контрагента ТОВ «Буделітсервіс» з питань підтвердження отриманих від платника податків ВАТ «ФСК «Море» відомостей», належним доказом відсутності у позивача права на бюджетне відшкодування за наслідками правовідносин з ТОВ «Буделітсервіс».

При цьому, як вбачається зі змісту акту перевірки № 989/23-4/14309008 від 15.10.2010р., відповідач не заперечує документальне підтвердження наявності угоди, фактичного надання послуг, виписки податкових накладних № 0107-01 від 01.07.2010р. та № 2807-01 від 28.07.2010 р., проведення сплати за угодою та відображення взаємовідносин у бухгалтерському обліку позивача (арк. 7-8 зазначеного Акту перевірки).

Відповідні документі, зазначені в акті, також надані позивачем та вивчені у судовому засіданні.

Суд зазначає, що законодавство України, чинне на час виникнення спірних відносин, не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим субєктом господарювання.

Зазначена правова позиція узгоджується із позицію, викладеною у постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 року у справах №21-42а10 та 21-47а10, за позовами Закритого акціонерного товариства “Мукачівський лісокомбінат” до Мукачівської обєднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області, які є обов'язковими для всіх судів України, в силу положень ч. 1 ст. 244-2 КАС України. Крім того, ця позиція узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини, яку суди повинні застосовувати як джерело права, відповідно до положень статті 17 Закону України від 23.02.2006 року №3477-IV “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”.

Так, у справі “БУЛВЕС”АД проти Болгарії”(заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобовязань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Суд також зазначає, що статтею 18 Закону України від 15 травня 2003 року №755-IV “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців” встановлено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Відповідно до ч. 5 статті 17 цього Закону в Єдиному державному реєстрі містяться також відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу, а також відомості про зарезервовані найменування юридичних осіб. Порядок внесення таких відомостей до Єдиного державного реєстру врегульований статтею 19 цього Закону.

Таким чином, дані Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, зокрема про адресу місцезнаходження юридичної особи, є обовязковими для врахування як податковим органом так і іншими особами, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідачем ані в акті перевірки, ані під час судового розгляду не надано доказів наявності в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців запису про відсутність ТОВ «Буделітсервіс» за його місцезнаходженням або навіть даних про внесення запису щодо не підтвердження відомостей про юридичну особу.

До матеріалів справи позивачем долучені копії реєстраційних документів ТОВ «Буделітсервіс», зокрема свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість. № 100260559.

Саме лише посилання на встановлення іншим податковим органом факту відсутності юридичної особи за зареєстрованим місцезнаходженням судом до уваги не приймається. Крім того, відсутність ТОВ «Буделітсервіс» за юридичною адресою встановлено у травні 2010 року, а операції поставки здійснено у липні 2010 року, при цьому податкова звітність надавалася контрагентом і за липень і в подальшому за вересень 2010року.

Суд вважає, що для відшкодування з бюджету податку на додану вартість Закон не передбачає обовязкової умови фактичного надходження цих сум до бюджету. У разі невиконання контрагентом платника податків зобовязань по сплаті податку до бюджету негативні наслідки (відповідальність) настають лише для нього. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення добросовісного платника податків права на його відшкодування у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має документальне підтвердження розміру податкового кредиту.

Також суд зазначає, що посилання відповідача1 на те, що обовязковою підставою для включення сум до податкового кредиту з податку на додану вартість є сплата цих сум до Державного бюджету України є неспроможним, оскільки пункт 7.5 статті 7 Закону №168, який визначає дату виникнення прав платника податку на податковий кредит не встановлює кореляції між моментом виникнення права на податковий кредит та моментом оплати в бюджет податку на додану вартість.

Закон не ставить в залежність отримання бюджетного відшкодування платником податків від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання відємного значення суми податку на додану вартість поширювалося тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунків з бюджетом третіх осіб. Якщо контрагент не виконав свого зобовязання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

За таких обставин суд вважає висновки відповідача про відсутність підстав для відшкодування ПДВ у сумі 46982 грн. за наслідками правовідносин з ТОВ «Буделітсервис» неспроможними.

При розрахунку сумі бюджетного відшкодування, треба врахувати, що до позову позивачем не включено зменшену відповідачем суму бюджетного відшкодування ПДВ за травень 2010р. по контрагенту ТОВ «Росметалпром», яка складає 9380 грн., оскільки це було предметом розгляду по адміністративної справи № 2а-15371/10/11/0170.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач виконав усі передбачені законом умови щодо отримання відшкодування, тоді як строк здійснення відшкодування в сумі 1388969,00 грн. сплинув.

Відомості податкових декларації з ПДВ за квітень, травень, червень та липень 2010р. відповідачем не спростовані у встановленому порядку, однак відшкодування ПДВ з державного бюджету в сумі 1388969,00 грн., не здійснено.

Суд критично оцінює посилання позивача на неможливість відшкодування ПДВ, оскільки позивача за критеріями, визначеними податковими органами, віднесено до ризикової категорії, бо така підстава є необґрунтованою та суперечить вищенаведеним нормам діючого податкового законодавства.

Відповідачами у справах розглядуваної категорії виступають податковий орган та орган державного казначейства. При цьому позивач не зобов'язаний зазначати зміст позовних вимог окремо щодо кожного з них, оскільки з урахуванням положень ст. 200 Податкового Кодексу України та Порядку взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість, затвердженого Постановою КМ України від 17.01.2011р. № 39, податковий орган та орган державного казначейства діють як органи державної влади, як представники одного відповідача - держави, через які держава набуває і здійснює свої права та обов'язки. При цьому попереднє адміністративне або судове оскарження дій або бездіяльності органів державної податкової служби щодо надання висновку про суми ПДВ, належні до відшкодування, не є необхідною передумовою для безпосереднього звернення платника податку з позовом про стягнення відповідної суми з Державного бюджету України.

Разом із тим, враховуючи, що висновок податкового органу із зазначенням суми бюджетного відшкодування є підставою для проведення відшкодування сум ПДВ з державного бюджету, ненадання такого висновку саме по собі також є порушенням права платника податку на бюджетне відшкодування.

Отже, учасниками адміністративного процесу у справах про стягнення бюджетної заборгованості є суб'єкти господарювання, органи державної податкової служби та територіальні органи державного казначейства. Способом захисту порушеного права у випадку невідшкодування платнику податку бюджетної заборгованості з податку на додану вартість є стягнення бюджетної заборгованості з цього податку.

Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України (частина 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України).

Враховуючи вищевикладене, оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності в порядку статей 69,70, 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про недоведеність відповідачем достатніх доказів необґрунтованості позовних вимог.

Відповідно до підпункту 7.7.10 пункту 7.7 статті 7 Закону №168, що діяв на час виникнення спірних правовідносин, джерелом сплати бюджетного відшкодування (у тому числі бюджетного боргу) є загальні доходи Державного бюджету України.

Аналогічні приписи містить також Податковий кодекс України, що набрав чинності з 01.01.2011р. Зокрема, відповідно до підпункту 200.17 статті 200 ПК України, джерелом сплати бюджетного відшкодування (у тому числі заборгованості бюджету) є доходи Державного бюджету України.

Пунктом 200.13 статті 200, передбачено , що на підставі отриманого висновку відповідного органу державної податкової служби орган Державного казначейства України видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку органу державної податкової служби. Механізм відшкодування ПДВ визначений у Порядку взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість, затвердженим Постановою КМ України від 17.01.2011р. № 39, згідно якого Державна казначейська служба перераховує платникові податку зазначену у висновку суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку на підставі висновку та узагальненої інформації про обсяги сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, доведеної Державною податковою службою.

Згідно п.п. 200.23 ПК України, суми податку, не відшкодовані платникам протягом передбаченого строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість.

Відповідно до п.4 ч.2 ст.162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про стягнення з відповідача коштів

Зі змісту наведеної норми слідує, що належним способом захисту є саме стягнення бюджетної заборгованості. Тому, суд вважає, що позивач невірно визначив спосіб захисту своїх порушених прав звертаючись до суду з позовом, у якому просить визнати протиправними дії Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції АР Крим щодо ненадання висновків про відшкодування податку на додану вартість позивачу за квітень червень 2010р. на загальну суму 464484 грн., та за липень 2010р. на загальну суму 933865 грн., та зобовязати Головне управління Державного казначейства України в АР Крим перерахувати вказану заборгованість з бюджетного відшкодування податку на додану вартість з Державного бюджету України на користь позивача. На думку суду права та інтереси позивача підлягають захисту саме шляхом стягнення суми бюджетної заборгованості з Державного бюджету України. Такого висновку, зокрема, дійшов Верховний Суд України, зазначивши у постанові від 17.06.2008р. наступне: “… в разі невідшкодування бюджетної заборгованості з ПДВ право платника порушується неодержанням коштів з бюджету, способом захисту має бути вимога про їх стягнення (відшкодування заборгованості).”

Тому суд вважає можливим, керуючись ч. 2 ст. 11 КАС України, для повного захисту прав та інтересів позивача вийти за межі позовних вимог та задовольнити позов з урахуванням зміни способу захісту частково шляхом стягнення з Державного бюджету України заборгованості з бюджетного відшкодування ПДВ.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

В судовому засіданні 21.06.2011р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

У повному обсязі постанову виготовлено 24.06.2011 року.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 158-163, ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Державного бюджету України (розрахунковий рахунок 31114030700024; Банк: ГУ ДКУ в АРК, м. Сімферополь; МФО 824026; код класифікації доходів бюджету 14010200; код ЄДРПОУ 34740709 або з іншого рахунку) на користь Відкритого акціонерного товариства "Феодосійська суднобудівна компанія "Море" (код ЄДРПОУ 14309008, адреса: 98176, м. Феодосія, смт. Приморський, вул. Десантників, 1, банківські реквізити: банк АТ «Місто Банк», рахунок 26040002030463 МФО 328760) бюджетну заборгованість з відшкодування податку на додану вартість по податковим деклараціям за квітень 2010р., травень 2010р., червень 2010р. та липень 2010р. у сумі 1388969,00 грн.

3.Стягнути на користь Відкритого акціонерного товариства "Феодосійська суднобудівна компанія "Море" (код ЄДРПОУ 14309008, адреса: 98176, м. Феодосія, смт. Приморський, вул. Десантників, 1, банківські реквізити: банк АТ «Місто Банк», рахунок 26040002030463 МФО 328760) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1703,40 грн.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Александров О.Ю.