Постанова № 18450286, 28.07.2011, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 липня 2011 р. Справа №2а-4600/11/0170/16 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі :

Головуючого судді Александрова О.Ю.

при секретарі судового засідання Сидельової М.В.,

розглянувши адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Полімертех»

до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим

про визнання протиправними дій

за участю:

представника позивача ОСОБА_1, довіренність № 1 від 12.04.11р., паспорт НОМЕР_2;

представника відповідача ОСОБА_2, довіреність № 18/10-0 від 19.01.11р., посвідчення № НОМЕР_1;

Суть спору: Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Полімертех» звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовом до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі Автономної Республіки Крим, в якому просить суд: визнати протиправними дії відповідача щодо встановлення порушення ч.1, ч. 5 ст. 203, п.1, 2 ст. 215, ст. 228 ЦК України, п.4.1 ст. 4, п.п. 7.2.1 п. 7.2, п.п. 7.3.1 п. 7.3, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.2, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», включення до акту перевірки неправдивих даних про завищення у грудні 2010 року податкового зобовязання з ПДВ в сумі 237414,00грн. та податкового кредиту в сумі 237414,00грн., що визначено у висновках акту перевірки № 3403/23-7/34459473 від 28.03.2011 року.

Ухвалами Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 21.04.11р. відкрито провадження по справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав в повному обсязі, надав пояснення по суті спору. Вимоги мотивовані тим, що під час проведення відповідачем документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Полімертех», відповідач дійшов до висновку, що угоди з контрагентом ПП «Торгбудсервіс» не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними.

Але, як зазначає позивач, дійсність угоди, а також правомірність віднесеня до складу податкового кредиту та зобовязань за грудень 2010 року певних сум підтверджується усіма необхідними документами бухгалтерського обліку, сторони (ТОВ «Полімертех» та ПП «Торгбудсервіс») на момент укладання угоди мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, були платниками ПДВ, дійшли згоди по усім істотних умовам угоди, податкові накладні, видані позивачу та на підставі яких певні суми віднесені до складу податкового кредиту, повністю відповідають вимогам діючого законодавства. Крім того, позивач зазначив, що перевірка ТОВ «Полімертех» проведено 28.03.2011р., наказ про проведення перевірки отримано 26.03.2011р., таким чином відповідач не мав змоги надати до перевірки усі необхідні документи, які підтверджують дійсність угод.

У судовому засіданні, яке відбулося 16.06.2011року, позивач надав уточнення позовних вимог, відповідно до яких просить визнати протиправними дії ДПІ у м. Сімферополі щодо встановлення порушення ч.1, ч. 5 ст. 203, п.1, 2 ст. 215, ст. 228 ЦК України, п.4.1 ст. 4, п.п. 7.2.1 п. 7.2, п.п. 7.3.1 п. 7.3, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.2, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», відображення в акті перевірки стверджень відносно нікчемності угод між позивачем та ПП «Торгбудсрвіс» у грудні 2010р. та визнати протиправними дії ДПІ у м. Сімферополі щодо самостійного застосування наслідків угод у вигляді виключення у грудні 2010р. зі складу податкового кредиту суми ПДВ в розмірі 237414,00грн. та зі складу податкового зобовязання суми ПДВ в розмірі 237414,00грн.

У судовому засіданні, яке відбулося 28.07.2011року, позивачем надано заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої позивач додатково просить визнати протиправним та скасувати Наказ № 956 від 25.03.2011р. про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Полімертех», повідомлення № 12807/10/23-7 від 25.03.2011р. про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Полімертех, визнати протиправними дії, щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Полімертех», визнати недійсним акт перевірки № 3403/23-7/34459473 від 28.03.2011р.

Заява позивача не прийнята судом до розгляду, на тій підставі, що додаткові вимоги позивача змінюють підстави та предмет позову.

У відповідності зі ст. 51 КАС України, позивач має право до початку судового розгляду справи по суті змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Заява позивача про збільшення позовних вимог надана до суду вже після початку судового розгляду справи по суті та не може бути прийнята до розгляду.

Представником відповідача надано заперечення на позов, в яких відповідач з позовними вимогами не погодився, з підстав, наведених у письмових запереченнях (а.с. ), та вказав, що акт перевірки є службовим документом, який лише фіксує факти порушень, тому висновки акту перевірки не підлягають розгляду у порядку КАСу.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Посадовими особами Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Полімертех» з питань достовірності формування податкового кредиту та податкового зобовязання за грудень 2010 року.

За результатами перевірки складено Акт № 3403/23-7/34459473 від 28.03.2011р. У висновках зазначеного акту зафіксовано, порушення позивачем ч.1, ч. 5 ст. 203, п.1, 2 ст. 215, ст. 228 ЦК України, в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Полімертех» з зазначеними у акті перевірки постачальниками та покупцями. Порушення вимог п.4.1 ст. 4, п.п. 7.2.1 п. 7.2, п.п. 7.3.1 п. 7.3, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.2, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», на підставі чого відповідач встановлює, що податкове зобовязання та податковий кредит за грудень 2010 року не є дійсним в частині завищення податкових зобовязань на суму 237414,00грн., та завищення податкового кредиту на суму 237414,00грн.

Будь-яки податкові повідомлення-рішення на підставі вказаного акту перевірки ДПІ у м. Сімферополі не приймалися.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та надані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Полімертех» зареєстровано 21.08.2009р. Виконавчим комітетом Сімферопольскої міської ради АР Крим в якості юридичної особи, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію серії А00 №635819 та Статутом ТОВ «Полімертех».

Таким чином, судом встановлено, що ТОВ ДП «Полімертех» являється субєктом господарювання, юридичною особою, зобовязано виконувати обовязки, покладені на нього законами у звязку зі здійсненням господарської діяльності.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Справою адміністративної юрисдикції (адміністративною справою) є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.1 ч.1 ст.3 КАС України).

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України визначено поняття субєктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобовязує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже “на підставі” означає, що субєкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобовязаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

“У межах повноважень” означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обовязків, встановлених законами.

“У спосіб” означає, що суб'єкт владних повноважень зобовязаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

За змістом цієї норми предмет оскарження за правилами адміністративного судочинства повинен мати юридичне значення, тобто, впливати на коло прав, свобод, законних інтересів чи обовязків, а також встановлені законом умови їх реалізації.

Закріплення частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України положення про можливість оскарження до адміністративних судів будь-яких рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження, не означає спростування висновку про юридичне значення рішення, дії чи бездіяльності субєкта владних повноважень як предмета судового оскарження, так само як не означає і нівелювання способу захисту порушеного права, свобод чи законних інтересів.

Заявлені позовні вимоги не відповідають встановленому законом способу захисту права, оскільки за результатами проведеної перевірки були складені висновки акту перевірки, але рішення за результатами перевірки, яке і може бути оскаржене позивачем, не оскаржується, а позивач звертається до суду з вимогами про захист права, яке може бути порушеним у майбутньому.

Позов - це процесуальний засіб, яким забезпечується реалізація не лише на звернення до суду, але й на порушення діяльності суду з метою здійснення захисту порушеного права чи охоронюваного законом інтересу.

Слід зазначити, що позивач має право звертатись до суду за захистом саме порушеного права, а тому порушення права особи у майбутньому не може бути підставою для захисту під час розгляду даної справи, оскільки це порушення не може бути умовним, тобто, захисту підлягають лише ті права, свободі та інтереси, які порушені з боку субєкта владних повноважень.

Суд вважає та звертає увагу позивача на те, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права субєкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обовязку зобовязаною стороною.

Заявлена позовна вимога по суті носить декларативний характер, оскільки фактично спрямована на зобов'язання відповідача вважати або не вважати порушенням ти чи інші обставини, викладені в акті перевірки, що фактично лежить в площині особистого волевиявлення відповідача.

При цьому суд зазначає, що податковий орган не позбавлений права включати до акту перевірки свою думку щодо виявлення порушень діючого законодавства суб'єктами господарювання, і таку думку не можливо вважати діями, оскільки, дія - це активна поведінка особи.

Тому, акт невиїзної документальної перевірки № 3403/23-7/34459473 від 28.03.2011р. та його висновки про порушення законодавства не є по своєї суті рішенням субєкта владних повноважень та ,не є кінцевим рішенням субєкта власних повноважень по результатам проведеної перевірки, по суті носить субєктивний характер.

Також позивачем не надано доказів того, що висновки акту перевірки про недотримання законодавства контрагентами позивача є порушенням прав та інтересів саме позивача та що він уповноважений на захист інтересів інших самостійних суб'єктів господарської діяльності. Як зазначалось в судових засіданнях відповідачем, та не заперечувалось позивачем, на час розгляду справи будь-яких рішень у встановленому законом порядку відносно позивача, зокрема, щодо наслідків зменшення податкового кредиту, органами податкової служби не приймалося, що свідчить про передчасність висновків позивача про порушення його прав та звернення до суду, .

Висновки акту не породжують правових наслідків для позивача та не мають обовязкового характеру для нього, а отже, вони не можуть бути оскаржений в порядку адміністративного судочинства.

Це ж стосується и вимог відносно дій відповідача, яки відбулися в корегуванні даних у автоматизованої системі обліку детальної інформації по платнику ПДВ щодо позивача та його контрагентів.

Дослідивши всі наявні у справі докази судом не встановлено порушення прав позивача у сфері публічно-правових відносин, що виключає протиправність дій відповідача щодо проведення перевірки та зазначення в Акті № 3403/23-7/34459473 від 28.03.2011р. порушеньч.1, ч. 5 ст. 203, п.1, 2 ст. 215, ст. 228 ЦК України, п.4.1 ст. 4, п.п. 7.2.1 п. 7.2, п.п. 7.3.1 п. 7.3, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.2, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», відображення в акті перевірки стверджень відносно нікчемності угод між позивачем та ПП «Торгбудсрвіс» у грудні 2010р. та визнати протиправними дії ДПІ у м. Сімферополі щодо самостійного застосування наслідків угод у вигляді виключення у грудні 2010р. зі складу податкового кредиту суми ПДВ в розмірі 237414,00грн. та зі складу податкового зобовязання суми ПДВ в розмірі 237414,00грн.

Таким чином, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

В судовому засіданні 28.07.11р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Відповідно до ст. 160 КАС України повний текст постанови виготовлено 29.07.11р.

Керуючись ст.ст. 158-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Александров О.Ю.