Постанова № 18427931, 10.05.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2011 р. Справа № 2а-1670/542/11

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Філатова Ю.М.

Суддів: Тацій Л.В. , Водолажської Н.С.

за участю секретаря судового засіданняБукар Х.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Полтаві на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 17.02.2011р. по справі№2а-1670/542/11

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Полтавський автоагрегатний завод"

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Відкрите акціонерне товариство "Полтавський автоагрегатний завод" (далі ВАТ "Полтавський автоагрегатний завод") звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві, в якому просив: визнати недійсним рішення ДПІ у м. Полтава про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 15 лютого 2010 року № 0000112202/0, від 14 квітня 2010 року № 0000112202/1, від 05 липня 2010 року № 0000112202/2, від 13 вересня 2010 року № 0000112202/3 в сумі 43474,02 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 17.02.2011р. адміністративний позов задоволено в повному обсязі.

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване судове рішення скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга вмотивована тим, що судом при розгляді справи не були взяті до уваги фактичні обставини, повязані з господарською діяльністю підприємства, відсутність у позивача підстав для звільнення від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України.

Представник відповідача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції підтримав апеляційну скаргу в повному обсязі, посилаючись на доводи і обставини, викладені в апеляційній скарзі.

Позивач в поясненнях представника в судовому засіданні наполягав на законності судового рішення, просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши постанову суду, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що позивач, ВАТ "Полтавський автоагрегатний завод", зареєстрований як юридична особа. Перебуває на податковому обліку в ДПІ у м. Полтаві. Вказані обставини сторонами визнаються, а тому в силу ч. 3 ст. 72 КАС України не доказуються перед судом.

Судом першої інстанції встановлено, що в період з 30.11.2009 року по 29.01.2010 року ДПІ у м. Полтава проведено планову виїзну документальну перевірку ВАТ "Полтавський автоагрігатний завод" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2008 року по 30.09.2009 року валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008 року по 30.09.2009 року.

Результати перевірки оформлені актом від 04.02.2010 року за № 749/23-5/00232124, в якому зафіксовано порушення позивачем п. 13.2 ст. 13 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а саме не оподатковано суму доходів нерезидента отриману від здійснення пуско-налагоджувальних робіт на митній території України у вигляді інжинірингу (доходи від послуг типу "інжиніринг" на території України ст. 13.1 (в) Закону України "Про оподаткування прибутку підприємства") в сумі 8800 Євро (96 608,93 грн.), який виплачений нерезиденту двома частинами, а саме: 14.04.2009 року - 4400 грн. Євро (44 968,92 грн.) та 22.09.09 року - 4400,00 Євро (51 640,01 грн.) за ставкою 15 %.

За результатами перевірки та на підставі акту перевірки від 04.02.2010 року за № 749/23-5/00232124 15.02.2010 року контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000112202/0, яким позивачу визначено податкове зобовязання в сумі 43 474,02 грн., в тому числі: за основним платежем 14 491,34 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 28 982,68 грн.

Не погодившись з податковим повідомленням-рішенням від 15.02.2010 року № 0000112202/0, позивач позивач оскаржив їх в адміністративному порядку.

При цьому, скарги позивача на податкове повідомлення рішення від 15.02.2010 року № 0000112202/0 були залишені без задоволення у звязку з чим ДПІ в м. Полтаві прийнято податкові повідомлення рішення від 14 квітня 2010 року № 0000112202/1, від 05 липня 2010 року № 0000112202/2/2, від 13 вересня 2010 року 000112202/3 року якими залишено без змін рішення № 0000112202/0 від 15.02.2010 року з ідентичним первинному розміром податкового зобовязання та штрафних (фінансових) санкцій.

Колегія суддів вважає доцільним відмітити, що порядок та підстави прийняття нових податкових повідомлень-рішень після розгляду скарг платників податків в межах процедури адміністративного оскарження визначені в ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», і дана норма не передбачає прийняття нових рішень в разі залишення скарги без задоволення та без донарахування податкових зобовязань та/або штрафних санкцій.

Оскільки за результатами розгляду первинної скарги не відбулося донарахування зобовязань та штрафних санкцій, а скарги на податкове повідомлення рішення від 15.02.2010 року № 0000112202/0 були залишені без задоволення, то у ДПІ в м. Полтаві не було законних підстав приймати нові податкові повідомлення-рішення від 14 квітня 2010 року № 0000112202/1, від 05 липня 2010 року № 0000112202/2/2, від 13 вересня 2010 року 000112202/3 року.

За таких обставин позовні вимоги в цій частині є законними та такими, що підлягають задоволенню, а податкові повідомлення-рішення від 14 квітня 2010 року № 0000112202/1, від 05 липня 2010 року № 0000112202/2/2, від 13 вересня 2010 року 000112202/3 року - скасуванню.

Щодо позовних вимог про скасування податкового повідомлення рішення від 15.02.2010 року № 0000112202/0 колегія суддів відзначає наступне.

Виявлені порушення за даними перевіряючих повязані з тим, що 04.03.2009 року між позивачем та фірмою "WAFIOS AG", Німеччина укладено контракт № 4, згідно якого замовник (ВАТ "Полтавський автоагрігатний завод") доручає, а виконавець (фірма "WAFIOS AG", Німеччина) зобов'язується виконати роботи по введенню в експлуатацію електронного пружинонавивочного станку моделі FSE 23 виробництва фірми "WAFIOS AG", Німеччина, загальна вартість робіт по контракту 8 800,00 Євро.

Оскільки спору між сторонами щодо фактичного виконання позивачем та його контрагентом умов контракту немає, в силу ч. 3 ст. 72 КАС України дало суду першої інстанції підстави вважати таку обставину доведеною.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно умов контракту виконавець зобов'язується: відрядити свого спеціаліста для виконання робіт з введення в експлуатацію вказаного станку, усунути недоліки якщо буде виявлено, що предмет поставки не відповідає умовам контракту № 01/02-08, виготовити промислову партію пружин, провести навчання спеціалістів замовника.

Умовами контракту передбачено наступні умови оплати наданих замовнику послуг: - передплата 50 % від вартості робіт визначених в контракті; - 50 % після підписання сторонами акту приймання-передачі обладнання в експлуатацію.

На виконання умов названого контракту ВАТ "Полтавський автоагрігатний завод" здійснено оплату з р/р № 260080001201 відкритого в філії ПРУ ВАТ «Банк Фінанси та Кредит»на рахунок нерезидента № DЕ 28640700850012163200 в DEUTSCHE BANK AG Reutlingen, Deutschland на загальну суму - 8 800 Євро (96 608,93 грн.), наступним чином: 14.04.09 року - 4400 Євро (44 968,92 грн.) граничний строк виконання робіт - 10.11.09 року та 22.09.09 року - 4400 Євро (51 640,01 грн.) граничний строк виконання робіт - 21.03.10 року, що сторонами також не заперечується.

08.05.2009 року позивачем та фірмою "WAFIOS AG" підписано акт приймання-передачі, згідно якого введено в експлуатацію електронно пружинонавивочний станок моделі FSE та здійснено навчання персоналу.

Під час перевірки ВАТ "Полтавський автоагрігатний завод" не було надано контролюючому органу довідку про підтвердження статусу резидента Німеччини фірми "WAFIOS AG" відповідно до вимоги п. 4 Порядку звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування, затвердженого постановою КМУ № 470 від 06.05.01 р.

Дані обставини стали підставою для висновків перевіряючих про те, що платником податків безпідставно не нарахований податок на прибуток з доходів в сумі 8800 євро (96608,93 грн.), виплачених в 2009 р. нерезиденту фірмі "WAFIOS AG" (Німеччина), із джерелом їх походження з України за контрактом № 01/02-08.

Відповідно п. 13.1 «в» ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях) оподатковуються у порядку і за ставками, визначеними цією статтею і до таких доходів відносяться доходи від послуг типу «інжиніринг».

При цьому в п. 1.36 ст. 1 зазначеного Закону визначено, що інжинірингом є надання послуг (виконання робіт) зі складання технічних завдань, проведення наукових досліджень, складання проектних пропозицій, проведення техніко-економічних обстежень та інженерно-розвідувальних робіт з будівництва обєктів, розробка технічної документації, проектування та конструкторське опрацювання обєктів техніки і технологій, консультації та авторський нагляд під час монтажних та пусконалагоджувальних робіт, а також консультації економічного, фінансового або іншого характеру, повязані з такими послугами (роботами).

Дохід нерезидента від надання послуг по введенню в експлуатацію електронно пружинонавивочного станку моделі FSE та здійснення навчання персоналу позивача, суд першої інстанції розцінив не як дохід від послуг типу «інжиніринг»( проведення техніко-економічних обстежень і інженерно-розвідувальних робіт та надання консультацій у звязку з цим).

На підтвердження цього висновку суд першої інстанції послався на те, що для віднесення консультації та авторського нагляду до інжинірингу, необхідно здійснення таких робіт під час монтажних та пусконалагоджувальних робіт, а для віднесення робіт (послуг) до господарської діяльності необхідно щоб вони виконувались (надавались) на території України та відповідали ознакам регулярності (виконувались систематично, рівномірно, через певні проміжки часу), були постійними (тривати весь час) та суттєвими (становити суть діяльності або бути важливою, значимою частиною діяльності суб'єкта господарювання). Вказані послуги надавались одноразово, не мають ознак регулярності, постійності та не відповідають вимогам п. 1.32, п. 1.36 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а тому не можуть бути віднесені до господарської діяльності та вважатися доходами отриманими нерезидентом від його господарської діяльності на території України відповідно з п. 13.1 вказаного Закону.

Колегія суддів не погоджується з наведеним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Визначений в п. 13.1 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» перелік доходів, які слід розуміти як отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, не є вичерпним, на що вказує підпункт “й” цього пункту, згідно з яким до зазначених доходів також належать інші доходи від здійснення нерезидентом (постійним представництвом цього або іншого нерезидента) господарської діяльності на території України, за винятком доходів у вигляді виручки або інших видів компенсації вартості товарів (робіт, послуг), переданих (виконаних, наданих) резиденту від такого нерезидента (постійного представництва), у тому числі вартості послуг з міжнародного звязку чи міжнародного інформаційного забезпечення.

Визначення поняття «доходу з джерелом їх походження з України» наведено в п. 1.21 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» і встановлює, що це є будь-які доходи, отримані резидентами або нерезидентами від будь-яких видів їхньої діяльності на території України, включаючи відсотки, дивіденди, роялті та будь-які інші види пасивних доходів, сплачених резидентами України, доходи від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до портів, розташованих в Україні, доходи від продажу нерухомого майна, розташованого в Україні, доходи, отримані у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України, а також доходи страховиків-резидентів від страхування ризиків страхувальників-резидентів за межами України, інші доходи від господарської діяльності на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем митних служб України (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо).

Таким чином джерелом походження доходу нерезидента було підприємство позивача та територія України.

Відповідно п. 13.2 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в гривнях), крім доходів, зазначених у пунктах 13.3 - 13.6, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у п. 13.1 цієї статті, за ставкою у розмірі 15 відсотків від їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачене нормами міжнародних угод, які набрали чинності.

В позовній заяві позивач наполягає на тому, що до правовідносин, що виникли у нього з контрагентом за вищевказаним контрактом, слід застосовувати положення ч. 1 ст. 7 Угоди між Україною і Федеративною Республікою Німеччина про уникнення подвійного оподаткування стосовно податків на доход і майно, яка підписана 03.07.1995 року, ратифікована 22.11.1995 року Законом України "Про ратифікацію Угоди між Україною і Федеративною Республікою Німеччина про уникнення подвійного оподаткування стосовно податків на доход і майно" та набрала чинності 04.10.1996 року, відповідно до якої прибуток підприємства Договірної Держави оподатковується тільки у цій Державі, якщо тільки це підприємство не здійснює комерційної діяльності у другій Договірній Державі через розташоване в ній постійне представництво.

Як вбачається з постанови суду першої інстанції, питання застосування положень щодо усунення подвійного оподаткування нерезидента не були в повній мірі досліджені судом першої інстанції, та не враховано, що в п. 18.1 ст. 18 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що якщо міжнародним договором, ратифікованим Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що передбачені цим Законом, застосовуються норми міжнародного договору. Аналогічне правило міститься і в ст. 19 Закону України «Про систему оподаткування», де вказано, що якщо міжнародним договором України, ратифікованим Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що їх містять закони України про оподаткування, то застосовуються правила міжнародного договору.

Отже, за загальним правилом Угода у виключній формі встановлює де саме оподатковується прибуток підприємства Договірної Держави тільки у цій Договірній державі.

За приписами ст. 7 Угоди між Україною і Федеративною Республікою Німеччина про уникнення подвійного оподаткування стосовно податків на доход і майно, Прибуток підприємства Договірної Держави оподатковується тільки у цій Державі, якщо тільки це підприємство не здійснює комерційної діяльності у другій Договірній Державі через розташоване в ній постійне представництво. Якщо підприємство здійснює комерційну діяльність, як вказано вище, прибуток підприємства може оподатковуватись в другій Державі, але тільки у тій частині, що відноситься до цього постійного представництва.

Для резидента України умови застосування міжнародно-правового акту встановлені постановою КМУ № 470 від 06.05.01 р. «Про затвердження Порядку звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування», прийнятою на виконання вимог ст. 13 та ст. 14 Закону України «Про міжнародні договори України»з метою вдосконалення процедури адміністрування оподаткування доходів нерезидентів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування, які набрали чинності в установленому порядку.

Так, відповідно п. 1 зазначеного Порядку він визначає процедуру звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування, які набрали чинності в установленому порядку, та відшкодування (повернення) сум податку, надміру сплачених на території України, а згідно п. 4 підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених п. 5 і п. 6 цього Порядку, особі, яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір (далі - довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором.

Довідка видається компетентним органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором, за формою згідно з додатком 1 або згідно із законодавством такої країни.

Довідка, яка надається за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України та обов'язково містити таку інформацію: повну назву або прізвище нерезидента; підтвердження, що нерезидент є особою, на яку поширюється дія положення міжнародного договору, тобто відповідно до законодавства відповідної країни підлягає оподаткуванню в цій країні на підставі постійного місцеперебування (місця проживання) або на іншій підставі; назву компетентного органу, прізвище та підпис уповноваженої особи компетентного органу, яка засвідчує підтвердження; дату видачі.

При цьому така довідка дійсна в межах календарного року, в якому вона видана.

У разі необхідності така довідка може бути затребувана у нерезидента особою, яка виплачує йому доходи, або органом державної податкової служби під час розгляду питання про повернення сум надміру сплаченого податку на іншу дату, що передує даті виплати доходів. У разі необхідності особа, яка виплачує доходи нерезидентові, може звернутись до органу ДПС за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) щодо здійснення ДПА запиту до компетентного органу країни, з якою укладено міжнародний договір, про підтвердження зазначеної у довідці інформації.

В п. 8 Порядку встановлено, що у разі неподання нерезидентом довідки відповідно п. 4 цього Порядку доходи нерезидента із джерелом їх походження з України підлягають оподаткуванню відповідно до законодавства України з питань оподаткування.

В суді першої інстанції позивач підтвердив, що довідки, про яку йде мова в постанові КМУ № 470 від 06.05.01 р., у нього під час виплати доходу нерезиденту не було, що не спростовано і в суді апеляційної інстанції. Проте, позивач наполягає на тому, що він не зобовязаний був її мати, оскільки ні Угода, ні Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» її наявність не вимагають.

Проте слід відзначити, що відсутня конкуренція норм Угоди та постанови КМУ № 470 від 06.05.01 р., оскільки норми вказаної постанови визначають умови застосування міжнародно-правового акту, а не встановлюють відмінне від нього законодавче регулювання спірних правовідносин, а тому норми зазначеної постанови передбачають, що для звільнення субєкта господарювання, резидента України, від обовязку утримувати та сплачувати податок на доходи, отримані його контрагентом-нерезидентом із джерелом їх походження з України, від провадження господарської діяльності, необхідною умовою є наявність відповідної довідки, яка є дійсною лише в межах календарного року, в якому вона видана, оскільки саме ця довідка підтверджує статус нерезидента як платника податків в державі його знаходження.

З урахуванням вищенаведених обставин, лише при наявності документу, що підтверджує статус нерезидента як зареєстрованого резидента країни, з якою укладено міжнародний договір, позивач мав право не оподаткувати доходи нерезидента.

Доказів того, що позивач звертався до податкового органу із заявою про витребування інформації про резиденство фірмі "WAFIOS AG" від відповідного компетентного органу, суду не надано.

Суд в силу приписів частини 3 статті 2 КАС України перевіряє рішення субєкта владних повноважень на відповідність закону і дає оцінку цьому рішенню з урахуванням тих обставин, які мали значення для його прийняття.

Як вбачається з оскарженого податкового повідомлення-рішення, штрафні санкції відповідачем були застосовані відповідно п. 17.1.9 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Дана норма встановлює, що у разі коли платник податків здійснює продаж (відчуження) товарів (продукції) або здійснює грошові виплати без попереднього нарахування та сплати податку, збору (обов'язкового платежу), якщо відповідно до законодавства таке нарахування та сплата є обов'язковою передумовою такого продажу (відчуження) або виплати, такий платник податків сплачує штраф у подвійному розмірі від суми зобов'язання з такого податку, збору (обов'язкового платежу).

Колегія суддів вважає доцільним відмітити, що відповідно приписам п. 13.2 ст. 13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»податок з доходів нерезидентів сплачується до бюджету під час виплати доходу. Тобто дана норма передбачає нарахування та сплату податку при проведенні виплати, а тому порушення цього порядку підпадає під дію вищенаведеної норми.

За таких підстав застосування штрафних санкцій є законним і обґрунтованим.

Зважаючи на встановлені колегією суддів обставини, постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 17.02.2011р. по справі № 2-а-1670/542/11 підлягає скасуванню в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 15.02.2010 року № 0000112202/0 з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позову в цій частині.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві задовольнити частково.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 17.02.2011р. по справі № 2-а-1670/542/11 за позовом Відкритого акціонерного товариства "Полтавський автоагрегатний завод"

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві про скасування податкових повідомлень-рішень в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 15.02.2010 року № 0000112202/0 скасувати.

Прийняти в цій частині нову постанову про відмову в задоволенні позову.

В іншій частині постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 17.02.2011р. по справі № 2-а-1670/542/11залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з моменту виготовлення повного тексту.

Головуючий суддяФілатов Ю.М.

Судді Тацій Л.В. Водолажська Н.С. Повний текст постанови виготовлений 16.05.2011 р.