Ухвала суду № 18427715, 18.04.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2011 р.Справа № 2а-12454/10/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Кононенко З.О.

Суддів: Донець Л.О. , Бондара В.О.

за участю секретаря судового засіданняПопової С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.01.2011р. по справі№2а-12454/10/2070

за позовом Приватної фірми "ЕСКО"

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Приватна фірма «Еско» (далі позивач) звернулась до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова (далі відповідач), в якому просить суд, після уточнення позовних вимог, скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 23.09.2010 року № 0000641800/0, яким було визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість у сумі 68119,50 грн., із них основних платежу 45413,00 грн., штрафних (фінансових) санкцій 22706,50 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 25.01.2011року позовні вимоги було задоволено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення відповідача від 23.09.2010 року №0000641800/0 про визначення позивачу податкових зобовязань з податку на додану вартість у сумі 45413,00 грн. основного платежу; штрафних (фінансових) санкцій 22706,50 грн., всього на суму 68119,50 грн.

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач, посилається на неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи під час прийняття оскаржуваної постанови судом першої інстанції.

Зазначає, що задовольняючи позов, суд першої інстанції не врахував, приписи постанови Закону України «Про податок на додану вартість», ст. ст. 216, 228 ЦК України, що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги постанову суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивач пройшов процедуру державної реєстрації та знаходиться на податковому обліку.

Працівниками відповідача була проведена документальна невиїзна перевірка позивача щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ НПСО «Фокон» за вересень 2007 року, про що був складений акт перевірки від 17.09.2010 року № 5486/18-010/21258808.

Порушення встановлені під час перевірки склали у порушенні п.п.7.2.3,7.2.6,7.4.1ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: занижено податок на додану вартість за вересень 2007 року до сплати в бюджет на суму 45 413,00 грн.

З результатами перевірки було прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.092010 року №0000641800/0, яким було позивачу визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість у сумі 45413,00 грн. основного платежу; штрафних (фінансових) санкцій 22706,50 грн., всього на суму 68119,50 грн.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, виходив із приписів Закону України «Про податок на додану вартість».

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

На підставі до п.1.7 ст.1 Закону „Про податок на додану вартість ”, податковий кредит це суми, на яку платнику податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначених згідно з законом про податок на додану вартість.

Згідно до п.п.7.2.3 п.7. 2.6 п.7.2 ст.7 вказаного вище закону податкова накладна складається в момент виникнення податкових зобовязань продавця у двох примірниках і надається покупцю на його вимогу продавцем товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.4.1 п.7.4 ст.7 наведеного вище Закону, зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою цим законом, протягом такого звітного періоду у звязку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Як свідчать матеріали справи, в ході господарської діяльності позивач мав взаємовідносини з ТОВ НПСО «Фокон» з яким був укладений договір субпідряду № 28/3 та №20/70 по виконання робіт капітального ремонту зданій та приміщень Харківського Національного Університету Радіоелектроніки.

Податковим органом ставиться під сумнів реальність виконання вказаної угоди контрагентом позивача, оскільки директор ТОВ НПСО «Фокон» під час досудового слідства пояснив, що не укладав договори та не підписував документи.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що виконання сторонами укладеної угоди субпідряду доказуються наданими до матеріалів справи документами бухгалтерського обліку та фактичним виконанням вказаної угоди.

Надані позивачем докази бухгалтерського обліку відповідають вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», яка каже, що первинні та зведенні облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях ї повинні мати такі обовязкові реквізити: назву документа (форми), дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Крім цього, колегія суддів погоджується з критичною оцінкою судом першої інстанції наведених вище доводів податкового органу.

У відповідності до ч.4 ст. 72 КАС України, вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обовязковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало діяння та чи вчинене воно цією особою.

Пояснення директора ТОВ НПСО «Фокон» були надані на досудовому слідстві, та не можуть визнані судом обставинами, які не підлягають доказуванню.

Критерії протиправності рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень передбачені частиною 3 статті 2 КАС України.

Колегія суддів, вважає, що оскаржуване рішення відповідача не відповідає даним критеріям оскільки прийняті та вчинені не на підставі, не у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; без використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; необґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Відповідно до ч.1ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

На підставі п.1 ч.1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Отже колегія суддів дійшла висновку, що постанова суду першої інстанції не підлягає скасуванню, а апеляційна скарга задоволенню.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.01.2011р. по справі№2а-12454/10/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяКононенко З.О.

Судді Донець Л.О. Бондар В.О. Повний текст ухвали виготовлений 22.04.2011 р.