Постанова № 18427693, 11.04.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2011 р. Справа № 2а-16327/10/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Кононенко З.О.

Суддів: Донець Л.О. , Бондара В.О.

за участю секретаря судового засіданняПопової С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.01.2011р. по справі№2а-16327/10/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий будинок" Престиж"

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий Будинок «Престиж» (далі - позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова (далі відповідач), в якому просить, скасувати податкові повідомлення - рішення від 03.09.2010 року №0002332330/0 від 18.09.2010 року; № 0002332330/1 та від 17.12.2010 року № 0002332330/2 в частині визначення суми податкового зобовязання з податку на прибуток на загальну суму 122259,60 грн., у тому числі за основним платежем 101883,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 20376,60 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 27.01.2011 року позовні вимоги було задоволено.

Скасовані податкові повідомлення-рішення відповідача від 3 вересня 2010 року №0002332330/1 та від 17 грудня 2010 року № 0002332330/2 в частині визначення суми податкового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 122259,60 грн., у тому числі 101883,00 грн. основний платіж 20376,60 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції постанову суду першої інстанції скасувати, прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилаються на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням вимог чинного законодавства, а саме:п.5.1, п.п.5.3.9 п.5.3 п.п. 5.4. 8 п5.4 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансова звітність в Україні», що призвело до неправильного вирішення справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги постанову суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що позивач пройшов процедуру державної реєстрації, та знаходиться на податковому обліку.

Працівниками податкового органу була проведена планова виїзна документальна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2007 року по 31.03.3010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 року по 31.03.2010 року, про що був складений акт від 17.08.2010 року №2446/23-304/31690708.

Порушення виявлені під час перевірки склали у порушенні п. 5.1. п.п. 5.2.1. п. 5.2, п.п. 5.4.4. п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме: заниженні податку на прибуток на загальну суму 766836 грн., в тому числі за 1 квартал 2008 року на суму 85222 грн., 1 квартал 2009 року на суму 182514 грн., 2 квартал 2009 року на суму 171354 грн., 1 квартал 2010 року на суму 327746грн.

Крім цього, порушення склали у порушенні п.п.7.4.1п.7.4ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: заниження податку на додану вартість на загальну суму 68178 грн., а саме за березень 2008 року на суму 68178 грн. та завищенні залишку відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду у сумі 464423 грн.

За результатами перевірки були ухвалені податкові повідомлення-рішення від 03.09.2010 року №0002332330/0 про визначення позивачу податкового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 1112792,60 грн., у тому числі 766836,00 грн. основний платіж, 345956,60 грн. штрафні (фінансові) санкції та № 0002342330/0 про визначення суми податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 102267,00 грн., у тому числі 68178,00 грн. основний платіж, 34089,00 грн. штрафні (фінансові) санкції.

За результати адміністративного оскарження, рішенням Державної податкової адміністрації у Харківській області №4564/10/25-103 від 07.12.2010 року, податкові повідомлення-рішення від 03.09.2010 року № 0002342330/0 та від 18.09.2010 року №0002342330/1 про визначення суми податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 102267,00 грн., у тому числі 68178,00 грн. основний платіж, 34089,00 грн. штрафні (фінансові) санкції скасовані повністю.

Окрім цього, податковим органом були скасовані податкові повідомлення-рішення від 03.09.2010 року № 0002332330/0 та від 18.09.2010 року № 0002332330/1 в частині визначення суми податкового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 990532,60 грн., у тому числі 664953.00 грн. основний платіж, 325579,60 грн. штрафні (фінансові) санкції.

За таких обставин за підсумками адміністративного оскарження, залишені без змін податкові повідомлення-рішення відповідача від 03.09.2010 року № 0002332330/0 та від 18.09.2010 року № 0002332330/1 в частині визначення суми податкового зобовязання з податку на прибуток на суму 122259,60 грн., у тому числі 101883,00 грн. основний платіж, 20376,60 грн. штрафні (фінансові) санкції, та було прийнято податкове повідомлення - рішення від 17 грудня 2010 року № 0002332330/2 в частині визначення суми податкового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 122259,60 грн., у тому числі 101883,00 грн. основний платіж, 20376,60 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції, виходив із того, що під час формування податкового кредиту та валових витрат від господарських операції на здійснення маркетингових послуг позивач дотримався вимог Законів України «Про оподаткування прибутку підприємств», «Про податок на додану вартість», «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні».

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

У відповідності до п.1.7 ст.1 Закону „Про податок на додану вартість ”, податковий кредит це суми, на яку платнику податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначених згідно з законом про податок на додану вартість.

Підпунктом 7.4.1 п.7.4 ст.7 наведеного вище Закону, зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою цим законом, протягом такого звітного періоду у звязку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» зазначено, що господарською діяльністю визнається будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Відповідно до п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 вказаного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно до п.п.5.3.9.п.5.3 ст.5 наведеного Закону не належить до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

За приписами підпункт 5.4.4 пункту 5.4 статті 5 до валових витрат включаються витрати платника податку на проведення передпродажних та рекламних заходів по товарам (роботам, послугам), що продаються або надаються платниками податку.

Як свідчать матеріали справи, в своїй господарській діяльності позивач у перевіряє мий період мав господарські операції з маркетингових послуг(досліджень), отримання послуг повязаних із вивченням потенційного попиту ринку, портрета споживачів з метою збільшення обсягів ринків збуту.

Для виконання вказаної мети, підприємством позивачем були укладені слідуючи договори:

з ОСОБА_1 від 31.12.2009 року №04\10;

з ОСОБА_2 від 31.12.2009 року №05/10;

з ОСОБА_3 від 31.12.2009 року №06/10;

з ОСОБА_4 від 31.12.2009 року №07/10;

з ОСОБА_5 від 31.12.2009 року №11/10;

з ОСОБА_6 від 31.12.2009 року 312/10;

з ОСОБА_7 від 31.12.2009 року №13/10;

з ОСОБА_8 від 31.12.2009 року №14/10.

Податковим органом ставиться під сумнів формування податкового кредиту та віднесення до валових витрат за даними господарськими операціями, оскільки документи первинного бухгалтерського обліку не відповідають вимогам чинного законодавства.

Колегія суддів погоджується з наведеним доводами апеляційної скарги податкового органу та критичну оцінку наданих до матеріалів документів бухгалтерського обліку.

Позивачем для спростування висновків відповідача були надані, копії бухгалтерських документів, зокрема, акти прийомки-передачи виконаних робіт за наведеними вище договорами, договори про надання вказаних послуг, тощо.

Вказані документи не відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Стаття 9 наведеного вище Закону передбачає, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обовязкові реквізити:

назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ;

зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Крім цього, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про відсутність доказів використання вказаних інформаційних та маркетингових послуг в господарській діяльності позивача, оскільки неможливо визначити обсяг та зміст даних господарських операцій, одиницю їх виміру для зясування ступеня впливу на збільшення прибутку позивача.

Критерії протиправності рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень передбачені частиною 3 статті 2 КАС України.

Колегія суддів, вважає, що оскаржувані рішення відповідача відповідають даним критеріям оскільки прийняті та вчинені на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Судом першої інстанції під час вирішення справи не були враховані вимоги Законів України «Про податок на додану вартість», «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до неправильного вирішення справи.

Позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Згідно до п.3 ч.1 ст. 198 КАС України, за наслідками апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Таким чином, колегія суддів дійшла до висновку, що постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, а апеляційна скарга задоволенню.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.01.2011р. по справі№2а-16327/10/2070 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя(підпис)Кононенко З.О.

Судді(підпис)

(підпис)Донець Л.О. Бондар В.О. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Донець Л.О. Повний текст постанови виготовлений 15.04.2011 р.