Ухвала суду № 18427688, 11.04.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2011 р.Справа № 2а-11159/10/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Кононенко З.О.

Суддів: Донець Л.О. , Бондара В.О.

за участю секретаря судового засіданняПопової С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.01.2011р. по справі№2а-11159/10/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Полімерсервіс Трейд"

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова

про скасування податкових повідомлень- рішень,

ВСТАНОВИЛА:

08.03.2010 року, Товариство з обмеженою відповідальністю «Полімерсервіс Трейд» (далі позивач) звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова (далі відповідач), в якому просив суд, після уточнення, просить скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача за №0000611505/0 про визначення суми податкового зобовязання в розмірі 48400,00 грн. та нарахування штрафних санкцій в розмірі 9680,00 грн., загальна сума 58080,00 грн. від 27.08.2010 року; № 0000661505/0 про визначення суми податкового зобовязання в розмірі 238426,00 грн. та нарахування штрафних санкцій в розмірі 95370,40 грн., загальна сума 333796,40 грн. від 10.09.2010 року; № 0000611505/1 про визначення суми податкового зобовязання у розмірі 48400,00 грн. та нарахування штрафних санкцій, загальна сума 58080,00 грн. від 30.09.2010 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 17 січня 2011 року позов було задоволено.

Скасовані податкові повідомлення-рішення відповідача за № 0000611505/0 про визначення суми податкового зобовязання в розмірі 48400,00 грн. та нарахування штрафних санкцій в розмірі 9680,00 грн., загальна сума 58080,00 грн. від 27.08.2010 року; № 0000661505/0 про визначення суми податкового зобовязання в розмірі 238426,00 грн. та нарахування штрафних санкцій в розмірі 95370,40 грн., загальна сума 333796,40 грн. від 10.09.2010 року; №0000611505/1 про визначення суми податкового зобовязання у розмірі 48400,00 грн. та нарахування штрафних санкцій, загальна сума 58080,00 грн., від 30.09.2010 року.

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.01.2011 року скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач, посилається на неповне зясування судом обставин, та допущення порушення норм Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та цільовими фондами», Закону України «Про податок на додану вартість», що має значення для справи під час прийняття оскаржуваної постанови судом першої інстанції.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги постанову суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивач пройшов процедуру державної реєстрації та знаходиться на податковому обліку у відповідача.

Працівниками відповідача була проведена документальна невиїзна перевірка позивача щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платниками податків з податку на додану вартість за по уточнюючим розрахункам податкових зобовязань з податку на додану вартість у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок за квітень 2010 року, про що 26.08.2010 року було складено акт №5070/15-509/36373676.

Порушення виявлені під час перевірки склали у порушенні п.п. 7.2.3, п. 7.2. п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: завищено суму податкового кредиту по декларації з податку на додану вартість за червень 2010 року на суму 48400,00 грн., що спричинило до збільшення суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням залишку від»ємного значення попереднього звітного періоду на 48400,00 грн.

За результатами перевірки було ухвалено податкове повідомлення-рішення №0000611505/0 про визначення суми податкового зобовязання в розмірі 48400,00 грн. та нарахування штрафних санкцій в розмірі 9680,00 грн., загальна сума 58080,00 грн. від 27.08.2010 року; № 0000661505/0 про визначення суми податкового зобовязання в розмірі 238426,00 грн. та нарахування штрафних санкцій в розмірі 95370,40 грн., загальна сума 333796,40 грн. від 10.09.2010 року; № 0000611505/1 про визначення суми податкового зобовязання у розмірі 48400,00 грн. та нарахування штрафних санкцій, загальна сума 58080,00 грн. від 30.09.2010 року.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що під час включення до складу податкового кредиту податок на додану вартість позивач дотримався вимог Закону України «Про податок на додану вартість».

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону „Про податок на додану вартість ”, податковий кредит це суми, на яку платнику податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначених згідно з законом про податок на додану вартість.

Згідно до п.п. 7.2.3 п. 7. 2.6 п. 7.2 ст. 7 вказаного вище закону податкова накладна складається в момент виникнення податкових зобовязань продавця у двох примірниках і надається покупцю на його вимогу продавцем товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 наведеного вище Закону, зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою цим законом, протягом такого звітного періоду у звязку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

На підставі пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 названого Закону передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг) не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Як свідчать матеріали справи, в своїй господарській діяльності позивач у перевіряємий період мав господарські операції з ПП «Укрбуд-ПБК21».

Податковим органом ставиться під сумнів формування податкового кредиту з даним субєктом господарювання, оскільки декларації з податку на додану вартість ПП «Укр-ПБК 21» за квітень-червень 2010 року не були визнані як податкова звітність податковим органом.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про неправомірність вказаних доводів податкового органу та критичну оцінку достовірності наданих відповідачем до матеріалів справи доказів.

Рішеннями Харківського окружного адміністративного суду від 28 липня 2010 року та 20.10.2010 року зазначені дії податкового органу були визнані неправомірними та зобовязано поновити порушені права контрагента позивача.

Дане судження базується на застосуванні правил статті 72 КАС України, яка каже, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Крім цього, податковим органом ставиться під сумнів реальність здійснення позивачем та ПП «Укрбуд-ПБК 21» господарської діяльності, зокрема, за договором поставки обладнання від 5 травня 2009 року №05/05.

Колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, що матеріали справи свідчать про реальність здійснення даної угоди.

Посилання апеляційної скарги на відсутність у контрагента позивача ПП «Укрбуд - ПБК 21» управлінського та технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів необхідних для здійснення підприємницької діяльності не спростовують висновків суду.

Крім цього, документи бухгалтерського обліку позивача, надані до суду в підтвердження своєї позиції складені у відповідності до положень статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», яка каже, що первинні та зведенні облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях ї повинні мати такі обовязкові реквізити: назву документа (форми), дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Зауважень з приводу невідповідності наданих позивачем документів бухгалтерського обліку вимогам Закону у податкового органу не виникло.

Критерії протиправності рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень передбачені частиною 3 статті 2 КАС України.

Оскаржуване рішення відповідача не відповідає даним критеріям оскільки прийняті та вчинені не на підставі, не в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; без використання повноважень з метою, з якою це повноваження надано; необґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

На підставі п.1 ч.1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Отже колегія суддів дійшла висновку, що постанова суду першої інстанції не підлягає скасуванню, а апеляційна скарга задоволенню.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.01.2011р. по справі№2а-11159/10/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяКононенко З.О.

Судді Донець Л.О. Бондар В.О. Повний текст ухвали виготовлений 15.04.2011 р.