Ухвала суду № 18427391, 20.09.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-1078/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції:Вєкуа Н.Г.

Суддя-доповідач: Шостак О.О.

У Х В А Л А

Іменем України

"20" вересня 2011 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Шостака О.О.,

суддів: Горяйнова А.М., Романчук О.М.,

при секретарі: Боженовій А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.03.2011 року у справі за позовом відкритого акціонерного товариства «Будшляхмаш»до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ в Шевченківському районі м. Києва № 0000102302/0, № 0000102302/0 від 13.01.2011 року

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.03.2011 року позов задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в задоволенні позову. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необєктивність рішення суду, неповне зясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем була проведена планова виїзна перевірка позивача щодо дотримання ним вимог податкового законодавства за період з 01.07.2007 року по 30.06.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 року по 30.06.2010 року, за результатами якої складено акт перевірки № 4743/23-02/14310164 від 29.12.2010 року та встановлені порушення позивачем Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме: занижено податок на прибуток на суму 135833,00 грн., в т.ч. за IV квартал 2007 року в розмірі 23333,00 грн., за IV квартал 2008 року в розмірі 112500,00 грн.; Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за перевіряємий період в розмірі 18666,00 грн., в т.ч. за грудень 2007 року в розмірі ПДВ 18666, 00 грн.

На підставі вищезазначеного акту перевірки відповідачем були винесені податкові повідомлення-рішення № 0000102302/0, № 0000102302/0 від 13.01.2011 року.

Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до суду за захистом своїх прав порушених, на його думку, неправомірними діями відповідача.

При винесенні оскаржуваної постанови суд першої інстанції прийшов до висновку про необхідність задоволення позову, а судова колегія погоджується з такими висновками Окружного адміністративного суду м. Києва з огляду на наступне.

01.04.2004 року між ТОВ «Будшляхмаш»та ТОВ «Біотех»був укладений договір купівлі-продажу цінних паперів № К-45, відповідно до якого позивачем було придбано цінний папір-простий вексель на суму 160000,00 грн.

Зазначений вексель був переданий позивачу відповідно до акту прийому-передачі від 01.04.2004 року.

Згідно з договором купівлі-продажу цінних паперів № К-192/04 від 16.11.2004 року, укладеного між позивачем та ТОВ «Офіс Лайн»позивачем було придбано пакет цінних паперів простих векселів на суму 290000,00 грн., які були передані відповідно до акту прийому-передачі від 22.11.2004 року.

На думу апелянта, позивачем нібито була списана заборгованість по вищезазначеним векселям в Декларації з податку на прибуток підприємств за 2008 рік, але не відображено в складі валових доходів безоплатно отримані векселі від ТОВ «Біотех»та ТОВ «Офіс Лайн».

Відповідно до пп. 1.23 п. 1 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»безоплатно надані товари (роботи, послуги) це товари, що надаються платником податку згідно з договорами дарування, іншими договорами, які не передбачають грошової або іншої компенсації вартості таких матеріальних цінностей і нематеріальних активів чи їх повернення, або без укладення таких угод; роботи та послуги, які надаються платником податку без вимоги про компенсацію їх вартості, товари передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею в її виробничому або господарському обороті.

Товари матеріальна та нематеріальні активи, а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення (пп. 1.6 п. 1 ст. 1 Закону).

Як вбачається з вищезазначених договорів купівлі-продажу, векселі не являються безоплатно отриманими, оскільки підприємство виконало зобовязання щодо сплати коштів по вищезазначеним векселям, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями № 990 від 13.05.2004 року, № 991 від 13.05.2004 року та № 2372 від 24.11.2004 року.

За таких підстав суд першої інстанції цілком правомірно прийшов до висновку що на момент проведення перевірки відповідачем у позивача була відсутня кредиторська заборгованість перед ТОВ «Біотех»та ТОВ «Офіс Лайн».

Як вбачається з протоколу засідання інвентаризаційної комісії ВАТ «Будшляхмаш»від 25.12.2008 року, позивачем була списана дебіторська заборгованість по зазначеним векселям як безнадійна із закінченням строку позовної давності за рахунок прибутку підприємства.

З огляду на вищевикладене, позивачем правомірно не було включено зазначені витрати до складу валового доходу в IV кварталі 2008 року.

Крім того, відповідно до рахунку-фактури № 053346-Ф від 30.11.2007 року ТОВ «Європейське консалтингове агентство»зобовязується надати ТОВ «Будшляхмаш»інформаційні послуги по полковій землерийній машині ПМЗ-3.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачу були надані вищезазначені послуги на загальну суму 93333,00 грн., що підтверджується актом виконаних робіт № ОУ-0016971 від 20.12.2007 року.

Проте, на думку апелянта акт виконаних робіт не дає повної інформації, яка б свідчила про ті обставини, що виконавець вищезазначених послуг проводить певну роботу, у звязку з чим неможливо поєднати зв'язок даних витрат з веденням господарської діяльності позивача.

З цього приводу судова колегія знаходить за необхідним зазначити наступне.

Господарська діяльність будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальних формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою (пп. 1.32 ст. 1 Закону).

Валові витрати виробництва та обігу сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальних формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (заготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності (п. 5.1 ст. 5 Закону).

До складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну) (пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону).

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (пп. 5.3.9 ст. 5 Закону).

Як вбачається з акту виконаних робіт № ОУ-0016971позивачу були надані інформаційні послуги, а саме: юридичні консультації на загальну суму 93333,00 грн. та сплачені ним у встановленому Законом порядку, що підтверджується платіжним дорученням № 1994 від 20.12.2007 року про сплату зазначених послуг, податковою накладною № 11438 від 20.12.2007 року та карткою по 631 рах. по контрагенту ТОВ «Європейське консалтингове агентство».

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20% від звичайної ціни на такі товари (послуги) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з: придбанням або виготовленням товарів (у т.ч. при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону).

Якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у звязку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту (пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону).

З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції цілком правомірно прийшов до висновку, що позивачем правомірно нарахований податок на додану вартість при придбанні інформаційних послуг та віднесенні до складу податкового кредиту.

За таких підстав, судова колегія погоджується з висновками Окружного адміністративного суду м. Києва щодо необхідності задоволення адміністративного позову та скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, обставини справи зясовані повно та обєктивно, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, судова колегія

У Х В А Л И Л А :

В задоволенні апеляційної скарги Державній податковій інспекції у Шевченківському районі м. Києва відмовити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03.03.2011 року у справі за позовом відкритого акціонерного товариства «Будшляхмаш»до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про скасування податкових повідомлень-рішень залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили відповідно до вимог ч. 2 ст. 212 КАС України та може бути оскаржена в двадцятиденний термін шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді: