Постанова № 18427170, 22.09.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2-а-1879/10/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Панченко Н.Д. Суддя-доповідач: Грибан І.О.

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" вересня 2011 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючий - суддя Грибан І.О.

судді Бабенко К.А. , Мельничук В.П.

за участі :

секретаря с/з Самсонюк В.А.

представник позивача Нор А.Г.

представники відповідача Стрельбіцький А.В., Кожемяка М.Д.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Бориспільської обєднаної державної податкової інспекції на постанову Київського окружного адміністративного суду від 02.02.2011 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Центрально-Українське виробничо-комплектовочне підприємство «Атомпромкомплекс»до Бориспільської обєднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення рішення

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в суд з даним позовом , в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 26.10.09р. №0017612320/3 та № 0017602320/3.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 02.02.2011 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій , вказуючи на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також неповне зясування обставин, що мають значення для справи, просить ухвалене рішення скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів вважає що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 71 вказаного Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом першої інстанції встановлено , що Бориспільською ОДПІ проведена планова виїзна перевірка з питань дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2005р. по 30.09.08р., про що складено акт №164/23-2/14308150 від 23.03.2009р.

В акті перевірки вказується на порушення позивачем п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994р. №334/94-ВР в частині віднесення до складу валових витрат в податковому обліку податку на прибуток, які не мають господарського призначення, та витрат, понесених внаслідок виконання нікчемних угод; а також п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997р. №168/97-ВР в частині віднесення до складу податкового кредиту в податковому обліку податку на додану вартість сум ПДВ, сплачених при придбанні товарів (робіт, послуг) згідно з угодами, що мають ознаки нікчемності.

Зокрема зазначалося, що позивачем до складу валових витрат в першому кварталі 2007р. та першому кварталі 2008р. було незаконно віднесено згідно актів списання від 31.01.2007р. та 31.03.2008р.товарно-матеріальні цінності, використані працівниками, які здійснювали реконструкцію 4-го поверху адміністративного будинку та інших господарських будівель, що належать позивачеві .

Крім того, вказувалося на неправомірність віднесення до складу валових витрат в податковому обліку податку на прибуток понесених внаслідок виконання договорів №01-07 від 20.07.2005р. про надання маркетингових послуг та б/н від 01.12.2005р. про надання консультаційних послуг по веденню бухгалтерського обліку Товариством з обмеженою відповідальністю «Петрус»; договорів №27/04-07 від 27.04.2007р. про надання маркетингових послуг та № 02-08/07 від 01.08.2007р. про надання консультаційних послуг Товариством з обмеженою відповідальністю «ПетрусІнвесткомпанія». Та зазначалося про неправомірність віднесення до складу податкового кредиту в податковому обліку податку на додану вартість сум ПДВ, сплачених при придбанні товарів (робіт, послуг) згідно з цими угодами, оскільки останні мають ознаки нікчемності.

За результатами перевірки та на підставі акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 02.04.09р. № 0017612320/0 та №0017602320/0 , відповідно до яких позивачеві, враховуючи приписи підпункту (б) підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 , підпункту17.1.3 пункту17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»( далі Законо№2181) нараховані податкові зобовязання по податку на прибуток за основним платежем 1437919,00грн за штрафними санкціями -1437919,00грн., та податку на додану вартість за основним платежем -1441232,00грн., за штрафними санкціями 1441232,00 грн.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями позивач порушив процедуру адміністративного оскарження. За результатами розгляду скарги позивача Бориспільською ОДПІ податкові повідомлення-рішення № 0017612320/0 та №0017602320/0 скасовано частково і прийнято податкові повідомлення-рішення від 05.06.09р. № 0017612320/1 та №0017602320/1. В подальшому рішенням ДПА у Київській області від 11.08.09р. скаргу позивача задоволено частково, вказані повідомлення-рішення скасовані та прийнято відповідні повідомлення-рішення від 12.08.2009р.

Остаточно, за результатами розгляду скарги позивача на підставі рішення ДПА України , Бориспільською ОДПІ 26.10.2009р. прийняті повідомлення рішення №0017612320/3 про нарахування позивачеві податкових зобовязань з податку на прибуток за основним платежем 1395006,28грн. за штрафними санкціями - 697814,00 грн. та № 0017602320/3 з податку на додану вартість за основним платежем -1309336,00грн., за штрафними санкціями 654668,00 грн.

Правомірність прийнятих рішень відповідач в суді першої інстанції та в апеляційній скарзі мотивує тим, що у первинних документах за результатами виконання договорів про надання інформаційних та маркетингових послуг відсутня інформація про конкретні послуги, які надані замовнику, їх вартість, одиниці виміру, обсяги господарських операцій; відсутня змістовна інформація у звітах, що позбавляє можливості дійти висновку про фактичне надання послуг та їх звязок з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції, використання підприємством у власній господарській діяльності даного продукту і вказує на нікчемність укладених угод.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не довів правомірності прийнятих ним рішень, а лише надав оцінку змісту звітів за результатами наданих послуг та не надав доказів на підтвердження відсутності їх звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) або неможливістю їх використання в господарській діяльності позивача, а також не надав беззаперечних доказів про відсутність у позивача мети використання у своїй господарській діяльності товарів та послуг, що ним придбані.

Водночас суд першої інстанції вказував на дійсність, реальність та відповідність вимогам законодавства укладених позивачем угод щодо придбання послуг, та їх прямий звязок з господарською діяльністю позивача. Суд визнав безпідставними та необґрунтованими твердження відповідача, про неправомірність віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, які сплачені у складі вартості товарів, що не призначалися для їх використання в подальшій господарській діяльності.

Колегія суддів апеляційної інстанції з такими висновками суду першої інстанції погоджується частково, враховуючи наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивач ВАТ «Центрально-Українське виробничо-комплектовочне підприємство «Атомпромкомплекс»( на час розгляду справи судом першої інстанції змінено організаційну форму з ВАТ на ПАТ) засноване відповідно до наказу Міністерства машинобудування, військово-промислового комплексу і конверсії України від 23.12.1993р. №777 шляхом перетворення державного підприємства у Відкрите акціонерне товариство. За період, що перевірявся підприємство здійснювало таки види діяльності : складське господарство та організація перевезення вантажів ; мало ліцензію Державної митної служби України № 267 від 0804.05р. на право відкриття та експлуатацію митного ліцензійного складу та Свідоцтво Державної митної служби України на право здійснення митної брокерської діяльності терміном дії з 30.12.2008р. до 30.12.2013р.

Як субєкт господарювання позивач є платником податку на прибуток та податку на додану вартість, інших податків та зборів.

За період, що перевірявся підприємством задекларовано скоригований валовий дохід в сумі 21270415,00 грн. Перевіркою повноти визначення скоригованого валового доходу за період з 01.10.2005р. по 30.09.2008р. не встановлено його заниження або завищення. Понад 80% (17437977,00грн.) в структурі валових доходів складають доходи від здійснення таких операцій : підготовка транспортування засобу до митного огляду; розвантажувально-навантажувальні роботи; зберігання вантажів на митному складі; зберігання вантажів на складі тимчасового зберігання; зберігання вантажів на комерційному складі; оформлення та складання ВМД; оренда місця для стоянки автомобіля;відшкодування за електроенергію, водопостачання орендарями; підготовка товару до митного оформлення; зберігання посилки; оренда офісного приміщення; послуги по використанню офісної техніки;спільна експлуатація електромереж.

Витрати підприємства на придбання товарів (робіт, послуг) за вказаний період повязані із здійсненням операцій з придбання сировини і матеріалів, запасних частин, електроенергії, палива, будівельних матеріалів, газу, ремонт автомобілів, офісної техніки, послуги звязку, послуги охорони прийняття стічних вод, ремонт обладнання та кабельних ліній, консультаційні та маркетингові послуги, транспортування газу, послуги банку у загальній сумі 16762460,00 грн.

Податковий орган вважає порушенням з боку позивача вимог пп..5.2.1 п.5.2, пп..5.3.9 п.5.3 ст. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»щодо віднесення до валових витрат на оплату консультаційних та маркетингових послуг та відповідно, в порушення вимог пп..7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», завищення податкового кредиту, оскільки вказані послуги не були повязані з господарською діяльністю підприємства та не були спрямовані на отримання підприємством доходу в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формі.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивач уклав 20.07.2005р. договір № 01-07 з ТОВ «Петрус» про надання маркетингових послуг. Предметом вказаного договору є проведення маркетингових досліджень, що полягають у зборі, обробці і аналізі даних та інформації про ринки сільськогосподарської продукції України, алкогольних напоїв конкурентів, споживачів, цін та фінансово господарських можливостей замовника на вказаних ринках, виявлення сприятливих можливостей повязаних з реалізацією цілей замовника з метою зниження підприємницького ризику в процесі прийняття ним управлінських рішень.

28.02.2009р. між позивачем та ТОВ «Петрус-Інвесткомпанія»був укладений договір про надання маркетингових послуг, предметом якого було проведення маркетингових досліджень, щодо вивчення ринку митно-брокерських та складських послуг.

01.12.2005р. між позивачем та ТОВ «Петрус»був укладений договір б/н про надання інформаційно-консультаційних послуг та виконання робіт з обслуговування та використання компютерних технологій та програмного забезпечення, консультації у сфері бухгалтерського обліку з метою зниження підприємницького ризику в процесі прийняття управлінських рішень. Відповідно до умов цього договору виконавець зобовязувався надавати замовнику послуги з діагностики компютерів та периферійного обладнання, належних замовнику;налаштування Інтернет серверу та локальних компютерних мереж, встановлення та настроювання компютерів, периферійного устаткування, програмного забезпечення ; консультації у сфері бухгалтерського обліку, з організації та здійснення контролю за дотриманням замовником встановленого чинним законодавством порядку продажу та приймання продукції та товарів за кількістю та якістю, консультування працівників замовника, що відають направленням та прийманням товарно-матеріальних цінностей , про порядок оформлення таких операцій; перевірка на відповідність всіх локальних актів, які видаються органами замовника.

01.08.200?р. між позивачем та ТОВ «Петрус-Інвесткомпанія»був укладений договір №02-08/07 про надання консультаційних послуг, відповідно до якого виконавець зобовязувався надавати замовникові консультаційні послуги з ведення бухгалтерського обліку, а саме : відображення господарських операцій, проведених замовником за звітний період у реєстрах бухгалтерського обліку; складання фінансової та іншої звітності, передбаченої відповідним чинним законодавством ; подання фінансової та іншої звітності до уповноважених органів у встановлені законодавством строки ; розрахунок податків, що сплачуються замовником; надання усних та письмових консультацій, правових висновків, довідок з правових питань, що виникають у діяльності замовника; інформування замовника про зміни в законодавстві , організація спільно з органами (підрозділами) замовника вивчення керівними працівниками та спеціалістами замовника нормативних актів, що стосуються їх діяльності.

Виконання зазначених договорів виконавцями підтверджується актами здачі-приймання наданих послуг , в яких зазначався перелік наданих послуг та проведених маркетингових досліджень та їх вартість. На виконання договорів також надано звіти про проведені дослідження та надані консультації, які містять в собі цілеспрямований збір, статистичну обробку і усесторонній аналіз отриманих даних з приводу організації будівництва вантажно-митного терміналу, будівництва обєкту з урахуванням комерційної інфраструктури, цілісний аналіз сегменту ринку алкогольних напоїв, роботи складських терміналів, та товарно-митних терміналів, ринкової інфраструктури Києва та Київської області, аналіз відомостей потенційних споживачів, користувачів послуг товарно-митних терміналів, складських приміщень; аналізу логістичних пріоритетів складських приміщень сільськогосподарської продукції.

Оплата наданих послуг здійснювалася за безготівковим розрахунком.Надання послуг та проведення їх оплати не заперечується податковим органом.

За результатами вказаних досліджень та наданих консультаційних послуг за рішенням Правління Товариства були прийняті рішення про відмову від спільної діяльності з ТОВ «Віта світ»з проекту складського зберігання та оптової торгівлі алкогольними напоями, з ТОВ «Транс-Вест-Експедиція»з будівництва додаткових складських приміщень. Було підвищено ефективність ведення бухгалтерського обліку на підприємстві в звязку з переходом від системи ведення обліку на паперових носіях до компютерних систем бухгалтерського обліку .

Тобто, надання маркетингових та консультаційних послуг було безпосередньо повязане з статутною діяльністю підприємства , модернізацією основних виробничих процесів, прийняття управлінських рішень щодо ефективності використання наявних потужностей та запобігання зайвих витрат на капітельне будівництво.

Щодо правомірності угод, то основними нормативно-правовими актами, що визначають види, вимоги, порядок укладення господарських договорів, є Господарський кодекс України, Цивільний кодекс України.

Так, відповідно до статей 626 - 628 Цивільного кодексу України під договором слід розуміти домовленість двох або більше сторін, спрямовану на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Що стосується укладення договорів з надання послуг, то статтею 901 глави 63 Цивільного кодексу України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням іншої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Зазначені вище договори в установленому законом порядку недійсними не визнавалися, та фактично сторонами виконані, взаємних претензій та позовів щодо невиконання умов договорів сторони одна до одної не предявляли.

З установлених судом першої інстанції фактичних даних випливає, що сфера наданих послуг цілком відповідає діяльності підприємства. Власне ж оцінка доцільності придбання послуг перебуває поза компетенцією податкового органу, позаяк стосується діяльності позивача як самостійного субєкта господарювання.

Відповідно до п. 5.1, п. 5.11 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів, (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності; установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Відповідно до п.п. 5.2.1 п. 5.2. ст.5 цього Закону до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Нормами п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону 334/94-ВР передбачені випадки, коли забороняється включення до складу валових витрат певні витрати підприємства, а саме організація та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків (крім благодійних внесків та пожертвувань неприбутковим організаціям, визначеним пунктом 7.11 цього Закону, та витрат, пов'язаних з проведенням рекламної діяльності, які регулюються нормами підпункту 5.4.4 цієї статті), придбання лотерей, участь в азартних іграх; фінансування особистих потреб фізичних осіб за винятком виплат, передбачених пунктами 5.6 і 5.7 цієї статті, та в інших випадках, передбачених нормами цього Закону. Закон визначає ці витрати, як витрати на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності.

Потреби субєктів підприємницької діяльності у маркетингових та консультаційних послугах до категорій потреб, не повязаних з господарською діяльністю, не відносяться.

Відповідно до п.п. 5.3.9. п. 5.3 ст. 5 Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

В законодавчих актах України не встановлено переліку конкретних документів, необхідних для віднесення витрат підприємства до складу валових витрат. У той же час, зазначений Закон у якості таких підтверджуючих документів вказує як «розрахункові», «платіжні», так і «інші документи».

Частинами другою та третьою ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, за своїм змістом, вказані норми закону не дозволяють включати витрати підприємства у валові тільки у тому разі, якщо ці витрати не підтверджені будь-яким документом ані розрахунковим, ані платіжним, ані іншим документом.

Водночас слід зазначити, що господарська операція платника у межах його діяльності не обовязково має бути прибутковою, оскільки при здійсненні господарських операцій існує звичайний комерційний ризик не отримати очікуваної вигоди, доходу від конкретної операції.

Таку позицію зі спірних питань викладено Вищім адміністративним судом України в ухвалі від 28.07.2011р. в справі К-19425/08.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин)( надалі Закон про ПДВ) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно вимог п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону про ПДВ, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

У відповідності до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього ж Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

З приписів даних правових норм випливає, що до складу податкового кредиту звітного періоду відносяться суми податку, сплачені в ціні послуг при їх отриманні, якщо платник податку мав підстави включити витрати на отримання послуг до складу валових витрат відповідно до вимог ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Водночас слід наголосити, що наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що повязані з рухом активів, зміною зобовязань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах. А тому якщо певна господарська операція не відбулася, визначення податкового кредиту було би безпідставним і ПДВ не підлягав би відшкодуванню з бюджету, незважаючи на наявність у платника податку (позивача у справі) податкової накладної, а також доказів сплати продавцю вартості товару з ПДВ.

Колегія суддів зазначає, що відповідачами не доведено невідповідність первинних документів, на підставі яких товариством включено суми сплаченого у ціні придбаного товару податку на додану вартість, а саме податкових накладних, актів приймання-передачі виконаних робіт, наданих позивачем під час проведення податковим органом перевірок, вимогам пп.7.4.5 Закону України про ПДВ. Відповідачами також не заперечується та не спростовується беззаперечними доказами факт оплати підприємством сум податку на додану вартість у ціні придбаного у контрагентів товару (послуг). Втім факт оплати товарів є вирішальною обставиною під час встановлення права платника на отримання бюджетного відшкодування та не має істотного значення на стадії формування податкового кредиту. Також відсутні докази, що контрагентами позивача з зазначених господарських операцій не сплачувалися податки та збори.

Водночас відповідачем не надано будь-яких доводів та не подано жодних доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання вказаних операцій з поставки товару(послуг) позивачеві, невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків та виключають право на формування податкового кредиту.

Отже, виходячи з викладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції зроблено правильний та обґрунтований висновок щодо підтвердження звязку понесених витрат на консультаційні та маркетингові послуги з господарською діяльність платника податку та правомірно віднесено витрати з надання цих послуг до валових витрат та неправомірність нарахування податковим органом податкових зобовязань з податку на прибуток в сумі 1394220,15грн. та штрафних санкцій .

Враховуючи те, що позивачем до складу податкового кредиту віднесені суми податку, сплачені в ціні послуг при їх отриманні, та при цьому платник податку мав підстави включити витрати на отримання таких послуг до складу валових витрат , як таких , що безпосередньо повязані з основною діяльністю позивача, на підставі податкових накладних, актів виконаних робіт, то визначення податковим органом податкового зобовязання з податку на додану вартість з зазначених господарських операцій в сумі 1308707,10 грн. з штрафними санкціями є також неправомірним.

Разом з тим колегія суддів вважає обґрунтованими доводи податкового органу щодо неправомірності віднесення позивачем на валові витрати та формування податкового кредиту з операцій по придбанню товарів та послуг, повязаних з реконструкцією основних фондів.

Відповідно до вимог пп. 5.3.1,5.3.2 п. 5.3. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не включаються до складу валових витрат витрати на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності, а саме:

-організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків (крім благодійних внесків та пожертвувань неприбутковим організаціям, визначеним пунктом 7.11 цього Закону, та витрат, пов'язаних з проведенням рекламної діяльності, які регулюються нормами підпункту 5.4.4 цієї статті). Обмеження частини другої цього підпункту не стосуються платників податку, основною діяльністю яких є організація прийомів, презентацій і свят за замовленням та за рахунок інших осіб; придбання лотерей, участь в азартних іграх; фінансування особистих потреб фізичних осіб за винятком виплат, передбачених пунктами 5.6 і 5.7 цієї статті, та в інших випадках, передбачених нормами цього Закону;

-придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням нематеріальних активів, які підлягають амортизації, згідно із статтями 8 і 9 та підпунктом 7.9.4 цього Закону.

Відповідно до вимог п. 8.1.1.ст.8 цього Закону під терміном "амортизація" основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею.

Амортизації підлягають витрати на: придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення;

самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб, включаючи витрати на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних фондів;

проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів.

Відповідно до п. 8.4.1.ст.8 у разі здійснення витрат на придбання основних фондів балансова вартість відповідної групи збільшується на суму вартості їх придбання, з урахуванням транспортних і страхових платежів, а також інших витрат, понесених у зв'язку з таким придбанням, без урахування сплаченого податку на додану вартість, у разі коли платник податку на прибуток підприємств зареєстрований платником податку на додану вартість.

Таким чином, витрати мали бути відображені в затратах на амортизацію, що поступово , протягом тривалого часу впливатиме на зменшення податку на прибуток .

Суд першої інстанції зазначений порядок не дослідив і помилково визнав неправомірними та скасував податкові повідомлення-рішення в частині щодо збільшення податкових зобовязань з податку на прибуток вартості неправомірного списаних товарно-матеріальних цінностей та завищенні податкового кредиту на суму ПДВ сплаченого в вартості таких товарів .

Відповідно до Закону України №2181 в разі, якщо контролюючий орган самостійно до нараховує суму податкового зобовязання, то такий платник податку повинен сплатити штраф в розмірі 10% від суми недоїмки за кожний з податкових періодів, але не більше 50% такої суми недоїмки.

Враховуючи , що зобовязання з податку на прибуток складають 347,74грн. за 1-й квартал 2007р. та 438,39грн. за 1-й квартал 2008р.,а всього786,13,то штрафні санкції мають бути сплачені відповідно 384,07грн.(173,87грн. + 219,20грн.). Зобовязання з податку на додану вартість 278,19грн. та 350,71 грн., а всього 628,90 грн. , штрафні санкції складають 314,46 грн. (139,10 +175,36).

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції в цій частині ухвалена з порушенням норм матеріального права, доводи апеляційної скарги частково спростовують висновки суду першої інстанції, а тому постанова підлягає частковому скасуванню.

Керуючись ст.ст. 160, ст. 196, 197, 200- 205, 207, 254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Бориспільської обєднаної державної податкової інспекції задовольнити частково.

Постанову суду першої інстанції в частині визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення 0017612320/3 про нарахування позивачеві податкових зобовязань з податку на прибуток за основним платежем 786,13грн., за штрафними санкціями -384,07грн. , а також податкового повідомлення-рішення № 0017602320/3 про нарахування податкових зобовязань з податку на додану вартість за основним платежем - 628,90грн., за штрафними санкціями 314,46 грн. скасувати.

Ухвалити нову постанову в цій частині, якою в задоволенні позовних вимог - відмовити.

В решті постанову залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом 20 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя: І.О.Грибан

суддя К.А.Бабенко

суддя В.П.Мельничук