Постанова № 18427150, 22.09.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а-10540/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Шрамко Ю.Т. Суддя-доповідач: Земляна Г.В.

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" вересня 2011 р. м. Київ

колегія суддів судової палати по адміністративним справам Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Земляної Г.В.

суддів Лічевецького І.О., Мацедонської В.Е.

при секретарі Ломановій Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Києва апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 березня 2011 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіна»до Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва треті особи Державне науково-виробниче підприємство «Електронмаш», Товариство з обмеженою відповідальністю «Ерасервіспарк»про скасування рішення про застосування штрафних санкцій,-

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю “Регіна” звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва про скасування податкового повідомлення рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 30.12.2009 року № 0005672330.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11 березня 2011 року позовні вимоги задоволені. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва № 0005672330 від 30.12.2011 року.

Не погоджуючись з судовим рішенням Державна податкова інспекція у Святошинському районі міста Києва подала апеляційну скаргу, в якій просять скасувати незаконну, на її думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в задоволенні позову в повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необєктивність рішення суду, неповне зясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового рішення з таких підстав.

Згідно зі п.3 ч.1 ст. 198, п.4 ч.1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 16 грудня 2009 р. працівниками Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва відповідно до п. 2 ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" на підставі направлень від 15.12.2009 р. № 724/23-30 проведено перевірку реєстратора розрахункових операцій, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю “Регіна” та використовується ним у господарський діяльності.

За результатами перевірки складено Акт перевірки за дотриманням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій № 1101/26/57/26/21635197.

Згідно вказаного Акту, посадовими особами Державної податкової інспекції в Святошинському районі міса Києва встановлено порушення Позивачем п. 1 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", підпункту 3.2 пункту 3 Положення Про затвердження нормативно-правових актів до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", затвердженого Наказом ДПА України від 01.12.2000 р. № 614 (далі - Положення № 614), а саме розрахункові операції на загальну суму 411 289,30 грн. в період з 01.05.2009 року на момент проведення перевірки, згідно книги обліку розрахункових операцій, здійснювались без роздрукування відповідних розрахункових документів, а саме касові чеки не містили обовязкових реквізитів, таких як: напис "фіскальний чек", позначення форми оплати "готівкою, карткою, у кредит, чеками, тощо", фіскальний номер РРО, перед яким друкуються великі літери "ФН".

Враховуючи вищезазначені порушення, відповідачем прийнято рішення про застосування до Позивача штрафних (фінансових) санкцій від 30.12.2009 № 0005672330.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, прийшов до висновку, що стаття 17 Закону № 265/95-ВР не передбачає такий склад правопорушення як невідповідність розрахункового документа вимогам Положення та не містить відсилочної норми з цього приводу. На думку суду, формальна невідповідність роздрукованих позивачем та виданих особам, які отримували товар, фіскальних касових чеків у звязку з відсутністю окремого реквізиту не може ототожнюватися з непроведенням розрахункових операцій через РРО або нероздрукуванням відповідного розрахункового документа, за які застосовуються фінансові санкції, передбачені пунктом 1 статті 17 Закону № 265/95-ВР.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.

Правові засади застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначено Закону України від 6 липня 1995 року № 26595-ВР “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” (далі Закон № 26595-ВР).

Пункт 1 статті 3 цього Закону зобовязує субєктів підприємницької діяльності проводити розрахункові операції в готівковій та (або) в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи РРО з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій.

Внаслідок проведення розрахункових операцій через РРО без роздрукування відповідних розрахункових документів наступає відповідальність, визначена пунктом 1 статті 17 Закону № 265/95-ВР застосування фінансових санкцій у пятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність, в тому числі у разі нероздрукування відповідного розрахункового документа.

Згідно з цим Законом термін “розрахунковий документ” вживається в такому значенні це документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрований у встановленому порядку РРО або заповнений вручну.

Водночас статтею 8 цього Закону повноваження щодо встановлення форми і змісту розрахункових документів покладені на Державну податкову адміністрацію України.

На виконання вимог закону Державна податкова адміністрація України затвердила Положення, яким встановила вимоги до форми та змісту розрахункових документів. Установлені цим Положенням вимоги до змісту розрахункових документів визначають їх обовязкові реквізити, у разі відсутності хоча б одного з яких, а також недотримання сфери призначення, документ не є розрахунковим (підпункт 2.1 пункту 2).

Зазначене свідчить, що Закон № 265/95-ВР встановив для субєктів підприємницької діяльності обовязок проводити розрахункові операції з роздрукуванням документів на підтвердження виконання цих операцій, які відповідають вимогам Положення, тобто є розрахунковими документами.

Підпунктом 3.2. пункту 3 цього Положення визначені обовязкові реквізити такого розрахункового документа, як фіскальний касовий чек на товари (послуги), а саме касовий чек повинен містити такі обов'язкові реквізити: назву господарської одиниці;адресу господарської одиниці; для СГ, що зареєстровані як платники ПДВ, - індивідуальний податковий номер платника ПДВ, який надається згідно з Законом України "Про податок на додану вартість"; перед номером друкуються великі літери "ПН"; для СГ, що не є платниками ПДВ, - ідентифікаційний код за ЄДРПОУ або ідентифікаційний номер за ДРФО, перед яким друкуються великі літери "ІД"; якщо кількість придбаного товару (отриманої послуги) не дорівнює одиниці виміру, - то кількість, вартість придбаного товару (отриманої послуги); вартість одиниці виміру товару (послуги); найменування товару (послуги); літерне позначення ставки ПДВ праворуч від надрукованої вартості товару (послуги); позначення форми оплати (готівкою, карткою, у кредит, чеками тощо) та суму коштів за даною формою оплати; загальну вартість придбаних товарів (отриманих послуг) у межах чека, перед якою друкується слово "СУМА" або "УСЬОГО"; для СГ, що зареєстровані як платники ПДВ, окремим рядком - літерне позначення ставки ПДВ, розмір ставки ПДВ у відсотках, загальну суму ПДВ за всіма зазначеними в чеку товарами (послугами), на початку рядка - великі літери "ПДВ"; порядковий номер касового чека, дату (день, місяць, рік) та час (година, хвилина) проведення розрахункової операції; фіскальний номер реєстратора розрахункових операцій, перед яким друкуються великі літери "ФН"; напис "ФІСКАЛЬНИЙ ЧЕК" та логотип виробника.

Згідно матеріалів справи, судом встановлено, що роздрукованих фіксальних чеках позивача були відсутні обовязкові реквізити, а саме: напис "фіскальний чек", позначення форми оплати "готівкою, карткою, у кредит, чеками, тощо", фіскальний номер РРО, перед яким друкуються великі літери "ФН".

Таким чином відповідачем правомірно було встановлено порушення вимог Положення про форму та зміст розрахункових документів, а саме відсутність обовязкових реквізитів на роздрукованих фіксальних чеках.

Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідачем правомірно притягнуто позивача до відповідальності в період з 01.05.2009 року і по момент проведення перевірки, так як при перевірці фіксальних звітних чеків, підклеєних до Книги обліку розрахункових операцій за період з 01.05.2009 року (починаючи Z-звітів № 2004) по 16.12 2009 року (закінчуючи Z-звітом №2200) було становлена відсутність обовязкових реквізитів.

Доводи представника позивача про неправомірність перевірки відповідача по наявним фіксальним звітним чекам колегія суддів не приймає до уваги, так як, відповідно до ст. 2 Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, зі змінами та доповненнями, фіксальний звітний чек це документ встановленої форми, надрукований реєстратором розрахункових операцій, що містить дані денного звіту, під час друкування якого інформація про обсяг виконання розрахункових операцій заноситься до фіскальної памяті.

Також, згідно з п. 14 Вимог щодо реалізації фіскальних функцій реєстраторами розрахункових операцій для різних сфер застосування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 2002 року № 199, чеки всіх звітів повинні містити такі загальні реквізити: назву і адресу господарської одиниці; індивідуальний номер платника, перед яким друкуються великі літери «ПН». У разі коли субєкт підприємницької діяльності не зареєстрованих як платник ПДВ, замість індивідуального номера платника повинен бути надрукований ідентицікаційний код згідно ЄДРПОУ (для юридичних осіб) або ідентицікаційний номер згідно з ДРФО (для фізичних осіб), а замість літер “ПН” літери “ІД”; фіксальний номер реєстратора, перед яким друкуються великі літери “ФН”; заводський номер реєстратора; логотип виробника. Крім того у п. 17 Вимог зазначені додаткові дані, які повинен містити Z-звіт (всі підсумки та суми обчислюються за зміну). Відсутність обовязкового реквізиту у звітному чеку свідчить про аналогічне порушення вимог змісту розрахункового документа (касового чека).

Доводи позивача про те, що відсутність обовязкового реквізита на фіксальному чеку не є підставою для притягнення його до відповідальності відповідно до пункту 1 ст. 17 Закону № 265/95-ВР, спростовуються тим, що відповідно до підпункту 2.1 пункту 2 Положення № 614 у разі відсутності хоча б одного з обовязкових реквізитів, документ не є розрахунковим, а отже не може підтверджувати проведення розрахункової операції. За порушення цих вимог передбачено відповідальність у вигляді фінансової санкції згідно із пунктом 1 ст. 17 Закону № 265/95-ВР.

Разом з тим колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про неправомірність застосування фінансових санкцій, передбачених пунктом 1 статті 17 Закону № 265/95-ВР, за проведення Товариством розрахункових операцій з роздрукуванням фіскальних касових чеків на товари (послуги) , які не містили таких обовязкових реквізитів, а саме: відсутній напис "фіскальний чек", не зазначена форма оплати, а також відсутній фіскальний номер реєстратора розрахункових операцій, перед яким друкуються великі літери "ФН". А відтак за своїм змістом не відповідали вимогам Положення, є помилковим і таким, що суперечить вимогам Закону, так як позивачем не було роздруковано відповідних розрахункових документів.

Аналогічна позиція була висловлена Верховним Судом України від 07 липня 2011 року при перегляді ухвали Вищого адміністративного суду України від 19 січня 2011 року у справі за позовом виробничо-комерційного підприємства товариства з обмеженою відповідальністю “Торгсервіс” до Глухівської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області про скасування рішення від 06 липня 2011 року.

Факт порушення з боку позивача було встановлено в судовому засіданні, а за вказане порушення передбачена відповідальність відповідно до пункту 1 ст. 17 Закону № 265/95-ВР.

Таким чином, відповідач при проведення перевірки діяв відповідно до вимог законодавства в межах та у спосіб передбачений законом.

Доводи позивача щодо неправомірності проведення перевірки колегією суддів не приймається до уваги, так як відповідно до ст.15 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», контроль за додержанням субєктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог даного закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових та позапланових перевірок згідно із законодавством.

В даному випадку проводилась перевірка контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу субєктом господарювання, підстави, порядок та інші умови проведення яких регулюються Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»та яка згідно ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»(далі Закон № 509) є позаплановою.

Статтею 11-1 Закону України № 509 визначено підстави та порядок проведення планових та позапланових виїзних перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків і зборів (обовязкових платежів).

Статтею 11-2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»встановлено, посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку: направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби.

Виходячи з аналізу вищевикладених норм матеріального права, колегія суддів звертає увагу на те, що ненадання вищезазначених документів платнику податків або їх надання з порушенням вимог, передбачених частиною першою статті 11-2 Закону України № 509 може бути підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки, але не є підставою для визнання перевірки протиправною.

Відповідно до ст. 159 КАС України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення у справі про відмову у задоволенні позову.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, що є підставою для скасування судового рішення.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Таким чином вимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню.

Керуючись ст.ст.4, 8-11, 160, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 березня 2011 року - скасувати.

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Регіна»про скасування рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва про застосування штрафних санкцій від 30 грудня 2009 року № 0005672330 відмовити. Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів із дня складання у повному обсязі, тобто з 27 вересня 2011 року шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України у порядку ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: Г.В.Земляна

Судді: І.О.Лічевецький

В.Е.Мацедонська