Ухвала суду № 18426846, 06.09.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2-а-2670/10/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Волков А.С.

Суддя-доповідач: Шостак О.О.

У Х В А Л А

Іменем України

"06" вересня 2011 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Шостака О.О.,

суддів Горяйнова А.М., Мамчура Я.С.,

при секретарі Лелюх М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 18.01.2011 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Мерідіан Плюс /Україна/»до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ,-

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000982300/0 від 16.12.2009 року.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 18.01.2011 року позов задоволено частково: визнано протиправним і скасоване податкове повідомлення-рішення ДПІ у Вишгородському районі Київської області № 0000982300/0 в частині визначення ТОВ «Мерідіан Плюс /Україна/»податкового зобовязання за платежем «Податок на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів»в сумі 105295,11 грн., з яких: 77808,32 грн. основний платіж, 27486,79 грн. штрафні (фінансові) санкції. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на неповне зясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, незаконність, необґрунтованість та необєктивність оскаржуваного рішення, що є підставою для його скасування.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що вона не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем була проведена перевірка позивача щодо дотримання ним вимог податкового законодавства за період з 01.04.2008 року по 30.06.2009 року, а також щодо дотримання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008 року по 30.06.2009 року, внаслідок чого був складений акт перевірки № 1489/23-1/32878486 від 04.12.2009 року та встановлені порушення позивачем п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2, пп. 5.3.2, 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток за період з 01.04.2008 року по 30.06.2009 року на загальну суму 98100,95 грн., в т.ч.: за перше півріччя 2008 року на суму 11929,17 грн.; за 3 квартал 2008 року 74009,18 грн.; за перший квартал 2009 року 1950,00 грн.; за перше півріччя 2009 року 24091,77 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000982300 від 16.12.2009 року, яким позивачу визначено податкове зобовязання з податку на прибуток в сумі 136561,86 грн., з яких: 98100,00 грн. основний платіж, 38461,86 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Не погоджуючись з вищезазначеним податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся до суду за захистом своїх прав порушених, на його думку, неправомірними діями відповідача.

При винесенні оскаржуваної постанови суд першої інстанції прийшов до висновку про необхідність часткового задоволення позову, а судова колегія погоджується з такими висновками Київського окружного адміністративного суду з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, у січні 2008 року між позивачем (замовник) та ТОВ «Друкарня «Новий світ»(виконавець) було укладено договір № 03/02-08 від 01.01.2008 року, відповідно до умов якого виконавець зобовязується виготовити біополімерні форми, що необхідні для виробництва флексоупаковок для харчової продукції замовника.

Відповідно до п. 2.1 Договору, право власності на форми з моменту їх виготовлення належить позивачу, а виконавець зобовязується виготовити їх для замовника, зберігати та використовувати виключно для виготовлення продукції (флексоупаковки) на замовлення позивача.

В ІІ кварталі 2008 року позивачем було придбано біополімерні форми в кількості 13 штук на загальну суму 39800,00 грн., в т.ч. ПДВ 6633,грн.., а в ІІІ кварталі 20 штук на загальну суму 57600,05 грн., у т.ч. ПДВ 9600,00 грн.

При розгляді справи судом першої інстанції було встановлено, що зазначені біополімерні форми являються спеціальним інструментом, на який нанесено відбиток реквізитів позивача, не є разовими і використовуються в процесі друку пакувальної плівки (флексоупаковки).

Позивачем вищезазначена операція була відображена у податковому обліку відповідно до вимог пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»як витрати на підготовку, організацію та ведення виробництва.

Фактично, біополімерні форми (кліше) знаходяться у володінні ТОВ «Друкарня «Новий світ», проте належать на праві власності позивачу та використовуються виконавцем виключно для виготовлення флексоупаковки на замовлення позивача, містять його реквізити, строк використання більше одного року та їх вартість перевищує 1000,00 грн.

Суд першої інстанції цілком правомірно зауважив, що зазначені біополімерні форми належать до основних фондів групи 3, що належать позивачу, та підлягають амортизації.

За таких підстав, віднесення витрат на придбання зазначених форм до складу валових витрат є неправомірним.

Відповідно до п.п. «б»пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(далі Закон) контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Згідно з пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону, в разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у п.п. «б»пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Як вбачається з розрахунку суми податкових зобов'язань, визначених податковим органом позивачу за результатами перевірки відносно кожного виду господарських операцій, неправомірне віднесення до складу валових витрат сум на придбання біополімерних форм призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 20291,68 грн., у тому числі 8291,67 грн. - за ІІ квартал 2008 року; 12000,01 грн. - за III квартал 2008 року.

За таких підстав, розмір штрафних (фінансових) санкцій, що підлягають застосуванню до позивача на підставі пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону, становить 4 975,08 грн.- за II квартал 2008 року та 6000,05 грн. - за III квартал 2008 року.

З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції цілком правомірно прийшов до висновку, що податкове повідомлення-рішення № 0000982300/0 від 16.12.2009 року в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 31266,75 грн., з яких: 20291,68 - за основним платежем та 10 975,07 грн. - штрафні (фінансові) санкції, є правомірним

Стосовно віднесення до складу валових витрат коштів, сплачених ТОВ «Мерідіан Плюс /Україна/»на оплату інформаційно-консультаційних послуг, судова колегія знаходить за необхідним зазначити наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 28.11.2008 року між позивачем (замовник) та ПП «Янлат-Україна»(виконавець) було укладено договір № 24/08-08, відповідно до умов якого виконавець зобовязується надати інформаційно-консультаційні послуги по моніторингу конкурентного середовища снекового ринку України.

Вартість зазначених послуг становила 150000,00 грн., в т.ч. ПДВ 25000,00 грн.

На підтвердження факту наданих послуг між позивачем і ПП «Янлат-Україна»було складено акт № ОУ-28123 від 28.12.2008 року, відповідно до якого послуги надано у повному обсязі, якість послуг відповідає умовам вказаного договору та вимогам замовника, замовник претензій щодо якості, кількості та строків наданих послуг не має. Оплата за надані послуги складає 125000,00 грн., у тому числі ПДВ 25 000,00 грн.

Проте, на думку апелянта звіт про моніторинг конкурентного середовища снекового ринку України, складений ПП «Янлат-Україна», не відповідає Стандартам якості маркетингових досліджень Української асоціації досліджень (YAM), затвердженим третьою міжнародною науково - практичною конференцією УАМ від 23.02.2002 p.. що ґрунтуються на вимогах Міжнародного процесуального кодексу маркетингових і соціальних досліджень Міжнародної торгової палати Європейського товариства опіній та маркетингових досліджень (ІСС / ESOMAR).

Проте, як було встановлено при розгляді справи судом першої інстанції, результати моніторингу конкурентного середовища снекового ринку України дали змогу підприємству визначити основні стратегічні напрямки подальшого розвитку асортименту. Так, у 2009 році розширено асортиментну лінійку морепродуктів за рахунок введення упаковок малої грамови (30г, 18г). Також підприємство вивело на ринок новий продукт - суміші горіхів та сухофруктів під новою торговою маркою «Premium Клинское». Підприємством також було прийнято важливе стратегічне рішення: в найближчі роки відійти від традиційною позиціонування сухариків «Клинское»як закуски до пива та позиціонувати сухарики як самодостатній повноцінний продукт для втамовування легкого голоду. Першим кроком такої політики було введення в сезоні 2009 року (вперше в Україні) лінійки солодких пшеничних сухариків 4 смаків під торговою маркою «4 бажання».

Крім того, в матеріалах справи є в наявності копія техніко-економічного обґрунтування кредитного проекту (бізнес-план) для отримання кредитних коштів в AT «Родовід Банк», складовою якого є зазначений звіт з моніторингу конкурентного середовища снекового ринку України.

За таких підстав, суд першої інстанції цілком правомірно прийшов до висновку, що інформаційно-консультаційні послуги по моніторингу конкурентного середовища снекового ринку України були надані фактично, факт надання вказаних послуг, їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, а також витрати на оплату послуг підтверджуються документально.

Крім того, надання оцінок звітів маркетологів не відноситься до компетенції податкового органу.

З огляду на вищевикладене, висновки податкового органу в частині безпідставного віднесення до складу валових витрат коштів в сумі 125000,00 грн., сплачених ПП «Янлат-Україна»за надання інформаційно-консультаційних послуг по моніторингу конкурентного середовища шнекового ринку України та заниження податку на прибуток, є правомірним.

Стосовно віднесення до складу валових витрат коштів, сплачених ТОВ «Мерідіан Плюс /Україна/»на оплату юридичних та інформаційно-консультаційних послуг, судова колегія знаходить за необхідним зазначити наступне.

25.08.2008 року між позивачем (замовник) та ТОВ «Провідна компанія «Феміда-Консул»(виконавець) було укладено договір № 23/08-08, відповідно до умов якого виконавець зобовязався надати юридичні послуги, вартість яких становить 30000,00 грн., в т.ч. ПДВ 5000,00 грн.

Крім того, 15.09.2008 року між позивачем (замовник) та ТОВ «Провідна компанія «Феміда-Консул»(виконавець) було укладено договір № 24/08-08, відповідно до умов якого виконавець зобовязався надати інформаційно-консультаційні послуги з питань оптимізації торгівлі продукцією позивача. Вартість послуг за даним договором становить 37416,00 грн., в т.ч. ПДВ 6236,00 грн.

За результатами проведеної перевірки відповідач прийшов до висновку, що юридичні та інформаційно-консультаційні послуги за вищезазначеними договорами на загальну суму 67 416,00 грн. фактично не надавались, оскільки первинні документи не містять інформації про те, які конкретно юридичні чи інформаційно-консультаційні послуги надавались. Таким чином, відповідач вважає, що включення позивачем до складу валових витрат в IV кварталі 2008 року коштів у сумі 56180,00 грн. сплачених за вказані послуги, є безпідставним.

При розгляді справи судом першої інстанції було встановлено, що факт надання юридичних послуг за договором № 23/08-08 від 25.08.2008 року на суму 30000,00 грн., в тому числі ПДВ 5000,00 грн. підтверджується двостороннім актом здачі-приймання робіт (надання послуг), а також звітом про надані юридичні послуги, що включав інформацію про надані послуги, кількість витраченого часу та вартість кожної послуги з урахуванням погодинної тарифікації, а також тарифи на кожний вид послуг.

Факт надання інформаційно-консультаційних послуг за договором № 24/08-08 від 15.09.2008 року на суму 37416,00 грн., в тому числі ПДВ 6236,00 грн. підтверджується двостороннім актом Здачі-приймання робіт (надання послуг), а також звітом про надані інформаційно-консультаційні послуги, що включає інформацію про надані послуги, кількість витраченого часу та вартість кожної послуги з урахуванням погодинної тарифікації, а також тарифи на кожний вид послуг.

За таких підстав, суд першої інстанції правомірно зауважив, що висновки податкового органу відносно безпідставного віднесення позивачем до складу валових витрат коштів у сумі 56 180,00 грн., сплачених ТОВ «Провідна компанія «Феміда-Консул»за надання юридичних та інформаційно-консультаційних послуг та, відповідно, заниження податку на прибуток, є неправомірними.

Стосовно віднесення до складу валових витрат коштів, сплачених позивачем на оплату транспортно-експедиційних послуг, судова колегія знаходить за необхідним зазначити наступне.

Вищезазначені витрати були понесені позивачем у зв'язку з оплатою послуг за договором № 05/05-08 від 05.05.2008 року про транспортно-експедиційні послуги, укладеним з ОСОБА_2 (фізична особа-підприємець), за договором № 27/05-06 від 23.08.2006 року про транспортно-експедиційні послуги, укладеним з ОСОБА_3 (фізична особа-підприємець) та за договором № 17/06-08 від 17.06.2008 року про транспортно-експедиційні послуги, укладеним з ОСОБА_4 (фізична особа-підприємець).

Відповідно до вказаних договорів перевізники самостійно або із залученням інших перевізників зобов'язувались від свого імені забезпечити перевезення вантажів позивача автомобільним транспортом в міжміському сполученні на території України, а також надавати інші транспортно-експедиційні послуги, що пов'язані з перевезенням: пошук (вибір) транспортного засобу, забезпечення відправлення, перевезення, збереження в дорозі слідування та отримання вантажу.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність»транспортно-експедиторська діяльність - це підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів. Ця діяльність здійснюється суб'єктом підприємницької діяльності - експедитором який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування. Транспортно-експедиторські послуги - це робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування.

Відповідно до Закону України «Про ліцензування певних видів діяльності»ліцензуванню підлягає надання послуг із перевезення пасажирів і вантажів повітряним, залізничним, річковим, морським, автомобільним транспортом загального користування. Тому, якщо експедитор не є перевізником, одержанні ліцензії на надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень згідно з чинним законодавством не вимагається. Ліцензування необхідне тільки у випадку, якщо особа безпосередньо надає послуги з перевезення вантажів.

Суд першої інстанції правомірно зауважив, що той факт, що у свідоцтві про сплату єдиного податку вищевказаних фізичних осіб-підприємців зазначено, що видом їх діяльності є діяльність автомобільного вантажного транспорту, не означає, що ці особи позбавлені права надавати транспортно-експедиторські послуги, оскільки дана обставина повинна враховуватись податковим органом виключно у контексті визначення системи оподаткування вказаних осіб та/або встановлення розміру єдиного податку.

За таки підстав, висновки податкового органу щодо безпідставності віднесення позивачем до складу валових витрат коштів в сумі 58460,00 грн. сплачених фізичним особам-підприємцям ОСОБА_5, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в оплату за надання транспортно-експедиційних послуг і як наслідок, заниження податку на прибуток є неправомірним.

Крім того, за результатами проведеної перевірки відповідач прийшов до висновку про порушення позивачем пп. 5.3.2 п. 5.3 ст. 5 Закону України «про оподаткування прибутку підприємств»у звязку з віднесенням до складу валових витрат у ІІ кварталі 2009 року витрат на оплату проектно-вишукувальних робіт у сумі 71597,08 грн.

Зазначені витрати були понесені позивачем на підставі договору № 5530/121-2 від 20.03.2009 року укладеного з Українським державним інститутом по проектуванню підприємств харчової промисловості «Укрдіпрохарчопром»(виконавець), у зв'язку з оплатою послуг з коригування «проекту»та «робочої документації»щодо технічного переоснащення цеху з виробництва сухарів-грінок у зв'язку з розширенням виробничих потужностей та розширенням асортименту.

Факт виконання робіт підтверджується двосторонніми актами від 26.06.2009 року б/н на суму 38 416,50 грн., в тому числі ПДВ 6402,75 грн. та від 26.06.2009 року б/н на суму 47500,00 грн., в тому числі ПДВ 7916,67 грн..

На думку апелянта кошти, витрачені позивачем на оплату проектно-вишукувальних робіт не провинні включатись до складу валових витрат. Дані витрати понесені у зв'язку з поліпшенням основних фондів, а тому їх слід було включити до складу первісної вартості об'єкта основних засобів - цеху з виробництва сухарів-грінок.

Відповідно до пп. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у тому числі витрати на поліпшення орендованих основних фондів, у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такою звітною періоду.

На початок звітного періоду вартість основних фондів позивача становила 1209026,00 грн., а 10% від цієї вартості становить суму 120 902,60 грн. Оскільки вартість проектно-вишукувальних робіт становить 71597,08 грн., витрати на оплату цих робіт позивачем правомірно включено до складу валових витрат, оскільки вартість робіт не перевищує обмеження встановлені пп. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

За таких підстав, судова колегія приходить о висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

За таких підстав, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196,198, 200, 205, 206 КАС України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А:

В задоволенні апеляційної скарги Державній податковій інспекції у Вишгородському районі Київської області - відмовити, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 18.01.2011 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Мерідіан Плюс /Україна/»до Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили відповідно до вимог ч. 2 ст. 212 КАС України та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді: