Ухвала суду № 18395910, 15.09.2011, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2-а-2899/10/0670 Головуючий у 1-й інстанції: Попова О.Г.

Суддя-доповідач: Твердохліб В.А.

У Х В А Л А

Іменем України

"15" вересня 2011 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Твердохліб В.А.,

суддів: Костюк Л.О., Бужак Н.П.,

при секретарі: Савчуку Р.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Житомирі на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2010 року у справі за позовом Спільного підприємства «Мікро Мет»до Державної податкової інспекції у м.Житомирі про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А :

Спільне підприємство «Мікро Мет» (далі - Позивач) звернулося до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м.Житомирі (далі Відповідач), в якому просило суд скасувати податкові повідомлення-рішення від 15.04.2010 року № 0001072301/0, №0001062301/0.

Постановою Житорського окружного адміністративного суду від 08.12.2010 року позов задоволено частково, вирішено скасувати податкові повідомлення-рішення № 0001072301/0 від 15.04.2010 року в сумі 24690,00 грн. та нарахованих штрафних санкцій в сумі 14935,00 грн. та № 0001062301/0 від 15.04.2010 року в сумі 561647,00 грн. та нарахованих штрафних санкцій в сумі 280824,00 грн.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що в свою чергу призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Вислухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ДПІ в м.Житомирі проведено планову виїзну перевірку спільного підприємства "Мікро Мет" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 року по 31.12.2009 року, про що складений акт №1713/23-1/24706868/0110 від 26.03.2010 року.

В акті перевірки зафіксовано, що в порушення:

- п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5, пп.11.2.1 п.11.2 ст.11, пп.12.1.5 п.12 ст.12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" підприємством за 1-й квартал 2007 року не зменшено валові витрати на суму товару отриманого від ТОВ "Компанія "Технополіс" - 163079,40 грн.;

- п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5, пп.11.2.1 п.11.2 ст.11, пп.12.1.5 п.12 ст.12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" підприємством за 1-й квартал 2009 року не зменшено валові витрати на суму товару отриманого від ТОВ "Компанія "Будівельно - Інвестиційний Альянс "Укрбудкапітал" - 277343,20 грн.;

- п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5, пп.11.2.1 п.11.2 ст.11, пп.12.1.5 п.12 ст.12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" підприємством за 4-й квартал 2009 року не зменшено валові витрати на суму товару отриманого від ТОВ "БК "Главбудмонтаж" - 169942,56 грн.;

- п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" підприємством завищено валові витрати за період 01.01.2007 року по 31.12.2009 року на суму 68671,00 грн., у зв'язку із включенням до складу валових витрат послуг оренди приміщення, яке не використовувалось у власній господарській діяльності СП "Мікро Мет" та, крім того, не підтверджені належним чином оформленими документами відповідно до чинного законодавства;

- п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" підприємством завищено валові витрати за період 01.01.2007 року по 31.12.2009 року на суму 43105,00 грн., у зв'язку із включенням до складу валових витрат послуг оренди майна, яке не використовувалось у власній господарській діяльності СП "Мікро Мет" та, крім того, не підтверджені належним чином оформленими документами відповідно до чинного законодавства;

- п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" підприємством завищено валові витрати за період 01.01.2007 року по 31.12.2009 року на суму 689357,00 грн., у зв'язку із включенням до складу валових витрат транспортних послуг, щодо яких не встановлена пов'язаність з власною господарською діяльністю СП "Мікро Мет" та які, крім того, не підтверджені належним чином оформленими документами відповідно до чинного законодавства;

- пп.1.22.1 п.1.22, п.1.25 ст.1, пп.4.1.6 п.4.1 ст.4, пп.12.1.5 п.12 ст.12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" підприємством занижено валові доходи в сумі 586932 грн. за період з 01.01.2007 року по 31.12.2009 року.

- заборгованість, яка відповідно до бухгалтерського обліку підприємства списана в сумі 20187,94 грн. відповідно до пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" є доходом з інших джерел.

- пп.7.4.1 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" підприємством завищено суму податкового кредиту на загальну суму 13414,00 грн.;

- пп.7.4.1, пп.7.4.5, п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" підприємством безпідставно включено до складу податкового кредиту суму ПДВ з вартості послуг, по яким не підтверджено фактичне їх придбання та відповідно використання в господарській діяльності.

На підставі вказаного акту видані податкові повідомлення-рішення №0001062301/0 від 15.04.2010 року, яким Позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 862316,00грн., в т.ч. основний платіж - 574877,00 грн. та 287439,00 грн. - штрафної санкції та №0001072301/0 від 15.04.2010 року, яким Позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (послуг) у розмірі 49529,00грн., в т.ч. основний платіж - 33019,00 грн. та 16510,00 грн. - штрафної санкції.

В акті перевірки зазначено, що в порушення п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5, п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11, п.п.12.1.5 п.12 ст.12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" підприємством за 1-й квартал 2007 року не зменшено валові витрати на суму товару, отриманого від ТОВ "Компанія "Технополіс" - 163079,40 грн., так як у Позивача рахується непогашена кредиторська заборгованість перед ТОВ "Компанія "Технополіс".

Між ТОВ "Компанія "Технополіс" (продавець) та СП "Мікро Мет" (покупець) укладено договір №03/03-2003 від 03.03.2003 року, згідно якого продавець продає, а покупець купує електропобутову техніку, асортимент, кількість і ціна якої вказується в товарній накладній. Відповідно до п.5.3 вказаного договору за згодою сторін оплата за товар може здійснюватись як в грошовій, так і в іншій формі, не забороненій діючим законодавством.

Додатковою угодою №1 від 04.04.2003 року до договору №03/03-2003 від 03.03.2003 року сторони прийшли до згоди викласти п.5.1 договору в такій редакції: "5.1. Розрахунок за поставлений товар покупець здійснює шляхом:

- безготівкового перерахунку грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця;

- видачі (передачі) простого або переказного векселя."

Між СП "Мікро Мет" (покупець) та ТОВ "Компанія "Технополіс" (продавець) укладено договір №03/02-28 від 28.02.2003 року згідно якого продавець продає, а покупець купує лом і відходи чорних металів, асортимент, кількість і ціна якого вказується в накладних, оформлених належним чином. Відповідно до п.2.1 вказаного договору оплата товару здійснюється шляхом перерахунку грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця протягом 90 (дев'яносто) банківських днів з дня поставки товару покупцю, а також можливі інші форми розрахунків, які не заборонені діючим законодавством України за згодою сторін, яке оформлюється додатковою угодою до договору. Датою поставки вважати дату, вказану в накладній на товар.

Додатковою угодою №1 від 04.04.2003 року до договору №03/02-28 від 28.02.2003 року відповідно до п.2.1 договору сторони прийшли до згоди що покупець має право провести розрахунки з продавцем за поставлений товар шляхом:

- безготівкового перерахунку грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця;

- видачі (передачі) простого або переказного векселя.

15.09.2003 року Позивач, у відповідності до умов зазначених договорів та додаткових угод видав ТОВ "Компанія "Технополіс" чотири векселі на загальну суму 195 695,29 грн. в рахунок оплати товару, отриманого від ТОВ "Компанія "Технополіс". Термін погашення вказаних векселів зазначено - 15.09.2010 року.

Між Позивачем та ТОВ "Компанія "Технополіс" було проведено звіряння взаємних розрахунків, в результаті чого було підписано відповідний акт. Згідно акту звіряння взаєморозрахунків між СП "Мікро Мет" та ТОВ "Компанія "Технополіс" заборгованість Позивача перед ТОВ "Компанія "Технополіс" станом на 01.09.2003 року складала 195695,29 грн.

Листом керуючого ЖФ ПАТ "Західінкомбанк" від 16.04.2010 року підтверджено, що СП "Мікро Мет" було придбано бланки векселів : 40 шт. - 20.08.2002 року, 27 шт. - 07.08.2002 року, 13 шт. - 06.08.2002 року, 10 шт. - 30.05.2002 року, 5 шт. -14.03.2002 року, 4 шт. -14.02.2002 року.

Згідно бухгалтерських балансів за 2007 рік, 2008 рік, 2009 року у Позивача рахується заборгованість по векселям, що спростовує викладене на сторінці 17 акту перевірки про відсутність такої заборгованості.

Згідно ст.4 Закону України "Про обіг векселів в Україні" видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги. На момент видачі переказного векселя особа, зазначена у векселі як трасат, або векселедавець простого векселя повинні мати перед трасантом та / або особою, якій чи за наказом якої повинен бути здійснений платіж, зобов'язання, сума якого має бути не меншою, ніж сума платежу за векселем.

Умова щодо проведення розрахунків із застосуванням векселів обов'язково відображається у відповідному договорі, який укладається в письмовій формі. У разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання, сума якого має бути не меншою, ніж сума платежу за векселем.

Згідно ст.38 Уніфікованого Закону про переказні векселі та прості векселі, який запроваджений Женевською конвенцією 1930 року та регулює порядок обігу векселів, держатель переказного векселя зі строком платежу на визначений день або у визначений строк від дати складання чи від пред'явлення повинен пред'явити вексель для платежу або в день, в який він підлягає оплаті, або в один із двох наступних робочих днів.

Відповідно до ст.75 Уніфікованого Закону про переказний та простий векселі простий вексель містить: назву "простий вексель", яка включена в текст документа і висловлена тією мовою, якою цей документ складений; безумовне зобов'язання сплатити визначену суму грошей; зазначення строку платежу;

зазначення місця, в якому повинен бути здійснений платіж; найменування особи, якій або наказу якої повинен бути здійснений платіж; зазначення дати і місця складання простого векселя; підпис особи, яка видає документ (векселедавець).

Прості векселі, видані Позивачем ТОВ "Компанія "Технополіс", відповідають зазначеним вимогам.

Статтею 77 Уніфікованого Закону про переказний та простий векселі встановлено, що до простих векселів застосовуються такі ж положення, що стосуються переказних векселів, тією мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів.

Згідно ст.35 Уніфікованого Закону про переказний та простий векселі строк платежу за переказним векселем, що підлягає сплаті у визначений строк від пред'явлення визначається або датою акцепту, або датою протесту.

При відсутності протесту недатований акцепт вважається стосовно акцептанта здійсненим в останній день строку, визначеного для пред'явлення для акцепту.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що, строк оплати по зазначеним векселям наступає 15.09.2010 року, а не 15.09.2004 року, як зазначено в акті перевірки.

Посилання в акті перевірки на те, що за рішенням Господарського суду по ТОВ "Компанія "Технополіс" триває ліквідаційна процедура, не підтверджено належними документами.

Крім того, згідно зі ст. 11 Уніфікованого Закону про переказний та простий векселі будь-який переказний вексель, навіть виданий без прямого застереження про наказ, може бути переданий шляхом індосаменту.

Чинне законодавство щодо обігу векселів в Україні не зобов'язує векселедержателя ставити до відома векселедавця про подальшу передачу векселя третім особа. Зі змісту ст.15 Уніфікованого Закону випливає, що особа, яка володіє векселем, є законним держателем векселя, якщо це право ґрунтується на безперервному ряді індосаментів.

Відповідно до ст.70 Уніфікованого Закону позовні вимоги до акцептанта, які випливають з переказного (простого) векселя, погашаються із закінченням трьох років, які обчислюються від дати настання строку платежу.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг).

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необґрунтованості та незаконності висновку ДПІ у м.Житомирі про те, що Позивач занизив валові доходи в сумі 195695,29 грн. за 1-й квартал 2007 року і був зобов'язаний у І-му кварталі 2007 року зменшити валові витрати на суму вартості товару, отриманого від ТОВ "Компанія Технополіс", а саме на суму 1653079,40 грн.

В акті перевірки зазначено, що в порушення п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5, пп.11.2.1 п.11.2 ст.11, пп.12.1.5 п.12 ст.12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" Позивачем за 1-й квартал 2009 року не зменшено валові витрати на суму товару отриманого від ТОВ "Компанія "Будівельно - Інвестиційний Альянс "Укрбудкапітал" - 277343,20 грн., так як у Позивача рахується непогашена кредиторська заборгованість перед вказаним товариством.

Між ТОВ "Компанія "Будівельно - Інвестиційний Альянс "Укрбудкапітал" (продавець) та СП "Мікро Мет" (покупець) укладено договір купівлі-продажу від 07.05.2008 року, відповідно до якого продавець зобов'язується передати у власність покупцеві належний йому товар, а покупець зобов'язується прийняти цей товар і оплатити його. Відповідно до п.1.2 вказаного договору найменування товару: кабель ААБЛ 3х120, що був у використанні.

Згідно п.2.1 цього договору оплата за товар здійснюється покупцем шляхом перерахунку грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця за його вимогою.

Додатковою угодою від 04.08.2008 року до договору купівлі-продажу від 07.05.2008 року, укладеного між ТОВ "Компанія "Будівельно - Інвестиційний Альянс "Укрбудкапітал" та СП "Мікро Мет" сторони прийшли до згоди внести зміни в п.2.1 договору купівлі продажу від 07.05.2008 року і викласти в такій редакції: "2.1.Оплата за отриманий товар здійснюється покупцем шляхом перерахунку грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця за його вимогою, або шляхом видачі продавцю векселя (векселів) на суму вартості партії товару."

Листом керуючого ЖФ ПАТ "Західінкомбанк" від 16.04.2010 року підтверджено, що СП "Мікро Мет" було придбано бланки векселів: 40 шт. - 20.08.2002 року, 27 шт. - 07.08.2002 року, 13 шт. - 06.08.2002 року, 10 шт. - 30.05.2002 року, 5 шт. -14.03.2002 року, 4 шт. -14.02.2002 року.

Відповідно до умов договору купівлі-продажу б/н від 07.05.2008 року та додаткової угоди до нього від 04.08.2008 року, Позивач придбав товар на загальну суму 332811,85 грн., в т.ч. ПДВ - 55468,65 грн. і розрахувався згідно акту прийому - передачі векселів від 15.08.2008 року з ТОВ "БІА "Укрбудкапітал" шляхом видачі п'яти векселів на загальну суму 332811,85 грн., термін погашення яких - 15.08.2013 року.

Документами, що підтверджують факт отримання товару - є видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, факт отримання робіт, послуг - є акти прийому-передачі виконаних робіт. Зазначені документи мають бути оформлені належним чином. В акті перевірки не ставиться під сумнів товарність здійсненої господарської операції між позивачем і ТОВ "БІА "Укрбудкапітал" щодо придбання кабелю ААБЛ 3-120. До матеріалів справи долучено копії первинних документів по зазначеній господарській операції.

Прості векселі, видані Позивачем ТОВ "БІА "Укрбудкапітал", відповідають вимогам Уніфікованого закону.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що, строк оплати по зазначеним векселям наступає 15.08.2013 року, а не в 1-му кварталі 2009 року, як зазначено в акті перевірки.

Згідно бухгалтерських балансів за 2007 рік, 2008 рік, 2009 року у Позивача рахується заборгованість по векселям, що спростовує викладене на стор. 19 акту перевірки про відсутність такої заборгованості.

В акті перевірки зазначено, що у Позивача рахується кредиторська заборгованість в сумі 203931,36 грн., яка виникла у жовтні 2008 року по ТОВ "БК "Главбудмонтаж", яке припинено у зв'язку із визнанням банкрутом відповідно до рішення Господарського суду від 13.08.2009 року. ТОВ "БК "Главбудмонтаж" в жовтні 2008 року податкові зобов'язання з ПДВ по відвантаженим товарам СП "Мікро Мет" не задекларував.

На підставі викладеного податковий орган дійшов висновку про необхідність Позивачу на підставі пп.12.1.5 п.12.1 ст.12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" збільшити валові витрати.

Відповідно до договору від 01.10.2008 року, укладеного між позивачем і ТОВ "БК "Главбудмонтаж", в жовтні 2008 року спільним підприємством отримано товар, загальною вартістю 203931,36 грн., що підтверджено видатковими накладними, товаро-транспортними накладними.

Податковим органом не надано документів, які б підтверджували факт припинення ТОВ "БК "Главбудмонтаж" у зв'язку із визнанням його банкрутом та виключення з ЄДРПО, факт не декларування в жовтні 2008 року контрагентом зобов'язань по відвантаженим Позивачу товарам.

Щодо застосування до зазначених операцій положення п.п.12.1.5 п.12.1 ст.12 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", то платник податку - покупець зобов'язаний збільшити валові доходи на суму непогашеної заборгованості (її частини), визнаної у порядку досудового врегулювання спорів або судом чи за виконавчим написом нотаріуса, у податковому періоді, на який припадає перша з подій: або 90-й календарний день від дня граничного строку погашення такої заборгованості (її частини), передбаченого договором або визнаною претензією; або 30-й календарний день від дня прийняття рішення судом про визнання (стягнення) такої заборгованості (її частини) або вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Контрагент Позивача не звертався до суду з позовом про стягнення заборгованості, жодна сума заборгованості не визнана у порядку досудового врегулювання спорів та відсутній виконавчий напис нотаріуса з приводу стягнення заборгованості. У самому акті перевірки зазначено, що не проводилась судово-претензійна робота.

Щодо посилання податкового органу на те, що його контрагент не задекларував свої зобов'язання по ПДВ в жовтні 2008 року, як на доказ неправомірності віднесення Позивачем витрат по придбанню товару у ТОВ "БК "Главбудмонтаж", то Законом України "Про податок на додану вартість" або ж іншим нормативно-правовим актом не встановлено обов'язку для Позивача здійснювати контроль за веденням господарської діяльності та зобов'язань сплати податку до бюджету контрагентами.

Статтею 10 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено коло осіб, які відповідальні за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необґрунтованості та незаконності висновку ДПІ у м.Житомирі про те, що Позивачу необхідно було зменшити валові витрати в сумі 277343,20 грн. у 1-й квартал 2009 року на суму вартості товару, отриманого від ТОВ "БК "Главбудмонтаж".

Висновки податкового органу про порушення Позивачем зазначених норм права та проведені донарахування податкових зобов'язань у відношенні господарських операцій з ТОВ "БК "Главбудмонтаж" є неправомірним.

В акті перевірки зазначено, що Позивачем безпідставно віднесено до складу валових витрат суми транспортних послуг, отриманих від ПП ОСОБА_3, так як дані витрати не підтверджені товарно-транспортними накладними.

Між ОСОБА_3 (перевізник) та СП "Мікро Мет" (замовник) укладено договір про надання транспортних послуг №3 від 12.01.2009 року, який регулює взаємовідносини сторін при організації перевезення вантажу замовника автомобільним транспортом перевізника, в т.ч. і в міжнародному повідомленні.

Між ОСОБА_3 (перевізник) та СП "Мікро Мет" (замовник) укладено договір про надання транспортних послуг №11 від 09.01.2008 року, який регулює взаємовідносини сторін при організації перевезення вантажу замовника автомобільним транспортом перевізника, в т.ч. і в міжнародному повідомленні.

Між ОСОБА_3 (перевізник) та СП "Мікро Мет" (замовник) укладено договір про надання транспортних послуг №5 від 17.01.2007 року, який регулює взаємовідносини сторін при організації перевезення вантажу замовника автомобільним транспортом перевізника, в т.ч. і в міжнародному повідомленні.

У відповідності до умов зазначених договорів Позивач отримував транспортні послуги, що підтверджується банківськими виписками про оплату наданих послуг, актами здачі-приймання виконаних робіт, товаро-транспортними накладними із зазначенням маршруту поїздки, пунктів навантаження-розвантаження товарів, перевізника, водія, автомобіля.

Здійснення господарських операцій по отриманню Позивачем транспортних послуг підтверджені всіма належними первинними документами, а тому суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про неправомірність нарахування податкових зобов'язань.

В ході перевірки виявлено, що при складанні річного звіту бухгалтером було зменшено валові витрати СП "Мікро Мет" за 2009 рік на суму 50187,94 грн. замість того, щоб включити зазначену суму до валових доходів за 2009 рік.

Згідно акту перевірки сума 50187,94 грн. не врахована при визначенні суми валових витрат Позивача за 2009 рік. Отже, в даному випадку валові витрати Позивача за 2009 рік зменшено на суму 50187,94 грн. і збільшено валові доходи за цей же рік на суму 50187,94 грн.

Згідно пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валовий дохід включає доходи інших джерел, у тому числі у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді.

Відповідно до п.1.22 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" безповоротна фінансова допомога - це сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності.

Пунктом 1.25 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено, що безнадійна заборгованість - це заборгованість, яка відповідає такій ознаці, як заборгованість по зобов'язаннях, за якою минув строк позовної давності.

Відповідно до ст.15 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ставки податку на прибуток, пільги щодо податку, об'єкт оподаткування, порядок обчислення оподатковуваного прибутку, строки і порядок сплати та зарахування податку до бюджетів можуть встановлюватися та змінюватися лише шляхом внесення змін до цього Закону.

Статтею 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлені правила ведення податкового обліку, згідно яких як валові доходи, так і валові витрати звітного періоду за загальним правилом збільшуються по першій події, що сталася раніше.

Правила ведення податкового обліку (пп.5.2.1 п.5.2 ст.5, ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств") не містить в собі норми, яка б зобов'язувала платника податку здійснювати будь-яке коригування в сторону зменшення валових витрат, які були сформовані по факту оприбуткування товарів в попередніх звітних періодах та не сплачених на протязі строків позовної давності.

На підставі викладеного, суд першої інстанцій дійшов вірного висновку про те, що неврахування Відповідачем суми валових витрат у розмірі 50187,94 грн. при визначенні загальної бази оподаткування СП "Мікро Мет" з податку на прибуток за період з 01.01.2007 року по 31.12.2009 року є неправомірним.

В акті перевірки зазначено, що в ході перевірки відповідно до бухгалтерського обліку Позивача встановлено списання сум безнадійної кредиторської заборгованості до валових доходів у відповідних звітних періодах (дата закінчення строку позовної давності).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про незаконність висновку ДПІ у м.Житомирі про те, що СП "Мікро Мет" зобов'язане було зменшити валові витрати на суму товарів, по яких не отримано компенсації вартості і де сплинув строк позовної давності (безнадійна заборгованість), у розмірі 45037,00 грн.

Між позивачем і ВАТ "Кварцсамоцвіти" 11.12.2000 року укладений договір оренди №02-85/00. Згідно умов договору ВАТ "Кварцсамоцвіти" передало в тимчасове платне користування на умовах оренди козловий кран ККС-10, залізничну гілку, що знаходиться на прирейковій базі Нова-Борова та інше.

Відповідно до п.3.1 вказаного договору приймання-передача об'єктів, що орендується, здійснюється двосторонньою комісією, що складається із представників сторін.

Згідно п.п.3.5, 3.6 даного договору при передачі об'єкта, що орендується, складається акт здачі-приймання, підписується членами двосторонньої комісії. Об'єкт, що орендується, вважається переданим в оренду з моменту підписання акту приймання.

Додатковою угодою від 25.09.2003 року до договору оренди №02-85/00 від 11.12.2000 року, укладеного між позивачем і ВАТ "Кварцсамоцвіти", сторони дійшли згоди про те, що термін дії договору №02-85/00 від 11.12.2000 року продовжено до 25.09.2007 року. Первинним документом, що відображає факт оренди в бухгалтерському обліку підприємств є даний договір.

В акті перевірки зазначено, що Позивачем суми, враховані до складу валових витрат, не підтверджені належними первинними документами, не надано акта приймання майна, в ліцензіях на право здійснення господарської діяльності не внесено адресу: смт.Нова-Борова, а тому, на думку податкового органу, позивачем завищено валові витрати на суму послуг оренди, що не використовується у власній діяльності та не підтверджені первинними документами. Також, контролюючим органом, на підставі викладеного щодо валових витрат, зменшено податковий кредит на суму сплаченого ПДВ в вартості послуг оренди майна ВАТ "Кварцсамоцвіти".

Господарська діяльність будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи (п.1.32 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств").

Орендоване майно за договором оренди передано спільному підприємству згідно акту від 24.10.2000 року.

Позивач отримав ліцензії на заготівлю, переробку металобрухту чорних металів у відповідні періоди, про що зазначено в акті перевірки на сторінці 25.

На підставі відповідних копій ліцензії серії АА №603498 та вищевказаного договору оренди зазначене майно використовувалось до 14.05.2007 року для заготівлі та переробки відходів та металобрухту чорних металів у відповідності до чинного законодавства.

Починаючи з 15.05.2007 року орендоване майно використовується у виробничій діяльності Позивача з метою зберігання товару, який не є металобрухтом, придбаного позивачем відповідно до чинного законодавства та забезпечення проміжного вагового контролю власного металобрухту, що купується і продається та можливістю його завантаження на території залізничної станції Нова Борова у залізничні вагони з подальшим їх відправленням вантажоотримувачам відповідно до укладених договорів купівлі - продажу або поставки.

Відповідно до ст.5 Закону України "Про металобрухт" та п.2.3 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з заготівлі, переробки, металургійної переробки металобрухту кольорових і чорних металів, затвердженних Наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Міністерства промислової політики України, не потребують зазначення в копії ліцензії місця перевантаження, зберігання з метою накопичення транспортної партії металобрухту на території портів та залізничних станцій. На цих ділянках не дозволяється здійснювати заготівлю та переробку металобрухту.

Відповідачем, не спростовані доводи Позивача щодо використання орендованого майна. Зберігання товару, який не є металобрухтом, не суперечить меті оренди згідно п.2.1. договору оренди від 11.12.2000 року.

Кошти до складу валових витрат та відповідно до податкового кредиту відносились Позивачем на підставі рахунків, накладних, податкових накладних, банківських виписках.

Підпунктом 7.9.6 п.7.9 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" встановлено порядок оподаткування операцій лізингу (оренди), а саме: передання майна в оперативний лізинг (оренду) не змінює податкових зобов'язань орендодавця та орендаря. При цьому орендодавець збільшує суму валових доходів, а орендар збільшує суму валових витрат на суму нарахованого лізингового платежу за наслідками податкового періоду, в якому здійснюється таке нарахування. У такому ж порядку здійснюється оподаткування операцій з оренди землі та жилих приміщень.

Відповідно до п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.8 цієї статті.

Згідно з ч.4 п. 5.3.9 п. 5.3 ст.5 вказаного Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 5.11 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" заборонено установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових, крім тих, що зазначені в цьому Законі.

Згідно з п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до п.п.7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна.

Згідно п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Включені Позивачем суми податку на додану вартість до податкового кредиту підтверджені належним чином оформленими податковими накладними.

Таким чином, орендоване майно у ВАТ "Кварцсамоцвіти" використовується у господарській діяльності Позивача та витрати по оплаті орендованого майна правомірно віднесені Позивачем до складу валових витрат та сформовано податковий кредит.

В акті перевірки зазначено, що Позивачем завищено валові витрати на суму 68671 грн., у зв'язку із включенням до складу валових витрат послуг оренди приміщення, яке не використовувалось у власній господарській діяльності СП "Мікро Мет", та крім того, не підтверджені належним чином оформленими документами відповідно до чинного законодавства.

Між ВАТ "Вінницяоблпаливо" (орендодавець) та СП "Мікро Мет" (орендар) укладено договір оренди № б/н від 05.01.2007 року відповідно до якого орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове платне користування на умовах оренди майно орендодавця, що знаходиться за адресою: м.Калинівка - 2, вул. Коцюбинського, 58:

- заасфальтований виробничий майданчик, площею 11000 кв.м під складування - переробку металобрухту чорних та кольорових металів;

- при згоді орендодавця орендар може використовувати додаткову площу для складання і переробки металобрухту, що оформлюється відповідним доповненням до договору;

- орендодавець надає в користування під'їзну колію, залізничну естакаду L=76п/м, 30-тонні автомобільні ваги марки УЦК-1-500, завод №5883, а також санітарно побутові приміщення, площею 25 кв.м.

ВАТ "Вінницяоблпаливо" та СП "Мікро Мет" склали акт прийому-передачі від 05.01.2007року про те, що 05.01.2007 року у відповідності до умов договору оренди №б/н від 05.01.2007 року ВАТ "Вінницяоблпаливо" передало, а СП "Мікро Мет" прийняло в користування:

- заасфальтований виробничий майданчик, площею 1000 кв.м. під складування - переробку металобрухту чорних металів;

- під'їзну колію, залізничну естакаду L=76п/м, 30-тонні автомобільні ваги марки УЦК-1-500, завод №5883, а також санітарно побутові приміщення, площею 25 кв.м. (а.с. 20 т.1).

Відповідно до ст.ст.793, 794 ЦК України договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі. Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню. Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладений на строк не менше ніж на три роки, підлягає державній реєстрації.

Наданий до перевірки договір оренди від 05.01.2007 року укладений строком на п'ять років, а тому підлягав обов'язковій державній реєстрації. Однак, всупереч зазначеним вимогам Закону, договір оренди не пройшов обов'язкової державної реєстрації.

Згідно ч.1 ст.220 ЦК України у разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення одностороннього правочину такий правочин є нікчемним.

Отже, витрати по оренді майна згідно договору від 05.01.2007 року не можуть бути віднесені до складу валових витрат та податкового кредиту, так як цей договір в силу ч.1 ст.220 ЦК України є нікчемним.

Однак, в акті перевірки зазначено, що підприємством за період з 01.01.2007 року по 31.12.2009 року завищено валові витрати за надані послуги оренди згідно актів приймання-передачі на загальну суму 68671 грн. В додатку №8 до акту перевірки наведений перелік актів приймання-передачі отриманих послуг СП "Мікро Мет" від ВАТ "Вінницяоблпаливо" та безпідставно врахованих до складу валових витрат.

В додатку №8 загальна сума без ПДВ отриманих послуг зазначена - 68671,95 грн.

Із досліджених актів прийому-передачі встановлено, що за перевіряємий період до складу валових витрат підприємством відносились суми по оренді згідно договору від 05.01.2003 року та суми за іншими послугами, транспортними послугами згідно договору від 01.07.2003 року № ДГ-000000000001. Загальна сума отриманих позивачем інших послуг без ПДВ складає 15749 грн.

Надані ВАТ "Вінницяоблпаливо" додаткові (інші) послуги підтверджуються оформленими і підписаними належним чином актами прийому-здачі виконаних робіт, податковими накладними, виписаними ВАТ "Вінницяоблпаливо" та банківськими виписками, що свідчать про оплату наданих послуг.

Всі перелічені документи були надані перевіряючим ДПІ в ході перевірки.

Надання зазначених вище послуг податковими інспекторами не досліджувалось під час перевірки, а відображено в акті як послуги оренди, що є неправильним.

В акті перевірки зазначено, що в пп.7.4.1 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" підприємством завищено суму податкового кредиту на загальну суму 13414,00 грн. згідно податкових накладних минулих періодів.

Закон України "Про податок на додану вартість" визначає платників ПДВ, об'єкти, базу та ставки оподаткування, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Відповідно до положення п.1.7 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п.п.7.4.1.п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.п.7.2.6 цього Закону). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Підпунктом 7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата виникнення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків із використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

У перевіряємому періоді з 01.10.2007 року по 31.12.2009 року Позивач отримував податкові накладні від постачальників за товар, поставлений в попередніх звітних періодах, та суми сплаченого ПДВ відносив до податкового кредиту, що підтверджується реєстрами отриманих накладних, оборотно-сальдовими відомостями, деклараціями з ПДВ.

Відповідно до положень п.п.7.5.1. п.7.5. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення у Позивача права на податковий кредит є дата фактичного отримання ним податкових накладних.

Позивачем суми ПДВ були включені до складу податкового кредиту у тому звітному періоді, в якому були отримані податкові накладні, оскільки включення таких даних Позивачем в інших періодах без наявності податкових накладних було б безпідставним.

Єдиною підставою для формування податкового кредиту є наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, що містить у собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ. Дата отримання податкової накладної за придбаний товариством товари є датою виникнення права у Позивача на податковий кредит.

Перевіркою не встановлено віднесення сум сплаченого ПДВ до податкового кредиту в період отримання товарів. Податковий кредит формувався виключно в періодах отримання податкових накладних.

Посилання Відповідача в акті перевірки на порушення Позивачем п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" - відсутність звернення платника податку до податкового органу із заявою-скаргою на постачальника щодо відмови останнім в наданні податкової накладної, є безпідставним, оскільки невиконання платником вказаної норми Закон не пов'язує з втратою таким платником в подальшому права на податковий кредит. Підпункт 7.2.6 п.7.2. ст.7 Закону не обмежує платника в праві на податковий кредит, а лише надає право на включення до податкової декларації сум податкового кредиту за умови наявності у платника товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарі (послуг).

Отже, зменшення суми податкового кредиту згідно податкових накладних минулих звітних періодів податковим органом проведено безпідставно.

Таким чином суд першої інстанції дійшов вірного висновку про скасування податкових повідомлень-рішень за виключенням сум, віднесених до валових витрат і податкового кредиту щодо витрат по оренді з ВАТ "Вінницяоблпаливо".

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції всебічно, повно та обєктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, яким та наданим доказам, дав правильну правову оцінку і дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст. ст. 201 - 203 КАС України.

Оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Таким чином, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 198, 200, 205, 206, 212, 254, КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Житомирі залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки передбачені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді: