Ухвала суду № 1840961, 12.06.2008, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий в 1 інстанції – Наумова К.Г.                                                                      Суддя-доповідач – Сіваченко І.В.

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

 УХВАЛА

Іменем України

12.06.2008 р.                                                                                 справа № 22-а-4756/08

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючогоСіваченка І.В.суддівВасиленко Л.А., Дяченко С.П.при секретарі

за участі

представників позивача

представника відповідачаСкопинській А.О.

Супоніна С.О., Кириченка М.А.

Підопригора К.О.розглянувши у відкритомусудовому засіданніапеляційні скаргиМалого приватного підприємства «Агрорембуд» та Державної податкової інспекції в Іллічівськом районі м. Маріуполяна постановугосподарського суду Донецької областівід14 лютого 2008 рокупо справі № 28/242аза позовомМалого приватного підприємства «Агрорембуд»доДержавної податкової інспекції в Іллічівськом районі м. Маріуполяпровизнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

Мале приватне підприємство "Агрорембуд" (далі – МПП “Агрорембуд”) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Іллічівськом районі м. Маріуполя (далі – ДПІ) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 19.10.2004 р. № 0000452601/0, від 15.11.2004 р. № 0000452601/1, від 13.01.2005 р. № 0000452601/2, від 14.03.2005 р. № 0000453601/3.

Постановою господарського суду Донецької області від 14 лютого 2008 року позов було задоволено частково, а саме: у частині визначення податкового зобов’язання з ПДВ у сумі 24776 грн. 04 коп. та застосування фінансових санкцій у сумі 12388 грн. 02 коп. у загальній сумі 37164 грн. 06 коп.

Не погодившись з таким рішення суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, якою просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити повністю.

Державна податкова інспекція в Іллічівськом районі м. Маріуполятакож подала апеляційну скаргу, вказавши, що за результатами перевірки позивача було встановлено господарські відносини позивача з ПП „Акцепт-СВ", ПП „Прокус Мастер-Принт", ПП „Фірма Продсервіс-2", ПП „Зодіак-КМ", установчі документи яких визнані судом недійсними з моменту реєстрації. Також визнані недійсними свідоцтва платників ПДВ з моменту видачі. Рішенні судів набрали законної сили. Відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" не дозволяється включення до податкового кредиту суми ПДВ, не підтверджені податковими накладними. Згідно п.п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 закону, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платник ПДВ. П. 9.6 ст. 9 закону також встановлено, що Свідоцтво платника ПДВ діє до дати його анулювання.

В судовому засіданні представники позивача підтримали доводи своєї апеляційної скарги та просили її задовольнити, заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги відповідача. Представник останнього, навпаки, підтримав доводи своєї апеляційної скарги та заперечував проти задоволення апеляційної скарги позивача.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає їх необґрунтованими, а судове рішення таким, що підлягає залишенню без змін, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступне.

ДПІ була проведена планова комплексна документальна перевірка фінансово-господарської діяльності позивача, за наслідками якої складено Акт про результати планової комплексної документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства МПП „Агрорембуд" за період з 01.10.2002 р. по 31.03.2004 р." від 18.10.2004 р. № 87/23-1/13530811.

На підставі даного акту ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.10.2004 р. № 0000452601/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з ПДВ у сумі 37518 грн. та застосовані фінансові санкції у сумі 18759 грн. у загальній сумі 56277 грн.

За наслідками адміністративного оскарження ДПІ також були прийняті податкові повідомлення-рішення:

від 15.11.2004 р. №0000452601/1,

від 13.01.2005 р. № 0000452601/2,

від 23.03.2005 р. № 0000452601/3 на такі самі суми податку та фінансових санкцій.

Підставою для визначення податкового зобов'язання, згідно акту перевірки, стало порушення позивачем у п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", а саме до податкового кредиту включений ПДВ, не підтверджений податковими накладними по операціям з ПП „Акцепт-СВ", ПП „Прокус Мастер-Принт", ПП „Фірма Продсервіс-2", ПП „Зодіак-КМ" оскільки рішеннями судів установчі документи цих підприємств визнані недійсними. Опис порушень викладений в акті перевірки.

З матеріалів справи встановлюється наступне.

Згідно акту перевірки, позивачем до складу податкового кредиту включений ПДВ у сумі 26777 грн. 92 коп. по операціям з ПП „Акцепт-СВ" по податковим накладним: № 36 від 16.10.2002 р. на суму 12500 грн., з них ПДВ 2500 грн., № 10 від 26.10.2002 р. на суму 28564 грн. 80 коп., з них ПДВ 5712 грн. 96 грн., № 10/1 від 15.11.2002 р. на суму 35118 грн. з них ПДВ 7029 грн.

В акті перевірки відображено, що ПДВ у сумі 5712 грн. 96 грн. по податковій накладній № 10 від 26.10.2002 р. на суму 28564 грн. 80 коп. двічі включений до податкового кредиту.

Встановлений під час проведення перевірки факт, що позивачем двічі включений до складу податкового кредиту ПДВ у сумі 5712 грн. 96 грн. по податковій накладній № 10 від 26.10.2002 р., позивачем під час розгляду справи та наданими до матеріалів справи доказами не спростований.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представники позивача аргументували це арифметичною помилкою. Проте для виправлення помилок законодавством передбачений певний порядок шляхом подання уточнюючих розрахунків, який позивачем не був використаний.

Податкова накладна № 10/1 на суму 35118 грн. з них ПДВ 7029 грн. на загальну суму 42147 грн. видана 15.11.2003 р. Згідно даної податкової накладної позивачем придбано антикорозійну присадку MеtаlоnМ у кількості 100 л. за ціною 351 грн. 18 коп. за 1 л., вартістю 35118 грн., ПДВ 7029 грн. В акті не зазначений номер та дата договору, на виконання якого видано податкову накладну та номер та дата накладної або іншого документу, який свідчить про передачу товару. Накладна, або інший документ про передачу позивачу зазначеного товару до матеріалів справи не наданий. Згідно платіжного дорученні № 12 від 25.11.2002 р. позивачем перераховано ПП „Акцепт-СВ" 42174 грн. призначення платежу „оплата антикорозійних присадок металон рахунок 122 від 05.11.2002 р. Зазначений рахунок також у матеріали справи не надано.

Таким чином, наданими до матеріалів справи документами позивачем не доведено здійснення господарського операції з придбання товару - антикорозійної присадки MеtаlоnМ у кількості 100 л., за ціною 351 грн. 18 коп. за 1 л., вартістю 35118 грн., який зазначено у наведеній податковій накладній, та перерахування коштів за цей товар з урахуванням ПДВ.

Відповідно до вимог Закону України „Про податок на додану вартість" об'єктом оподаткування є операції з продажу товарів (робіт, послуг).

Податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації, (п.п. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7).

Факт придбання товару матеріалами справи не доведений, відповідно у позивача не виникло право на включення ПДВ до податкового кредиту по зазначеній податковій накладній.

Таким чином, ДПІ правомірно визначено податкове зобов'язання з ПДВ у сумі 12741 грн. 96 коп. (7029 грн. + 5712 грн. 96 коп.).

Згідно акту перевірки, позивачем включено до складу податкового кредиту:

ПДВ у сумі 5823 грн. по операціям з ПП „Прокус Мастер-Принт" по податковій накладній № 55 від 31.12.2002 р. на суму 34938 грн.;

ПДВ у сумі 5100 грн. по операції з ПП „Фірма Продсервіс-2" по податковій накладній № 26 від 30.01.2003 р. на суму 30600 грн.;

ПДВ у сумі 5640 грн. по операції з ПП „Зодіак-КМ" по податковій накладній № 19 від 23.02.2003 р. на суму 33840 грн.

Наданими у матеріали справи накладними, рахунками, платіжними дорученнями, документами бухгалтерського обліку - картки обліку малоцінних предметів, акти вибуття малоцінних предметів, тощо, підтверджено придбання товарів зазначених у податкових накладних № 36 від 16.10.2002 р. на суму 12500 грн., з них ПДВ 2500 грн. та № 10 від 26.10.2002 р. на суму 28564 грн. 80 коп., з них ПДВ 5712 грн. 96 грн., які видані ПП „Акцепт-СВ", а також наведених податкових накладних виданих ПП „Прокус Мастер-Принт", ПП „Фірма Продсервіс-2", ПП „Зодіак-КМ", перерахування коштів позивачем зазначеним підприємствам в оплату придбаних товарів з урахуванням ПДВ, використання придбаних товарів у господарській діяльності.

ДПІ в акті перевірки посилається на те, що рішеннями судів визнані недійсними установчі документи та свідоцтва платників ПДВ зазначених підприємств, відповідно наведені податкові накладні складені особами, які не зареєстровані в установленому порядку платниками ПДВ.

ДПІ в акті перевірки послалась на те, що рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 11.06.2003 р. визнані недійсними установчі документи, свідоцтво платника ПДВ ПП „Прокус Мастер-Принт".

Однак, ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 02.11.2006 р. рішення Святошинського районного суду м. Києва від 11.06.2003 р. про визнання недійсними установчих документів, свідоцтва платника ПДВ ПП „Прокус Мастер-Принт", скасовано, а провадження по справі закрито.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 19.03.2003 р. скасовано державну реєстрацію ПП „Акцепт-СВ", а також визнані недійсними статут цього підприємства, з часу його реєстрації, та свідоцтво платника ПДВ з дати видачі. Ухвалою Верховного суду України від 14.06.2006 р. зазначене рішення залишено без змін.

Акт № 191/19-4013 від 08.05.2003 р. ДПІ у Голосіївському районі м. Києва про анулювання свідоцтва платника ПДВ ПП „Акцепт-СВ" складений та затверджений начальником ДПІ 08.05.2003 р.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 17.11.2003 р., яке набрало законної сили, визнані недійсними установчі документи та свідоцтво про державну реєстрацію ПП „Зодіак-КМ" з моменту державної реєстрації, а також реєстрацію цього підприємства у якості платника ПДВ та свідоцтво № 35604161 про реєстрацію ПП „Зодіак-КМ" у якості платника ПДВ з 15.10.2002 р. Зазначеним рішенням також визнані недійсними фінансово-господарські документи, документи бухгалтерського та податкового обліку, які складені від імені ПП „Зодіак-КМ", а саме накладні, податкові накладні, товаро-транспортні накладні, рахунки-фактури, прибуткові та видаткові касові ордери, тощо, які видані з моменту реєстрації підприємства - з 19.09.2002 р.

Акт № 19-321/161 від 24.03.2004 р. ДПІ у Дніпровському районі м. Києва про анулювання свідоцтва платника ПДВ ПП „Зодіак-КМ" складений та затверджений начальником ДШ 24.03.2004 р.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 11.06.2003 р. визнані недійсними з моменту незаконної передачі корпоративних прав, а саме з 18.01.2003 р.: статут ПП „Фірма Продсервіс-2", свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ даного підприємства, а також фінансово-господарські документи видані від імені даного підприємства. Рішення не оскаржувалось та набрало законної сили.

Акт № 6 від 24.07.2003 р. ДПІ у Святошинському районі м. Києва про анулювання свідоцтва платника ПДВ ПП „Фірма Продсервіс-2" складений ДПІ 24.07.2003 р.

Як вбачається з матеріалів справи, спірні податкові накладні були видані зазначеними підприємствами до набрання чинності наведеними рішеннями судів та складання, затвердження актів про анулювання свідоцтв платників ПДВ.

Статтею 19 Конституції України, передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п. 1.8. ст. 1 Закону України „Про податок на додану вартість" в редакції, яка діяла під час здійснення господарських операцій (далі - Закон про ПДВ), бюджетним відшкодуванням вважається - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

П.п.3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону про ПДВ встановлено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України.

Поняття продажу товарів (робіт, послуг) наведено у п.1.4 ст.1 Закону. Відповідно до цього пункту, продаж послуг (робіт) це будь-які операції цивільно-правового характеру з надання послуг (результатів робіт), надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з надання будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного надання послуг (робіт).

Відповідно до п. 1.7. ст. 1 Закону про ПДВ, податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Податковий кредит звітного періоду, згідно п.п. 7.4.1 ст. 7 Закону, складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно з п.п. 7.5.1 ст.7 Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата оплати, або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат на податки, не підтверджених податковими накладними чи митними деклараціями. Отже, належним доказом правомірності формування податкового кредиту є податкова накладна, виписана згідно з вимогами пункту 7.2.1 п. 7.2 статті 7 цього Закону, що видається продавцем, зареєстрованим як платник ПДВ (підпункт 7.2.4 статті 7 Закону), яка є одночасно звітним і розрахунковим документом.

П. 1.3. ст. 1 визначено, що платником податку вважається особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Таким чином, Законом про ПДВ, яким визначено ставки та механізм справляння ПДВ, обов'язок щодо визначення об'єкту оподаткування, нарахування податку та його утримання у покупця товарів або послуг, правильності обчислення ПДВ покладено на платника податку - продавця товару.

Обов'язок сплатити нарахований продавцем ПДВ у складі ціни товару або послуг та отримати належним чином оформлену податкову накладну у підтвердження сплати податку, законом покладений на платника податку - покупця.

Закон не містить у собі норми, яка б покладала відповідальність на платника податку - покупця товарів (послуг) за правильність визначення платником податку продавцем товарів (послуг) об'єкту оподаткування та правильність відображення їх у податковому обліку До податкового кредиту звітного періоду відносяться суми податку, сплачені в ціні товару при їх придбанні, якщо платник податку придбав товари вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації. При цьому для вказаного віднесення відповідних сум податків, сплачених у ціні товару, до податкового кредиту платника податків, який придбав товар, Законом України "Про податок на додану вартість" не передбачено умови про сплату цих сум до бюджету. Ст. 7 передбачено лише обов'язок платника податку надати покупцю податкову накладну.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету то, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Таким чином, як випливає з вищенаведеного, само по собі невідображення у податковому обліку та несплата податку постачальником при фактичному здійсненні господарської операції, або визнання недійсними установчих документів суб'єкта підприємницької діяльності не впливає на податковий кредит  покупця.

Визнання недійсними установчих документів є підставою для проведення ліквідації підприємств за рішенням суду.

ДПІ не надано доказів того, що перелічені в акті перевірки підприємства, які видали позивачу спірні податкові накладні, під час придбання позивачем товарів у них були виключені з Державного реєстру.

П.п. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 Закону про ПДВ, передбачено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Відповідно до п.п. 7.2.4. п. 7.2 ст. право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

П. 9.6 ст. 9 Закону встановлено, що свідоцтво про реєстрацію діє до дати його анулювання, яке відбувається у випадках, якщо:

зареєстрована, згідно з пунктом 2.1 цього Закону протягом 24 поточних календарних місяців в якості платника податку особа мала за останні 12 поточних календарних місяців оподатковувані обсяги продажу товарів (робіт, послуг) менші, ніж 3600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

зареєстрована в якості платника податку особа припиняє діяльність згідно з рішенням про ліквідацію такого платника податку.

П. 25 Положення про Реєстр платників податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 01.03.2000 р. N 79, Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 03.04.2000 р. за N 208/4429, встановлено, що свідоцтво про реєстрацію діє до дати його анулювання, яке відбувається у випадках, передбачених законодавством. Одночасно з анулюванням Свідоцтва органи державної податкової служби здійснюють виключення платника податку на додану вартість з Реєстру.

Таким чином, спірні податкові накладні видані зазначеними підприємствами до набрання чинності наведеними рішеннями судів та фактичного виключення з реєстру платників ПДВ, у момент видачі податкових накладних ці підприємства були зареєстровані платниками ПДВ у встановленому порядку, відповідно мали право на нарахування податку та складня податкових накладних.

З огляду на зазначене суд першої інстанції правильно прийняв до уваги посилання ДПІ на те, що наведені податкові накладні складені особами, незареєстрованими у якості платників ПДВ.

Тобто суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційних скарг не спростовують висновків місцевого суду. Таким чином, підстав для задоволення апеляційних скарг та скасування постанови суду не вбачається.

В повному обсязі ухвала складена 17.06.2008 року.

Керуючись ст.ст. 195-196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

                                               У Х В А Л И Л А :

Апеляційні скарги Малого приватного підприємства «Агрорембуд» і Державної податкової інспекції в Іллічівськом районі м. Маріуполя – залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Донецької області від 14 лютого 2008 року у справі № 28/242а за позовом Малого приватного підприємства «Агрорембуд» до Державної податкової інспекції в Іллічівськом районі м. Маріуполя «про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень» – залишити без змін.

Ухвала набирає законноїсили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з моменту складення її в повному обсязі.

Головуючий:

Судді: