Ухвала суду № 1840960, 10.06.2008, Донецький апеляційний адміністративний суд

                                                                                  Головуючий у 1 інстанції – Галатіна О.О.

Суддя-доповідач – Сіваченко І.В.

                                                                Україна

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД   

                                                                УХВАЛА

                                               Іменем України

10 червня 2008 р.                                                                       справа № 22-а-4763/08

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючогоСіваченка І.В.суддівВасиленко Л.А., Дяченко С.П.при секретарі

за участі

представників позивача

представників відповідачаСкопинській А.О.

Лемешка В.О., Ауксутіса Е.С.

Михайлюк О.В., Чирикіної Н.В., Кононенко В.Ф., Шигаревської О.В.розглянувши у відкритому апеляційну скаргусудовому засіданні

Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької областіна постанову Донецького окружного адміністративного судувід21 лютого 2008 рокуу справі№ 2-а-643/2008за позовом

до

проТовариства з обмеженою відповідальністю «Універсальна біржа нерухомості Владислав ЛТД»

Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області

визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, визнання дій протиправними, -

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Універсальна біржа нерухомості Владислав ЛТД» (далі – ТОВ “Владислав”) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області (далі – ДПІ у м. Краматорську) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 21 лютого 2008 р. позов задоволено, так як судом встановлено, що позивач не є податковим агентом, а також нормативно-правові акти, на які посилається відповідач, не стосуються спірних правовідносин.

В апеляційній скарзі відповідач просив скасувати постанову окружного адміністративного суду як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні представники відповідача підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити, проти чого заперечували представники позивача.

 Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а постанову суду першої інстанції необхідно залишити без змін з наступних підстав.

Згідно ст. 200 КАС України  суд апеляційної інстанції  залишає апеляційну  скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального  права.

Судом встановлено, що ТОВ “Владислав” є юридичною особою, зареєстрована виконавчим комітетом Краматорської міської ради Донецької області 03.02.1998 р., що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію (а.с.6).

Позивач здійснює свою діяльність на підставі Статуту (у новій редакції), затвердженого рішенням зборів учасників від 02.12.2005 року (а.с.7-15).

Згідно акту про результати виїзної планової перевірки ТОВ «Владислав» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2004 р. по 31.12.2006 р. № 398/23-2-13527690 від 17.04.2004 року було встановлено порушення п. 1.15 ст.1, п.8.1 ст.8, п.12.3 ст.12, п. 17.2 ст. 17, п. 19.2 ст.19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" сума не утриманого податку у складає 796191,79 грн. /а.с.28/.

Податковим повідомлення-рішення, прийнятим Державною податковою інспекцією у м. Краматорську Донецької області від 27.04.2007 р. № 0000851701/0/16574/10/17-113на підставі акта перевірки № 398/23-2-13527690 від 17.04.2004 року встановлено порушення п. 1.15 ст.1, п.8.1 ст.8, п.12.3 ст.12, п. 17.2 ст. 17, п. 19.2 ст. 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" і визначено суму податкового зобов’язання з податку з доходів фізичних осіб в розмірі 2388575,37 грн., у тому числі: 796191,79 грн. - за основним платежем, 1592383,58 грн. - за штрафними /фінансовими/ санкціями /а.с.81/.

Податковим повідомлення-рішення, прийнятим Державною податковою інспекцією у м. Краматорську Донецької області від 06.06.2007 р. № 0000851701/1/21470/10/17-113 на підставі акта перевірки № 398/23-2-13527690 від 17.04.2004 року встановлено порушення п. 1.15 ст.1, п.8.1 ст.8, п.12.3 ст.12, п. 17.2 ст. 17, п. 19.2 ст. 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" і визначено суму податкового зобов’язання з податку з доходів фізичних осіб в розмірі 2388575,37 грн., у тому числі: 796191,79 грн. - за основним платежем, 1592383,58 грн. - за штрафними /фінансовими/ санкціями /а.с.80/.

Податковим повідомлення-рішення, прийнятим Державною податковою інспекцією у м. Краматорську Донецької області від 13.08.2007 року № 0000851701/2/42773/10-17-113 на підставі акта перевірки № 398/23-2-13527690 від 17.04.2004 року встановлено порушення п. 1.15 ст.1, п.8.1 ст.8, п.12.3 ст.12, п. 17.2 ст. 17, п. 19.2 ст. 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" і визначено суму податкового зобов’язання з податку з доходів фізичних осіб в розмірі 2388575,37 грн., у тому числі: 796191,79 грн. - за основним платежем, 1592383,58 грн. - за штрафними /фінансовими/ санкціями /а.с.82/.

Відповідно до п.1.15 ст. 15 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003 р. № 889-ІУ із змінами, податковий агент - це юридична особа /її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ/ або фізична особа чи нерезидент або його представництво, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Підпунктом 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 вказаного Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" встановлено, що податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.

Згідно із вимогами п. 12.3 ст. 12 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", якщо об'єкт рухомого майна продається за посередництвом юридичної особи (її філії, відділення, іншого відокремленого підрозділу) або представництва нерезидента, то така особа вважається податковим агентом платника податку стосовно оподаткування доходів, отриманих таким платником податку від такого продажу, при цьому, п. 12.5 ст. 12 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" передбачено, що податковим агентом при нарахуванні доходів (прибутків), визначених цією статтею, є нотаріус.

Пункт 17.2. ст. 17 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" встановлює, що особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є:

а) для оподатковуваних доходів з джерелом їх походження з України - податковий агент;

в) для доходів, що виплачуються на користь платника податку фізичними особами - такий платник податку.

Таким чином у випадку виплати доходу платнику податку фізичною особою відповідальність за сплату податку несе сам платник, а не інша особа.

Спеціальним законом з питань оподаткування податком з доходів фізичних осіб прямо визначено, що податковим агентом по операціях з об'єктами рухомого майна є особи, які здійснюють посередницькі функції по угодах з рухомим майном, або нотаріус, який посвідчує відповідний договір або дійсність підписів сторін угоди.

За змістом Закону України "Про товарну біржу" від 10.12.1991 р. N 1956-ХП (ст.ст. 1, 4, 8-10, 15-16), відповідно до ст. 279 ч.7 Господарського Кодексу товарна біржа є організацією, що об'єднує юридичних і фізичних осіб, які здійснюють виробничу і комерційну діяльність, і має на меті надання послуг в укладенні біржових угод, виявлення товарних цін, попиту і пропозицій на товари, вивчення, упорядкування і полегшення товарообігу і пов'язаних з ним торговельних операцій. Товарна біржа не займається комерційним посередництвом і не має на меті одержання прибутку, а забезпечує, зокрема, створення умов для проведення біржової торгівлі, надання членам і відвідувачам біржі організаційних та інших послуг, при цьому, право здійснювати біржові операції на біржі покладено тільки на її членів або брокерів, які зобов'язані провадити розрахунки за своїми угодами відповідно до правил біржової торгівлі, угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню і вважаються укладеними з моменту їх реєстрації на біржі. Біржа як організація, що об'єднує юридичних і фізичних осіб, які здійснюють виробничу і комерційну діяльність, і має за мету надання послуг в укладенні і юридичному оформленні біржових угод, і саме за надання послуг отримує плату, однак, грошові кошти за реалізоване майно на власний рахунок не отримує і з такого рахунку не виплачує.

При цьому, посередник - це повірений за договором доручення, зобов'язаний вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії, або ж комісіонер за договором комісії, зобов'язаний за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента, що передбачено ст.ст. 1000, 1011 ЦК України.

Стаття 295 Господарського Кодексу визначає, що комерційне посередництво (агентська діяльність) є підприємницькою діяльністю, що полягає в наданні комерційним агентом послуг суб'єктам господарювання при здійсненні ними господарської діяльності шляхом посередництва від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок суб'єкта, якого він представляє. Не є комерційними агентами підприємці, що діють хоча і в чужих інтересах, але від власного імені.

В усіх визначених в акті перевірки випадках позивач діяв від свого імені та не був представником інших осіб.

В даному випадку товарна біржа у біржових контрактах не виступала ані повіреним, ані комісіонером, не здійснювала комерційне посередництво, гроші за угодами не отримувала і доходи фізичним особам не виплачувала, оскільки ці доходи були виплачені представниками (повіреними) покупця, тобто позивач не мав можливості і не повинен був утримувати податок з доходів фізичних осіб.

В даному випадку обов’язок сплатити податок з доходів продавців транспортних засобів виник у самих продавців, а порядок сплати податку з доходів фізичних осіб нарахованих платнику податку особою, яка не є податковим агентом визначений п. 8.2 ст. 8 Закону № 889.

Відповідно до цієї норми, п.п. 8.2.1, 8.2.2 платник податку, що отримує доходи, нараховані особою, яка не є податковим агентом, зобов'язаний включити суму таких доходів до складу загального річного оподатковуваного доходу та подати річну декларацію з цього податку. Особою, яка не є податковим агентом, вважається нерезидент або фізична особа, яка не має статусу суб'єкта підприємницької діяльності, або не є особою, яка здійснює незалежну професійну діяльність.

В Законі № 889 нотаріус прямо передбачений як податковий агент, а стосовно товарних бірж цей Закон такого посилання не містить.

Діяльність нотаріусів як податкових агентів має також нормативно-правове регулювання у вигляді відповідної Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій. Механізму діяльності товарних бірж як податкових агентів діюче законодавство не передбачає.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що товарна біржа як юридична особа не містить ознак податкового агента в розумінні Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", оскільки посередницьку діяльність у договорах, що укладаються на біржі, не здійснює, у зв'язку з чим визначення контролюючим органом податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 2388575,37 грн. є неправомірним.

Крім того, висновки відповідача щодо ціни, з якої повинен бути обрахований податок з доходів фізичних осіб не ґрунтується на нормах діючого законодавства.

Колегія суддів вважає, що визначення доходу платника податку має здійснюватися виходячи з ціни, зазначеної у договорі купівлі-продажу, а не виходячи з оціночної вартості об'єкта рухомого майна, яка на думку відповідача встановлюється відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженою спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за № 1074/8395.

Так, у відповідності до п.п. 3.1.1п. 3.1 ст. З Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб" об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний оподатковуваний дохід.

До складу загального місячного оподатковуваного доходу згідно з п.п. 4.2.6 п. 4.2 ст. 4 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб" включається частина доходів від операцій з майном, розмір якої визначається згідно з положеннями статей 11-12цього Закону.

Підпунктом 11.1.3 п. 11.1 ст. 11 цього Закону передбачено, що дохід від продажу об'єкта нерухомогомайна визначається виходячи з ціни, зазначеної у договорі купівлі-продажу, але не нижче оціночної вартості такого нерухомого майна, розрахованої органом, уповноваженим здійснювати таку оцінку відповідно до законодавства. Порядок визначення оціночної вартості нерухомого майна, що підлягає продажу, відповідно до п. 11.3 ст. 11 цього Закону встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Транспортні засоби не є об'єктами нерухомості, і тому, у даному випадку, не є обов'язковими вимоги щодо визначення доходу від продажу такого транспортного засобу виходячи з ціни, зазначеної договори, але не нижче його оціночної вартості.

У судовому засіданні встановлено, та це не оспорюється сторонами у справі, що позивачем під час реєстрації угод купівлі-продажу транспортних засобів здійснювалося утримання податку з доходів фізичних осіб, виходячи з ціни, визначеної такими угодами. Зазначена обставина свідчитьпро те, що позивачем не було допущено порушень Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб", і зазначений податок утримувався у належному розмірі та перераховувся до Державного бюджету.

Більш того, вимоги Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, що затверджена наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 р. № 142/5/2092 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 р. за № 1074/8395, є обов'язковими під час проведення товарознавчих досліджень судовими експертами науково-дослідних інститутів судових експертиз Міністерства юстиції України, експертами науково-дослідних експертно-криміналістичних центрів Міністерства внутрішніх справ України, суб'єктами господарювання, до компетенції яких входить проведення судових автотоварознавчих експертиз, а також всіма суб'єктами оціночної діяльності під час оцінки ДТЗ у випадках, передбачених законодавством України або угодами суб'єктів цивільно-правових відносин (п. 1.3 Методики).

Оскільки у судовому засіданні не встановлено таких обставин, то і застосування цієї Методики у даному випадку не є обов'язковим для позивача.

Також, судом першої інстанції правильно не враховані посилання представників відповідача на податкове роз'яснення ДПА України з наступних підстав.

У відповідності до п.п.п. „а" п.п. 4.4.2 п. 4.4 ст. 4 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" роз'яснення окремих положень податкового законодавства надаються контролюючими органами у порядку, визначеному відповідним центральним (керівним) органом контролюючого органу, виходячи із положень підпункту 4.4.1 цього пункту, принципів оподаткування, викладених у Законі України "Про систему оподаткування", та економічного змісту податку, збору (обов'язкового платежу), який розглядається.

Такий Порядок надання роз'яснень окремих положень податкового законодавства визначений ДПА України і затверджений Наказом ДПА України від 12.04.2003 р. № 176, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 23 квітня 2003 року за № 326/7647.

Згідно з п.п.п. „г" п.п. 4.4.2 п. 4.4 ст. 4 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податкове роз'яснення є оприлюдненням офіційного розуміння окремих положень податкового законодавства контролюючими органами у межах їх компетенції, яке використовується при обґрунтуванні їх рішень під час проведення апеляційних процедур.

Оскільки у даному випадку не має місце апеляційна процедура, відсутні підстави для застосування таких податкових роз'яснень.

Листи ДПА України від 18.02.2004 р. № 1139/6/17-3116, від 19.04.2004 р. № 197/2/17-3110, від 01.12.2004 р. № 23557/7/17-2117, від 10.02.2005 р. № 1152/6/17-3116, від 08.06.2006 р. № 6347/6/17-0216, на які посилаються представники відповідача в обґрунтування своїх заперечень, не можуть бути застосовані судом при вирішенні справи, оскільки вони не носять обов'язкового характеру для суду та не є нормативно-правовими актами у розумінні ч.ч. 2, 3 ст. 9 КАС України.

З урахуванням викладеного, місцевий суд прийшов до вірного висновку, що позивачем не було допущено порушень п. 1.15 ст. 1, п.п. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8, п. 12.3 ст. 12, п. 17.2 ст. 17, п. 19.2 ст. 19 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб".

У відповідності до п.п. 17.1.9п. 17.1 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у разі коли платник податків здійснює продаж (відчуження) товарів (продукції) або здійснює грошові виплати без попереднього нарахування та сплати податку, збору (обов'язкового платежу), якщо відповідно до законодавства таке нарахування та сплата є обов'язковою передумовою такого продажу (відчуження) або виплати, такий платник податків сплачує штраф у подвійному розмірі від суми зобов'язання з такого податку, збору (обов'язкового платежу). Сплата зазначеного штрафу не звільняє платника податків від адміністративної або кримінальної відповідальності та/або конфіскації таких товарів (продукції) або коштів відповідно до закону.

Оскільки суд прийшов до висновку, що з боку позивача не мало місце здійснення продажу товарів без попереднього нарахування та сплати податку з доходів фізичних осіб, то і застосування штрафних санкцій, передбачених зазначеною нормою, є безпідставним.

Таким чином судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та ухвалено постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права.

В повному обсязі ухвала складена 13.06.2008 року.

            Керуючись ст.ст. 196, п.1 ч.1 198, 200, п.1 ч.1 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

                                                                 УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргуДержавної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області– залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21 лютого 2008 року в справі № 2-а-643/2008 року за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальна біржа нерухомості Владислав ЛТД» до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Донецької області «про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, визнання дій протиправними» - залишити без змін.          

            Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з моменту складення в повному обсязі.

Головуючий:                                               

Судді: