Ухвала суду № 18403371, 13.09.2011, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2270/5849/11

Головуючий у 1-й інстанції: Гнап Д.Д.

Суддя-доповідач: Залімський І. Г.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2011 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Залімського І. Г.

суддів: Матохнюка Д.Б., Мельник-Томенко Ж. М.

при секретарі: Семеновій Г.В.

за участю представників сторін:

позивача - Самолюк С.Л.

відповідача - Ланчук Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 16 червня 2011 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інріч" до Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому та Головного управління Державного казначейства України у Хмельницькій області про скасування податкового повідомлення-рішення , -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інріч" звернулось до Хмельницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому № 0000212307/654 від 22.03.2011 року та стягнення з державного бюджету України відшкодування бюджетної заборгованості по податку на додану вартість в сумі 53607 грн. Другим відповідачем до участі у справі заявлено Головне управління Державного казначейства України у Хмельницькій області.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 16.06.2011 року позовні вимоги ТОВ "Інріч" були задоволенні, скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Хмельницькому № 0000212307/654 від 22.03.2011 року та стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ "Інріч" відшкодування бюджетної заборгованості по податку на додану вартість у сумі 53607 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 16.06.2011 року та винести нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог ТОВ "Інріч".

Мотивуючи доводи апеляційної скарги, відповідач зазначає, що постанова від 16.06.2011 року прийнята судом першої інстанції з порушенням норм матеріального права, зокрема п. 1.8 ст. 1, п.п 7.7.2, п.п. 7.7.10 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

В судовому засіданні представник ДПІ у м. Хмельницькому вимоги апеляційної скарги підтримав в повному обсязі.

Представник ТОВ "Інріч" в судовому засіданні доводи викладені в апеляційній скарзі відповідача заперечувала.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи та оцінивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції скасуванню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів адміністративної справи, ТОВ "Інріч" зареєстровано як юридичну особу 09.01.2001 року Виконавчим комітетом Хмельницької міської ради Хмельницької області, що підтверджується копією довідки АА № 3300939 з ЄДРПОУ.

На підставі підпункту 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) Державною податковою інспекцією у м. Хмельницькому було проведено документальну невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Інріч" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за листопад і грудень 2010 року.

За результатами вказаної перевірки складено акт № 1943/23-7/31285711 від 21.03.2011 року, яким зафіксовано порушення ТОВ "Інріч" п. 1.8 ст. 1 , п.п. 7.7.2, п.п.7.7.10 п. 7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" - завищення суми, що підлягала бюджетному відшкодуванню на рахунок у банку за листопад 2010 року у розмірі 30582 грн. та в грудні 2010 року -23025 грн.

На підставі даного висновку ДПІ у м. Хмельницькому було винесено податкове повідомлення-рішення форми "В1" № 0000212307/654 від 22.03.2011 року, яким було зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 53607 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги ТОВ "Інріч" та скасовуючи вказане податкові повідомлення-рішення ДПІ у м. Хмельницькому, виходив з того, що відповідачем відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України не було доведено порушення позивачем визначено нормами Закону України "Про податок на додану вартість" порядку визначення суми податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з правовою позицією у справі суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог ТОВ "Інріч", виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи ТОВ "Інріч" перебувало у договірних відносинах з ТОВ "Континент Нафто Трейд" та АС МАП-Україна з приводу придбання товарів з метою їх використання позивачем у своїй господарській діяльності.

В судовому засіданні суду першої інстанції фактично здійсненні позивачем витрати на виконання вказаних договорів були підтвердженні належними первинними документами, що відображають в свою чергу реальність господарських операцій. Зокрема судом першої інстанції були оглянуті копії договору укладеного між ТОВ "Інріч" та ТОВ "Континент Нафто Трейд" № СК-/Х/-74 від 28.12.2009 року та копією договору укладеного між ТОВ "Інріч" та АС МАП-Україна № 11031 від 10.12.2003 року.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Датою ж виникнення права платника податку на податковий кредит у відповідності до п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 аналізуємого Закону вважається дата здійснення першої з подій або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або ж дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

В свою чергу, як було встановлено судом першої інстанції та на разі підтверджено матеріалами справи, позивачем на виконання приписів вищевказаних норм було включено до податкового кредиту суми податку на додану вартість зазначені в податкових накладних, що були виписані внаслідок проведення господарських операції у відповідності до договорів укладених із ТОВ "Континент Нафто Трейд" та АС МАП-Україна.

В силу положень підпункту 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При відємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має відємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок відємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту (підпункт 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 вищезазначеного Закону).

Відповідно до п.п. 7.7.4 п.7.7. ст. 7 Закону платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається в податковій декларації. При цьому платник податку в пятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.

До декларації додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування, копії погашених податкових векселів (податкових розписок), у разі їх наявності, та оригіналів пятих основних аркушів (примірників декларанта) вантажних митних декларацій, у разі наявності експортних операцій.

Згідно п.п. 7.7.5. п.7.7. ст. 7 Закону протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування. Податковий орган зобовязаний у пятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Відповідно до п.п. 7.7.6 п.п. 7.7. ст. 7 на підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом пяти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

Судова колегія апеляційної інстанції за результатами аналізу наведених норм права погоджується з висновком суду першої інстанції, що в разі затримки чи не надання податковим органом в установлений законом строк відповідного висновку органу державного казначейства, платник податку має право скористатися своїм правом на судове оскарження бездіяльності шляхом звернення з позовом про стягнення відповідної суми коштів з державного бюджету.

Що ж стосується посилання відповідача в обґрунтуваннях доводів апеляційної скарги на положення п. 1.8 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин), де визначено, що бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом, то судова колегія апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо того, що Закон України "Про податок на додану вартість" не передбачає виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит у залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання. Положення п. 1.8 ст. 1 цього Закону щодо надмірної сплати податку, як необхідної умови його повернення з бюджету платникові, стосується саме цього платника і сплати ним податку в ціні товарів (послуг) їх постачальниками.

Несплата продавцем чи його контрагентом податку на додану вартість до бюджету, у разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем та не є підставою для позбавлення останнього права на відшкодування цього податку, якщо він виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування і має всі документальні підтвердження розміру заявленого податкового кредиту.

Таким чином, враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції, правомірно, з урахуванням всіх обставин справи, прийшов до висновку щодо того, що Державною податковою інспекцією у м. Хмельницькому за наслідками перевірки позивача та в ході розгляду справи не було доведено правомірність винесеного податкового повідомлення рішення та відмови у бюджетному відшкодуванні суми податку на додану вартість в розмірі 53607 грн. внаслідок чого висновок суду про задоволення вимог ТОВ "Інріч" з цих підстав є правомірним та обґрунтованим.

З підстав вищенаведеного колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 статті 198 та ч. 1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому, залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 16.06.2011 року, без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 19 вересня 2011 року .

Головуючий /підпис/ Залімський І. Г.

Судді/підпис/ Матохнюк Д.Б.

/підпис/ Мельник-Томенко Ж. М.

З оригіналом згідно:

секретар