Ухвала суду № 18402974, 19.07.2011, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/0270/2104/11 Головуючий у 1-й інстанції: Загороднюк А.Г.

Суддя-доповідач: Кузьмишин В.М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2011 рокум. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Кузьмишина Віталія Миколайовича

суддів: Голоти Людмили Олегівни, Совгири Дмитра Івановича

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Вінниці на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 18 травня 2011 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Астон-Агро" до Державної податкової інспекції у м. Вінниці про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Астон-Агро" до Державної податкової інспекції у м. Вінниці про скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 18 травня 2011 року адміністративний позов задоволено повністю: визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Вінниці від 27.04.2011 року №0000572300; стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Астон-Агро" (21000, м. Вінниця, вул. Академіка Ющенка, 16/146, код ЄДРПОУ 37028828) 3,4 грн. (три гривні сорок копійок) державного мита, сплаченого згідно платіжного доручення № 208 від 04.05.2011 року, що знаходиться в матеріалах адміністративної справи № 2а/0270/2104/11.

Не погоджуючись з рішенням суду, Державна податкова інспекція у м. Вінниці подала апеляційну скаргу в якій просить скасувати постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 18 травня 2011 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. В апеляційній скарзі відповідач зазначає що постанова суду є необґрунтованою, прийнятою з порушенням норм матеріального права та такою, що містить певні висновки, які не відповідають обставинам справи.

Від представника позивача до суду надійшла заява за вх. № 4692 від 19.07.2011 року про розгляд справи в письмовому провадженні. У поданих до суду запереченнях вх. № 4585 від 14.07.2011 року позивач вказує, що апеляційна скарга є безпідставною, а рішення суду таким, що відповідає нормам матеріального та процесуального права, тому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.

Через канцелярію суду за вх. № 4693 від 19.07.2011 року також надійшло клопотання апелянта про розгляд скарги в порядку письмового провадження.

Враховуючи вищезазначені обставини, а також те, що явка сторін у судове засідання судом не визнавалась обов'язковою, керуючись ст. 197 КАС України колегія судів приходить до висновку про можливість розгляду скарги в порядку письмового провадження на підставі наявних у справі доказів.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що згідно з ст. 11, ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. В свою чергу відповідачем не надано будь-яких доводів та не подано жодних доказів, які ставили б під сумнів реальність виконання вказаних операцій з поставки товару позивачеві, невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтверджують недобросовісність позивача як платника податків та виключають право на формування податкового кредиту.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Астон-Агро" зареєстровано виконавчим комітетом Вінницької міської ради 18.03.2010 року з присвоєнням ідентифікаційного коду юридичної особи - 37028828 згідно свідоцтва про державну реєстрацію серії А01 № 643012 та взяте на податковий облік у Державній податковій інспекції у м. Вінниці 23.04.2010 року.

В період з 01.04.2010 року по 31.12.2010 року відповідачем проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, за наслідками якої складено акт № 41/23/37028828 від 07.04.2011 року. На підставі акту перевірки № 41/23/37028828 від 07.04.2011 року, Державною податковою інспекцією у м. Вінниці прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000572300 від 27.04.2011 року, яким Товариство з обмеженою відповідальністю "Астон-Агро" нараховано 73611,0 грн. податкового зобов'язання з податку на додану вартість, в т.ч.: за основним платежем - 58889,0 грн. та за штрафною (фінансовою) санкцією - 14722,0 гривень.

Позивач не погоджуючись з висновками викладеними у акті перевірки 14.04.2011 року звернувся із запереченнями до Державної податкової адміністрації у Вінницькій області. Дані заперечення частково задоволено, але порушення п.п.7.2.6 п.7.2, п.п. 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" залишено без змін.

На підставі вищезазначеного порушення, Державна податкова інспекція у м. Вінниці прийняла податкове повідомлення - рішення № 0000572300 від 27.04.2011 року, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Астон-Агро" нараховано 73611,0 грн. податкового зобов'язання з податку на додану вартість в т.ч.: за основним платежем - 58889,0 грн. та за штрафною (фінансовою) санкцією - 14722,0 грн.

Приймаючи рішення Державна податкова інспекція у м. Вінниці виходила з того, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Астон-Агро" неправомірно включено до податкового кредиту суми податку на додану вартість по податкових накладних, виписаних в попередніх звітних періодах; у тих податкових періодах, коли фактично отримано податкові накладні від постачальників, а не у періоди виникнення права на формування податкового кредиту за першою подією. Товариство з обмеженою відповідальністю "Астон-Агро" включило до податкового кредиту за жовтень 2010 року податкові накладні виписані постачальниками за липень-серпень 2010 року та за листопад 2010 року накладні виписані постачальниками за жовтень 2010 року. Оскільки, позивач не звертався до органів державної податкової служби України зі скаргами на постачальників щодо відмови в надані податкових накладних або при порушені ними порядку їх заповнення, наведене слугувало підставою для визначення позивачеві податкового зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 73611,0 грн., в т.ч.: за основним платежем - 58889,0 грн. та за штрафною (фінансовою) санкцією - 14722,0 грн., згідно з оспорюваним податковим повідомленням-рішенням.

Судом об'єктивно досліджено надані до суду Товариством з обмеженою відповідальністю "Астон-Агро" докази на підтвердження того, що зазначенні вище накладні, виписані контрагентами в жовтні 2010 року, фактично отримано позивачем у листопаді 2010 року, зокрема: акти приймання-передачі документів, підписані та скріплені печатками позивача та постачальниками. Крім того пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено датою виникнення права у платника податку на податковий кредит - дату отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), а не дату видачі накладної. Отже, суд правомірно дійшов до висновку про правомірність дій позивача щодо включення до складу податкового кредиту у жовтні 2010 року податкових накладних за липень-вересень 2010 року та у листопаді 2010 року податкових накладних за жовтень 2010 року

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно пп. 7.2.6 п.7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

У силу вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Оскільки, відповідачем не надано до суду доказів на підтвердження відмови з боку постачальників товарів Товариства з обмеженою відповідальністю "Астон-Агро" надати податкові накладні і написання скарги є правом, а не обов'язком платника податків, суд правомірно не взяв до уваги доводи відповідача відносно необхідності подачі заяви зі скаргою на постачальників, які не надали позивачеві вчасно податкові накладні при поданні податкових декларацій за звітний період. Більше того, п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) у разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального законодавства, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення спору.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 ч. 1 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Вінниці, залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 18 травня 2011 року, без змін.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Головуючий Кузьмишин Віталій Миколайович

СуддіГолота Людмила Олегівна

Совгира Дмитро Іванович