Постанова № 18399137, 18.04.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2011 р. Справа № 2а-13558/10/2070 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бенедик А.П.

Суддів: Калиновського В.А. , Рєзнікової С.С.

за участю секретаря судового засіданняПодобайло А.В.

Представник позивача - Стриж Л.А.

Представник позивача - ОСОБА_2

Представник відповідача - Говорун М.Д.

Представник відповідача Усачов О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Фінекс-Капітал" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.01.2011р. по справі№2а-13558/10/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Фінекс-Капітал"

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова

за участю Прокуратури Київського району м. Харкова

про скасування податкового повідомлення рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Фінекс-Капітал", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова, в якому просив суд скасувати податкові повідомлення - рішення № 0000272200/0 від 29 квітня 2010р., № 0000272200/1 від 04 червня 2010р., № 0000272200/2 від 10 серпня 2010р., № 0000272200/3 від 26 жовтня 2010р.

В обгрунтування позову зазначив, що оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням № 0000272200/0 від 29 квітня 2010р. позивачу визначено податкове зобовязання з податку на прибуток в розмірі 753798,00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 375010,90 грн.

Рішення прийнято на підставі акту № 1861/22-0/34333275 від 15 квітня 2010р. про результати документальної виїзної перевірки фінансово господарської діяльності позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2007р. по 31 грудня 2009р., відповідно до якого встановлено завищення валових витрат в зазначеному вище періоді в сумі 3098793,00 грн., в тому числі за І квартал 2008 року 179074,00 грн., за ІІ квартал 2008 року 181200,00 грн., ІІІ квартал 2008 року 441473,00 грн., ІV квартал 2008 року 396550,00 грн., І квартал 2009 року 385947,00 грн., ІІ квартал 2009 року 774442,00 грн., ІІІ квартал 2009 року 403960,00 грн., ІV квартал 2009 року 336147,00 грн.

Решта податкових повідомлень рішень, які оскаржуються в даній справі (податкові повідомлення-рішення № 0000272200/1 від 04 червня 2010р., № 0000272200/2 від 10 серпня 2010р., № 0000272200/3 від 26 жовтня 2010р.) прийнято за результатами адміністративного оскарження первісного податкового повідомлення-рішення.

Позивач з висновками акту перевірки та зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями не згоден, вважає їх незаконними, необґрунтованими та такими, що порушують права та законні інтереси позивача.

При цьому він зазначає, що віднесення сум до складу валових витрат відбувалось на підставі господарських договорів та відповідно до вимог чинного законодавства.

Представник відповідача проти позову заперечував та просив в його задоволенні відмовити. При цьому він пояснив, що проведеною перевіркою встановлено, що позивачем у періоді, що перевірявся, порушено вимоги п. 4.1.6 п. 4.1 ст.4, п.5.1., п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3, п. 5.4.2 п. 5.4 ст.5, п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого за результатами перевірки збільшено податок на прибуток на загальну суму 735798, 00 грн.

Таким чином відповідач вважає оскаржувані в даній справі податкові повідомлення рішення цілком законними та обґрунтованими.

Прокурор, який вступив до участі у справі, проти позову заперечував та просив в його задоволенні відмовити.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 20.01.2011 року в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Фінекс-Капітал" відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, а саме: Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Закону України «Про вищу освіту», Положення "Про професійне навчання кадрів на виробництві", затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства освіти і науки України від 26.03.2001 р. № 127/151, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06.04.2001 р. № 315/5506, ст.ст. 656, 1046 Цивільного кодексу України, ст. 79 КАС України, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Відповідач подав заперечення на апеляційну скаргу в яких він, наполягаючи на законності та обгрунтованості постанови суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представники позивача, наполягаючи на порушенні судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, просили скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою позовні вимоги задовольнити, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Представники відповідача, наполягаючи на законності та обгрунтованості постанови суду першої інстанції, просили залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які прибули в судове засідання, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Фахівцями ДПІ в Київському районі м. Харкова в квітні 2010 року проведено планову документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2007 року по 31 грудня 2009 року. За результатами проведеної перевірки складено акт від 15 квітня 2010 року № 1861/22-0/34333275, згідно висновків якого встановлено порушення п. 4.1.6 п. 4.1 ст.4, п.5.1., п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3, п.п. 5.4.2 п. 5.4 ст.5, п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 753798,00 грн., в тому числі у І кварталі 2008 року на 27938,00 грн., у ІІ кварталі 2008 року на 62349,00 грн., у ІІІ кварталі 2008 року на 106240,00 грн., у IV кварталі 2008 року на 98500,00 грн., у І кварталі 2009 року на 91024,00 грн., ІІ кварталі 2009 року на 188283,00 грн., у ІІІ кварталі 2009 року на 98015,00 грн., у IV кварталі 2009 року на 81449, 00 грн. /Т. 1, а.с. 18-27/.

На підставі розгляду зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято оскаржуване в даній справі податкове повідомлення рішення № 0000272200/0 від 29 квітня 2010р., згідно якого позивачу визначено податкове зобовязання з податку на прибуток в розмірі 753798,00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 375010,90 грн. /Т. 1, а.с. 13/.

Не погодившись з таким рішенням, позивач розпочав процедуру адміністративного оскарження, подавши скарги до ДПА в Харківській області та ДПА України, які залишили скарги позивача без задоволення. За наслідками адміністративного оскарження відповідачем прийнято оскаржувані в даній справі податкові повідомлення рішення № 0000272200/1 від 04 червня 2010р., № 0000272200/2 від 10 серпня 2010р., № 0000272200/3 від 26 жовтня 2010р. /Т. 1, а.с. 14, 15, 16, 39-78/.

Висновки про наявність зазначених порушень відповідачем зроблено на підставі аналізу господарської діяльності позивача у періоді, що перевірявся. Зокрема, 03 серпня 2007 року позивачем укладено договір б/н з ФОП ОСОБА_5 на отримання посередницьких послуг з проведення дослідження нерухомості в м. Києві загальною вартістю 179000,00 грн. На підставі укладеного договору проведено оплату послуг та складено акт виконаних робіт від 31 березня 2008 року /Т. 1, а.с. 98-100/.

В ході перевірки відповідачем було виявлено, що в періоді, який перевірявся, позивач не здійснював придбання нерухомості в м. Києві, отже, на думку відповідача, отримані послуги з дослідження ринку нерухомості не повязані з господарською діяльністю відповідача. Крім того, акт виконаних робіт не містить змісту та обсягу господарської операції, звіт про проведену роботу відсутній.

В звязку з наведеним відповідачем зроблено висновок про порушення позивачем вимог п. 5.1, 5.2 пп. 5.3.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

24 березня 2009 року позивачем укладено договір б/н з ТОВ «КСН» Тріанон» про проведення тренінгу, предметом якого є цикл тренінгів на тему: успішні переговори, нестандартні рішення задач, інноваційна цінність, проектування системи управління персоналом, розробка нових продуктів креативний підхід до збільшення обсягів доходів, ефективна презентація, та інше. Загальна сума договору 270000,00 грн.

На виконання договору сторонами складено акт виконаних робіт №1 від 30 червня 2009 року на суму 90000,00 грн., акт виконаних робіт № 2 від 30 вересня 2009 року на суму 90000,00 грн., акт виконаних робіт від 31 грудня 2009 року на суму 90000, 00 грн. /Т.1, а.с. 79-83/.

Перевіркою було встановлено, що у періоді, що перевірявся, позивач не здійснював оплату послуг за договором. Відповідно до зазначених актів виконаних робіт віднесено до складу валових витрат загальну суму 270000,00 грн., в тому числі у ІІ кварталі 2009 року 90000,00 грн., ІІІ кварталі 2009 року 90000,00 грн., IV кварталі 2009 року 90000,00 грн., чим, на думку відповідача, порушено п.п. 5.4.2 п. 5.4 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Згідно договору б/н від 30 березня 2007р. позивачем було отримано поворотну фінансову допомогу від громадянина ОСОБА_2 на загальну суму 395604,40 грн. До складу валового доходу у періоді, який перевірявся, позивачем включено 367236,59 грн. Згідно касових ордерів та банківських виписок позивачем повернено повторну фінансову допомогу грошовими коштами в сумі 36654,02 грн., які включені до складу валових витрат у звітних періодах. При визначенні в даному випадку наявності порушення п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» відповідач врахував, що згідно договору б/н від 29 червня 2009 р., згідно якого ОСОБА_2 (первісний боржник) частково переводить свій борг на позивача (новий боржник), частково замінює первісного боржника як зобовязану сторону в Договорі № 0109/06-Д-2 від 06 січня 2009р., укладеному між первісним боржником та ТОВ «Акцептор» (кредитор) на суму 358000,00 грн. /Т. 1, а.с. 82-84/.

Згідно угод щодо зарахування однорідних вимог від 30 червня 2009р. б/н зараховано повернення поворотної фінансової допомоги в сумі 340366,00 грн., від 30 вересня 2009 року б/н зараховано повернення поворотної фінансової допомоги в сумі 12461,00 грн., від 30 грудня 2009 р. б/н зараховано повернення поворотної фінансової допомоги в сумі 5171,00 грн. Станом на 31 грудня 2009 р. згідно бухгалтерського обліку (рахунок 363) рахується кредиторська заборгованість позивача перед ОСОБА_2 за договором про надання поворотної фінансової допомоги від 30 березня 2007р. в сумі 950,38 грн.

Таким чином відповідач дійшов висновку про те, що фактично грошові кошти на виконання договору поворотної фінансової допомоги позивачем ОСОБА_2 не перераховувались, а повернення допомоги здійснювалось шляхом зарахування однорідних вимог в безгрошовій формі. Отже відповідач зазначив, що позивач, в порушення п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" завищив валові витрати на загальну суму 358000,00, у зв'язку із віднесенням до складу валових витрат суми поворотної фінансової допомоги, яка не була повернута громадянину ОСОБА_2 у грошовій формі.

Крім того, відповідач дійшов висновку про те, що позивач у перевіряємому періоді неправомірно відніс до складу валових витрат 2274598,02 грн. в звязку з укладенням між ним та ТОВ «ПТК Мегаком» договору б/н від 12 березня 2008 р. купівлі-продажу майнових прав на квартири, згідно якого позивач придбав у ТОВ «ПТК Мегаком» майнові права на 6 квартир у будинку, що будується в м. Харкові по вул. Челюскінців, 1-а на загальну суму 2280115,00 грн.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що в акті виконаних робіт до договору б/н від 03.08.2007 року про надання посередницьких послуг з проведення дослідження нерухомості не зазначено зміст та обсяг наданих послуг, оскільки не визначено з чого вони складалися та які конкретно дії на виконання договору здійснено. В періоді, що перевірявся, позивачем не здійснювалось господарських операцій з придбання нерухомості в м. Києві, в зв'язку з чим немає підстав вважати, що договір про надання посередницьких послуг з проведення дослідження нерухомості був пов'язаний з власною господарською діяльністю позивача. За таких обставин, на думку суду першої інстанції, у позивача не було підстав для внесення витрат, пов'язаних зі сплатою зазначених вище послуг, до складу валових витрат.

Віднесення позивачем до валових витрат суми у розмірі 270 000, 00 грн., на думку суду першої інстанції, значно перевищує наявний фонд оплати праці відповідного періоду, адже фонд оплати праці позивача за II квартал 2009 року склав - 13560, 00 грн., за III квартал 2009 року -12001,00 грн., за IV квартал 2009 року - 300,42 грн.

Крім того, судом зазначено, що фактично сертифікати, дипломи, свідоцтва або інші документи, що підтверджують підвищення кваліфікації або навчання на виконання укладених договорів, особам, які пройшли навчання не видавались, прізвища осіб, які пройшли навчання в актах виконаних робіт не зазначалися, в зв'язку з чим не вбачається документального підтвердження фактичного виконання зазначеного договору.

Крім того, суд першої інстанції зазначив, що оскільки позивач в грошовій формі не повертав поворотну фі нансову допомогу особі, яка її надала, у нього, відповідно, були відсутні підстави для включення сум такої допомоги до складу валових витрат.

В обгрунтування порушень п.5.1, п.5.2 ст.5, п.п.5.3.2 п.5.3 ст.5, п.п. 11.2.1. п.11.2. ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що привело до завищення валових витрат на суму 2 274 598,02 грн., в тому числі по кварталам: у 2 кварталі 2008 року суму 181200,0 грн., у 3 кварталі 2008 року суму 441473,0 грн., у 4 кварталі 2008 року суму 396550,0 грн., у 1 кварталі 2009 року суму 385947,0 грн., у 2 кварталі 2009 року суму 326294,29 грн., у 3 кварталі 2009 року суму 301858,13 грн., у 4 кварталі 2009 року суму 241275,60 грн., суд першої інстанції зазначив про відсутність доказів, які б свідчили про завершення будівництва та здачу в експлуатацію будинку за адресою: м, Харків, вул. Челюскінців, будинок 1-А, в якому позивачем придбано майнові права на квартири, а також про перераху вання грошових коштів в зв'язку з укладеним договором.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Як свідчать матеріали справи, позивачем у період з 01.04.2007 по 31.12.2009 року було укладено договір б/н від 03.08.2007 р. з Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 на отримання посередницьких послуг з проведен ня дослідження нерухомості м. Києва. За отримані послуги позивачем перераховано на користь ФОП ОСОБА_5 грошові кошти у сумі 179 000 грн. 00 коп. Акт виконаних робіт було складено 31.03.2008 р. /Т.1, а.с. 98-100/.

Судом першої інстанції в оскаржуваній постанові зазначено, що в акті виконаних робіт до договору б/н від 03.08.2007 року про надання посередницьких послуг з проведення дослідження нерухомості не зазначено зміст та обсяг наданих послуг, оскільки не визначено з чого вони складалися та які конкретно дії на виконання договору здійснено. Також судом зазначено, що в періоді, що перевірявся, позивачем не здійснювалось господарських операцій з придбання нерухомості в м. Києві, в зв'язку з чим немає підстав вважати, що договір про надання посередницьких послуг з проведення дослідження нерухомості був пов'язаний з власною господарською діяльністю позивача. За таких обставин у позивача не було підстав для внесення витрат, пов'язаних зі сплатою зазначених вище послуг, до складу валових витрат.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

З матеріалів справи колегія суддів вбачає, що позивачем було укладено договір про надання посередницьких послуг щодо операцій з нерухомістю з ФОП ОСОБА_5 на загальну суму 179 000 грн. 00 коп.

Документом, підтверджуючим факт отримання послуг позивачем за вказаним договором є акт приймання-передачі виконаних робіт, який і був наданий до перевірки та до суду.

В зазначеному акті чітко вказано, які дії було проведено за укладеним договором, наданий перелік приміщень із зазначенням адрес їх розташування з метою визначення позивачем, які саме необхідні йому приміщення для розміщення та відкриття свого представництва у м. Києві.

Крім того, вказаний акт містить всі вимоги, яким повинен відповідати первинний документ, на під ставі якого можливо підприємству віднести суму зазначену у ньому до валових витрат. Адже, відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Украї ні», первинним документом визначається документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п. 1.32 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли - безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Відповідно до п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності; до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

До таких обмежень, згідно пп. 5.3.1 вказаного Закону, віднесено включення до валових витрат витрати на потреби, не повязані з веденням господарської діяльності та згідно підпункту 5.3.9 витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п. 5.11 ст. 5 цього Закону, заборонено установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових, крім тих, що зазначені в цьому Законі.

Як свідчать матеріали справи, витрати з посередницьких послуг щодо операцій з нерухомістю, які були віднесені позивачем до складу валових, підтверджені відповідними документами, а саме, актом приймання-передачі виконаних робіт, який і був наданий до перевірки та до суду, платіжними дорученнями тощо.

Таким чином, колегія суддів вважає помилковим твердження суду першої інстанції щодо не придбання нерухомості позивачем у м. Києві, оскільки, проаналізувавши всі надані дані контрагентом позивачу, останнім не вбачалася можливість розташування свого представництва за вказаними адресами, проте це не означає, що укладення цього договору не пов'язане з господарською діяльністю позивача.

Отже, віднесення позивачем до валових витрат суми 179 000 грн. 00 коп. за вищевказаним до говором було здійснено на підставі п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що підтверджувалось належним чином укладеним договором та актом приймання-передачі виконаних робіт, і тому висновок відповідача про порушення позивачем п. 5.1, п.5.2, п.п.5.3.9 п. 5.3 ст. 5 наведеного Закону є безпідставним та необгрунтованим.

Крім того, як свідчать матеріали справи, позивачем було укладено договір б/н від 24.03.2009 р. з ТОВ «КСН «Тріанон» про проведення тренінгу. Загальна сума договору склала 270 000,0 грн. 00 коп., що підтверджується актами виконаних робіт № 1 від 30.06.09 на суму 90000,0 грн., акт № 2 від 30.09.09 на суму 90000,0 грн., акт № 3 від 30.12.09 на суму 90000,0 грн. /Т. 1, а.с. 80-83/. У перевіряємому періоді, позивач не здійснював оплати за вищевказані послуги.

Судом першої інстанції в оскаржуваній постанові зазначено, що віднесення позивачем до валових витрат суми у розмірі 270 000, 00 грн. значно перевищує наявний фонд оплати праці відповідного періоду, адже фонд оплати праці позивача за II квартал 2009 року склав - 13560, 00 грн., за III квартал 2009 року -12001,00 грн., за IV квартал 2009 року - 300,42 грн.

Крім того, судом зазначено, що фактично сертифікати, дипломи, свідоцтва або інші документи, що підтверджують підвищення кваліфікації або навчання на виконання укладених договорів, особам, які пройшли навчання не видавались, прізвища осіб, які пройшли навчання в актах виконаних робіт не зазначалися, в зв'язку з чим не вбачається документального підтвердження фактичного виконання зазначеного договору.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Договір на проведення тренінгу б/н від 24.03.2009 р. чітко містить в собі мету проведення тренінгів, а саме інформаційно-консультаційні послуги, що не призводить до суттєвої зміни кваліфікації працівників позивача, адже відповідно до ст. 1 Закону України «Про вищу освіту» - професійна підготовка - це здобуття кваліфікації за відповідним напрямом підготовки або спеціальністю, яка не потребує отримання відповідно документа після її проходження.

При прийнятті оскаржуваної постанови, судом першої інстанції було застосовано норми п.п. 5.4.2 п.5.4 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", відповідно до якого, витрати платника податку, пов'язані з професійною підготовкою, навчанням, перепідготовкою або підвищенням кваліфікації осіб, які перебувають у трудових відносинах з таким платником податку; витрати на навчання та (або) професійну підготовку у вітчизняних вищих та професій но-технічних навчальних закладах інших осіб, які не перебувають з таким платником податку у трудових відносинах, але уклали з ним письмову угоду (договір, контракт) про взяті ними зобов'язання відпрацювати у платника податку після закінчення вищого та (або) професійно-технічного навчального закладу та отримання спеціальності (кваліфікації) не менше трьох років; витрати на організацію навчально-виробничої Практики за профілем основної діяльності платника податку або в структурних підрозділах, що забезпечу ють його господарську діяльність, осіб, які навчаються у вищих та професійно-технічних навчальних закладах. Зазначені витрати включаються до валових витрат у розмірі до 3 відсотків фонду оплати праці звітного періоду.

Проте, колегія суддів звертає увагу на те, що працівниками позивача не здійснювалась перепідготовка та під вищення кваліфікації у розумінні Закону України "Про вищу освіту", не отримувались будь-які сертифікати, дипломи та т.ін., позивачем не укладалось договорів з навчальними закладами, які б надавали відповідні документи про перепідготовку та підвищення кваліфікації

Окрім того, Положенням «Про професійне навчання кадрів на виробництві», яке затверджено нака зом Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства освіти і науки України від 26 березня 2001 N 127/151 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 6 квітня 2001 за N 315/5506 (далі за текстом - Положення) чітко зазначено, що професійне навчання кадрів на виробництві спрямоване на підвищення якості професійного складу працівників суб'єктів господарювання різної форми власності та підпорядкування, формування у них високого професіоналізму, майстерності, сучасного економічного мислення, вміння працювати в нових економічних умовах та забезпечення на цій основі високої продуктивної праці і ефективної зайнятості.

Отже, проведення тренінгу з метою надання інформаційно-консультаційних послуг працівни кам позивача для підвищення рівня професіоналізму, майстерності, вміння спілкування та т.ін. безпосередньо пов'язано з господарською діяльністю підприємства у розумінні п. 1.32 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що позивачем було отримано від громадянина ОСОБА_2, поворотну фінансову допомогу на загальну суму 395 604,40 грн. за договором б/н від 30.03.07 на загальну суму 395 604,40 грн. /Т.1, а.с. 86/.

У свою чергу між ОСОБА_2 та ТОВ «Акцептор» було укладено договір купівлі-продажу цінних па перів, відповідно до якого ОСОБА_2 повинен був сплатити за придбані цінні папери ТОВ «Акцептор» грошові кошти у розмірі 5 000 000 грн. 00 коп. /Т.1, 87-88/.

Відповідно до договору про переведення боргу № б/н від 29.06.2009 р. з ТОВ «Акцептор», позивачем та ОСОБА_2, останній перевів свій борг у розмірі 358 000 грн. 00 коп. на позивача в результаті чого в якості компенсування цієї дії у ОСОБА_2 виникло грошове зобов'язання перед позивачем /Т.1, а.с. 89/.

У свою чергу, позивачем було повернуто ОСОБА_2 позику у розмірі 358 000 грн. 00 коп. відповідно до угод щодо зарахування однорідних вимог: № б/н від 30.06.09 р. позивачем перед громадянином ОСОБА_2 за договором № б/н від 29.06.09 р. було зараховано повернення поворотної фінансової допомоги в сумі 340 366,0 грн.; № б/н від 30.09.09 р. позивачем перед громадянином ОСОБА_2 за договором № б/н від 29.06.09 р. було зараховано повернення поворотної фінансової допомоги в сумі 12 461,0 грн.; № б/н від 30.12.09 р. позивачем перед громадянином ОСОБА_2 за договором № б/н від 29.06.09 р. було зараховано повернення поворотної фінансової допомоги в сумі 5171,0 грн. /Т.1, а.с. 91-94/.

Судом першої інстанції зазначено, що оскільки позивач в грошовій формі не повертав поворотну фі нансову допомогу особі, яка її надала, у нього, відповідно, були відсутні підстави для включення сум такої допомоги до складу валових витрат.

Колегія суддів зазначає, що, відповідно до п.п. 1.22.2 п. 1.22 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", поворотна фінансова допомога - це сума коштів, передана платнику податку у користування на визначений строк відповідно до договорів, які не передбачають нарахування процентів або надання інших видів компенсацій як плати за користування такими коштами.

Отже, поворотна фінансова допомога у даному випадку надавалася у користування на визначений строк, зі спливом якого повинні бути повернуті саме грошові кошти, а не будь-яке інше майно.

Відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикода вець) передає у власність іншій стороні (позичальнику) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцю таку ж саму суму грошових коштів або таку ж саму кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Тобто, договір поворотної фінансової допомоги є таким, якщо він передбачає зобов'язання по повер ненню грошових коштів, а не іншого майна.

Із зазначеного свідчить, що позивачем було повернуто грошові кошти у розмірі 358 000 грн.00 коп. ОСОБА_2 шляхом зарахування однорідних вимог, а саме грошових коштів, як це і передбачається ст. 1046 ЦК України.

Отже, позивач маючи договір поворотної фінансової допомоги з ОСОБА_2 та договір купівлі -продажу цінних паперів між ТОВ «Акцептор» та ОСОБА_2, здійснив залік однорідних вимог відповідно до умов договору про переведення боргу, що не тільки не забороняється але й прямо дозволяється діючим законодавством України.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що висновок відповідача щодо порушення позивачем п.п. 4.1.6. п.4.1 ст.4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" є за конодавчо необгрунтованим.

Позивачем також було укладено договір б/н від 12.03.08 купівлі -продажу майнових прав на квартири з ТОВ «ПТК «Мегаком», за яким ТОВ «ПТК «Мегаком» є «Продавець», а Позивач - «Покупець» /Т.1, а.с. 101-103/.

Судом першої інстанції було зазначено, що позивачем порушено п.5.1, п.5.2 ст.5, п.п.5.3.2 п.5.3 ст.5, п.п. 11.2.1. п.11.2. ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що привело до завищення валових витрат на суму 2 274 598,02 грн., в тому числі по кварталам: у 2 кварталі 2008 року суму 181200,0 грн., у 3 кварталі 2008 року суму 441473,0 грн., у 4 кварталі 2008 року суму 396550,0 грн., у 1 кварталі 2009 року суму 385947,0 грн., у 2 кварталі 2009 року суму 326294,29 грн., у 3 кварталі 2009 року суму 301858,13 грн., у 4 кварталі 2009 року суму 241275,60 грн.

В обгрунтування зазначених порушень суд першої інстанції зазначив про відсутність доказів, які б свідчили про завершення будівництва та здачу в експлуатацію будинку за адресою: м, Харків, вул. Челюскінців, будинок 1-А, в якому позивачем придбано майнові права на квартири, а також про перераху вання грошових коштів в зв'язку з укладеним договором.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 656 Цивільного кодексу України, предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає зі змісту або характеру цих прав.

Виходячи з викладеного, при купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, тобто продаж майнових прав прирівнюється до продажу товару.

Відповідно до п. 1.6 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", товари - це матеріальні та нематеріальні матеріальні ак тиви, а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення.

Згідно п. 1.1 ст. 1 наведеного Закону, матеріальний актив - це основні фонди та оборотні активи у будь-якому виді, що відрізняється від коштів, цінних паперів, деривативів та нематеріальних активів.

Пунктом 5.2 ст.5 вказаного Закону визначено, що до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до ст. 11 п.11.2. п.п. 11.2.1 того ж Закону, датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отри мання платником податку результатів робіт (послуг).

Отже, операції за договором купівлі-продажу майнових прав на нерухомість оподатковуються на загальних підставах та відображаються у складі валових витрат відповідно до п.11.2. п.п. 11.2.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Такої ж думки додержується і Державна податкова адміністрація України у своєму листі «Щодо деяких питань оподаткування» від 12.04.2007р. № 4047/5/15-0215.

Отже, віднесення до складу валових витрат здійснено позивачем по першій події, а саме з дати спи сання коштів з банківського рахунку позивача. Інших законодавчих норм щодо не віднесення вказаної суми до валових витрат не має, а тому позивач діяв у відповідності із законодавством і ніяких порушень, з боку останнього здійснено не було.

В бухгалтерському обліку дана операція була відображена на рахунку 631, що згідно Плану рахун ків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань та господарських операцій підприємств та організацій, затвердженого Міністерством фінансів України 30.11.1999 р. № 291, рахунок 631, це «Розрахун ки з вітчизняними постачальниками», а саме попередня оплата за товар.

Державна податкова адміністрація у своєму листі від 12.04.2007 р. № 4047/5/15-0215, зазна чає, що купівля-продаж майнових прав прирівнюється до купівлі-продажу товарів.

Крім того, станом на 31 грудня 2010 року, у позивача залишається дебіторська заборгованість, яка створена за рахунок придбання майнових прав на квартири, що підтверджується балансом за 2010 рік.

Згідно даним балансу за 2010 рік, вбачається, що по стрічці 210 «Інша поточна заборгованість», відо бражена дебіторська заборгованість у розмірі 19 413 000, 00 грн., яка включає в себе і дебіторську заборгованість у розмірі 2 274 598, 02 грн. за майнові права на квартири (розшифровка рядка 210 на початок та кінець 2010 року), що підтверджується додатково наданими доказами.

Отже відповідно до вищенаведеного, позивачем було здійснено віднесення до складу валових витрат суми у розмірі 2 274 598, 02 грн. за майнові права на квартири відповідно до п.11.2. п.п. 11.2.1 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та відображено дану операцію у бухгалтерському обліку на рахунку 631 відповідно до Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань та господарських операцій підприємств та організацій, затвердженого Міністерством фінансів України 30.11.1999 р. № 291.

Крім того, в матеріалах справи знаходяться докази того, що будівлі за вищезазначеною адресою будуються, а саме фотозображення об'єкта будівництва.

Відповідно до ст. 79 КАС України, письмовими доказами є документи (у тому числі електронні доку менти), акти, листи, телеграми, будь-які інші письмові записи, що містять у собі відомості про обставини, які мають значення для справи. А у відповідності до Закону України «Про обов'язковий примірник документів» від 09.04.1999 р. № 595-ХІУ, документ - це матеріальна форма одержання, зберігання, використання і поширення інформації, зафіксованої на папері, магнітній, кіно, - фотоплівці, оптичному диску або Іншому носієві.

Також суду було надано копії договорів про участь у будівництві, які свідчать про початок будівниц тва.

Стосовно твердження суду щодо не надання доказів стосовно перерахування грошових коштів у зв'язку з укладенням договору купівлі-продажу майнових прав на квартири, колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції з власної ініціативи було витребувано такі доказі, які і були надані позивачем, але цим доказам не була надана належна оцінка.

Щодо листів, згідно яких внесено зміни в призначеннях платежу в платіжних дорученнях та відсутності на них відмітки директора про отримання даних листів, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до Листа Національного банку України «Про виправлення у розрахунковому документі» від 26.05.2005 р. № 25-113/1506-9580, - питання щодо внесення змін до реквізиту «Призначення платежу» платіжного доручення після зарахування коштів на рахунок отримувача має вирішуватися між платником та отримувачем коштів у порядку, узгодженому між ними, оскільки п. 1.24 Гл. 1 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 р. № 22, визначено, що спори між платниками і отримувачами коштів з питань проведення розрахунків вирішуються ними без участі банків.

Позивачем були надані докази, а саме лист від Продавця щодо підтвердження того, що Продавцем були отримані листи про внесення змін в призначення платежу, а також належним чином завірені копії документів підтверджуючих відображення вищезазначених змін у податковому та бухгалтерському обліку, як Продавця, так і Покупця.

Але, цьому факту судом першої інстанції також не надано належної оцінки.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що висновок відповідача щодо порушення позивачем п.5.1, п.5.2 ст.5, п.п.5.3.2 п.5.3 ст.5 , п.п, 11.2.1. п. 11.2. ст.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" є законодавчо необгрунтованим.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що винесені податкові повідомлення-рішення № 0000272200/0 від 29.04.2010 р., № 0000272200/1 від 04.06.2010 р., № 0000272200/2 від 10.08.2010 р., № 0000272200/3 від 26.10.2010 р. є необгрунтованими та такими, що суперечать нормам діючого законодавства.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 20.01.2011 року по справі№2а-13558/10/2070 прийнята з порушенням норм чинного процесуального та матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому підлягає скасуванню, з прийняттям нової постанови, якою задовольнити позовні вимоги.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Фінекс-Капітал" задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.01.2011р. по справі №2а-13558/10/2070 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Фінекс-Капітал" задовольнити. Податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова за № 0000272200/0 від 29.04.2010 року, № 0000272200/1 від 04.06.2010 року, № 0000272200/2 від 10.08.2010 року, № 0000272200/3 від 26.10.2010 року визнати протиправними та скасувати.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя(підпис)Бенедик А.П.

Судді(підпис)

(підпис)Калиновський В.А. Рєзнікова С.С. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Калиновський В.А. Повний текст постанови виготовлений 26.04.2011 р.