Ухвала суду № 18398932, 27.04.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2011 р.Справа № 2а-14443/10/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Кононенко З.О.

Суддів: Бондара В.О. , Донець Л.О.

за участю секретаря судового засіданняЛаби О. П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.01.2011р. по справі№2а-14443/10/2070

за позовом ТовариствА з обмеженою відповідальністю "ПФК "Промсталь"

до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова

про визнання протиправними податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ТОВ «ПФК ПРОМСТАЛЬ» звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ДПІ у Київському районі м. Харкова, у якому просив суд постановити рішення, згідно якого визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ Київського району м. Харкова № 0000672307/2 від 01.11.10 р., № 0000672307/1 від 01.10.10 р., № 0000672307/0 від 07.09.2010 року, яким йому визначено податкове зобов"язання з податку на додану вартість в сумі 968 677, 00 грн. та штрафні (фінансові) санкції в сумі 431 144, 10 грн..

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 25.01.11 позов задоволено.

Відповідач, Державна податкова інспекція у Київському районі м. Харкова, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, позивач посилається на порушення судом першої інстанції при постановленні оскаржуванного рішення норм матеріального права.

Відповідач зазначив, що судом першої інстанції не враховано положень ст. 7 закону України "Про податок на додану вартість", ст. 203, 215, 228 Цивільного Кодексу України, відповідно до якої суд першої інстанції встановивши, що нікчемність договору, укладеного між відповідачами, повинен був застосувати наслідки повязані з нікчемністю договору.

Позивач в своїх запереченнях посилається на законність та обгрунтованість рішення.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, відповідача, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Судом першої інстанції було встановлено, що Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Харкова проведено невиїзну перевірку ТОВ «ПФК ПРОМСТАЛЬ»з питання правильності визначення сум ПДВ до сплати по взаємовідносинам з ПП «ГЕФЕСТ-МЕТАЛ» та ТОВ «ТОРГМЕТАЛ-КД»за період з 01.04.2010 року по 31.05.2010 р.

За наслідками перевірки Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Харкова було складено акт № 5044/23-3/33816258 від 25.08.2010 р., на підставі якого 07.09.2010 року винесено податкове повідомлення-рішення № 0000672307/0

Як вбачається із акту перевірки № 5044/23-3/33816258 від 25.08.2010 р., податковим органом встановлені порушення позивачем ч.1 ст. 203, ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обмовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «ПФК ПРОМСТАЛЬ»з ПП «ГЕФЕСТ-МЕТАЛ»та ТОВ «ТОРГМЕТАЛ-КД»за податковими накладними відображеними у квітні-травні 2010року ; п.п. 7.2.3, п.7.2., п.п. 7.4.1, п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість »через заниження податку на додану вартість всього у сумі 968677 грн., 00 коп., у тому числі: у квітні 2010 року на суму 436733 грн., 00 грн.; у травні 2010 року на суму 531944 грн., 00 коп..

Такого висновку податковий орган дійшов виходячи з того, що відповідно до «Системи співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів»ПП «ГЕФЕСТ-МЕТАЛ» надавало до ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя податкову звітність, яка була визнана неподатковою, ТОВ «ТОРГМЕТАЛ-КД» не включило до складу податкового зобовязання суму податку на додану вартість по підприємству ТОВ «ПФК ПРОМСТАЛЬ. Отже відповідач дійшов висновку про нікчемність угод, укладених між ТОВ «ПФК ПРОМСТАЛЬ з ПП «ГЕФЕСТ-МЕТАЛ» та ТОВ «ТОРГМЕТАЛ-КД».

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того,

що відповідач, як субєкт владних повноважень не довів правомірності прийнятого ним рішення, щодо нарахування позивачу податкового зобовязання з податку на додану вартість.

Колегія суддів погоджується з цим висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до п.1.7. ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п. 7.2.6. ст.. 7 цього ж Закону України податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п.п.7.4.1. п.7.4. ст.7 цього ж Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків в звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва і основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до п.п.7.4.5. п.7.4. ст.7 цього ж Закону України не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до підпункту 7.5.1. пункту 7.5. ст. 7 цього ж Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплата товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п.7.7.1 п.7.7. ст.7 цього ж Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.п. 7.7.2 п.7.7 ст.7 цього ж Закону бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Із матеріалів справи вбачається, що позивачем були укладені договори поставки сталевого брухту з ПП «ГЕФЕСТ-МЕТАЛ»№ 100 від 26.11.09 р., з ТОВ «ТОРГМЕТАЛ-КД»№ 51 від 01.03.10 р. (арк. справи 31-36).

Відповідно до видаткової накладної №3004/4 від 30.04.2010р., ПП «ГЕФЕСТ-МЕТАЛ» було поставлено, а ТОВ «ПФК ПРОМСТАЛЬ»було прийнято брухт сталевий, великогабаритний. 30.04.2009 між сторонами також було підписано акт про відшкодування витрат по сплаті залізничного тарифу.

Розрахунок позивачем за товари, отримані від ПП «ГЕФЕСТ-МЕТАЛ», відповідно до вказаної вище видаткової накладної, було здійснено шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Відповідно до видаткової накладної №30042 від 30.04.2010р. ТОВ «ТОРГМЕТАЛ-КД», було поставлено, а ТОВ «ПФК ПРОМСТАЛЬ» було прийнято лом сталевий. 30.04.2009 між сторонами також було підписано акт про відшкодування витрат по сплаті залізничного тарифу.

Розрахунок позивачем за товари, отримані від ПП «ГЕФЕСТ-МЕТАЛ», відповідно до вказаної вище видаткової накладної, було здійснено шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Як вбачається із матеріалів справи, придбаний у ПП «ГЕФЕСТ-МЕТАЛ» та ТОВ «ТОРГМЕТАЛ-КД» сталевий брухт було в подальшому поставлено позивачем ОО О "Промислова група "Союз" (а. с. 82-133).

Матеріалами справи підтверджено, що правові наслідки, обумовлені правочинами між згаданими контрагентами, реально настали.

При цьому, судовою колегією критично оцінено твердження відповідача, що укладені між позивачем та ПП «ГЕФЕСТ-МЕТАЛ»та ТОВ «ТОРГМЕТАЛ-КД» договори є недійсними (нікчемними) відповідно до приписів статті 228 ЦК України, як такі, що порушують публічний порядок.

Відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

В процесі розгляду даної справи, зазначені факти судами встановлено не було та відповідачем не було надано доказів на підтвердження недотримання сторонами в момент укладення договорів вимог, встановлених частинами першою-третьою, пятою та шостою ст. 203 ЦК України, що є підставою для визнання правочинів недійсними.

Відповідно до пунктів 1.6, 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом; податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Судом першої інстанції встановлено, що суми сплаченого податку з придбання позивачем сталевого брухту підтверджені податковими накладними, а тому підлягають включенню до складу податкового кредиту.

Відповідно до пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) штрафні санкції у розмірах, визначених цією статтею, накладаються на платника податків за порушення податкового законодавства.

У звязку з тим, що позивачем не було порушено вимог податкового законодавства в частині формування валових витрат та податкового кредиту, застосування до нього штрафних санкцій є неправомірним.

З огляду на встановлене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що податковим органом було неправомірно нараховано позивачу суму зобовязання по податку на додану вартість за основним та штрафні санкції.

Таким чином, колегія суддів, погоджується з висновками суду першої інстанції, та вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.01.2011р. по справі№2а-14443/10/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя(підпис)Кононенко З.О.

Судді(підпис)

(підпис)Бондар В.О. Донець Л.О. Кононенко З.О. Повний текст ухвали виготовлений 29.04.2011 р.