Постанова № 18398836, 27.04.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2011 р. Справа № 2а-12954/10/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Кононенко З.О.

Суддів: Бондара В.О. , Донець Л.О.

за участю секретаря судового засіданняЛаби О. П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.02.2011р. по справі№2а-12954/10/2070

за позовом Приватного підприємства "Ламінат"

до Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Харкова

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

До Харківського окружного адміністративного суду звернулось Приватне підприємство «Ламінат» та просило суд постановити рішення, згідно якого скасувати податкові повідомлення-рішення від 16.02.2010р. № 0000252330/1, від 15.04.2010р. № 0000252330/2 та від 18.06.2010р. № 0000252330/3, що винесені Державною податковою інспекцією в Орджонікідзевському районі міста Харкова.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 04.02.11 позов задоволено.

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а саме, ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п. 1 Перехідних положень Закону України "Про внесення змін в Закону України "Про оподаткування підприємств" від 01.07.04.

Письмових заперечень на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надійшло.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріли справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що посадовими особами державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Харкова була проведена планова виїзна перевірка ПП «Ламінат» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2007р. по 30.06.2009р..

За результатами перевірки складено акт № 2339/23-30/31635819 від 30.11.2009р. (а.с.11-а.с.39).

Як вбачається із акту, в ході перевірки встановлено порушення позивачем п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п. 1 перехідних положень Закону України «Про внесення змін в Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 01.07.2004р. № 1957-IV, що призвело до заниження податку на прибуток підприємств в загальному розмірі 53753,00 грн., в тому числі за 4 квартал 2007р. в сумі 5935,00 грн., за 1 квартал 2008р. в сумі 5393,00 грн., за 2 квартал 2008р. в сумі 5476,00 грн., за 3 квартал 2008р. в сумі 12012,00 грн., за 4 квартал 2008р. в сумі 9009,00 грн., за 1 квартал 2009р. в сумі 9720,00 грн. та за 2 квартал 2009р. в сумі 6208,00 грн.

На підставі висновків акту перевірки ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Харкова 11.12.2009р. прийнято податкове повідомлення-рішення за № 0001682330/0, яким ПП «Ламінат» визначено податкове зобовязання по податку на прибуток підприємств в загальній сумі 79328,90 грн., з яких 53753,00 грн. основний платіж, 25575,90 грн. штрафна (фінансова) санкція (а.с.10).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що Державна податкова інспекція в Орджонікідзевському районі міста Харкова не надала належних доказів правомірності власних висновків, правильності та законності прийнятих податкових повідомлень рішень.

Колегія суддів не може погодитися з цим висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 ЗУ "Про оподаткування прибутку підприємств", валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 цього Закону до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Підпунктом 1.32 ст. 1 ЗУ "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що господарська діяльність, це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Згідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 ЗУ "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п. 11.2 названого Закону датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Частинами 2, 3 ст. 9 ЗУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається із матеріалів справи, між ПП «Ламінат»в якості замовника та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 в якості перевізника укладено договори № 1 від 05.05.2007р., № 1 від 05.05.2008р. та № 1 від 05.01.2009р. (а.с.161-а.с.163) щодо надання транспортних послуг з доставки товарів зі складу замовника в місті Харкові покупцям замовника в м. Харкові та Харківській області .

За висновком суду першої інстанції, факт виконання умов договорів ПП «Ламінат» з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 щодо надання транспортних послуг на загальну суму 141405,00 грн. з доставки товарів покупцям підтверджено актами на виконання робіт-послуг: № 329 від 01.11.2007р. на суму 6358,00 грн., № 357 від 30.11.2007р. на суму 8565,00 грн., № 383 від 29.12.2007р. на суму 8814,00 грн., № 025 від 31.01.2008р. на суму 6189,00 грн., № 54 від 01.03.2008р. на суму 7605,00 грн., № 091 від 31.03.2008р. на суму 7780,00 грн., № 119 від 30.04.2008р. на суму 8175,00 грн., № 171 від 31.05.2008р. на суму 6550,00 грн., № 211 від 01.07.2008р. на суму 7175,00 грн., № 243 від 01.08.2008р. на суму 8880,00 грн.,№ 273 від 30.08.2008р. на суму 7810,00 грн., № 306 від 01.10.2008р. на суму 9982,50 грн., № 328 від 03.11.2008р. на суму 10065,00 грн., № 343 від 01.12.2008р. на суму 6682,50 грн., № 359 від 31.12.2008р. на суму 7672,50 грн., № 016 від 31.01.2009р. на суму 4290,00 грн., № 027 від 28.02.2009р. на суму 5376,25 грн., № 045 від 31.03.2009р. на суму 4180,00 грн., № 062 від 04.05.2009р. на суму 3616.25, № 073 від 01.06.2009р. на суму 3038,75 грн. та № 088 від 30.06.2009р. на суму 2598,75 грн. (а.с.164-а.с.184).

Разом з тим, за цими актами не можливо ідентифікувати господарські операції та їх обсяг, а саме, марку автомобіля, його державний номер, пробіг автомобіля , пункт завантаження та розвантаження.

Таким чином, колегія суддів погоджується з доводами апелянта про те, що акти на виконання робіт-послуг не відповідають вимогам законодавства до складання первинних документів бухгалтерського обліку та висновок податкового органу та позивачем віднесено до складу валових витрати в сумі 141405 грн.., які не підтверджені відповідними документами, обов"язковість ведення яких, передбачено чинним законодавством.

Окрім того, Закон України «Про автомобільний транспорт» та Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні , затверджені наказом Мінтрансу України від 14.10.97 № 363, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20.02.98 за № 128/2568, визначають товарно-транспортну накладну обов'язковим документом, що повинен оформлюватися при перевезенні вантажів автомобільним транспортом.

Відповідно до пункту 11.1 Правил товарно-транспортна накладна та дорожні листи є основними документами на перевезення вантажів, ТТН це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи (пункт 1 Правил).

Як випливає зі змісту статті 48 Закону, ТТН необхідно оформляти, навіть, при перевезеннях вантажів для власних потреб (тобто, своїм транспортом, а не за договором з транспортною організацією). ТТН це один з документів, які повинні завжди бути у водія автомобіля при перевезенні вантажу. Це передбачено також пунктом 2.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306.

Таким чином, позивачем не надано належних доказів отримання послуг з автоперевезення та використання наданих послуг у власній господарській діяльності.

Як вбачається із акту № 2339/23-30/31635819 від 30.11.2009р. перевіркою встановлено, що ПП «Ламінат» на підставі договору купівлі-продажу № 1 від 22.04.2008р. (а.с.194-а.с.197), укладеного з ФО-П ОСОБА_3, придбало комбайн Deere 9680 WTS»2002 року випуску вартістю 500000,00 грн. та на підставі договорі купівлі-продажу № 1 від 22.04.2008р. (а.с.204-а.с.205), укладеного з ФО-П ОСОБА_4, - жниварку зернову Deere 625R»2002 року випуску вартістю 450000,00 грн..

Відповідно до акту перевірки № 2339/23-30/31635819 від 30.11.2009р. податковий орган дійшов висновку, що ПП «Ламінат» помилково застосував до вказаних основних фондів третьої групи норму амортизаційних відрахувань за ставкою 6% в квартал, тоді як повинен був застосувати норму амортизаційних відрахувань за ставкою 3,75 % в квартал, виходячи з того, що комбайн Джон Дір 9680 WTS та жатка Deere 625R» придбані після 01.01.2004р., а виготовлені до 01.01.2004р.

Колегія суддів не може погодитися з висновком суду першої інстанції про необгрунтованість позиції податкового органу виходячи з наступного.

Відповідно до п.п. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» норми амортизації встановлюються у відсотках до балансової вартості кожної з груп основних фондів на початок звітного (податкового) періоду в такому розмірі (в розрахунку на податковий квартал): група 1 - 2 відсотки; група 2 - 10 відсотків; група 3 - 6 відсотків; група 4 - 15 відсотків.

Відповідно до п. 1 Перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 01.07.2004р. N 1957-IV норми амортизаційних відрахувань, зазначені у статті 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" для основних фондів груп 1, 2 і 3, застосовуються щодо витрат, понесених (нарахованих) платником податку після 1 січня 2004 року у зв'язку з придбанням або спорудженням нових основних фондів груп 1, 2 і 3, а також витрат на поліпшення таких нових основних фондів.

При цьому для цілей податкового обліку платники податку зобов'язані вести окремий облік витрат, понесених у зв'язку з придбанням, спорудженням та/або поліпшенням основних фондів, що здійснюються після 01.01.2004 р.

Таким чином, якщо у зв'язку з придбанням або спорудженням основних фондів (якщо такі об'єкти основних фондів були новими, тобто не експлуатувалися станом на 01.01.2004 р.) витрати фактично понесено (нараховано) платником податку після 01.01.2004 р., щодо таких витрат застосовуються норми, зазначені у підпункті 8.6.1 п. 8.6 ст. 8 Закону.

Разом з тим, як вбачається із договорів купівлі-продажу від 22.04.08( а.с.196-197, 204-205) комбайн зерноуборочний Джон Дір 9680 WTS та жатка Deere 625R були випущені в 2002 році, відповідно до висновку про оцінку майна ( а. с. 194-195) на 30.04.08 комбайн має напрацювання двигуна 1170 мотогодин, жатка 950 мотогодин.

Доказів того, що зазначені основні фонди не експлуатувалися до 01.01.04 позивачем не надано.

Таким чином, колегія суддів надходить до висновку, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та судом помилково застосовано норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи та рішення підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 3. п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Орджонікідзевському районі м. Харкова задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.02.2011р. по справі№2а-12954/10/2070 скасувати.

Прийняти нову постанову.

В задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя(підпис)Кононенко З.О.

Судді(підпис)

(підпис)Бондар В.О. Донець Л.О. Кононенко З.О. Повний текст постанови виготовлений 29.04.2011 р.