Постанова № 18398776, 26.04.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2011 р. Справа № 2а-13169/10/2070 Колегія суддів у складі:

Головуючий суддя Філатов Ю.М.,

Суддя Водолажська Н.С., Суддя Тацій Л.В.

при секретарі Букар Х.М.

за участю:

представника позивача Кошуба В.О.

представника відповідача Пазюра О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу»та Ізюмської обєднаної державної податкової інспекції Харківської області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від08.02.2011р. по справі№2а-13169/10/2070

за позовом Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу»

до Ізюмської обєднаної державної податкової інспекції Харківської області

про визнання незаконною перевірки, скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Комунальне підприємство «Компанія «Вода Донбасу», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому після зміни позовних вимог просив визнати незаконною невиїзну документальну (камеральну) перевірку підприємства позивача Ізюмською ОДПІ Харківської області за період з 01.01.08 р. по 31.08.10 р., скасувати податкове повідомлення-рішення Ізюмської ОДПІ Харківської області № 0000761501/0 від 05.10.10 р. про визначення податкового зобовязання по земельному податку в сумі 55603,05 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 27719,31 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 08.02.11 р. по справі № 2-а-13169/10/2070 позов був задоволений частково: скасоване податкове повідомлення-рішення Ізюмської ОДПІ у Харківській області № 0000761501/0 від 05.10.10 р. в частині визначення податкового зобовязання з податку на землю в розмірі 11325,79 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 5662,93 грн.

В задоволенні інших позовних вимог було відмовлено.

Позивач не погодився з судовим рішенням та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08.02.11 р. по справі № 2-а-13169/10/2070 та прийняти нову постанову про задоволення позову в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального законодавства з підстав, наведених в апеляційній скарзі.

Відповідач також не погодився з судовим рішенням та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 08.02.11 р. по справі № 2-а-13169/10/2070 в частині задоволення позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального права з підстав, наведених апеляційній скарзі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши постанову суду, дослідивши доводи апеляційних скарг та пояснення представників сторін, колегія суддів дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу»не підлягає задоволенню, а апеляційна скарга Ізюмської ОДПІ у Харківській області підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції було встановлено, що підставою для прийняття оскарженого податкового повідомлення-рішення є акт № 5/1530/00191678 від 17.09.10 р. невиїзної документальної (камеральної) перевірки підприємства позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по нарахуванню та сплаті земельного податку за період з 01.01.08 р. по 31.08.10 р.

Відмовляючи у задоволенні вимог про визнання незаконною невиїзну документальну (камеральну) перевірку підприємства позивача Ізюмською ОДПІ Харківської області за період з 01.01.08 р. по 31.08.10 р., суд першої інстанції вказав на те, що ним визнані непереконливими доводи позивача про неможливість проведення невиїзної (камеральної) перевірки у звязку з тим, що вона має проводитися по деклараціях, які подаються платником податку до податкового органу, тоді як позивач в даній справі таких декларацій не подавав, оскільки відповідно ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», що була чинною на час здійснення перевірки, передбачено, що органи державної податкової служби мають право здійснювати документальні (невиїзні) перевірки на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі. Також суд першої інстанції визнав хибним посилання позивача в обґрунтування своєї позиції на п. 4.2.2 «в»ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», оскільки зазначена норма регулює порядок визначення податкового зобовязання, а не порядок проведення перевірки. Крім того, п. «а»зазначеної норми передбачає, що податковий орган зобовязаний визначити податкове зобовязання платника податку в разі неподання останнім податкової декларації у встановлені терміни, що має місце в даній справі.

Колегія суддів погоджується з даними висновками суду першої інстанції, оскільки неподання податкової звітності по платі за землю позивач не спростовує.

Як вказано в наданому до матеріалів справи акті перевірки та доповнення до нього, перевіряючими були виявлені порушення позивачем вимог ст. 14 та ст. 17 Закону України «Про плату за землю», п. 4.1.4 «в»ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», які полягали в тому, що позивач не надав податкові розрахунки по сплаті земельного податку до Борівського відділення Ізюмської ОДПІ Харківської області за 2008-2010 р.р.

Надані до матеріалів справи документи свідчать про те, що ДВП «Укрпромводчормет», правонаступником якого є позивач на підставі рішення № 5/8-181 від 23.03.07 р. «Про внесення змін у рішення обласної ради № 4/24-557 від 28.12.04 р.», було надано в постійне користування земельну ділянку 0,25 га. За таких обставин суд першої інстанції зробив висновок про те, що до позивача перейшли всі права та обовязки ДВП «Укрпромводчормет», в т.ч. і по оплаті за землі, які фактично знаходилися у користуванні, а тому твердження позивача про те, що у звязку з відсутністю у нього державних актів на право постійного користування землею на земельні ділянки у звязку з їх тривалим оформленням у нього не виникло обовязку сплачувати земельний податок на ці земельні ділянки, є безпідставним.

Відповідно ст. 5 вказаного Закону об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, в т.ч. на умовах оренди. Суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар. В ст. 14 зазначеного Закону визначено, що платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Оскільки відповідно приписам ст. 2 Закону України «Про плату за землю», що був чинним на момент виникнення спірних правовідносин, використання землі в Україні є платним, а плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель, позивач, що є фактичним землекористувачем, повинен подавати податкову звітність по цьому податку та вносити відповідні платежі до бюджету.

Також в обґрунтування прийнятого судового рішення суд першої інстанції послався на те, що відповідно п. 4.2.2 «а»ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію, а тому відповідач мав правові підстави для визначення позивачу податкового зобовязання з податку на землю.

Разом з тим, згідно ст. 18 Закону України «Про плату за землю»платники, яких своєчасно не було залучено до сплати земельного податку, сплачують податок не більш як за два попередні роки. Оскільки розрахунок податкових зобовязань був зроблений відповідачем за період з 01.01.08 р. по 31.08.10 р., то суд першої інстанції дійшов до висновку про те, що відповідач вийшов за межи встановленого строку для нарахування податку і повязаних з цим штрафних санкцій.

Проте колегія суддів вважає доцільним відмітити, що з урахуванням преамбули Закону України «Про плату за землю»встановлено, що цим Законом визначаються розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також напрями використання коштів, що надійшли від плати за землю, відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності. В ст. 14 цього Закону визначено, що платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. Платник податків має право подавати щомісячно нову звітну податкову декларацію, що не звільняє його від обов'язку подання податкової декларації до 1 лютого поточного року, протягом 20 календарних днів місяця, наступного за звітним. В ст. 17 Закону вказано, що податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця,а в ст. 18 встановлено, що платники, яких своєчасно не було залучено до сплати земельного податку, сплачують податок не більш як за два попередні роки, а перегляд неправильно нарахованого податку, стягнення або повернення його платнику допускаються не більш як за два попередні роки. Відповідно ст. 26 за порушення норм цього Закону платники податків несуть відповідальність, передбачену Земельним кодексом України та законами України.

В свою чергу Преамбулою Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»визначено, що цей Закон є спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), включаючи збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, та визначає процедуру оскарження дій органів стягнення. В п. 15.1.1 ст. 15 цього Закону встановлено, що за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. В п. 15.1.2 наведеної норми вказано, що податкове зобов'язання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного у п. 15.1.1, у разі коли податкову декларацію за період, коли виникло податкове зобов'язання, не було подано.

Враховуючи наведене, а також те, що відповідно п. 19.6 ст. 19 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»закони та інші нормативно-правові акти діють у частині, що не суперечить нормам цього Закону, слід зробити висновок про те, що у звязку з неподанням позивачем податкової звітності по податку за землю у відповідача були законні підстави для визначення податкового зобовязання по цьому податку за період з 01.01.08 р. по 31.08.10 р.

Зважаючи на встановлені обставини, колегія суддів дійшла до висновку про те, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 08.02.11 р. по справі № 2а-13169/10/2070 в частині задоволення позову прийнята з порушенням приписів законодавства, а тому підлягає скасуванню в цій частині з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 209, 254 КАС України колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Компанія «Вода Донбасу»на постанову Харківського окружного адміністративного суду від08.02.2011р. по справі№2а-13169/10/2070 залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Ізюмської обєднаної державної податкової інспекції Харківської області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від08.02.2011р. по справі№2а-13169/10/2070 задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від08.02.2011р. по справі№2а-13169/10/2070 скасувати в частині задоволення позову і в цій частині прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.

В іншій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від08.02.2011р. по справі№2а-13169/10/2070 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з моменту виготовлення повного тексту.

Головуючий Ю.М. Філатов

Судді Н.С. Водолажська

Л.В. Тацій

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 28.04.2011 року.