Ухвала суду № 18398738, 26.04.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2011 р.Справа № 2а-4308/10/1670 Колегія суддів у складі:

Головуючий суддя Філатов Ю.М.,

Суддя Водолажська Н.С., Суддя Тацій Л.В.

при секретарі Букар Х.М.

за участю:

з викликаних та повідомлених осіб в судове засідання ніхто не прибув

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від23.11.2010р. по справі№2а-4308/10/1670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Олтан»

до Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області

про визнання протиправним та скасування рішення суб'єкта владних повноважень, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ТОВ «Олтан», звернувся Полтавського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області № 0000562302/0/37 від 21.05.10 р. та № 0000562302/1/96 від 09.08.10 р. про зменшення суми бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого за рахунок зменшення податкових зобовязань наступних періодів) з ПДВ у розмірі 666187,1 грн.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 23.11.10 р. по справі № 2а-4308/10/1670 адміністративний позов ТОВ «Олтан»був задоволений у повному обсязі.

Відповідач не погодився з судовим рішенням та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати судове рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального законодавства з підстав, наведених в апеляційній скарзі.

Позивач подав письмові заперечення на апеляційну скаргу, де наполягає на законності судового рішення, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції було встановлено, що ТОВ «Олтан»було зареєстроване 10.12.99 р. як юридична особа (ідентифікаційний код 21056692), перебуває на податковому обліку у Кременчуцькій ОДПІ у Полтавській області та є платником ПДВ.

Підставою для прийняття оскарженого податкового повідомлення-рішення № 0000562302/0/37 від 21.05.10 р. є акт № 2147/23-309/21056692 від 20.05.10 р. документальної невиїзної перевірки підприємства позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ за період з вересня 2006 р. по березень 2010 р.

Позивач скористався правом апеляційного узгодження вищезазначеного податкового повідомлення-рішення і оскаржив його до Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області, рішенням якої скарга ТОВ «Олтан»була залишена без задоволення. На підставі цього податковим органом було прийняте нове податкове повідомлення-рішення № 0000562302/1/96 від 09.08.10 р., яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого за рахунок зменшення податкових зобовязань наступних періодів) з ПДВ у розмірі 666187,10 грн., тобто тотожне оскарженому.

Колегія суддів вважає доцільним відмітити, що підстави та порядок прийняття нового податкового повідомлення (повідомлення-рішення) встановлені в ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», в якій не передбачено прийняття нового податкового повідомлення-рішення в разі незадоволення (часткового) скарги платника податків та без проведення донарахування податкового зобовязання та/або штрафних санкцій. Оскільки податкове повідомлення-рішення № 0000562302/1/96 від 09.08.10 р. не відрізняється від оскарженого, а скарга платника податків була залишена без задоволення, то колегія суддів дійшла до висновку, що відповідач, приймаючи нове податкове повідомлення-рішення № 0000562302/1/96 від 09.08.10 р., діяв всупереч приписам чинного законодавства, а тому позов в цій частині підлягає задоволенню.

Що стосується проведення Кременчуцькою ОДПІ у Полтавській області перевірки, колегія суддів завертає увагу на наступне.

Згідно п. 1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», на підставі якого проводилася вказана перевірка, органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі, а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ.

Тобто дана норма встановлює загальні засади проведення перевірок органами ДПС, тоді як конкретизація прав органів ДПС щодо проведення перевірок визначена в ст. 11-1 цього Закону.

Крім того, в п. 4.2.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»визначено, що метою проведення камеральної перевірки є виявлення арифметичний або методологічних помилок у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання. При цьому камеральною вважається перевірка, яка проводиться контролюючим органом виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях, без проведення будь-яких інших видів перевірок платника податків.

Відповідно п. 1.2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України № 327 від 10.08.05 р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.05 р. під № 925/11205, невиїзною документальною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, повязаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обовязкових платежів), незалежно від способу їх подачі.

Отже, право органів державної податкової служби на здійснення документальних невиїзних перевірок суб'єктів господарювання передбачено в п. 1, п. 3 та п. 4 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», при цьому підставою для здійснення позапланової виїзної перевірки є обставини, викладені в п. 1 та п. 5 ч. 6 ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

Також слід відмітити, що можливість проведення камеральної перевірки передбачена в п. 7.7.5 ст. 7 Закону України «Про ПДВ», де вказано, що протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції вказав на те, що відповідачем проводилися перевірки наявності підстав для бюджетного відшкодування ПДВ за період з вересня 2006 р. по березень 2010 р., що підтверджено залученими до матеріалів справи довідками про результати документальних перевірок ТОВ «Олтан», якими відповідач підтвердив правомірність заявлених до відшкодування сум за вересень 2006 р. 13611,0 грн.; вересень 2007 р. 13995,0 грн.; листопад 2007 р. 15658,0 грн.; грудень 2007 р. 5944,0 грн.; січень 2008 р. 1670,0 грн.; лютий 2008 р. 2971,0 грн.; березень 2008 р. 16871,0 грн.; квітень 2008 р. 14311,0 грн.; липень 2008 р. 30492,0 грн.; серпень 2008 р. 19830,0 грн.; вересень 2008 р. 24761,0 грн.; жовтень 2008 р. 24470,0 грн.; листопад 2008 р. 11699,0 грн.; грудень 2008 р. 21932,0 грн.; січень 2009 р. 10611,0 грн. лютий 2009 р. 16770,0 грн.; березень 2009 р. - 16048,33 грн.; квітень 2009 р. 31799,0 грн.; травень 2009 р. - 20230,67 гри.; червень 2009 р. - 29599,44 грн.; липень 2009 р. 27737,0 грн.; серпень 2009 р. 39545,0 грн.; вересень 2009 р. 22004,0 грн.; жовтень 2009 р. 51169,0 грн.; листопад 2009 р. - 54728,66 грн.; грудень 2009 р. 28422,0 грн.; січень 2010 р. 46736,0 грн.; лютий 2010 р. 28869,0 грн.; березень 2010 р. 23703,0 грн.

Колегія суддів вважає доцільним відмітити, що документальна невиїзна перевірка від 20.05.10 р. не може вважатися повторною перевіркою, оскільки обмеження щодо проведення повторної перевірки, визначене в п. 8 ч. 6 ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»стосується лише позапланових виїзних перевірок, а тому дані висновки суду першої інстанції є помилковими.

Проте слід відмітити, що в жодному з наданих до матеріалів справи акті перевірок відсутні відомості про те, що при їх проведенні перевірялися документи первинного бухгалтерського та податкового обліку, досліджувалися господарські операції. Тому для офіційного зясування всіх обставин у справі (ст. 11 КАС України) колегією суддів були витребувані у позивача документи первинного бухгалтерського обліку за період, що перевірявся.

В наданому до матеріалів справи акті перевірки вказано, що ТОВ «Олтан»здійснювало експортні операції, а саме міжнародні перевезення за «0»ставкою ПДВ згідно п. 6.2.8 ст. 6 Закону «Про ПДВ», придбання товарно-матеріальних цінностей, які в подальшому використовувались підприємством для ведення господарської діяльності. Виявлені перевіряючими порушення п. 1.8 ст. 1, п. 7.7.10 ст. 7 Закону України «Про ПДВ»повязані з тим, що за період, що перевірявся, податкове навантаження по ПДВ становило 0,26%, загальна сума задекларованого бюджетного відшкодування по ПДВ перевищує загальну нараховану суму податку на прибуток у 11,8 разів, що свідчить про те, що підприємство декларує до відшкодування суми ПДВ, які ним фактично не були сплачені до бюджету.

Колегія суддів вважає доцільним відмітити, що в п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про ПДВ»визначено, що бюджетне відшкодування це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом. Дана норма встановлює поняття «бюджетного відшкодування»і не може бути порушена платником податку, оскільки не містить будь-яких його обовязків. Тоді як деталізація цього поняття та порядок формування визначені у спеціальних нормах даного Закону.

В п. 7.7.10 ст. 7 Закону України «Про ПДВ» встановлено, що джерелом сплати бюджетного відшкодування (у тому числі бюджетного боргу) є загальні доходи Державного бюджету України. Забороняється обумовлювати або обмежувати виплату бюджетного відшкодування наявністю або відсутністю доходів, отриманих від цього податку в окремих регіонах України.

Ця норма платником податків також не може бути порушена, оскільки на нього не покладаються обовязки визначати джерела відшкодування та формувати доходну та витратну частини Державного бюджету.

Зважаючи на наведені обставини, колегія суддів дійшла до висновку, що при прийнятті оскарженого податкового повідомлення-рішення відповідач послався на норми, які не регулюють наявні правовідносини не можуть бути порушені платником податків.

Також слід відмітити, що відповідно п. 7.4.1 ст. 7 Закону України «Про ПДВ», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Згідно п. 7.4.5 вказаної статті не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

В п. 7.7.1 та п. 7.7.2 ст. 7 Закону України «Про ПДВ»передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Тобто законодавець право на бюджетне відшкодування повязує з тим, яка сума ПДВ була сплачена покупцем в ціні придбаних товарів, а не з сумою перерахованих до бюджету зобовязань, і не повязує також з сумою зобовязань по податку на прибуток, як безпідставно вважає відповідач.

За таких підстав колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки доводи апеляційної скарги їх не спростовують.

Зважаючи на те, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 23.11.10 р. по справі № 2а-4308/10/1670 прийнята у відповідності до норм чинного матеріального права та з дотриманням вимог процесуального права, колегія суддів не виявила підстав для її скасування.

Керуючись ст. ст. 160, 165, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 КАС України колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від23.11.2010р. по справі№2а-4308/10/1670 залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від23.11.2010р. по справі№2а-4308/10/1670 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Олтан»до Кременчуцької обєднаної державної податкової інспекції у Полтавській областіпро визнання протиправним та скасування рішення суб'єкта владних повноважень залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з моменту виготовлення повного тексту.

Головуючий Ю.М. Філатов

Судді Н.С. Водолажська

Л.В. Тацій

Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 28.04.2011 року.