Ухвала суду № 18397839, 19.04.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2011 р.Справа № 2а-6675/10/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бенедик А.П.,

Суддів: Курило Л.В. , Калиновського В.А. ,

за участю секретаря судового засіданняВерман А.М.,

представників позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представника відповідача - Крицької Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.10.2010р. по справі№2а-6675/10/2070

за позовом Повного товариства "Ломбард "Кредит-Експрес" ОСОБА_2 і компанія"

до Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова

про часткове скасування податкового повідомлення рішення, скасування вимоги,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Повне товариство “Ломбард “Кредит - Експрес” ОСОБА_2 і компанія” - звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова про скасування податкового повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова № 000012220/0 від 20 квітня 2010 р. в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 26919 грн. (основний платіж - 17946 грн., штрафна санкція - 8973 грн.) та скасувати першу податкову вимогу від 05.05.2010 року №1/315.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 26.10.2010 року позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова від 20 квітня 2010 р. № 000012220/0 в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 26 919 гривень (двадцять шість тисяч дев'ятсот дев'ятнадцать) гривень (основний платіж 17 946 (сімнадцять тисяч дев'ятсот сорок шість) гривень, (штрафні санкції 8 937 (вісім тисяч дев'ятсот сімдесят три гривні). Скасовано першу податкову вимогу ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова від 05 травня 2010 р. №1/315.

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу в задоволенні позову повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини, викладені в апеляційній скарзі.

Представник відповідача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції доводи апеляційної скарги підтримала в повному обсязі, просила оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу в задоволенні позову повністю.

Представники позивача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції, посилаючись на обгрунтованість та законність постанови суду першої інстанції, просили залишити її без змін, а апеляційну скаргу відповідача - без задоволення.

Заслухавши суддю доповідача, вислухавши представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з приписами ч.1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається в межах апеляційної скарги.

Матеріалами справи підтверджується, що Повне товариство “Ломбард “Кредит - Експрес”ОСОБА_2 і компанія” зареєстровано в установленому законом порядку як юридична особа та знаходиться на обліку в ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова.( а.с. 68)

Фахівцями ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова на підставі направлень від 15.03.2010 року №203 та від 29.03.2010 року №247 проведена планова виїзна перевірка ПТ “Ломбард “Кредит-Експрес”ОСОБА_2 і компанія” з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2007 р. по 30 вересня 2009 р., валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2007 р. по 30 вересня 2009 р., за результатами якої 08 квітня 2010 р. складено акт № 1323/22-007/32759828.

У періоді, що перевірявся, субєкт господарювання був платником податку на прибуток, податку на додану вартість, комунального податку, податку з доходів фізичних осіб.

Відповідно висновків акту перевірки ПТ “Ломбард “Кредит-Експрес”ОСОБА_2 і компанія” перевіркою встановлені порушення:

- п.п.4.1.1 п. 4.1.ст.4 п.п. 5.2.1 п.5.2. ст. 5,п.п. 8.1.4 п.8.1 ст.8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”від 28 грудня 1994 р. №334/94-ВР, із змінами та доповненнями, а саме- заниження податку на прибуток на загальну суму 11327 грн., в т.ч. у ІІІ кварталі 2008 року на суму 11327 грн., що призвело до заниження валових доходів у III кварталі 2008 року на загальну суму 108 568 грн., заниження валових витрат у III кварталі 2008 року на загальну суму 54 886 грн., завищення валових витрат на загальну суму 18100 грн., в т.ч. у 1 кварталі 2007 року на суму 16200 грн., у II кварталі 2007 року на суму 1900 грн.

-п.п.4.1.2 п.4.1 ст.4, п.п. 8.1.4 п.8.1 ст.8 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28 грудня 1994 р. №334/94-ВР, із змінами та доповненнями, а саме - заниження податку на прибуток на загальну суму 2093 грн., в т.ч. у ІІІ кварталі 2008 року на суму 2093 грн.,

-п.п. 5.4.2 п.5.4. ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”від 28 грудня 1994 р. №334/94-ВР, із змінами та доповненнями, а саме - заниження податку на прибуток на загальну суму 482 грн., в т.ч. у ІІ кварталі 2007 року на суму 180 грн., у ІV кварталі 2008 року на суму 302 грн.,

- п.п. 5.2.1 п.5.2. ст. 5, п.п. 5.3.9 п.5.3. ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”від 28 грудня 1994 р. №334/94-ВР, із змінами та доповненнями, а саме- заниження податку на прибуток на загальну суму 4525грн., в т.ч. у І кварталі 2007 року на суму 4050 грн., у ІІ кварталі 2007 року на суму 475 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки начальником ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова було винесено податкове повідомлення-рішення від 20 квітня 2010 р. № 000012220/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 27 640,5 грн. (основний платіж - 18 427 грн., штрафні санкції - 9213,5 грн.), яке було отримано позивачем 20 квітня 2010 р. Крім того, на адресу позивача була направлена перша податкова вимога від 05 травня 2010 р. № 1/315. (а.с. 16, 17)

Вищенаведене податкове повідомлення-рішення в частині щодо визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 26919 грн. (основний платіж - 17946 грн., штрафні санкції- 8973 грн.) та перша податкова вимога від 05.05.2010 року №1/315 оскаржені позивачем до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що перевірка позивача була проведена не належним чином, надані до перевірки первинні документи були враховані вибірково (на власний розсуд особи, що проводила перевірку), обставини господарської діяльності позивача (та їх відображення у податковому обліку) в акті перевірки відображені не повно. Матеріалами справи підтверджена наявність у взаємовідносинах позивача з ФОП ОСОБА_4 події, визначеної законодавцем як дата збільшення валових витрат обігу та виробництва - дата фактичного отримання результатів робіт, акти здачі-прийняття робіт від 31 січня 2007 р., 28 лютого 2007 р., 30 березня 2007 р.,30 квітня 2007 р. Не включення позивачем, з будь-яких підстав, витрат за договором від 05 лютого 2008 р. № 8-ю/п-08 до складу валових витрат III кварталу 2008 року, не звільняє відповідача від обов'язку визначити позивачу податкові зобов'язання із урахуванням витрат, понесених за договором від 05 лютого 2008 р. № 8-ю/п-08. Податковий орган повинен був діяти відповідно до приписів п.п. “б” п.п. 4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до п. 4.1. ст. 4 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28 грудня 1994 р. №334/94-ВР, чинного на час виникнення спірних правовідносин, валовим доходом є загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Підпунктом 4.1.1. п. 4.1. ст. 4 даного Закону визначено, що валовий доход включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

Згідно п.п.4.1.2. п. 4.1. даної статті валовий дохід також включає доходи від здійснення банківських, страхових та інших операцій з надання фінансових послуг, торгівлі валютними цінностями, цінними паперами, борговими зобов'язаннями та вимогами.

05.02.2008 р. між Позивачем та ФОП ОСОБА_5 був укладений договір щодо надання юридичних послуг № 8-ю/п-08. Обумовлені договором послуги були отримані позивачем в повному обсязі про що свідчить підписаний сторонами 21.07. 2008 р. акт виконаних робіт №8-1.

22.07.2008 р. позивачем згідно з платіжним дорученням б/н проведена оплата вартості отриманих послуг в загальному обсязі 55 000 грн.

В подальшому під час формування податкової декларації з податку на прибуток за III квартал 2008 року позивач помилково не включив суму, сплачену за договором від 05.02.08 № 8-Ю/П-08, до складу валових витрат, занизивши таким чином валові витрати на 55 000 грн.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що вищезазначені первинні документи були предметом дослідження під час проведення перевірки. Вказані обставини підтверджуються матеріалами справи, зокрема, письмовими запереченнями відповідача на адміністративний позов.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що акт перевірки не містить відомостей про заниження Позивачем валових витрат у III кварталі 2008 року у сумі 55 000 грн., як і не містить будь-яких відомостей про те, що вказані витрати позивача у сумі 55 000 грн., не підлягають включенню до складу валових витрат.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що не включення ПТ «Ломбард» Кредит-Експрес» ОСОБА_2 і компанія», з будь-яких підстав, витрат за договором від 05.02.08р. № 8-ю/п-08 до складу валових витрат III кварталу 2008 року, не звільняли ДПІ від обов'язку визначити Позивачу податкові зобов'язання із урахуванням витрат, понесених за договором від 05.02.2008 р. № 8-ю/п-08. Тобто, податковий орган повинен був діяти відповідно до приписів п.п. «б» п.п.4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Матеріалами справи підтверджується, що позивачем згідно з договором позики від 13.05.2005 року №23-13/05/2005 та додаткових угод до нього був виданий кредит гр. ОСОБА_7 (код НОМЕР_1) у сумі 8000.00 грн., який забезпечувався договором іпотеки від 13.05.2005 р. (предметом іпотеки є будинок площею 16 м2.).

У зв'язку з несплатою нарахованих відсотків та пені в 2006 році на будинок звернено стягнення Державною виконавчою службою Харківського району та м. Люботин для подальшої реалізації шляхом продажу на прилюдних торгах.

Згідно протоколу прилюдних торгів від 14.03.2007р., проведеного Державною акціонерною компанією «Національна мережа аукціонних центрів», Ломбард купив вищевказаний будинок за суму 54885,60 грн., сплативши різницю у сумі 21666,60 грн. між розміром невиконаного зобов'язання, яке, згідно виконавчого напису від 25.09.2006 року склало 32319,98 грн. (несплачені проценти - 4639,98 грн., пеня - 19680,00 грн., основна позика - 8000,00 грн.) та загальною вартістю будинку.

Згідно з договором купівлі-продажу від 21.07. 2008 р. №4152 позивач продав будинок гром. ОСОБА_8 (код НОМЕР_2) за 126 000 грн. (в тому числі - ПДВ в сумі 21 000 грн.). Грошові кошти на адресу ПТ «Ломбард «Кредит-Експрес» ОСОБА_2 і компанія» надійшли згідно прибуткового касового ордеру №102 від 21.07.2008 р. на суму 126 000 грн.

В силу положень п.п. 8.1.4 п. 8.1 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» вищеназваний будинок відноситься до об'єкту невиробничого фонду. А відтак, на такий об'єкт поширюються положення абзацу 5 вищеназваної норми, яким встановлено, що до валових доходів платника податку у разі продажу невиробничих фондів включаються доходи, отримані (нараховані) від продажу, а до валових витрат - сума витрат, повязаних із придбанням (виготовленням) таких невиробничих фондів (без врахування зносу) та їх поліпшенням.

Під час відображення в податковому обліку даних операцій позивач припустив помилки.

До складу валового доходу в III кварталі 2008 року включено дохід від продажу будинку у сумі 4805,75 грн. (замість 105 000,00 грн. (126 000 грн. - 21 000 грн. ПДВ), та дохід у вигляді пені у сумі 11306,26 грн. (замість 19680,00 грн.), що призвело до заниження валового доходу у III кварталі 2008 року на загальну суму 108567.99 грн. В свою чергу, до складу валових витрат в III кварталі 2008 року підприємством не були включені витрати, пов'язані з придбанням будинку на загальну суму 54885.60 грн. та витрати, понесені за договором від 05.02. 2008 р. № 8-ю/п-08, укладеним із ФОП ОСОБА_5

Разом з тим, операція по продажу будинку була відображена позивачем в податковій декларації - по ПДВ за III квартал 2008 року у повному обсязі: задекларовано та сплачено 21 000 грн. Актом перевірки не встановлено порушень з цього питання.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що акт, складений за результатами перевірки ПТ «Ломбард»Кредит-Експрес» ОСОБА_2 і компанія» містить необґрунтовані та недостовірні висновки.

Щодо висновків податкового органу стосовно порушення судом при винесенні оскаржуваного рішення п.п. 5.2.1 п.5.2., п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 «Про оподаткування прибутку підприємств» колегія суддів зазначає наступне.

08.12. 2005 року між ПТ «Ломбард «Кредит-Експрес» ОСОБА_2 і компанія» (в якості замовника) та ФОП ОСОБА_4 (в якості виконавця) укладений договір по наданню автомобіля для доставки заставного майна Замовника в сховище.

Акт перевірки не містить відомостей щодо нікчемності зазначеного договору, а також відомостей про відсутність операцій з виконання робіт за вказаним договором.

Положеннями пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств» N283/97-ВР від 22.05.1997р. (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 вказаного Закону встановлено, що до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Правила податкового обліку визначені статтею 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», згідно якої (п.п.11.2.1) датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Також відповідно до вимог п.п.11.2.3 вказаної статті Закону датою збільшення валових витрат платника податку при здійсненні ним операцій з особами, які звільненими від сплати цього податку, - є дата оприбуткування платником податку товарів (а при їх імпорті - також робіт (послуг), супутніх чи допоміжних такому імпорту товарів), а для робіт (послуг), - дата їх фактичного отримання від таких осіб, незалежно від наявності їх оплати (у тому числі часткової або авансової).

Зазначені норми Закону свідчить про те, що підставою для включення витрат до складу валових, є безпосередній зв'язок їх з господарською діяльністю та належне документальне оформлення відповідно до правил ведення податкового обліку.

Пунктом 1.32 Закону України N283/97-ВР передбачено, що господарською діяльністю є будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Також, наказом Міністерства фінансів України №318 від 31 грудня 1999 року затверджено Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», яке визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття в фінансовій звітності.

Відповідно до пункту 19 цього Положення витрати на збут включають витрати, повязані з реалізацією (збутом) продукції (товарів, робіт, послуг), у тому числі: на оплату праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут та інші витрати, пов'язані зі збутом продукції, товарів, робіт, послуг.

Підпункт 2.3.4 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом ДПА України № 327 від 10.08.2005р., забороняє відображати в акті перевірки не обґрунтовані дані, а також суб'єктивні припущення перевіряючих, які не мають підтверджених доказів.

ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова в акті перевірки зазначено, що з наданих документів не можливо підтвердити, що такі операції пов'язані із господарською діяльністю.

Тобто, відомості наведені в акті перевірки носять характер суб'єктивних припущень особи, що проводила перевірку.

Разом з тим, факт доставки заставленого майна зі сховища та перевезення заставленого майна до сховища та на склад підтверджується актами виконаних робіт та оплатою за надані послуги.

Положеннями статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” №996-XIV вiд 16.07.1999р. визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до статті 1 вказаного Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Тобто, законом визначено, що первинним документом, який засвідчує факт здійснення господарської операції, може бути акт приймання-передачі виконаних (наданих) товарів (робіт, послуг). Такими документами в даному випадку є Акти здачі-прийому виконаних робіт, які містять всі необхідні реквізити, передбачені ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", зокрема містять зміст господарської операції, а саме: пошук покупців товарів Принципала, дослідження запропонованих ними умов закупівлі, здійснення узгодження умов договорів поставки вказаних товарів.

Згідно актів здачі - прийняття робіт (надання послуг) від 30.03.2007 р., 31.04.2007 р., 28.02.2007 р. 31.01.2007 р. виконавцем СПДФО ОСОБА_4 були проведені роботи (надані послуги) по договору №1 від 08.12.2005 року, а саме: доставка зі сховища та складу ПТ «Ломбард»Кредит-Експрес» ОСОБА_2 і компанія» заставленого майна та перевезення заставленого майна до сховища та на склад; перевірка заставленого майна, що знаходиться у заставодавців. ( а.с.6-9)

Вказані Акти виконаних робіт від 30.03.2007 р., 31.04.2007 р., 28.02.2007 р., 31.01.2007 р. підписано особами, що є відповідальними за здійснення господарської діяльності і брали участь при складенні вказаних первинних документів. Обсягом господарської операції в даному випадку є вартість виконаних робіт (наданих послуг). Зазначений акт повністю узгоджується з вимогами п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", згідно якого валові витрати повинні бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість веденнятазберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що згідно п.8 ст.19 Господарського кодексу України забороняється вимагати від субєктів господарювання надання статистичної інформації та інших даних, не передбачених законом.

Враховуючи викладене, обов'язкова наявність інших документів, окрім тих, які засвідчують факти здійснення господарських операцій, чинним законодавством не передбачена.

Колегія суддів зазначає, що посилання контролюючого органу в обґрунтування своєї правової позиції на не надання товаро транспортних накладних, які підтверджують факт надання транспортних послуг є безпідставним та неправомірним.

Відповідно до абзацу 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 ст. 5 Закону №334 не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Отже, за своїм змістом наведені норми Закону передбачають як підставу для не включення до валових витрат відсутність будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів.

Згідно із пунктом 5.11 ст.5 Закону № 334 встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Колегія суддів також зазначає, що доводи контролюючого органу відносно товарно- транспортних накладних як єдиного документу, що засвідчує факт поставки товару, є фактичним встановленням додаткових обмежень щодо підстав віднесення сум до складу валових витрат, а це не дозволяється в силу п.5.11 ст.5 Закону України « Про оподаткування прибутку підприємств».

Крім того, колегія суддів зазначає, що посилання відповідача на наказ Міністерства статистики України та Міністерства транспорту України від 07.08.96р. N 228/253 "Про затвердження Інструкції про порядок виготовлення, зберігання, застосування єдиної первинної транспортної документації для перевезення вантажів автомобільним транспортом та обліку транспортної роботи", зареєстрований в Міністерстві юстиції України 28.08.96р. за N 483/1508 є безпідставним, оскільки даний наказ скасовано наказом Міністерства транспорту та звязку від 03.11.2006 року №507/1059.

Відповідно до п.п. 6.2.1. п.6.2 ст. 6 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Враховуючи що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що оскаржуване податкове повідомлення рішення прийнято податковим органом неправомірно, то й обґрунтованим є його висновок про необхідність скасування першої податкової вимоги № 1/315 від 05 травня 2010 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України .

Колегія суддів зазначає, що дії відповідача у правовідносинах, що склалися між ним та позивачем, не кореспондуються з вимогами ч.2 ст. 19 Конституції України.

Відповідно до ч.3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч.ч.1,2 ст. 71 КАСУ кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Тобто, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати докази, які свідчать про правомірність його дій.

Однак відповідач, як субєкт владних повноважень, заперечуючи проти позову, в порушення ч.2 ст. 71 КАС України, не надав жодних доказів, які б свідчили про правомірність, законність та обґрунтованість його рішень, які є предметом оскарження позивача.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 26.10.2010 року відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта - відповідача у справі.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст.160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ст. 200, п.1ч.1 ст.205, ст.ст. 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 26.10.2010р. по справі№2а-6675/10/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя(підпис)Бенедик А.П.

Судді(підпис)

(підпис)Курило Л.В. Калиновський В.А. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Курило Л.В. Повний текст ухвали виготовлений 26.04.2011 р.