Ухвала суду № 18397832, 19.04.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2011 р.Справа № 2а-5389/10/1870

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Філатова Ю.М.

Суддів: Водолажської Н.С. , Тацій Л.В.

за участю секретаря судового засіданняБукар Х.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції в м. Суми на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 16.12.2010р. по справі№2а-5389/10/1870

за позовом Державної податкової інспекції в м. Суми

до Приватного підприємства "Капітан"

про стягнення податкових зобов'язань,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Державна податкова інспекція в м. Суми, звернувся до суду з позовом до відповідача, ПП «Капітан», в якому просив стягнути з відповідача податкові зобовязання, визначені рішеннями ДПІ в м. Суми від 18.05.2010 року № 2 в сумі 115464 грн. та № 3 в сумі 51000 грн.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 26.12.2010р. по справі №2-а-5389/10/1870 в задоволені позову відмовлено.

Не погоджуючись з постановою Сумського окружного адміністративного суду від 26.12.2010р. по справі №2-а-5389/10/1870 позивач подав апеляційну скаргу, просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, вважає, що судом першої інстанції порушені норми права.

Відповідач вважає, що постанова Сумського окружного адміністративного суду від 26.12.2010р. по справі №2-а-5389/10/1870 прийнята у відповідності до вимог чинного законодавства, а тому підстави для її скасування відсутні.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю доповідача та представника відповідача колегія суддів встановила, що з 22.03.2010 року по 26.04.2010 року Державною податковою інспекцією в м. Суми проведена планова виїзна перевірка приватного підприємства «Капітан» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 року по 31.12.2009 року, про що 29.04.2010 року складений акт № 3466/2312/30845862/28. Під час перевірки керівником податкового органу був виданий наказ №407 від 23.04.2010 року «Про застосування звичайних цін при визначенні податкових зобов'язань ПП «Капітан» під час реалізації нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 фізичній особі ОСОБА_1 та під час отримання послуг оренди нежитлового приміщення загальною площею 143,2 кв., під розміщення магазину, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 у фізичної особи ОСОБА_1

18.05.2010 року позивачем прийняті рішення № 2 про визначення податкових зобов'язань із застосуванням звичайних цін з податку на прибуток в сумі 115464 грн., та № 3 про визначення податкових зобов'язань із застосуванням звичайних цін з податку на додану вартість в сумі 51000 грн.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції надав оцінку правомірності визначення позивачем податкових зобовязань за основними платежами та застосування штрафних санкцій в межах даного судового провадження.

Колегія суддів вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні виходячи з наступного.

Пунктом 1.20 ст.1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” передбачені способи визначення звичайної ціни. Зокрема, підпунктом 1.20.5-1 зазначено, що якщо звичайна ціна не може бути визначена з використанням норм попередніх підпунктів цього пункту, то для доказів обґрунтування її рівня застосовуються правила, визначені національними положеннями ( стандартами) бухгалтерського обліку, а також національними стандартами з питань оцінки майна та майнових прав. Відповідно до Положення ( стандарту) бухгалтерського обліку 23 “Розкриття інформації щодо повязаних сторін” оцінка активів або зобовязань в операціях повязаних сторін здійснюється, зокрема, методом балансової вартості ( п.6.4 Положення ( стандарту) бухгалтерського обліку 23). Згідно журнала-ордера по pax. 103 “Будинки та споруди” станом на 01.01.2009р. балансова вартість даного нежитлового приміщення складала 110 050 грн. (50050 + 60000) ( а.с. 106, 107). На час продажу приміщення знос складав 20681,66 грн., а залишкова вартість складала 89368,34 грн. З копій договору купівлі-продажу та додаткового договору про внесення змін до нього ( а.с. 93,100) вбачається, що ціна договору 94635,00 грн.

Колегія суддів вважає, що посилання позивача на оцінювальний акт КП “Сумське міське БТІ” і визначення справедливої ринкової ціни у зазначеному в акті розмірі 254047,00 грн., не може бути визнано обґрунтованим, оскільки така оцінка проведена на за правилами, визначеними національними стандартами з питань оцінки майна та майнових прав. Відповідно до п.п.1.20.5-1 п.1.20 ст.1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” з метою оподаткування терміни “справедлива вартість”, який використовується в національних положеннях ( стандартах) бухгалтерського обліку та національних стандартах з питань оцінки майна і майнових прав, прирівнюються до терміну “звичайна ціна”, визначеного цим Законом. Відповідно до ст..7 Закону України “Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні” проведення оцінки майна є обов'язковим у випадках переоцінки основних фондів для цілей бухгалтерського обліку та оподаткування майна згідно з законом. Статтею 8 Закону України “Про оцінку майна, майнових прав і професійну оціночну діяльність” передбачено, що оцінка у випадках її обовязкового проведення, зазначених в ст.7 цього Закону, виконана не субєктом оцінювальної діяльності визнається недійсною. На час виконання робіт за договором між відповідачем та Сумське БТІ 26.01.2009 року по проведенню інвентаризації, видачі свідоцтва про право власності, реєстрації права власності ( а.с.101, 102) КП “Сумське міське БТІ” не було субєктом оцінювальної діяльності, що підтверджується відповідним сертифікатом, виданим лише 05.08.2009р. ( а.с.141).

Стосовно орендної плати за це приміщення.

Чинним законодавством не передбачено визначення звичайної ціни на підставі розрахунків середньої орендної плати за 1 кв.м нежитлового приміщення комунальної власності на конкретних вулицях міста. Тому визначення позивачем звичайної ціни за 1 кв.м нежитлового приміщення в розмірі 52 грн. є необґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що рішення податкового органу про визначення ПП “Капітан” податкових зобовязань із застосуванням звичайних цін з податку на прибуток в сумі 115464 грн., та про визначення податкових зобовязань із застосуванням звичайних цін з податку на додану вартість в сумі 51000 грн. не відповідають вимогам зазначених норм, а тому і підстави для задоволення позовних вимог щодо стягнення цих зобовязань відсутні.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Суми залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 16.12.2010р. по справі№2а-5389/10/1870 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяФілатов Ю.М.

Судді Водолажська Н.С. Тацій Л.В. Повний текст ухвали виготовлений 26.04.2011 р.