Ухвала суду № 18397874, 20.04.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2011 р.Справа № 2а-12475/10/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бенедик А.П.,

Суддів: Курило Л.В. , Калиновського В.А. ,

за участю секретаря судового засіданняВерман А.М.,

представника позивача - Лукашиної І.А.,

представника відповідача - Кірсанова Д.Н.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07.12.2010р. по справі№2а-12475/10/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство Арєс"

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова

про скасування податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Підприємство Арєс" - звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі міста Харкова, в якому, з урахуванням уточнень до позову, просив скасувати податкове повідомлення-рішення від 12.08.2010 року №0000370700/0, та податкове повідомлення-рішення від 09.09.2010 року №0000370700/1 про зменшення суми бюджетного відшкодування у розмірі 30209,00 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 07.12.2010 року позов задоволено. Скасовані податкове повідомлення-рішення від 12.08.2010 року №0000370700/0 та податкове повідомлення-рішення від 09.09.2010 року №0000370700/1 про зменшення суми бюджетного відшкодування у розмірі 30209,00 грн.

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу в задоволенні позову повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини, викладені в апеляційній скарзі.

Представник відповідача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції доводи апеляційної скарги підтримав в повному обсязі, просив оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу в задоволенні позову повністю.

Представник позивача в судовому засіданні суду апеляційної, посилаючись на законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, просила залишити її без змін, а апеляційну скаргу відповідача - без задоволення.

Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Виходячи з приписів ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду в межах апеляційної скарги.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Підприємство Арєс" зареєстроване Харківською районною державною адміністрацією Харківської області 29.06.2006 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи. (а.с. 22)

ТОВ "Підприємство Арєс" взято на облік в органах державної податкової служби 04.10.2007 року за №29051. (а.с. 23)

ТОВ "Підприємство Арєс" зареєстроване ДПІ в Дзержинському районі м.Харкова 24.01.2008 року платником податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість №100091977. (а.с. 24)

Фахівцями ДПІ в Дзержинському районі м.Харкова з 09.07.2010 р. по 06.08.2010 р. проведена документальна невиїзна перевірка податкової декларації з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство Арєс", поданої за червень 2010 року, декларація - звітна.

За результатами перевірки був складений акт №8100/07-0/34445921 від 06.08.2010 року, яким встановлені порушення п.п.7.7.1, 7.7.2 п.7.7 ст.7, та п.п.7.7.3. п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року № 168/97- ВР, зменшено суму бюджетного відшкодування, яке задекларовано згідно податкової декларації з ПДВ за червень 2010 року у розмірі 30209 грн. (а.с. 11-19)

На підставі акту перевірки №8100/07-0/34445921 від 06.08.2010 року ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.08.2010 року №0000370700/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування у розмірі 30209,00 грн. (а.с. 9)

Позивач скористався правом адміністративного оскарження, передбаченим статтею 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». За результатами адміністративного оскарження податковим органом скарга позивача залишена без задоволення, а оскаржені податкові повідомлення рішення без змін.

З метою доведення до платника податків граничного строку сплати податкового зобов'язання, зазначеного в раніше надісланих податкових повідомленнях, на підставі п. 5.3. “Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій”, затвердженого Наказом ДПА України № 253 від 21.06.2001 р. відповідачем було складено податкове повідомлення-рішення від 09.09.2010 року №0000370700/1 про зменшення суми бюджетного відшкодування у розмірі 30209,00 грн. (а.с. 10)

Фактичною підставою для винесення зазначених податкових повідомлень-рішень слугували відображені в акті перевірки порушення, а саме: позивач відніс до складу податкового кредиту у червні 2010 року суму від'ємного значення ПДВ декларації за травень 2010 року в розмірі 30209,00 грн.

Не погодившись із зазначеними податковими повідомленнями - рішеннями ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що якщо на дату виникнення права на податковий кредит, позивач не скористався реалізацією свого права на отримання податкового кредиту, він це право не втрачає. Тобто, позивач має право самостійно приймати рішення щодо реалізації свого права на податковий кредит у майбутніх періодах та висновки перевіряючої особи, що викладені у акті перевірки, не підкріплені жодними доказами і носять характер суб'єктивних припущень та позивачем доведений факт фактичної сплати суми в розмірі 35588,00 грн.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені статтею 7 Закону України “Про податок на додану вартість”№168/97-ВР від 03.04.1997р. Виходячи із змісту положень наведеної норми права формування податкового кредиту залежить від документального підтвердження нарахування (сплати) податку. Внаслідок застосування зазначених правил, платник податку повинен визначити дату виникнення права на включення відповідних сум податку до податкового кредиту, та відповідно суму податку, яку він має право включити до складу податкового кредиту.

Положеннями п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 №168/97-ВР від 03.04.1997р. визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України №168/97-ВР від 03.04.1997р. встановлено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно вимог пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України №168/97-ВР від 03.04.1997р., датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпункт 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”передбачає, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

До суду першої інстанції позивачем надані податкові накладні та інші документи, що підтверджують розрахунки за господарськими операціями.

Згідно з податковою декларацією з ПДВ за червень 2010 року ТОВ «АРЄС» задекларовано суму бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобовязань з ПДВ наступних податкових періодів у розмірі 30209 грн.

До перевірки ТОВ «АРЄС» було надано виписки банку за квітень, липень, вересень, жовтень 2008р., січень, травень, червень, вересень, листопад 2009 року, квитанцію з оплати за лютий 2008 року, податкові декларації з податку на додану вартість за квітень 2010 року та червень 2010 року з додатками, реєстри отриманих та та виданих податкових накладних за квітень 2010р. та червень 2010р., виписки банку за квітень , липень, вересень, жовтень 2008р., січень, травень, червень, вересень, листопад 2009 року, платіжні доручення за червень, липень 2008 року, квитанцію з оплати за лютий 2008 року.

Згідно пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду, тобто фактична сплата відємного значення за квітень 2010 року відбулась в лютому, червні, липні 2008 року в розмірі 7616,65 грн., за рахунок включення податкових накладних попередніх періодів до реєстру отриманих податкових накладних за квітень 2010 року.

По декларації за квітень 2010 року позивач задекларував у рядку 18.2 від'ємне значення у розмірі 35588,00 грн., керуючись п.п.7.7.1 п.7.7. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість".

ТОВ "Підприємство Арєс" переніс значення рядку 18.2 до значення рядку 23.1 декларації за травень 2010 року в розмірі 35588,00 грн., та за вирахуванням суми податку у розмірі 18,00 грн., яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду, переніс до значення рядку 26 декларації за травень 2010 року у розмірі 35570,00 грн.

Матеріалами справи підтверджується, що згідно бази Програмний комплекс пошукової довідкової системи, всі постачальники господарських операцій були платниками ПДВ.

Податкові накладні, суми по яким були включені позивачем до складу податкового кредиту червня 2010 року, заповнені відповідно до вимог п.п.7.2.1 п.7.2. ст.7 ЗУ “Про податок на додану вартість”, та в них наявні всі обовязкові реквізити: порядковий номер податкової накладної, дата їх виписування, повна назва підприємства-позивача та його контрагентів, податковий номер продавця та покупця, місце їх розташування, опис товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм).

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивач мав право на включення сплачених сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту суми за податковими накладними, виписаними на адресу ТОВ "АРЄС".

Відповідно до положень п.п.7.7.1 Закону України “Про податок на додану вартість”№168/97-ВР від 03.04.1997р., сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Вимогами п.п.7.7.2 п.7.7 статті 7 вказаного Закону передбачено, що якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Позивачем до суду першої інстанції були надані податкові накладні та платіжні доручення, якими підтверджено обсяг фактично сплачених сум ПДВ від'ємного значення ПДВ в квітні 2010 року в сумі 30209,00 грн.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство Арєс".

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 07.12.2010 року відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта - відповідача у справі.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ч.1 ст. 200, ст.ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 07.12.2010р. по справі№2а-12475/10/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя(підпис)Бенедик А.П.

Судді(підпис)

(підпис)Курило Л.В. Калиновський В.А. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Курило Л.В. Повний текст ухвали виготовлений 26.04.2011 р.