Ухвала суду № 18396764, 07.04.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2011 р.Справа № 2а-11858/10/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.

Суддів: Катунова В.В. , Перцової Т.С.

за участю секретаря судового засіданняСущенко А.С.,

в присутності представників позивача Коваль М.В., Применко І.М., представника відповідача Леонової Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.01.2011р. по справі№2а-11858/10/2070

за позовом Приватного акціонерного товариства "KGS&CO"

до Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - Приватне акціонерне товариство "KGS&СО", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Чугуївської обєднаної державної податкової інспекції у Харківській області, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просив суд:

- скасувати податкові повідомлення - рішення Чугуївської обєднаної державної податкової інспекції у Харківській області від 21.04.2010 року №0000020701/0, від 07.06.2010 року №0000020701/1, від 07.07.2010 року №0000020701/2, від 14.09.2010 року №0000020701/3, а також податкові повідомлення-рішення від 03.09.2010 року №0000050701/0, від 28.09.2010 року №0000050701/1, від 12.11.2010 року №0000050701/2 та від 14.12.2010 року №0000050701/3.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 10.01.2011 року адміністративний позов задоволено.

Скасовано податкові повідомлення-рішення Чугуївської обєднаної державної податкової інспекції у Харківській області від 21.04.2010 року №0000020701/0, від 07.06.2010 року №0000020701/1, від 07.07.2010 року №0000020701/2, від 14.09.2010 року №0000020701/3, від 03.09.2010 року №0000050701/0, від 28.09.2010 року №0000050701/1, від 12.11.2010 року №0000050701/2, від 14.12.2010 року №0000050701/3.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства "KGS&СО" (63525, Харківська обл., Чугуївський р-н, смт. Малинівка, вул. Олімпійська, 5, код за ЄДРПОУ 32500503) витрати зі сплати судового збору у розмірі 3,40 грн. (три гривні 40 копійок)

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, а саме: п.п. 1.20.1, 1.20.2 п.1.20 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", п.1.18 ст.1, п.4.1 ст.4, п.п. 7.7.1, 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело до неправильного вирішення справи, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Позивач подав до Харківського апеляційного адміністративного суду письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких вважає вимоги відповідача безпідставними, незаконними та такими, що не підлягають задоволенню. Просить залишити постанову суду першої інстанції без змін, як таку, що прийнята відповідно до норм діючого законодавства.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що фахівцями Чугуївської ОДПІ з 02.02.2010 року по 16.03.2010 року була проведена планова виїзна перевірка ПАТ "KGS&СО" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 року по 30.09.2009 року, про що 23.03.2010 року було складено Акт перевірки №267/2311/32500503.

На підставі зазначеного Акту, 29.07.2008 року було винесено податкове повідомлення-рішення від 21.04.2010 року №0000020701/0, згідно якого визначена сума завищення бюджетного відшкодування ПАТ "KGS&СО" з податку на додану вартість в сумі 4097542,00 грн. та визначені штрафні (фінансові) санкції в розмірі 50% від суми зобовязань з ПДВ в сумі 2048771,00 грн.

Вказане податкове повідомлення-рішення позивачем було оскаржено до Чугуївської ОДПІ, Державної податкової адміністрації в Харківській області та Державної податкової адміністрації України. За результатами адміністративного оскарження податкового зобовязання, податкове повідомлення-рішення було залишено без змін, скарги позивача без задоволення та Чугуївською ОДПІ було винесено податкові повідомлення-рішення від 07.06.2010 року №0000020701/1, від 07.07.2010 року №0000020701/2, від 14.09.2010 року №0000020701/3.

За результатами перевірки відповідачем було встановлено порушення ПАТ "KGS&СО" вимог п.п.7.7.1, 7.7.2.“а”п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого завищено податок на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню в періоді за вересень, жовтень, листопад 2008 року, серпень, вересень 2009 року, на загальну суму 4097542,00 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач ні документально, а ні нормативно не довів правомірності прийнятих повідомлень-рішень.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно п. 1.3. Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України №327 від 10.08.2005 року за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт, а в разі відсутності порушень податкового, валютного та іншого законодавства - довідка.

Акт - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Таким чином, законом визначено, що податкове повідомлення-рішення приймається за результатами проведення перевірки. Носієм доказової інформації про виявлені під час перевірки порушення є акт. Прийняття податкового повідомлення-рішення з інших підстав не передбачено.

Як вбачається з акту виїзної планової перевірки проведеної працівниками Чугуївської ОДПІ, завищення податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню в періоді за вересень, жовтень, листопад 2008 року, серпень, вересень 2009 року, на загальну суму 4097542,00 грн. базуються на тому, що ціна продажу продукції не відповідає рівню звичайних цін та є нижчою ніж відпускна ціна ТОВ “Екотехпромсервіс” до ТОВ “ЛГЗ “ПРАЙМ”, яка складає 1,80 грн., чим порушено вимоги Закону України “Про оподаткування прибутку підприємства” в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин .

Відповідно до пункту 4.1. статті 4 Закону України "Про податок на додану вартість" база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

Згідно з п.1.18. Закону України "Про податок на додану вартість" звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними пунктом 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємства".

Згідно з підпунктами 1.20.1, 1.20.2 пункту1.20 статті1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємства" , якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Ринок товарів (робіт, послуг) - сфера обігу товарів (робіт, послуг), яка визначається виходячи з можливості покупця (продавця) реально і без значних додаткових витрат придбати (продати) товар (роботу, послугу) на найближчій стосовно будь-якої із сторін договору території.

Ідентичні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), що мають однакові характерні для них основні ознаки. Під час визначення ідентичності товарів беруться до уваги, зокрема, їх фізичні характеристики, які не впливають на їх якісні характеристики і не мають суттєвого значення для визначення ознак товару, якість і репутація на ринку, країна походження та виробник. Незначні відмінності в їх зовнішньому вигляді можуть не враховуватися.

Для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Підпунктами 1.20.3 -1.20.5 пункту 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємства" встановлені особливі правила визначення звичайної ціни для окремих видів продажу товарів, робіт і послуг.

В усіх інших випадках субєкт господарювання, встановлюючи договірну ціну, має враховувати рівень звичайних цін, визначений відповідно (але не виключно) до методу співставних цін, який міститься у підпункті 1.20.2 зазначеного Закону.

Для визначення звичайної ціни товарів (робіт, послуг) на підставі методу співставних цін використовується інформація про укладені підприємством на момент продажу такого товару договори з ідентичними або однорідними товарами у співставних умовах.

При цьому умови договорів на ринку ідентичних (а в разі їх відсутності однорідних) товарів визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну або може бути економічно обґрунтована.

Визначення звичайної ціни, тобто обґрунтування відповідності застосовуваних підприємством цін рівню справедливої ринкової ціни, починається з визначення товару, його основних характеристик для співставлення.

Встановлюючи порядок застосування методу співставних цін, законодавець не передбачив пріоритетності використання інформації про договори, укладені субєктом господарювання з іншими, незалежними контрагентами.

Субєкт господарювання може самостійно вибирати коло договорів, умови яких він вважає співставними (з належною аргументацією, що ґрунтується на властивостях товару, умовах продажу, ситуації на ринку тощо).

Матеріалами справи встановлено, що при визначенні рівня звичайних цін Чугуївська ОДПІ у Харківській області визначила звичайну ціну на продукцію позивача, а саме ковпачок для закупорки пляшок, порівнявши її з відпускною вартістю продукції, яка реалізовувалась ТОВ “Екотехпромсервіс” в межах іншої угоди ТОВ “ЛГЗ “ПРАЙМ”, а саме 1,80 грн., при цьому не надавши розрахунків формування звичайної ціни та доказів визначення такої ціни на усі види продукції, яку було реалізовано посередниками, а отже діяла не у спосіб, визначений пунктом 1.20. статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємства".

Крім того, Чугуївською ОДПІ не було взято до уваги, що ПАТ "KGS&СО" виготовляються ковпаки в асортименті, при цьому собівартість та відпускна ціна кожного з них відрізняється, а при визначенні звичайної ціни на весь асортимент ковпаків було встановлено ціну 1,80 грн.

Також, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що фахівцями Чугуївської ОДПІ не було здійснено жодних заходів щодо збору матеріалів стосовно середньої ринкової ціни, що склалася на момент реалізації, з урахуванням відпускних цін на аналогічну продукцію інших виробників пакувальних матеріалів.

З наданих копій договорів на реалізацію товарів ПАТ "KGS&СО" встановлено, що ціна товару, що реалізовувався ТОВ “Екотехпромсервіс”, відповідає цінам на товар, що реалізовувався іншим покупцям в аналогічний період, на аналогічних умовах та в аналогічній кількості. Отже відпускна ціна ковпаків ПАТ "KGS&СО" при співпраці з іншими контрагентами не відрізнялась, однак цей факт не було взято до уваги при визначенні звичайної ціни податковим органом.

Однак, відповідач при визначенні рівня звичайної ціни не використав жодної з наведених інформацій, не порівняв інформацію про реалізацію ковпаків позивачем з інформацією про укладені на момент продажу такого товару договори з ідентичними (однорідними) товарами у співставних умовах, з врахуванням таких умов договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну.

При цьому колегія суддів зазначає, що відповідно до вимог підпункту 1.20.8. пункту 1.20. статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємства" обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

Як вбачається з матеріалів справи, на запити Чугуївської ОДПІ №1308/10/20-022 від 24.02.2010 року та №1888/10/23-030 від 15.03.2010 року відповідач надав інформацію в обґрунтування рівня звичайних цін листами від 25.02.2010 року №028 та від 16.03.2010 року за №89, в яких навів калькуляцію фактичної собівартості продукції.

З наданої інформації вбачається, що відпускна ціна ковпаків є вищою ніж виробнича собівартість, тобто позивач, реалізовуючи товар ТОВ “Екотехпромсервіс”, здійснював прибуткову діяльність.

Колегія суддів вважає, що Чугуївська ОДПІ безпідставно не врахував надані відомості, а також не проаналізував всі угоди протягом перевіряємого періоду (накладні, видаткові накладні, товаротранспортні накладні) на реалізацію позивачем ковпаків іншим субєктам господарювання. При цьому відповідач не навів жодної правової норми, яка передбачала б можливість визначити рівень звичайної ціни продукції при співставленні її з відпускною ціною посередника.

Крім того, статтею 632 Цивільного кодексу України передбачено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Відповідно до статей 189, 190 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання можуть використовувати у господарській діяльності вільні ціни, державні фіксовані ціни та регульовані ціни - граничні рівні цін або граничні відхилення від державних фіксованих цін. Вільні ціни визначаються на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих, на які встановлено державні ціни. Вільні ціни визначаються субєктами господарювання самостійно за згодою сторін. Згідно із статтею 6 Закону України “Про ціни і ціноутворення”,в народному господарстві застосовуються вільні ціни і тарифи, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи, а статтею 7 цього ж Закону передбачено, що вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, по яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів. На ковпаки державне регулювання цін не встановлено.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що норми Закону України “Про ціни та ціноутворення”, Цивільного та Господарського кодексів України надають субєктам підприємницької діяльності гарантії і свободи при здійсненні на власний ризик господарської діяльності, в тому числі і можливість самостійно визначати вартість продукції, що передбачається до продажу, та містять заборону державним органам втручатись в підприємницьку діяльність, крім випадків, передбачених законодавчими актами.

Наведені вище факти і норми чинного законодавства спростовують обґрунтування та доводи податкової інспекції, викладені у акті перевірки №267/2311/32500503 від 23.03.2010 року.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що податковий орган при визначенні рівня звичайних цін не діяв у межах приписів п.п. 1.20.2 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємства", зокрема не виконав жодної з умов, передбачених цією нормою для визначення рівня звичайних цін. За таких обставин, не може вважатися доведеним податковим органом той факт, що ціна договору, визначена у договорах з реалізації товарів ТОВ “Екотехпромсервіс”, не відповідає рівню звичайної ціни, а тому, виходячи із положень п. 1.20.1 п. 1.20 ст. 1 вищезазначеного Закону, необхідно вважати, що така ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Щодо позовних вимог про скасування податкових повідомлень-рішень від 03.09.2010 року №0000050701/0, від 28.09.2010 року №0000050701/1, від 12.11.2010 року №0000050701/2 та від 14.12.2010 року №0000050701/3, колегія суддів зазначає наступне.

Матеріалами справи встановлено, що Чугуївською ОДПІ на підставі акту №267/2311/32500503 від 23.03.2010 року “Про результати планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового та валютного та іншого законодавства ПАТ "KGS&СО" за період з 01.07.2008 року по 30.09.2009 року” було винесено 03.09.2010 року податкове повідомлення-рішення №0000050701/0 про застосування штрафних (фінансових) санкцій. Вказане податкове повідомлення-рішення було оскаржено позивачем в адміністративному порядку, за наслідками якого його скаргу було залишено без задоволення, а відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 28.09.2010 року №0000050701/1, від 12.11.2010 року №0000050701/2 та від 14.12.2010 року №0000050701/3 на аналогічні суми штрафних (фінансових) санкцій.

У відповідності до ч.2 п. 2.5 Інструкції про порядок застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України №110 від 17.03.2001 року податкове повідомлення-рішення - це рішення керівника органу державної податкової служби щодо сплати суми застосованих штрафних (фінансових) санкцій (у тому числі пеню за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності) за порушення податкового законодавства та інших нормативно-правових актів. Таке рішення приймається за результатами перевірок платника податків.

Відповідно до п.4.11. Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 року №327 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року за №925/11205, податкове повідомлення-рішення (рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій) приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів від дня реєстрації акта невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок або вручення його поштою суб'єкту господарювання (на підставі відмітки на поштовому повідомленні), а за наявності заперечень посадових осіб суб'єкта господарювання до акта перевірки - приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді суб'єкту господарювання.

Згідно з п.3.3. Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 21 червня 2001 року №253, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06 липня 2001 року за №567/5758, що діяв на момент виникнення правовідносин, податкове повідомлення складається на розраховану суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій за їх наявності) щодо кожного окремого податку, збору (обов'язкового платежу). Якщо податковий орган здійснив розрахунок сум податкових зобов'язань за декількома податками, то складається відповідна кількість податкових повідомлень. Якщо згідно із законами з питань оподаткування передбачено декілька термінів сплати розрахованого податковим органом податкового зобов'язання, то суми, які необхідно сплатити, та відповідні терміни сплати проставляються в окремих рядках податкового повідомлення.

Як вбачається з матеріалів справи, до ПАТ "KGS&СО", в межах встановлених законодавством термінів, податковим повідомленням-рішенням Чугуївської ОДПІ від 21.04.2010 року №0000020701/0 було застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 50% на підставі акту №267/2311/32500503 від 23.03.2010 року “Про результати планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового та валютного та іншого законодавства ПАТ "KGS&СО" за період з 01.07.2008 року по 30.09.2009 року”.

Крім цього колегія суддів зазначає, що за результатами розгляду Державною податковою адміністрацією України повторних скарг ПАТ "KGS&СО", було винесено рішення №8938/6/25-0515 від 03.09.2010 року, відповідно до якого, податкові повідомлення-рішення Чугуївської ОДПІ від 21.04.2010 року №0000020701/0, від 07.06.2010 року №0000020701/1, від 07.07.2010 року №0000020701/2 було залишено без змін, а скарги без задоволення, жодних рішень про застосування додаткових штрафних (фінансових) санкцій, окрім тих, що визначені у вказаних податкових повідомленнях-рішеннях, прийнято не було. На підставі вказаного рішення Чугуївською ОДПІ було прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.09.2010 року №0000020701/3 без зміни суми завищення бюджетного відшкодування та штрафних (фінансових) санкцій.

Отже, під час адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення від 21.04.2010 року №0000020701/0 не було збільшено суму завищення бюджетного відшкодування та штрафних (фінансових) санкцій.

Чугуївська ОДПІ при винесенні податкового повідомлення-рішення від 03.09.2010 року №0000050701/0 керувалась підпунктом 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 Закону України №2181-III, яким передбачено, що у разі коли платника податків (посадову особу платника податків) засуджено за скоєння злочину щодо ухилення від сплати податків або якщо платник податків декларує переоцінені або недооцінені об'єкти оподаткування, що призводить до заниження податкового зобов'язання у великих розмірах, такий платник податків додатково до штрафів, визначених цим пунктом, за наявності підстав для їх накладення сплачує штраф у розмірі 50 відсотків від суми недоплати, але не менше ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули. Заниженням податкового зобов'язання у великих розмірах вважається сума недоплати, яка встановлюється на рівні, визначеному Кримінальним кодексом України.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що для застосування вказаної норми необхідні або обвинувальний вирок суду, який вступив в законну силу, щодо визнання особи винною у вчиненні злочину, передбаченого статтею 212 Кримінального кодексу України, або здійснення платником декларування об'єкта оподаткування у занижених розмірах, та як наслідок такого декларування - заниження податкових зобов'язань та донарахуванні у зв'язку з цим за актом перевірки сукупно (із врахуванням недоплат в одних періодах та завищення сум податкових зобов'язань в інших періодах) податкового зобов'язання з конкретного податку, збору (обов'язкового платежу) у великих розмірах.

Оскільки таких фактів в ході судового розгляду не встановлено, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про безпідставність та необґрунтованість застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій на підставі того ж самого акту перевірки, після закінчення десятиденного терміну та згідно п.17.1.6 п.17.1 ст.17 Закону України №2181-III.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 10.01.2011 року по справі№2-а-11858/10/2070 прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, 200, п.1 ч.1 ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.01.2011р. по справі№2а-11858/10/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяДюкарєва С.В.

Судді Катунов В.В. Перцова Т. С. Повний текст ухвали виготовлений 12.04.2011 р.