Ухвала суду № 18396864, 12.04.2011, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2011 р.Справа № 2а-9142/10/2070

Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бенедик А.П.,

Суддів: Курило Л.В. , Калиновського В.А. ,

за участю секретаря судового засіданняПодобайло А.В., Верман А.М.,

представника позивача - Макаренко О.М.,

представника відповідача - Поворознюк О.Ю., Таран М.М., Казимир Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.11.2010р. по справі№2а-9142/10/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Харків-Автозапчастина"

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - ТОВ “Харків-Автозапчастина” - звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова, в якому просив скасувати податкові повідомлення - рішення відповідача, Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Харкова від 09.07.2010р. №0002012330/0 про визначення суми податкового зобовязання по податку на прибуток в загальному розмірі 337020,00грн. (основний платіж 224680,00грн.; штраф 112340,00грн.), а також податкове повідомлення-рішення №0002022330/0 про визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість в загальному розмірі 331670,5грн. (основний платіж 217103,00грн.; штраф 114567,5грн.).

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 29.11.2010 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Харків-Автозапчастини" до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Харкова №0002022330/0 від 09.07.2010р. в частині визначення основного платежу в сумі - 216868,3грн. та штрафу в сумі - 114567,5грн. Скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Харкова №0002012330/0 від 09.07.2010р. в частині визначення основного платежу в сумі - 216783,00грн. та штрафу в сумі - 108391,50грн. В решті вимог адміністративний позов залишено без задоволення.

Відповідач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.11.2010 року в частині скасування податкових повідомлень - рішень та прийняти в цій частині нову постанову, якою відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини, викладені в апеляційній скарзі.

Представник відповідача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції просив постанову суду першої інстанції в частині щодо задоволення позовних вимог скасувати, посилаючись на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи та прийняти в цій частині нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

Представник позивача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу відповідача - без задоволення.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вислухавши представників сторін, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Матеріалами справи підтверджується, що фахівцями ДПІ у Ленінському районі м. Харкова на підставі направлення №328 від 28.05.2010 року була проведена планова виїзна перевірка ТОВ “Харків - автозапчастини” (ідентифікаційний код 31439826) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період 01.10.2007р. - 31.03.2010р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007р.-31.03.2010р., за наслідками якої складено акт від 23.06.2010р. №1984/23-304/31439826. (Т.1 а.с. 14-52)

На підставі зазначеного акту перевірки 09.07.2010 р. ДПІ у Ленінському районі м. Харкова були прийняті податкове повідомлення-рішення № 0002012330/0 про визначення суми податкового зобовязання по податку на прибуток в загальному розмірі 337020,00грн. (основний платіж 224680,00грн.; штраф 112340,00грн.), та податкове повідомлення-рішення №0002022330/0 про визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість в загальному розмірі 331670,5грн. (основний платіж 217103,00грн.; штраф 114567,5грн.). (Т.1 а.с. 10-11)

Підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень слугували відображені в акті перевірки від 23.06.2010р. №1984/23-304/31439826 висновки ДПІ у Ленінському районі міста Харкова про порушення ТОВ “Харків-Автозапчастина” вимог п.п.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, а саме: невключення до складу валового доходу 4 кварталу 2009р. кредиторської заборгованості перед ПП “Лугуніверсалторг-Ю.Л.”в сумі 17229,00грн., яке за даними податкових органів було ліквідовано ще 09.01.2009р.; про порушення ТОВ “Харків-Автозапчастина” вимог п.5.1 та п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, а саме: невиключення зі складу валових витрат обігу та виробництва кредиторської заборгованості перед ПП “Лугуніверсалторг-Ю.Л.” в сумі 14357,43грн. (без ПДВ), яке за даними податкових органів було ліквідовано ще 09.01.2009р.; про порушення ТОВ “Харків-Автозапчастина” вимог п.5.1 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, а саме: збільшення валових витрат обігу та виробництва за рахунок витрат по взаємовідносинам з ПП “Спецпочаток”, яке за даними податкових органів та згідно з постановою Самарського районного суду міста Дніпропетровська від 09.07.2009р. по справі №1-164/2009 було створено без мети реального здійснення господарської діяльності; про порушення ТОВ “Харків-Автозапчастина” вимог п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України “Про ПДВ” по взаємовідносинам з ТОВ “Алекс Трейд С”, а саме: безпідставне віднесення до складу податкового кредиту з ПДВ суми податку в розмірі 16279,92грн., так як задекларовані ТОВ “Алекс Трейд С”податкові зобовязання з ПДВ не відповідають сумам податкового кредиту ТОВ “Харків-Автозапчастина”; про порушення ТОВ “Харків-Автозапчастина” вимог п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України “Про ПДВ” по взаємовідносинам з ПП “Лугпромпоставка ШРМ”, а саме: при самостійному виправленні помилки, допущеної при обчислення податкових зобовязань з ПДВ по взаємовідносинам з даним субєктом господарювання, ТОВ “Харків-Автозапчастина” не було нараховано, відображено в декларації з ПДВ та сплачено до бюджету штраф у розмірі 5% від заниженої суми податкового зобовязання; про порушення ТОВ “Харків-Автозапчастина” вимог п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України “Про ПДВ” по взаємовідносинам з ТОВ “Техсин”, а саме: неправомірне збільшення податкового кредиту з ПДВ на суму податку в розмірі 27162,60грн., так як за березень 2010р. задекларовані ТОВ “Техсин”податкові зобовязання з ПДВ не відповідають задекларованому ТОВ “Харків-Автозапчастина” податковому кредиту з ПДВ; про порушення ТОВ “Харків-Автозапчастина” вимог п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України “Про ПДВ” по взаємовідносинам з ПП “Спецпочаток”, а саме: безпідставне включення до складу податкового кредиту витрат по оплаті ПДВ на користь даного субєкта господарювання, оскільки за даними податкових органів та згідно з постановою Самарського районного суду міста Дніпропетровська від 09.07.2009р. по справі №1-164/2009 було створено без мети реального здійснення господарської діяльності.

Щодо висновків суду першої інстанції про скасування податкового повідомлення рішення від 09.07.2010 року №0002012330/0 в частині визначення суми податкового зобовязання по податку на прибуток за основним платежем 216783,00грн. та штрафом 108391,50грн.), колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” під валовими витратами виробництва та обігу розуміється сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За правилом п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 зазначеного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Проаналізувавши положення наведених норм закону, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що визначальним критерієм для формування валових витрат обігу та виробництва є причетність набутих у власність товарів, отриманих робіт, спожитих послуг до господарської діяльності субєкта господарювання як платника податку на прибуток.

Відповідно до приписів п.1.32 ст.1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Враховуючи, що положення актів законодавства з питань оподаткування не містять визначення доходу, тому з огляду на зміст ч.2 ст.3 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, відповідно до якої бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством, фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку, судом першої інстанції обґрунтовано застосовано при вирішенні спору визначення поняття доходу, що міститься в актах законодавства з питань бухгалтерського обліку та фінансової звітності.

Так, Положенням (стандарт) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності" (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999р. №87, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21.06.1999р. за №391/3684) визначено, що доходами є збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов'язань, які призводять до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників).

В ході перевірки відповідач не ставив під сумнів фактичну наявність товару, який в подальшому за матеріалами справи був реалізований ТОВ “Харків-Автозапчастина” іншим субєктам господарювання. Отримання позивачем збитку від господарських операцій з придбання продажу автозапчастин ДПІ не виявлено, в акті від №1984/23-304/31439826 від 23.06.2010р. таких висновків не відображено.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що претензій до право і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами правочину між позивачем - ТОВ “Харків-автозапчастина” та ПП “Спецпочаток”, до правового статусу сторін цих договорів як платників ПДВ, реальності господарських операцій за цими правочинами, відповідності правочинів вимогам закону, відсутності у сторін перелічених правочинів наміру безпідставно одержати податкову вигоду податковим органом ні при проведенні перевірки, ні в ході судового розгляду не доведено.

За таких обставин, судом першої інстанції правомірно застосовано до спірних правовідносин приписи п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, згідно з яким датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

- або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Судом першої інстанції зазначено, що обставини оприбуткування товару та його подальшого використання саме в межах господарської діяльності ТОВ “Харків-Автозапчастина” шляхом проведення його подальшої реалізації визнані ДПІ в ході проведення перевірки діяльності ТОВ “Харків-Автозапчастина” та не спростовані в ході судового засідання та на підтвердження цього факту представником позивача надані до суду документальні підтвердження беззбиткової реалізації ТОВ “Харків-Автозапчастина” придбаного товару на адресу ПП “Істок Автозапчастина”, ТОВ “ТПК “Омега Автопоставка”, ТОВ “Компанія Агросоюз”, КП “Дорремстрой”, ТОВ “ОРИОН-ПЛЮС”, ТОВ “Автоінвест”, ТОВ “Укравтозапчастина”. З огляду на це, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про помилковість висновку ДПІ щодо неправомірного завищення позивачем валових витрат обігу та виробництва, оскільки формування валових витрат у спірних правовідносинах відбулось за фактом оприбуткування товару.

Оскільки у спірних правовідносинах відповідач виходив з порушень ТОВ “Харків-Автозапчастина”п.5.1 та п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", тому суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що висновок ДПІ про завищення ТОВ “Харків-Автозапчастина” валових витрат обігу та виробництва є хибним.

Матеріалами справи підтверджується, що договір №1 від 01.10.2008р. між позивачем, ТОВ “Харків-Автозапчастина” (в якості покупця) та ПП “Спецпочаток” (в якості продавця) від імені ПП “Спецпочаток” було укладено гр.ОСОБА_6 Згідно наданої до справи довідки Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців стосовно ПП “Спецпочаток” саме гр. ОСОБА_6 є керівником даного субєкта господарювання.

Частиною 2 ст.17 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців” передбачено, що в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості стосовно юридичної особи як прізвище, ім'я, по батькові та ідентифікаційні номери фізичних осіб - платників податків, які обираються (призначаються) до органу управління юридичної особи, уповноважених представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, або осіб, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори.

Отже, укладаючи правочини з фізичною особою ОСОБА_6, яка діяла від імені ПП “Спецпочаток” та за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців значилася керівником цього субєкту господарювання, позивач дотримався розумних меж обачності і тому суд не вбачає підстав для визнання поведінки позивача в даному випадку як недобросовісної.

Відповідно до ч.4 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо не прийняття постанови Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 09.07.2009 року по справі №1-164/2009р. в якості належного доказу по справі, оскільки дане судове рішення було прийнято відносно особи, яка не має статусу керівника ПП "Спецпочаток", та жодним чином не пов'язана із господарськими операціями, вчиненими між ТОВ "Харків - Автозапчастина" та ТОВ "Спецпочаток".

З приписів п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” судом першої інстанції встановлено, що порушення за взаємовідносинами з ПП “Спецпочаток” припадає 216783,00грн. - основного платежу та 108391,50 грн. - штрафу.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не довів правомірності та обґрунтованості мотивів судження про порушення ТОВ “Харків-Автозапчастина”п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України “Про ПДВ” за взаємовідносинами з ПП “Спецпочаток”.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, та зазначає, що суд дійшов правомірного висновку про скасування податкового повідомлення - рішення №0002012330/0 від 09.07.2010 року в частині визначення основного платежу в сумі 216783 грн. та штрафу в сумі 108391,50 грн.

Постанову в частині щодо відмови у задоволенні позовних вимог сторонами не оскаржено.

Щодо скасування податкового повідомлення - рішення від 09.07.2010р. №0002022330/0 в частині визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість за основним платежем 216868,30грн. та штрафом 114567,5грн., колегія суддів зазначає наступне.

Між позивачем - ТОВ “Харків-Автозапчастина” (в якості покупця) та ПП “Спецпочаток” (в якості продавця) укладено договір поставки №1 від 01.10.2008р.; між позивачем - ТОВ “Харків-Аавтозапчастина” (в якості покупця) та ТОВ “Техсин” (в якості продавця) укладено договір купівлі-продажу №5 від 06.01.2010р.; між позивачем, ТОВ “Харків-Автозапчастина”(в якості покупця) та ТОВ “Алекс Трейд С” (в якості продавця) укладено договір шляхом обміну податковими накладними, які долучені до справи.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що претензій до право і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами перелічених правочинів, до правового статусу сторін цих договорів як платників ПДВ, реальності господарських операцій за цими правочинами, відповідності правочинів вимогам закону у ДПІ в Ленінському районі м. Харкова не має. Доказів наміру у сторін перелічених правочинів безпідставно одержати податкову вигоду податковим органом не надано.

За наявними у справі документами доведено фактичне виконання господарських операцій за переліченими правочинами, понесення позивачем витрат у спірних правовідносинах, відсутність взаємоповязаності сторін перелічених правочинів, використання товару у власній господарській діяльності ТОВ “Харків-автозапчастина”, а тому відсутні підстави для висновку про нікчемність перелічених договорів або невідповідності закону вчинених за ними господарських операцій.

Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад.

Матеріалами справи також підтверджено, що зобовязання позивача по оплаті вартості товарів за договором поставки № 1 від 01.10.2008р. та інших угод з поставки автозапчастин були виконані позивачем в повному обсязі шляхом перерахування безготівкових грошових коштів. З огляду на приписи Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” та Закону України “Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом”, операції субєктів права з перерахування саме безготівкових грошових коштів є прозорими для контролю з боку Держави, так як здійснюються виключно у встановлений самою ж Державою спосіб через банківські установи. Наявні у справі документи засвідчують, що безготівкові кошти були списані з рахунків позивача, тобто вибули з його власності. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагентів спільного інтересу щодо їх отримання позивачем (що могло б мати місце в разі повязаності цих осіб), в матеріалах справи немає.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України .

Колегія суддів зазначає, що дії відповідача у правовідносинах, що склалися між ним та позивачем, не кореспондуються з вимогами ч.2 ст. 19 Конституції України.

Відповідно до ч.3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч.ч.1,2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Тобто, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати докази, які свідчать про правомірність його дій.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, заперечуючи проти позову, в порушення ч.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, не надав жодних доказів, які б свідчили про правомірність, законність та обґрунтованість податкового повідомлення - рішення №0002022330/0 від 09.07.2010 року в частині визначення основного платежу в сумі 216868,30 грн. та штрафу в сумі 114567,50 грн.

Порушення по взаємовідносинам з ПП “Лугпромпоставка ШРМ”, внаслідок чого визначено ПДВ за основним платежем - 234,70грн., позивачем визнається та не оспорюється.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 29.11.2010 року відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст.ст. 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 29.11.2010р. по справі№2а-9142/10/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя(підпис)Бенедик А.П.

Судді(підпис)

(підпис)Курило Л.В. Калиновський В.А. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Курило Л.В. Повний текст ухвали виготовлений 18.04.2011 р.