Ухвала суду № 18396101, 16.08.2011, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-12189/10/13/0170

16.08.11 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіІщенко Г.М.,

суддів Курапової З.І. , Щепанської О.А. секретар судового засіданняКисельова А.О.

за участю сторін:

представник позивача, Приватного акціонерного товариства "УКпостач"- ОСОБА_1, довіреність № 11/01 від 11.01.11

представник відповідача, Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим- не зявився,

розглянувши апеляційні скарги Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим та Приватного акціонерного товариства "УКпостач" на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Ольшанська Т.С. ) від 25.03.11 у справі № 2а-12189/10/13/0170

за позовом Приватного акціонерного товариства "УКпостач" (вул. Сєвєрная, 1-а, місто Красноперекопськ, Автономна Республіка Крим, 96000)

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим (вул. М. Залки, 1/9, місто Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95000)

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 25.03.2011 позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «УКпостач»задоволено частково: визнано нечинним та скасовано податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим №0002384001/0 від 27.06.2010 (№0002384001/1 від 13.08.2010) частково у розмірі 28905,76 грн., в іншій частині позовних вимог відмовлено, вирішено питання про судові витрати.

На зазначене судове рішення від Приватного акціонерного товариства «УКпостач»надійшла апеляційна скарга, в якій ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Не погодившись з постановою суду, Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим також звернулася з апеляційною скаргою, в якій у звязку з порушенням судом норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду першої інстанції скасувати в частині задоволених позовних вимог і відмовити позивачеві в задоволенні позову в повному обсязі.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційних скарг, заслухавши представника позивача, перевіривши юридичну оцінку обставин та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Для органів державної податкової служби таким доказом є акт документальної перевірки, в якому згідно з пунктом 1.7 розділу 1 та пунктом 2 розділу 2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства, субєктами підприємницької діяльності - юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 №327 зазначено, що факти виявлених порушень податкового і валютного законодавства в акті документальної перевірки повинні викладатися чітко, обєктивно та в повній мірі, з посиланням на первинні документи, що підтверджують наявність зазначених фактів та на підставі яких вчинені записи у податковому та бухгалтерському обліку, з наведенням кореспонденції рахунків та інших доказів, що достовірно підтверджують наявність факту порушення, із зазначенням змісту порушень. Лише за умови дотримання контролюючим органом зазначених вимог щодо фіксування факту виявлених порушень є підстави для визначення платнику податкових зобовязань.

При апеляційному перегляді справи встановлено, що за результатами позапланової виїзної перевірки позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок в банку за березень 2010 року, яка виникла за рахунок відємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось за лютий 2010 року, відповідачем 18.05.2010 був складений Акт №148/40-1/30169718.

Актом зафіксовано, що в порушення підпунктів 7.2.1., 7.2.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»позивачем завищено різницю між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість поточного звітного (податкового) періоду у декларації за лютий 2010 року у сумі 5314,00 грн. На порушення підпунктів 7.2.1., 7.2.4., 7.7.2. Закону України «Про податок на додану вартість»завищено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню за березень 2010 року на 34220,00 грн. На порушення підпунктів 7.2.1., 7.2.4. Закону України «Про податок на додану вартість»у декларації за березень 2010 року різницю між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість поточного звітного (податкового) періоду у сумі 5038,00 грн.

27.05.2010 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення 0002384001/0, згідно з яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 34220,00 грн. За наслідками апеляційного оскарження відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.08.2010 №0002384001/1, яким розмір зменшення суми бюджетного відшкодування залишений без зміни.

Порядок обчислення та сплати податку визначений у статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Як свідчать матеріали справи, 18.03.2010 позивачем була надана податкова декларація з податку на додану вартість за лютий 2010 року, де у рядку 26 «Залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду»визначений у сумі 1758946,00 грн.

20.04.2010 позивачем подана податкова декларація з податку на додану вартість за березень 2010 року, де у рядку 25.1. «Сума бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку) зазначена у розмірі 2993804,00 грн. При цьому у додатку 3 до податкової декларації платник податку показує, що залишок від'ємного значення попереднього податкового періоду за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплати до бюджету за підсумками поточного звітного періоду дорівнює 4760519,00 грн., частина залишку відємного значення, фактично сплачена отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг) дорівнює 2993804,00 грн., сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню 2993804,00 грн. Актом перевірки встановлено, що сума бюджетного відшкодування, що заявлена позивачем у березні 2010 року сформована, у тому числі за рахунок податкового кредиту, що заявлений у лютому 2010 року. Так, згідно декларації з податку на додану вартість за лютий 2010 року позивачем відображений податковий кредит у розмірі 7383754,00 грн.

Проте перевіркою встановлено про його завищення на 5314,00 грн., оскільки вказана сума сформована позивачем за податковими накладними отриманими від Товариства з обмеженою відповідальністю «Демікс», Товариства з обмеженою відповідальністю «Крос ЛТД», Приватного підприємства «Контакт Торг», які не відповідають вимогам Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки в них зазначено місцезнаходження постачальника, що не відповідає дійсності.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належним є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Судом першої інстанції безперечно встановлено, що надані податкові накладні не містять порушень порядку оформлення податкової накладної.

Підпунктом 7.2.1. Закону України «Про податок на додану вартість»зазначені обовязкові реквізити, податкової накладної, що зазначаються окремими рядками, де передбачено позначення «місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість». Визначення законодавцем юридичного значення податкової накладної, встановлення порядку видачі та вимог щодо її формального змісту дає підстави для висновку, що дотримання платником податку зазначеного порядку і форми податкової накладної є обов'язковою умовою для набуття податковою накладною юридичного значення, а отже і підстави, з якою підпункт 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»пов'язує право платника податку на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку.

Особливістю адміністративного судочинства є те, що обовязок доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії (стаття 71 Кодексу адміністративного судочинства України).

У порушенні вимог частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим не доведені обставини, на яких ґрунтуються її заперечення, у тому числі, не надані докази про невідповідність адреси продавця, той, що зазначена у податкових та господарських документах, а надані позивачем письмові пояснення, є належними та допустимими доказами в розумінні частин першої, четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.

З урахуванням наведеного, суд вважає позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 27.05.2010 №0002384001/0, від 13.08.2010 №0002384001/1, щодо зменшення суми бюджетного відшкодування в сумі 5314,00 грн., за рахунок податкового кредиту, сформованого у лютому 2010 року, підлягають задоволенню.

Судом першої інстанції безперечно встановлено, що згідно даних бухгалтерського обліку позивача за лютий 2010 року дебіторська заборгованість складає 216179,11 грн., у тому числі податок на додану вартість -28905,76 грн. Сума податкового кредиту у розмірі 28905,76 грн. знаходиться у складі дебіторської заборгованості та не підтверджена фактом отримання товарів (робіт, послуг).

Слід зазначити, що необхідними підставами для відшкодування податку на додану вартість з бюджету є наявність у платника податку податкової накладної, виданої продавцем товару та оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства, сплата продавцю вартості товару з податку на додану вартість та докази використання отриманого товару в господарській діяльності.

Приймаючи до уваги, що товар не використовувався позивачем в господарській діяльності, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність у позивача обовязкової сукупності підстав для відшкодування податку на додану вартість з бюджету, а саме: наявність у платника податку податкової накладної, виданої продавцем товару та оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства, сплата продавцю вартості товару з податку на додану вартість та використання отриманого товару в господарській діяльності.

Отже, відсутні у позивича права на отримання бюджетного відшкодування за зазначеними операціями у сумі 28905,76 грн.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в частині визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим №0002384001/0 від 27.06.2010 (№0002384001/1 від 13.08.2010) частково у розмірі 5314,00грн.».

Доводи апеляційних скарг щодо неправильного застосування норм матеріального права висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні наведених правових норм.

Судова колегія звертає увагу на те, що суд першої інстанції в мотивувальній частині рішення дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, зазначивши, що: «Таким чином, суд погоджується з висновком податкового органу про зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування в розмірі 28905,76 грн.». Тобто, спірні рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування суд першої інстанції визнає нечинним та скасовує в розмірі 5314,00грн.

Однак, в пункті 2 резолютивної частини постанови суд першої інстанції помилково зазначає: «2. Визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення… частково у розмірі 28905,76грн.».Тим не менш цей недолік не впливає на законність прийнятої постанови в цій частині, а є підставою для розгляду питання про виправлення описки в порядку статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України судом першої інстанції.

З огляду на викладене, судова колегія дійшла висновку про те, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення, а тому постанова Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 25.03.2011 підлягає залишенню без змін, апеляційні скарги Приватного акціонерного товариства «УКпостач»та Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим залишенню без задоволення.

Керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 частиною першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «УКпостач»залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 25.03.2011 у справі №2а-12189/10/13/0170 залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту підписання і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддяпідписГ.М. Іщенко

Судді підпис З.І.Курапова підпис О.А.Щепанська З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.М. Іщенко

Повний текст судового рішення

виготовлений 22 серпня 2011 року