Ухвала суду № 18396100, 16.08.2011, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-13662/10/17/0170

16.08.11 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіІщенко Г.М.,

суддів Курапової З.І. , Щепанської О.А. секретар судового засіданняКисельова А.О.

за участю сторін: не з'явилися,

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Папуша О.В. ) від 11.01.11 у справі № 2а-13662/10/17/0170

за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Кримтеплиця" (11 км Московського шосе, Молодіжне, Сімферопольський район, Автономна Республіка Крим, 97501)

до Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим (вул. Бєлова, 2, с.Мирне, Сімферопольський район, Автономна Республіка Крим, 97503)

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 11.01.2011 адміністративний позов Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Кримтеплиця»задоволено: визнані протиправними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим від 03.03.2010 № 0000281701/0, від 06.05.2010 № 0000281701/1, від 17.06.2010 № 0000281701/2, від 15.07.2010 № 0000281701/3 в частині донарахування Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "Кримтеплиця" податкових зобовязань з податку з доходів фізичних осіб сумою 12055,40 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 24110,80 грн., усього сумою 36166,20 грн., вирішено питання про судові витрати.

На зазначене судове рішення від Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим надійшла апеляційна скарга, в якій ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позову з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом Автономної Республіки Крим норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Для органів державної податкової служби таким доказом є акт документальної перевірки, в якому згідно з пунктом 1.7 розділу 1 та пунктом 2 розділу 2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства, субєктами підприємницької діяльності - юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 №327 зазначено, що факти виявлених порушень податкового і валютного законодавства в акті документальної перевірки повинні викладатися чітко, обєктивно та в повній мірі, з посиланням на первинні документи, що підтверджують наявність зазначених фактів та на підставі яких вчинені записи у податковому та бухгалтерському обліку, з наведенням кореспонденції рахунків та інших доказів, що достовірно підтверджують наявність факту порушення, із зазначенням змісту порушень. Лише за умови дотримання контролюючим органом зазначених вимог щодо фіксування факту виявлених порушень є підстави для визначення платнику податкових зобовязань.

При апеляційному перегляді встановлено, що за результатами виїзної планової перевірки позивача з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007 по 30.09.2009 відповідачем складено акт від 22.02.2010 № 24//23-02/04687229.

Перевіркою встановлено порушення пункту 1.2. статті 1 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами», підпункту 8.1.2. пункту 8.1. статті 8, підпунктів 9.1.1., 9.1.5. пункту 9.1. статті 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»- встановлено несвоєчасне перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб за період з квітня 2007 року по серпень 2009 року у звязку з чим позивачу донараховано пеню сумою 71013,88 грн.

Перевіряючи правильність утримання податку з доходів фізичних осіб отриманих від надання в оренду земельних паїв перевіркою встановлено, що розрахунок за орендну плату позивач здійснював як у грошовій та і не у грошовій формі (продукцією власного виробництва: ячменем, пшеницею, сіном та іншим).

Недоречними визнаються судовою колегією посилання в апеляційній скарзі на те, що позивач з виплаченого (нарахованого) доходу фізичним особам за оренду земельних паїв був зобовязаний при утриманні податку з доходів фізичних осіб застосувати коефіцієнт, оскільки коефіцієнт слід застосовувати до доходів фізичних осіб, нарахованих у не грошовій формі. Оскільки орендна плата позивачем нарахована грошима, з неї утримано податок з доходів. У подальшому підприємство продало зерно орендодавцям в рахунок погашення своєї заборгованості по орендній платі.

Заявником апеляційної скарги не враховано, що з наданих позивачем копії договорів оренди земельної частки (паю), укладені з власниками земель вбачається, що вони мають типову форму, за користування земельною часткою орендар сплачує орендодавцю кожного року орендну (рентну) плату (в розрахунку на одну земельну ділянку) у розмірі згідно постанов та актів Кабінету Міністрів України на період розрахунку. Згідно пункту 3.3 договору форма розрахунку за орендну плату за узгодженням сторін договору. Земельний податок, відповідно до пункту 3.5 договору, на орендовану земельну частку (пай) сплачується орендарем у встановлений законодавством України термін і не входить у розмір орендної плати.

Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що згідно з пунктом 1.15 статті 1 Закону України «Про податок з доходу фізичних осіб»у позивача з виплатою орендної плати виникають обовязки податкового агента. Податковий агент це, юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Слід зазначити, що орендар є податковим агентом платника податку орендодавця щодо його доходу від надання в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення, земельної частки (паю), майнового паю. Об'єкт оподаткування визначається виходячи з розміру орендної плати, зазначеної в договорі оренди, але не менше мінімальної суми орендного платежу, встановленої законодавством з питань оренди землі (підпункт 9.1.1 статті 9 Закону України «Про податок з доходу фізичних осіб»).

Відповідно до частин першої та четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належним є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Як свідчать матеріали справи, нарахування орендної плати згідно Відомостей нарахування за 2007, 2008, 2009 роки проведено позивачем у грошовому вираженні. З досліджених заяв орендодавців про передачу їм в рахунок виконання зобовязань орендаря по виплаті орендної плати виробленими позивачем продуктами орендодавцям передано ячмінь, зерно пшениці та сіно на розмір орендної плати.

Заявником апеляційної скарги не прийнято до уваги, що обовязок визначення обєкту оподаткування зі звичайної ціни, помноженої на розрахований коефіцієнт у податкового агента виникає при нарахуванні доходів у будь-яких не грошових формах, що повністю відповідає вимогам підпункту 3.4. статті 3 Закону України ««Про податок з доходів фізичних осіб».

Особливістю адміністративного судочинства є те, що обовязок доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії (стаття 71 Кодексу адміністративного судочинства України).

У порушенні вимог частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, Державною податковою інспекцією в Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим не доведені обставини, на яких ґрунтуються її заперечення, у тому числі, не надані докази, які підтверджують правильність висновку відповідача щодо неправильного визначення позивачем обєкту оподаткування та його обчислення з урахування коефіцієнту, а надані позивачем письмові пояснення, зокрема, обставини, внаслідок яких у позивача виникає обов'язок визначати обєкт оподаткування не настали, тому, його дії з визначення обєкту оподаткування, виходячи з обсягу фактично нарахованої орендної плати, ґрунтуються на положення чинного законодавства, є належними та допустимими доказами в розумінні частин першої, четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.

Отже, донарахування податку з доходу фізичних осіб проведено відповідачем без достатніх на те підстав, тому є протиправним. Порушене право позивача підлягає поновленню шляхом скасування оскаржених податкових повідомлень-рішень в частині донарахування позивачу податкових зобовязань з податку з доходів фізичних осіб сумою 12055,4 грн. та штрафних (фінансових) санкцій нарахованих на ці зобовязання у розмірі 24110,8 грн., усього сумою 36166,2 грн., як прийняті без достатніх на те правових підстав.

Доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування норм матеріального права висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні відповідачем наведених правових норм.

Зважаючи на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що правова оцінка, яку дав суд першої інстанції обставинам справи, не суперечить чинному законодавству.

Судове рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права, і не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі, а тому постанова Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 11.01.2011 підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 11.01.2011 у справі №2а-13662/10/17/0170 залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, які передбачені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддяпідписГ.М. Іщенко

Судді підпис З.І.Курапова підпис О.А.Щепанська З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.М. Іщенко

Повний текст судового рішення

виготовлений 22 серпня 2011 року