Постанова № 18394366, 13.09.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

13 вересня 2011 року № 2а-6361/11/2670

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі судді Каракашьяна С.К. при секретарі судового засідання Шкребтій І.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Брокерська контора №777»

до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м.Києва

про скасування податкового повідомлення-рішення,

За участю представників:

позивача : Ларкіна Д.Ю., представника

відповідача : не зявився

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Брокерська контора №777»звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м.Києва про скасування податкового повідомлення-рішення від 13.10.2010р. №0003052307/1/38273.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем правомірно було віднесено до складу податкового кредиту суми, сплачені ТОВ «Комерційна фірма «Дескаунт».

Відповідачем позовні вимоги заперечувалися з огляду на те, що в процесі проведеної перевірки було встановлено відсутність обставин фактичного надання послуг позивачу контрагентом, зокрема, виходу в ефірі телеканалів реклами послуг ТОВ «Брокерська контора №777».

Судом неодноразово витребовувалася у юридичних осіб власників телеканалів інформація щодо виходу реклами послуг ТОВ «Брокерська контора №777», у звязку з чим в судових засіданнях оголошувалися перерви. Згідно з наданими поясненнями підприємством з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Телекомпанія НБМ», документи, на підставі яких було здійснено вихід реклами бренду «Брокерська контора №777» в ефірі телевізійного каналу «5»з 11.11.2008р. по 12.11.2008р. були вилучені співробітниками податкової міліції.

В судовому засіданні 13.09.2011р. представник позивача просив справу розглянути за наявними в ній документами.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі міста Києва (далі відповідач) було проведено перевірку, за результатами якої складено Акт «Про результати невиїзної документальної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Брокерська контора № 777»з питань фінансово-господарських взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Комерційна фірма «Дескаунт»за період з 01.07.2008 р. по 31.12.2008 р.»№ 6336/2307/24923962 від 01.10.2010 року (далі - Акт перевірки).

На підставі висновків зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0003052307/0/38273 від 13.10.2010 р., яким ТОВ «Брокерська контора № 777»визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 520 332 грн., в тому числі 346 888 грн. основного платежу та 173 444 грн. штрафних фінансових санкцій.

Прийняття зазначеного рішення мотивовано наступним.

Перевіркою встановлено, що в період, який перевірявся, між ТОВ «Брокерська контора №777»та ТОВ «Комерційна фірма «Дескаунт»був укладений договір від 12 серпня 2008 року № 8123, за умовами якого позивач доручив, а ТОВ «Комерційна фірма «Дескаунт»прийняло на себе зобов'язання виконати роботу та надати послуги з організації та проведення рекламних акцій і надання повного спектру рекламних послуг (реклама на радіо, телебаченні, у друкованих засобах масової інформації, реклама на транспорті тощо) з метою стимулювання реалізації продукції Замовника, а також контролю за здійсненням вказаних рекламних акцій відповідно до умов указаного договору.

Загальна вартість виконаних робіт складала 2 090 000,00 грн., в тому числі податок на додану вартість - 346 887,97 грн., податок на рекламу - 8672,19 грн.

На підтвердження прийняття виконаних робіт (наданих послуг) сторонами вищезазначеного договору було складено акти приймання-передачі виконаних робіт з проведення медіапланування та розміщення рекламних матеріалів від 15.09.08 р., від 29.10.08 р. та від 17.11.08 р., до яких було додано ефірні довідки про вихід рекламних роликів позивача. Оскільки за результатами перевірки було встановлено, що реклама позивача фактично не виходила, то відповідачем було сформульовано висновок про безпідставне віднесення позивачем до складу валових витрат сум, сплачених позивачем ТОВ «Комерційна фірма «Дескаунт», а сум податку на додану вартість, сплачених вказаному підприємству до складу податкового кредиту.

При цьому, відповідач послався на приписи підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та п.п. 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Суд вважає зазначені посилання відповідача правомірними, з огляду на наступне.

Згідно з умовами договору № 8123, контрагент позивача був зобовязаний надати позивачу послуги по організації та проведенню рекламних акцій. На умовах даного договору ТОВ «Комерційна фірма «Дескаунт» було складено медіаплани щодо виходу на телеканалах рекламного відео позивача з 06.09.2008р. по 14.09.2008р., з 01.10.2008р. по 28.10.2008р., та з 01.11.2008р. по 13.11.2008р., якими було заплановано вихід реклами позивача на визначених телеканалах протягом вказаного періоду у визначений час.

Відповідно до актів приймання-передачі виконаних робіт з проведення медіапланування та розміщення рекламних матеріалів від 15.09.08 р., від 29.10.08 р. та від 17.11.08 р., позивачем прийнято від ТОВ «Комерційна фірма «Дескаунт»послуги з медіапланування та розміщення рекламних матеріалів позивача з 06.09.2008р. по 14.09.2008р., з 01.10.2008р. по 28.10.2008р., та з 01.11.2008р. по 13.11.2008р.

Додатково до отриманих в процесі проведення перевірки відповідей телеканалів, судом було направлено запити до телевізійних компаній з метою зясування обставин фактичного виходу реклами позивача.

Як вбачається з матеріалів справи та наданих суду відповідей, жодного виходу реклами послуг позивача в ефірах телеканалів не відбувалося. Таким чином, відомості про вихід рекламних роликів позивача в ефірах місцевих телеканалів в кількості 1304 виходів відповідно до акта приймання передачі від 15.09.08р., 4456 виходів відповідно до акта від 29.10.2008р., та 1955 виходів відповідно до акта від 17.11.2008р. спростовано матеріалами справи.

Судом не приймаються посилання позивача на вихід реклами в ефірі 5-го каналу та каналу новин «24 канал», оскільки згідно з додатком до договору ефірною довідкою, поданою ТОВ «Комерційна фірма «Дескаунт», реклама позивача в кількості 13 виходів виходила 03.11.2008р. 04.11.2008р., а згідно з ефірними довідками вказаних каналів фактичний вихід відбувався 11 та 12 листопада 2008 року та в серпні 2008 року. Крім того, згідно з повідомленням підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Телекомпанія НБМ»(5- й канал), розміщення реклами позивача відбувалося на підставі договору з ТОВ «Рекламна агенція «ТВ Комерц Груп»від 02.06.2008р.

Судом не отримано жодних доказів виходу реклами позивача на підставі договору №8123. Отже, фактично рекламні ролики позивача в ефірі телеканалів на підставі договору №8123 від 12 серпня 2008 року та медіапланів до нього не виходили.

Відповідно до підпункту 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі, якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.4.5 цього пункту в тій самій редакції, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у випадку, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Закон України «Про податок на додану вартість»не містить визначення терміну «господарська діяльність», однак, згідно з пунктом 1.15 статті 1 даного Закону, інші терміни, які використовуються в цьому Законі, використовуються у значеннях, визначених законами з питань оподаткування або іншими законами, у частині, що не суперечить цьому Закону та іншим законам з питань оподаткування.

Пунктом 1.32 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначено, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Суд доходить висновків, що з урахуванням вищезазначених правових норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарську діяльність особи слід вважати сукупністю господарських операцій цієї особи.

Також суд вважає, що пунктом 1.32 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»встановлено такі критерії господарської діяльності направлення діяльності на отримання доходу та постійна (регулярна) участь особи в цій діяльності.

Натомість, зазначеною правовою нормою не встановлено вимог щодо отримання доходу від кожної конкретної господарської операції, такі вимоги встановлено відносно сукупності операцій господарської діяльності.

Матеріалами справи підтверджується, що позивачем було укладено договір від 12 серпня 2008 року № 8123, на підставі якого було перераховано контрагенту кошти, та підтверджується обставина відсутності будь якого виконання умов договору з боку контрагента позивача.

Судом не приймаються посилання позивача на наявність медіапланів щодо розміщення реклами як на отримання результатів виконання договору, оскільки саме по собі планування виходу реклами, без здійснення такого виходу, не може бути використано у господарській діяльності позивача жодним чином.

Відсутність виходу реклами позивача, на думку суду, виключає можливість причинно наслідкового звязку витрат з господарською діяльністю позивача, зокрема, будь яке використання набутого на підставі договору у господарській діяльності.

В процесі розгляду справи судом не встановлено обставини існування доказів, якими підтверджується зв'язок здійснених позивачем витрат, з господарською діяльністю позивача, що є законодавчо встановленою передумовою віднесення сум до податкового кредиту позивача.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 71, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. В задоволенні позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя С.К. Каракашьян