Постанова № 18394359, 08.09.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

08 вересня 2011 року № 2а-3368/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Каракашьяна С.К., при секретарі судового засідання Шкребтій І.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Магазин 626»

до Державної податкової інспекції у Соломянському районі м. Києва

провизнання нечинним та скасування податкового повідомлення рішення від 30.07.2009р. №0013441502/0,

За участю представників:

позивача :Дементєєва О.М.,

відповідача :Бойко І.І.,

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 08.09.2011р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Магазин 626»звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Соломянському районі м. Києва про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення рішення від 30.07.2009р. №0013441502/0.

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що відповідач безпідставно визначив суму податкового зобовязання по земельному податку за період з квітня по грудень 2009р. пропорційно з 1% до 3% задекларованої суми за кожен місяць на підставі Рішення Київської міської ради від 25.12.2008р. №944/944 «Про врегулювання питання користування земельними ділянками в місті Києві». Земельна ділянка, що знаходиться у користуванні підприємства, відноситься до земель, грошову оцінку яких встановлено і не відноситься до земельних ділянок, зазначених у частинах пятій десятій статті 7 та частині другій статті 6 Закону України «Про плату за землю». Позивач вважає, що оскаржуване податкове повідомлення рішення винесене з порушенням Законів України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», «Про плату за землю», «Про державну податкову службу в Україні»та просить скасувати повністю.

Відповідач проти позову заперечив, зазначивши, що за результатами камеральної перевірки податкової декларації позивача складено акт №9170/15-3-23535293 від 30.07.2009р., яким встановлено порушення ст.14 Закону України «Про плату за землю»та п. 2 Рішення Київської міської ради від 25.12.2008р. №944/944 «Про врегулювання питання користування земельними ділянками в місті Києві», внаслідок чого винесено оскаржуване податкове повідомлення - рішення №0013441502/0 від 30.07.2009р. про визначення податкового зобовязання по земельному податку з юридичних осіб в загальній сумі 3886,47 грн., яке вважає правомірним та таким, що винесене у відповідності з вимогами чинного законодавства.

Ухвалою суду від 14.05.2010р. було зупинено провадження у даній справі до набрання законної сили рішення у справі №2а-3417/09 за позовом ВГО «Український союз промисловців», Українського союзу обєднань, підприємств, організацій побутового обслуговування населення «Укрсоюзсервіс», ВАТ «Фармак» до Київської міської ради про визнання протиправним та скасування п. 2 Рішення Київської міської ради від 25.12.2008р. №944/944 «Про врегулювання питання користування земельними ділянками в місті Києві».

Позивачем ухвалу Окружного адміністративного суду від 14.05.2010р. №2а-3368/10/2670 було оскаржено до Київського апеляційного адміністративного суду

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07.09.2010р. №2-а-3368/10/2670 апеляційну скаргу ТОВ «Магазин 626»було задоволено, ухвалу Окружного адміністративного суду м.Києва від 14.05.2010р. скасовано. Справу було направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м.Києва від 04.10.2010р. справу №2а-3368/10/2670 було призначено до судового розгляду.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13.07.2011р. №2а-3368/10/2670 (К-30453/10) за результатом розгляду касаційної скарги Державної податкової інспекції у Соломянському районі м.Києва скаргу залишено без задоволення, ухвалу КААС від 07.09.2010р. без змін.

Розглянувши подані позивачем і відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва,

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Соломянському районі м. Києва було проведено камеральну перевірку податкової декларації (розрахунку) земельного податку Товариства з обмеженою відповідальністю «Магазин 626»(код ЄДРПОУ 23535293) поданого на 2009 рік, за результатами якої складено акт перевірки №9170/15-3-23535293 від 30.07.2009р.

Камеральною перевіркою встановлено, що розмір зобовязання з земельного податку ТОВ «Магазин 626», зазначений платником податку у розрахунку земельного податку на 2009 рік (№5845 від 09.02.2009р.), є меншим ніж визначено за результатами перевірки, оскільки товариством не враховано вимоги п. 2 Рішення Київської міської Ради від 25.12.2008р. №944/944 «Про врегулювання питання користування земельними ділянками в місті Києві», що призвело до заниження податкового зобовязання на 3701,40 грн.

За висновками акту перевірки від 30.07.2009р. та на підставі п.п. «в»п.п. 4.2.2 ст. 4 , пп.17.1.4 п. 17.1 ст.17 Закону України від 21.12.2000р. №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який був чинний на момент виникнення правовідносин, ДПІ у Соломянському районі м. Києва винесено податкове повідомлення рішення №0013441502/0 від 30.07.2009р. про визначення податкового зобовязання по земельному податку з юридичних осіб у розмірі 3886,47 грн., в т.ч. 3701,40 - основний платіж, 185,07 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Зокрема, в своїх запереченнях відповідач зазначив, що при винесені оскаржуваного податкового повідомлення - рішення ДПІ у Соломянському районі м. Києва керувалась Рішенням Київської міської ради від 25.12.2008р. №944/944 «Про врегулювання питання користування земельними ділянками в місті Києві», яким встановлено, що 01.04.2009р. плата за земельні ділянки (крім земель, які використовуються державними та комунальними підприємствами, установами, організаціями для ведення лісового господарства, для водогосподарських потреб, та земель, зайнятих зеленими насадженнями загального користування, житловим фондом, обєктами інженерно-транспортної інфраструктури, крім присадибних і садових земельних ділянок, а також визначених Київською міською радою, прийняті рішення про їх передачу у власність або в користування, але документи, що посвідчують права на такі земельні ділянки, не зареєстровані), які використовуються субєктами господарської діяльності, але право власності на які або право оренди яких у встановленому законодавством порядку не оформлено (не переоформлено), справляється в розмірі мінімальної річної орендної плати за земельні ділянки, встановленої статтею 21 Закону України «Про оренду землі»(3%).

Проте, відповідно до Витягу з технічної документації №Ю-39960/2006 про нормативно грошову оцінку земельної ділянки (м. Київ, просп. Повітрофлотський, 55/8; кадастровий номер 72:442:018; площа якої складає 410,20 кв.м.), нормативно грошова оцінка даної земельної ділянки становить 349514,57 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України «Про плату за землю», ставки земельного податку з земель, грошову оцінку яких встановлено, встановлюються у розмірі одного відсотка від їх грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у частинах п'ятій - десятій цієї статті та частині другій статті 6 цього Закону.

Суд з вищезазначеними посиланнями відповідача не погоджується, з огляду на нижчевикладене.

З аналізу п. 35 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»видно, що орган місцевого самоврядування вирішує питання затвердження ставки земельного податку відповідно до закону, тобто у порядку та в межах, встановлених нормами спеціального закону у сфері оподаткування.

Спеціальними законами, які регулюють суспільні відносини у сфері обрахування та сплати земельного податку, є Закон України «Про систему оподаткування», який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин та прийняття рішення, який, відповідно до преамбули визначає принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори (обов'язкові платежі) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також права, обов'язки і відповідальність платників, а також Закон України «Про плату за землю», преамбулою якого встановлено, що цей Закон визначає розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку.

Відповідно до змісту п. 8 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування», земельний податок належить до загальнодержавних податків та зборів, а ч. 2 ст. 14 цього ж закону передбачено, що загальнодержавні податки і збори (обов'язкові платежі) встановлюються Верховною Радою України і справляються на всій території України.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 2 Закону України «Про плату за землю», який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин та прийняття рішення, використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом. Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів - учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про плату за землю», ставки земельного податку, порядок обчислення і сплати земельного податку не можуть встановлюватись або змінюватись іншими законодавчими актами, крім цього Закону. Зміни і доповнення до цього Закону вносяться не пізніше ніж за три місяці до початку нового бюджетного року і набирають чинності з початку нового бюджетного року.

З системного аналізу п. 8 ч. 1 ст. 14, ч. 2 ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування», ч.ч. 1, 2 ст. 2, ч. 2 ст. 4 Закону України «Про плату за землю»видно, що повноваження щодо встановлення ставок земельного податку, як загальнодержавного обов'язкового платежу, належить до виключних повноважень Верховної Ради України та може реалізовуватись лише у вигляді внесення відповідних змін до Закону України «Про плату за землю». Натомість, до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері регулювання суспільних відносин щодо обрахування та сплати земельного податку відповідно до змісту ч. 5 ст. 7 Закону України «Про плату за землю»належить диференціація та затвердження ставок земельного податку за земельні ділянки в межах ставок такого податку, встановлених Законом України «Про плату за землю».

Відповідно до ч. 4 ст. 9 КАС України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Враховуючи, що відповідно до положень спеціальних законів у сфері сплати земельного податку повноваження щодо встановлення ставок такого податку, як загальнодержавного обов'язкового платежу, належить до виключних повноважень Верховної Ради України та може реалізовуватись лише у вигляді внесення відповідних змін до Закону України «Про плату за землю», суд приходить до висновку, що п. 2 Рішення Київської міської ради №944/944 від 25.12.2008 «Про врегулювання питання користування земельними ділянками в місті Києві», яким встановлюються підвищені ставки земельного податку, не відповідає ч.ч. 1, 2 ст. 2, ч. 2 ст. 4, ч. 1 ст. 7 Закону України «Про плату за землю», п. 8 ч. 1 ст. 14, ч. 2 ст. 14 Закону України «Про систему оподаткування», а тому при визначенні ставки земельного податку, який підлягає сплаті суб'єктами господарської діяльності при використанні земельних ділянок, право власності на які або право оренди яких в установленому законодавством порядку не оформлено (не переоформлено), застосуванню відповідно до ч. 4 ст. 9 КАС України підлягає ч. 1 ст. 7 Закону України «Про плату за землю».

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, суд бере до уваги, що постановою Шевченківського районного суду м.Києва від 27.09.2010 року у справі №2а-332/10, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 31.03.2011 року, визнано незаконним та нечинним з моменту прийняття п. 2 рішення Київської міської ради ІІ сесії VІ скликання від 25 грудня 2008 року №944/944 «Про врегулювання питання користування земельними ділянками в місті Києві».

Зокрема, Шевченківський районний суд м. Києва дійшов висновку, що приймаючи п. 2 оскаржуваного рішення Київська міська рада діяла всупереч ч. 2 ст.2, ч.1 ст. 7, ст.. 13 Закону України «Про плату за землю», ст.ст. 18, 21 Закону України «Про оренду землі», з перевищенням повноважень, передбачених ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ч. 2 ст. 19 Конституції України.

Враховуючи викладене, Окружний адміністративний суд м. Києва вважає, що ДПІ у Соломянському районі м. Києва безпідставно зроблено висновок про заниження податкового зобовязання з земельного податку, зазначеного позивачем у податковому розрахунку на 2009р. (від 09.02.2009р. №5845), відповідно, застосування штрафних (фінансових) санкцій на підставі пп.17.1.4 п. 17.1 ст. 17 Закону №2181-ІІІ, внаслідок чого, податкове повідомлення-рішення ДПІ у Соломянському районі м. Києва № 0013441502/0 від 30.07.2009р. підлягає скасуванню.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятого ним спірного рішення з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 69, 71, 94, 97, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Магазин 626" задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі міста Києва від 30.07.2009р.№0013441502/0.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України., шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя С.К. Каракашьян