Постанова № 18394326, 14.09.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

14 вересня 2011 року 12:30 № 2а-11679/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Кармазіна О.А. при секретарі судового засідання Руденко Н.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність від 15.08.2011 р.), ОСОБА_2 (довіреність від 21.02.2011 р.),

від відповідача: ОСОБА_3 (довіреність від 24.12.2010 р. № 21849/9/10-209)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Іматек-Еско»

доДержавної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва

про скасування податкового повідомлення-рішення № 0001182303 від 24.02.2011 року,- ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Іматек-Еско» з позовом до ДПІ у Печерському районі м. Києва (далі ДПІ), в якому, з урахуванням заяви від 07.09.2011 року, просить скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001182303 від 24.02.2011 року, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобовязання з ПДВ за основним платежем на суму 130630 грн. та 32657 грн. штрафних санкцій та яке прийнято за результатами перевірки взаємовідносин позивача з ТОВ «Емпанада Груп»(код 36519434) за період з 01.01.2010 року по 30.06.2010 року.

Позивач вважає оскаржуване рішення протиправним та зазначає, що перевірка проведена в той період (26.01.2011), коли був відсутній наказ про проведення перевірки, який був виданий лише 31.01.2011 року, а отже акт перевірки є доказом здобутим незаконним шляхом та його висновки не можуть бути покладені в основу оскаржуваного рішення.

Крім того, позивач зазначає, що спірні операції, за якими сформовано спірні суми податкового кредиту, фактично проведені, позивач має всі необхідні супроводжуючи ці операції первинні документи на підтвердження їх фактичного виконання, у т.ч. податкові накладні, які підписані уповноваженими особами, на підставі яких сформовано спірні суми податкового кредиту. Відтак позивач вважає, що оскаржуване рішення не ґрунтується на вимогах Закону України «Про податок на додану вартість»та просить його скасувати.

Відповідач наполягав на законності і обґрунтованості висновків в Акті перевірки, зазначивши, що згідно даних експертизи податкові декларації та розшифровки податкового кредиту та податкових зобовязань контрагента позивача директором товариства не підписувались, є недійсними. Відтак, відповідач вважає спірні угоди нікчемними та, з огляду на те, що фактичне вчинення операцій на його думку не підтверджується, вважає, що у позивача не було правових підстав для формування спірних сум податкового кредиту.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 14 вересня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача, зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення позову виходячи з наступного.

Згідно наказу ДПІ у Печерському районі м. Києва від 31.01.2011 року № 88 працівникам ДПІ доручено провести з 31.01.2011 року по 04.02.2011 р. позапланову перевірку позивача за період з 01.01.2010 року по 30.06.2010 року.

ДПІ у Печерському районі м. Києва проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «Іматек-Еско»(код з ЄДР 31751854; 01011, м. Київ, вул. Рибальська, 13) з питань взаємовідносин з ТОВ «Емпанада Груп»(код 36519434; 01024, м. Київ, вул. Академіка Богомольця, 7/14 прим. 182) за період з 01.01.2010 року по 30.06.2010 року.

За результатами перевірки складено Акт перевірки від 03.02.2011 року № 54/23-3/31751854 (далі Акт перевірки № 1).

Перевіркою встановлено порушення п/п. 7.2.1., 7.2.3., 7.2.6., 7.4.1., 7.4.5. Закону України «Про податок на додану вартість»в результаті чого занижено ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 147245,40 грн., у тому числі: січень 2010 року на 10378 грн., за лютий 2010 року на 6237,21 грн., за березень 2010 року 50081,67 грн., за квітень 2010 року на суму 33673,50 грн., за травень 2010 року на суму 40750 грн., за червень 2010 року на суму 6125 грн.

Позивачем на акт перевірки подано заперечення за результатами розгляду яких ДПІ листом від 21.02.2011 р. № 1399/10/23-310, зважаючи на технічну помилку та з огляду на те, що почеркознавча експертиза не проводилась стосовно первинних документів контрагента позивача за період січня лютого 2010 року, зазначила, що сума заниження ПДВ складає 130630,17 грн. за період березня червня 2010 року.

Крім того, ДПІ зазначено про технічну помилку в акті (щодо зазначення того, що перевірка проводилась з 26.01.2011 року по 26.01.2011 року) та уточнила зміст цих положень акту, які, згідно відповіді на заперечення, слід читати таким чином, що перевірка проводилась з 31.01.2011 року по 03.02.2011 року.

Суть порушень і доводів відповідача деталізовані в Акті перевірки та у рішеннях за результатами розгляду скарг позивача, відповідно до яких, зокрема, на підставі постанови слідчого від 22.09.2010 року про призначення судової експертизи, винесеної старшим слідчим СВ ПМ ДПІ у Печерському районі по кримінальній справі № 56-2659, старшим експертом науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при УМВС України на Південно-Західній залізниці проведена почеркознавча експертиза. За результатами експертизи складено висновок № 246 від 28.09.2010 року відповідно до якого довіреності (з одного боку) та податкові декларації ТОВ «Емпанада Груп»з розшифровками податкових зобовязань (з другого боку) підписані різними особами.

Під час розгляду справи відповідач не надав зазначеного висновку експерту.

На вимогу суду до матеріалів справи ДПІ надано лише першу сторінку зазначеного висновку експертизи із вступною частиною, без його резолютивної частини у звязку з чим ДПІ пропонувалося надати повноцінний текст висновку, який, однак, упродовж кількох судових засідань, в порушення обовязку, визначеного ч. 2 ст. 71 КАС України, не був наданий.

Відповідач не зазначив і не довів наявності непереборних обставин, які перешкоджали наданню цього висновку в цілому, який покладений в основу аргументації акту перевірки та правомірності оскаржуваного рішення, тобто є одним з основним доказів відповідача по справі в обґрунтування його доводів.

Виходячи з того, що викладено в акті перевірки позивача стосовно даних експертизи, ДПІ приходить до висновку про недійсність декларацій ТОВ «Емпанада Груп», в яких відображені суми податкових зобовязань задекларованих цим підприємством за взаємовідносинами з позивачем. При цьому, в Акті відсутнє посилання на норму закону, чинного на час здійснення спірних операцій та настання строків подання декларацій, на підставі якої податкові декларації визнаються або вважаються недійсними.

Крім того, в Акті перевірки позивача зазначено, що ДПІ у Печерському районі м. Києва проведено перевірку ТОВ «Емпанада Груп»за період з 01.01.2010 року по 31.07.2010 року за результатами якої складено Акт № 844/23-3/36519434 від 21.10.2010 року (далі Акт перевірки № 2), копія якого залучена до матеріалів справи. В цьому Акті перевірки-2 зазначається про наявність сумніву щодо факту здійснення діяльності ТОВ «Емпанада Груп»(стор. 3). З акту вбачається, що під час перевірки первинні документи цього підприємства не вивчалися та не аналізувалися. В Акті зазначено про відсутність виробничих та трудових ресурсів. У звязку з чим, за висновком ДПІ, угоди поставки є нікчемними. В Акті перевірки-2 ДПІ зроблено висновок, що нікчемними є всі угоди по ланцюгу до виробника.

За результатами розгляду заперечень позивача на акт перевірки ДПІ прийнято оскаржуване повідомлення-рішення, яке за результатами адміністративного оскарження залишено без змін та є предметом оскарження у даній справі.

У взаємозвязку з наведеним, під час розгляду справи встановлено, що спірні суми податкового кредиту сформовані за результатами наступних операцій.

04 січня 2010 року між позивачем (покупець) та ТОВ «Емпанада Груп»(постачальник) укладено договір № 0401/10-01 про постачання обладнання, комплектуючих, витратних матеріалів, програмного забезпечення, що в цілому кореспондується з основними видами діяльності позивача, визначеними у довідці з органів статистики (оптова торгівля іншими проміжними продуктами; оптова торгівля компютерними, периферійними пристроями та програмним забезпеченням; роздрібна торгівля офісним та компютерним устаткуванням), з чого вбачається, що позивач є постачальником комплектуючих та витратних матеріалів на ринку споживання цих товарів, частину з яких позивач закуповував у зазначеного продавця.

Строк дії зазначеного договору до 04.01.2011 року. Види товарів залежать від замовлення покупця (п.2.2.). Обидві сторони знаходяться у м. Києві.

25.02.2010 року сторонами підписано додаткову угоду з приводу того, новим директором ТОВ «Емпанада Груп»є ОСОБА_4.

28.01.2010 року сторонами підписано видаткову накладну № 012804 про передачу SkyDoc Archive Server (мережева версія; одне робоче місце) вартістю 62268 грн. з ПДВ 10378 грн. Зазначена накладна з боку покупця підписана на підставі довіреності № 27 від 28.01.2010 р. на отримання матеріальних цінностей, відомості про яку внесено до книги реєстрації довіреностей, витяг з якої залучено до матеріалів справи. 28.01.2010 року постачальником виставлено рахунок № 012804 на оплату. 28.01.2010 року видано податкову накладну № 012804 на суму 62268 грн. з ПДВ.

01.02.2010 р. сторонами підписано видаткову накладну № 020116 про отримання акута тора, паперу, ємностей з чорнилами, модуль передачі тонеру, головка друкуюча, а також комплектуючі та витратні матеріали, повязані з друком на загальну суму 37423,26 грн. з ПДВ 6237,21 грн. Накладна підписана на підставі довіреності № 29-1 від 01.02.2010 р. При цьому, 01.02.2010 продавцем виставлено рахунок № 020116 та видано податкову накладну № 020116.

01.03.2010 року сторонами підписано видаткову накладну № 030133 на передачу позивачу аналогічних комплектуючих та витратних матеріалів для друку на загальну суму 176980 грн. у т.ч. ПДВ 29496,67 грн. Накладна підписана від імені покупця за довіреністю № 29/3 від 01.03.2010 р. Цього ж дня продавцем видано рахунок фактуру № 030133 та податкову накладну № 030133 на суму176980 грн. з ПДВ 29496,67 грн.

15.03.2010 року сторонами підписано видаткову накладну про передачу покупцю ПО «Старт»и модулі «Старт-DXF», «Старт-Word»та інше ПО в кількості двох мережевих робочих місць за ціною 123510 грн. з ПДВ 20585 грн. Накладна підписані від імені позивача за довіреністю № 31 від 15.03.2010 р. Цього ж дня продавцем виставлено рахунок фактуру № 031512 та податкову накладну № 031513 на ту ж суму.

01 квітня 2010 року сторонами підписано видаткову накладну № 040129 про передачу покупцю ПО », модифікації 1 локальної ліцензії ПО «Старт», ПО «Старт-4.63RS», а також витратних та комплектуючих на загальну суму 202041,00 грн., у т.ч. ПДВ 33673,50 грн. Накладна підписана від покупця на підставі довіреності від 01.04.2010 р. № 37-2. У цей же день продавцем виставлено рахунок № 040129 та видано податкову накладну на таку ж суму.

05 травня 2010 року сторонами підписано видаткову № 050527 накладну про передачу позивачу витратних та комплектуючих для друку на загальну суму 244500 грн., у т.ч. ПДВ 40750 грн. У цей же день продавцем виставлено рахунок № 050527 та видано податкову накладну № 050527 на таку ж суму.

01 червня 2010 року сторонами підписано видаткову накладну № 060126 на поставку комплектуючих та витратних матеріалів для друку (тонер, скоби, калька, папір, ємність з чорнилами і т.п.) на загальну суму 36750 грн. з ПДВ 6125 грн. У цей же день продавцем виставлено рахунок № 060126 та видано податкову накладну № 060126 на таку ж суму.

Оплата проведена 03.03.2010 р. на суму 58480 грн., 14.03.2010 р. 9160 грн., 15.03.2010 15000 грн., 23910 грн., 49800 грн., 49800 грн., 17.03.2010 17051,26 грн., 24.03.2010 33000 грн.,26.03.2010 15000 грн., 31.03.2010 15000 грн.,01.04.2010 р. 26400 грн., 11.05.2010 87580 грн., 25.05.2010 5850 грн., 31.05.2010 35025 грн. та 32025 грн., 03.06.2010 37800 грн., 08.06.2010 9000 грн. та 42000 грн., 14.06.2010 35400 грн. та 35400 грн. та 35400 грн., 17.06.2010 р. 27000 грн., 21.06.2010 14100 грн., 25.06.2010 10500 грн., 30.06.2010 39000 грн., 07.07.2010 р. 22200 грн., 09.07.2010 19000 грн., 14.07.2010 16750 грн., 19241 грн., 20000 грн. 20000 грн., 20000 грн., 20000 грн.

У взаємозвязку з вищенаведеним та на підтвердження наявності у позивача складських приміщень, позивачем надано договір № 5/09 від 01.03.2009 року строком дії до 31.12.2011 року яким, з рахуванням акту від 30.04.2009 року, передбачено оренду у м. Києві офісного приміщення площею 85 кв.м. та складських приміщень площею 38 кв.м. Відповідачем під час розгляду справи не доведено, що даних площ недостатньо для здійснення спірних операцій.

Окрім того, на підтвердження у позивача транспортних можливостей для виконання основних видів діяльності та спірних операцій зокрема, позивачем надано копію з нотаріально посвідченого договору від 13.03.2008 року відповідно до якого позивач орендував вантажно-пасажирський автомобіль Toyota Hi Ace, який орендувався для перевезення у т.ч. вантажів (п.2.1.). Відповідачем під час розгляду справи не доведено, що даного автомобіля недостатньо для здійснення спірних операцій.

Позивачем також надано первинні документи (видаткові накладні, акти виконаних робіт, копії довіреностей на отримання матеріальних цінностей, а також окремі гарантійні листи) за спірний період про подальший продаж вищенаведених витратних матеріалів та комплектуючих таким підприємствам, як, зокрема, Державне підприємство «Антонов», ВАТ «Укргазпроект», ДП «Дарницький вагоноремонтний завод», Державне підприємство «Головний інформаційно-обчислюваний центр Укрзалізниці», Державна установа «Укрморкартографія», ЗАТ «Новокраматорський машинобудівний завод», ВАТ «Словянський механічний завод», ТОВ «НПП «Тис», ТОВ «Репродукт», ТОВ «Донбасдокументсервіс», ТОВ «Сила», ПП «Перком», ТОВ «Сейм-93», ТОВ «ДСМ-Трейд», ЗАТ «Аркада», ТОВ «ІК «Машекспорт», ТОВ «БІ ТУ СІ»та іншим підприємствам, за взаємовідносинами з якими позивачем надано первинні документи, довіреності на отримання матеріальних цінностей, рахунки на оплату. Вартість поставок починається з декількох десятків гривень до кілька тисяч гривень.

При цьому, як вбачається з порівняльного аналізу цін придбання та цін реалізації, позивач здійснював продаж зазначених матеріалів з розумною націнкою, з прибутком.

З наведеного вбачається, що діяльність з реалізації матеріалів відповідає звичайній господарській діяльності такого роду підприємств.

Крім того, на підтвердження реальності операцій позивачем надано ліцензійну угоду (додаток № 1 до вищенаведеного договору) між позивачем та ТОВ «Емпанада Груп»(з актом приймання-передачі) та ліцензійний договір № 02/10/02/01-П від 02.02.2010 р. між позивачем та ДП «Дарницький вагоноремонтний завод». Відповідач не надав доказів визнання цих угод недійсними.

Вирішуючи з урахуванням наступного спір по суті, суд виходить з наступного.

В період формування позивачем спірних сум податкового кредиту, правовідносини, що виникали у зв'язку з формуванням платником податку податкового кредиту, регулювалися статтею 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Так, в контексті спірних відносин, об'єктом оподаткування податком на додану вартість відповідно до п. п. 3.1.1 Закону про ПДВ України є, зокрема, операції платників податку з поставки товарів, робі/послуг.

Підпунктом 7.4.1 цього Закону, передбачено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням, зокрема, товарів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п/п. 7.5. Закону про ПДВ датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій, зокрема: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п/п. 7.2.3. зазначеного Закону податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.6 Закону про ПДВ передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари, на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 7.4.5 Закону про ПДВ не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Отже, Закон України "Про податок на додану вартість" визначає лише окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту звітного періоду, це: не повязаність здійсненої операції з господарською діяльністю, фіктивність операцій, відсутність поставки, та відсутність у платника податків на момент перевірки податкових накладних або їх видача особою, яка не є платником ПДВ.

В свою чергу пунктом 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 р. № 165 затвердженим в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 р. за № 233/2037, визначено один випадок недійсності податкової накладної, а отже і неможливості формування на її підставі податкового кредиту якщо вона заповнена іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку, тобто якщо вона заповнена особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі.

При цьому, відповідно до підпункту 7.2.8 Закон України "Про податок на додану вартість" за наявності оригіналу податкової накладної, навіть у випадку невключення її до реєстру отриманих податкових накладних, наведене не є підставою для відмови у зарахуванні суми податку, визначеної у такій податковій накладній, до складу податкового кредиту такого платника податку, на що вказує ДПА України у своєму листі від 14.10.2010 р. № 502/4/16-1510.

У той же час, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що сукупність наданих позивачем первинних, платіжних, звітних документів та інших документів, які зазвичай супроводжують такого роду операції, підтверджує фактичне здійснення спірних операцій та реальність поставки. Сукупність підтверджуючих поставки документів не дає підстав для сумніву у реальності здійснення вищенаведених операцій або висновку про їх нездійснення.

Характер спірних операцій відповідає звичайній господарській діяльності позивача та його основним видам діяльності.

Аналіз угод з придбання товарів та їх подальшого продажу свідчить, що позивач здійснював реалізацію з прибутком.

Дослідивши матеріали справи, суд також приходить до висновку, що вищезгадані податкові накладні видані за оподатковуваними операціями за ставкою 20%, що відповідає вимогам і правилам п/п. 3.1.1, п. 4.1., п. 4.5., п/п. 6.1.1. Закону України "Про податок на додану вартість", а податковий кредит сформований відповідно до положень п. 7.5. Закону про ПДВ.

Зазначені вище податкові накладні за формою та змістом відповідають вимогам, встановленим наведеним Законом та Порядком заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 р. № 165 затвердженим в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 р. за № 233/2037 стосовно порядку оформлення та підстав їх видачі, наведені в них дані відповідають та кореспондуються з даними первинних документів.

Контрагент позивача на момент вчинення господарських операцій, видачі податкових накладних був зареєстрований платником ПДВ (у т.ч. згідно даних з офіційного сайту ДПС України), а отже видача ним податкових накладних за фактично вчиненою операцією є правомірною.

При цьому, суд враховує, що викладені в акті перевірки відомості про результатами експертизи, які (висновки експерту) не були надані під час розгляду справи, не містять інформації щодо підробки підписів на вищезгаданих первинних документах, податкових накладних, договорах (за даними експертизи підписи на податкових деклараціях та довіреностях виконані різними особами), а отже її відомості не можуть братися до уваги при оцінці юридичної значимості документів на підставі яких позивачем сформовано спірні суми податкового кредиту. В контексті наведеного слід також додати, що, як вбачається з Акту перевірки, в ньому не зазначено, на яких з документів, які досліджувались експертом (довіреність, податкова декларація), експерт вбачає дійсні підписи директора ТОВ «Емпанада Груп»(ОСОБА_4), а де підробленими.

Крім того, у взаємозвязку з вищенаведеним, суд також зазначає, що Закон України "Про податок на додану вартість" не містить такої підстави для невизнання права покупця на податковий кредит, як визначення в інформаційній системі ДПА України статусу декларацій контрагентів покупця як недійсних. Законодавством взагалі не передбачено такої дії, функції або рішення податкового органу як визнання недійсними податкових декларацій. Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(п/п. 4.1.2.) податковим органам надавалося право невизнання податкових декларацій податковою звітністю, а не визнання декларацій недійсними. Проте, відповідачем не доведено факту невизнання податкових декларацій контрагента позивача, які залучені до матеріалів справи, документального підтвердження невизнання цих декларації (лист на адресу контрагента з доказами направлення та вручення) та правомірності невизнання цієї декларації.

Суд також зазначає, що само по собі автоматизоване співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту на рівні ДПА в розумінні наведених норм Закону про ПДВ не є підставою для позбавлення платника податків (позивача) на податковий кредит (не є правомірним доказом завищення податкового кредиту), а отже невизнання відповідачем податкового кредиту за результатами «співставлення»не відповідає вимогам закону та є протиправним, а податкове повідомлення-рішення, ухвалене відповідачем за результатами такого «співставлення»є незаконним. Слід додати, що в порушення вимог ч. 2 ст. 71 КАС України відповідачем під час розгляду справи відповідачем взагалі не надано документального виразу інформації «автоматизованого співставлення»податкових зобовязань та податкового кредиту по взаємовідносинах позивача з його контрагентом.

При цьому, суд наголошує на тому, що обовязок ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Кожний платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Отже, можливі порушення, допущені одним платником податків (наприклад, контрагентом позивача) у відображенні в податковому обліку певної господарської операції (наприклад, недекларування податкових зобовязань), за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків, а сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати), чого в даному випадку також не доведено відповідачем, в разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем.

Відповідачем також не надано витребуваних судом процесуальних документів по кримінальній справі № 56-2659 та вироку щодо посадових осіб контрагента позивача, які б свідчили про вчинення її посадовими особами протиправних дій, зокрема, в контексті оподаткування спірних операцій та ДПІ не наведено непереборних обставин, які перешкоджали наданню цих матеріалів.

Щодо доводів відповідача про фіктивність правочину статуту ТОВ «Емпанада Груп», суд зазначає, що статут не є договором (правочином) на чому наголошував Верховний Суд України в інформаційному листі «Практика розгляду судами корпоративних спорів»від 01.08.2007 р. та на нього не поширюються загальні правила щодо підстав визнання їх недійсними/нікчемними.

Суд також враховує, що акт перевірки позивача, в якому міститься посилання на акт перевірки ТОВ «Емпанада Груп»та відомості про відсутність у контрагента позивача матеріальних та трудових ресурсів, не містить посилання на документальні підстави висновків про відсутність ресурсів для здійснення діяльності контрагента позивача, як-то: конкретно визначені податкові декларації (податкові розрахунки) або інша фінансова звітність за аналізом яких можна встановити наявність амортизаційних нарахувань, основних засобів, трудових ресурсів (звітність з ПДФО). Ці матеріали не були надані під час розгляду справи та відповідачем не наведено непереборних обставин, що перешкоджали їх наданню (контрагент позивача також перебуває на обліку в ДПІ Печерського району м. Києва). Відповідачем також не доведено кількість працівників контрагента та конкретно визначених ресурсів, які повинні були бути у контрагента для виконання спірних операцій, однак були відсутні.

Відповідачем взагалі не наведено будь-яких конкретних фактів порушення позивачем податкового законодавства.

Підсумовуючи, суд зазначає, що відповідачем фактично не надано будь-яких доказів та не зазначено будь-яких обставин, які б ставили під сумнів фактичне здійснення спірних операцій. Під час розгляду справи судом також не встановлено нікчемності угоди між позивачем та його контрагентом. В акті перевірки та під час розгляду справи відповідач не навів жодних обставин та доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності сторін цих операцій, незвичності цих операцій для цих осіб, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б в окремо або сукупності могли свідчити про фіктивність вчинених операцій, відсутність факту поставки, а також того, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

В даному випадку відповідачем не наведено обставин та не надано доказів на їх підтвердження, які б відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість»унеможливлювали або ставили під сумнів законність формування позивачем податкового кредиту за вищезгаданими операціями.

Виходячи з вищенаведеного в сукупності, при наявності документального підтвердження фактичного здійснення спірних операцій, наявності у позивача всіх первинних документів, що супроводжували дані операції, у т.ч. податкових накладних, суд приходить до висновку, що позивач здійснював податковий облік та формував податковий кредит відповідно до вимог чинного законодавства України, а отже правових підстав для невизнання права позивача на спірні суми податкового кредиту не має, що в свою чергу свідчить про те, що висновки відповідача в акті перевірки та, відповідно, оскаржуване рішення, не враховують фактичних обставин взаємовідносин позивача з його контрагентом та вищезазначених приписів законодавства, а отже оскаржуване рішення є необґрунтованим та протиправним.

Відповідно до п. 56.1. Податкового кодексу України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до пункту 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи наведене в сукупності та виходячи із встановлених судом обставин, оцінивши надані позивачем та відповідачем докази в контексті наведених вище вимог законодавства, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено обґрунтованості та відповідності законодавству оскаржуваного рішення. В свою чергу, судом не встановлено порушень податкового законодавства з боку позивача, які б спричиняли невизнання права позивача на спірні суми податкового кредиту з ПДВ. У звязку з цим та виходячи з положень п.1 ч. 2 ст. 162 та ч. 2 ст. 11 КАС України позов підлягає задоволенню шляхом визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення.

Керуючись вимогами ст. ст. 11, 69-71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

П О С Т А Н О В И В:

1.Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Іматек-Еско»(код з ЄДР 31751854; 01011, м. Київ, вул. Рибальська, 13) задовольнити.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва № 0001182303 від 24.02.2011 року.

3.Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Іматек-Еско»на відшкодування судового збору (державного мита) 3,40 гривень.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.А. Кармазін

Повний текст постанови складено та підписано 19 вересня 2011 року.