Постанова № 18394323, 08.09.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

08 вересня 2011 року № 13/497

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Огурцова О.П. при секретарі судового засідання Покотило М.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомДержавної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Август Україна", фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

провизнання недійсним правочинну №02/01-А від 02.01.2007 на загальну суму

63000 грн. за участю :

представника позивача: ОСОБА_2 (довіреність № 3/9/10-009 від 04.01.2011)

представника відповідача 1:ОСОБА_3 (довіреність б/н від 02.01.2011)

відповідача 2: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

15.09.2008 Державна податкова інспекція у Голосіївському районі міста Києва звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Август Україна", фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про визнання недійсним правочинну №02/01-А від 02.01.2007 на загальну суму 63000 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що правочин №02/01-А від 02.01.2007 укладений з метою завідомо суперечною інтересам держави та суспільства при наявності умислу у обох сторін правочину з огляду на те, що відповідачами не було підтверджено необхідними первинними документами факт виконання договору, у той час, як витрати за зазначеним договором були включені відповідачем 1 до складу валових витрат та відповідач 2 працюючи на посаді регіонального менеджера відповідача 1 надаючи за зазначеним договором в якості СПД маркетингові послуги, фактично виконував роботу безпосередньо передбачену посадовою інструкцією регіонального менеджера, а тому відповідно до частини другої статті 215 Цивільного кодексу України зазначена угода є нікчемною та відповідно до частини першої статті 208 Господарського кодексу України, оскільки обидві сторони усвідомлювали протиправність укладеної угоди, то в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане сторонами за зазначеним зобов'язанням.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.09.2008 було відкрито провадження в адміністративній справі.

У судовому засіданні 19.01.2009 було встановлено, що у провадженні Окружного адміністративного суду міста Києва є справа №13/1 де предметом спору, по суті, виступає висновок, що зроблений в акті перевірки, на підставі якого прийнято рішення №0002842305/0 від 23.04.2008, що оспорюється у справі № 13/497.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.01.2009 було зупинено провадження у справі № 13/497 до часу набрання законної сили судовим рішенням в справі №13/1, що перебуває на розгляду в Окружному адміністративному суді міста Києва.

26.01.2011, в порядку встановленому статтею 151 Кодексу адміністративного судочинства України та пунктом 2.5.15 Положення про автоматизовану систему документообігу в адміністративних судах, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 03.12.2009 №129 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.12.2009 за № 1247/17263, у зв'язку з припиненням повноважень судді ОСОБА_7, справу було розподілено між суддями повторно. За результатом автоматичного розподілу судових справ для розгляду справи № 13/497 було визначено суддю Огурцова О.П.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.01.2011 справу було прийнято до провадження.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.07.2011 було поновлено провадження у справі та призначено розгляд справи на 22.08.2011.

Судове засідання 22.08.2011 було відкладено у зв'язку з неявкою представників відповідачів.

У судовому засіданні 05.09.2011 оголошувалась перерва до 07.09.2011.

У судовому засіданні 08.09.2011, у порядку частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України було проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Представник позивача у судовому засіданні 08.09.2011 підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд задовольнити позов.

У судовому засіданні 08.09.2011 представник відповідача 1 заперечив проти позовних вимог та просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Свої заперечення на адміністративний позов відповідач 1 обґрунтовую тим, що позивач не надав суду доказів того, що посадові особи відповідача 1 та відповідача 2 при підписанні спірного договору мали умисел та мету здійснити незаконну фінансово-господарську діяльність завідомо для них противну інтересам держави і суспільства та в чому конкретно вона виявилась. Також відповідач посилався на те, що використання послуг СПД, який одночасно працює на підприємстві було зумовлено обмеженнями на тривалість робочого тижня встановленого КЗпП України, який обмежує робочу неділю 40 годинами, та при укладанні договору № 02/01-А від 02.01.2007 відповідач 1 керувався виключно виробничою необхідністю в отриманні інформації необхідної для прийняття управлінських рішень, та на те, що об'єм та територія виконання відповідачем 2 обов'язків, як найманим працівником та за зазначем договором не збігаються.

Відповідач 2 у судове засідання 08.09.2011 не з'явився, хоча повідомлявся належним чином про дату, час та місце розгляду справи.

Відповідно до частини четвертої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності відповідача 2.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача 1, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

02.01.2007 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Август Україна" (замовник) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (виконавець) укладено договір № 02/01-А, предметом якого є надання послуг (Інформаційні послуги та послуги по проведенню маркетингових досліджень) перелік яких наведений в пункті 2.1.1 цього договору, з територією збору інформації та проведення досліджень: Рівненська область; Волинська область, Тернопільська область, Львівська область, Івано-франківська область, Закарпатська область, та предметом маркетингових досліджень та збору інформації - ринок засобів захисту рослин.

Підпунктом 2.1.1 зазначеного договору встановлено, що виконавець проводитиме маркетингові дослідження та надаватиме інформаційні послуги за наступними напрямками: можливості, економічна ефективність (доцільність) та перспективи ведення замовником комерційних операцій в регіоні серед споживачів, що здійснюють господарську діяльність; розрахунки цін, відомості про їх динаміку за весняний та осінній періоди; ступінь розвитку ринкової інфраструктури регіону (транспорт, склади, мережі, зв'язки та ін.); ступінь розвитку комерційної інфраструктури (біржі, оптові торги, аукціони, посередники); попит на продукцію замовника, перспективи його розширення (розвитку); відомості про потенційних споживачів (рівень потреби в товарах, платоспроможність, юридичний статус); можливість, доцільність та ефективність проведення рекламних кампаній замовником; прогноз стану кон'юнктури на весняний та осінній періоди; доведення до потенційних споживачів необхідної інформації про товари та послуги які реалізує замовник; визначення працюючих (діючих) та потенційних конкурентів замовника; загальна характеристика умов роботи конкурентів (постачальники продукції, наявність та структура збутової мережі та ін.); загальна характеристика обігу продукції конкурентів (обсяг пропозиції, якість, ціни, сервіс, розрахунки та ін.).

За договором № 02/01-А від 02.01.2007 сторонами складено акти прийому-здачі виконаних робіт від 31.01.2007, від 28.02.2007 та від 27.03.2007 на загальну суму 21 000,00 грн., від 30.04.2006, від 31.05.2006 та від 30.06.2006 на загальну суму 21 000,00 грн., від 31.07.2007, від 31.08.2007 та 30.09.2007 на загальну суму 21 000,00 грн.

В період з 26.02.2008 по 25.03.2008 та з 26.03.2008 по 08.04.2008 Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі міста Києва проведено виїзну планову перевірку питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства Товариства з обмеженою відповідальністю "Август -Україна" за період з 01.01.2006 по 30.09.2007.

Перевіркою правильності визначення валових витрат встановлено завищення загальної суми валових витрат, зокрема, у зв'язку з порушенням підпункту 5.3.9 пункту 5.9 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", яке полягало у включенні до складу валових витрат витрат на отримання інформаційних послуг та послуг по проведенню маркетингових досліджень, що надавалися, зокрема, суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_1

До таких висновків Державна податкова інспекція у Голосіївському районі міста Києва дійшла виходячи з наступного.

Згідно документів наданих до перевірки (банківських виписок, актів виконаних робіт, договорів про надання послуг) встановлено, що ТОВ "Авгут-Україна" безпідставно віднесено до складу валових витрат кошти сплачені СПД ОСОБА_1 за маркетингове дослідження на предмет маркетингових досліджень та збору інформації: ринок засобів захисту рослин згідно актів виконаних робіт від 31.01.2007, від 28.02.2007 та від 27.03.2007 за договором № 02/01-А від 31.01.2007, оскільки в зазначених актах прийому-передачі виконаних робіт відсутня інформація щодо досліджених питань та не відображено в яких областях проводилися маркетингові дослідження та збиралася інформація, а також відсутні інші аналітично - інформаційні матеріали, які б містили результати проведених досліджень та не надані документи, які б містили в собі вихідну інформацію про проведені заходи щодо наданих послуг.

Перевіркою додатково встановлено, зокрема, що СПД ОСОБА_1 є штатним співробітником ТОВ "Август-Україна", який працює на посаді регіонального менеджера. Відповідно до посадової інструкції регіонального менеджера до кола його посадових обов'язків входять, зокрема, завдання щодо проведення комплексних досліджень та збір інформації стосовно ситуації на ринку засобів захисту рослин та ринку агропродукції, тобто ті завдання для вирішення яких укладався зазначений договір про маркетингові дослідження, а отже СПД ОСОБА_1 надаючи за договором в якості СПД маркетингові послуги, фактично виконував роботу безпосередньо передбачену його посадовою інструкцією.

З урахуванням наведеного ТОВ "Август-Україна" до складу валових витрат були включені витрати у вигляді заробітної плати менеджерів, які повторно були включені до складу валових витрат вже у вигляді розрахунків за отримані послуги, які не підтверджені відповідними первинними документами.

За результатами перевірки складено акт № 158/1-23-05-32304169 від 15.04.2008 на підставі якого винесено податкове повідомлення - рішення № 0002842305/0 від 23.04.2008, яким Товариству з обмеженою відповідальністю "Август-Україна" визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток у розмірі 18 1152,00 грн., у тому числі за основним платежем у розмірі 120 768,00 грн. та за штрафними фінансовими) санкціями у розмірі 60 384,00 грн.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.06.2010 у справі № 13/1 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Август-Україна» до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0002842305/0 від 23.04.2008, апеляційну скаргу задоволено, скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.07.2009 та ухвалено нову, якою у задоволення позовних вимог відмовлено.

Скасовуючи постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.07.2009 та відмовляючи у задоволенні позовних вимог Київський апеляційний адміністративний суд виходив з того, що проаналізувавши акти виконаних робіт, які були надані виконавцями на підтвердження обсягу виконаних робіт, колегія суддів звернула увагу на те, що вони не містять такого реквізиту як: зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, у той час як відсутність вказаного реквізиту на первинних документах робить неможливим здійснення оцінки обсягу виконаних робіт та здійснення перевірки вказаного обсягу, з огляду на що вказані акти виконаних робіт не можна вважати первинними документами, у розумінні статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Також Київським апеляційним адміністративним судом було встановлено, що суб`єкти підприємницької діяльності з якими було укладено договори про надання послуг по проведенню маркетингових досліджень та збору інформації про ринок засобів захисту рослин, є штатними працівниками Товариства з обмеженою відповідальністю "Август-Україна", які працюють на посадах регіональних менеджерів, а відповідно до посадових інструкцій регіонального менеджера до кола його обов'язків входять, зокрема, завдання щодо проведення комплексних досліджень та збору інформації стосовно ситуації на ринку засобів захисту рослин і ринку агропродукції, тобто ті завдання, для вирішення яких укладались договори про маркетингові дослідження, з огляду на що, колегія суддів дійшла висновку про те, що зазначені особи надавали послуги, які передбачені їх посадовими інструкціями як для штатних працівників Товариства з обмеженою відповідальністю "Август-Україна", а тому витрати, які підтверджені актами виконаних робіт, що складені позивачем та суб`єктами підприємницької діяльності ОСОБА_1, ОСОБА_4., ОСОБА_5 і ОСОБА_6 не можуть бути віднесені до складу валових витрат.

Вважаючи правочин №02/01-А від 02.01.2007 укладеним з метою завідомо суперечною інтересам держави та суспільства при наявності умислу у обох сторін правочину Державна податкова інспекція у Голосіївському районі міста Києва звернулась до суду з позовом про визнання недійсним зазначеного правочину та застосування наслідків передбачених статтею 208 Господарського кодексу України.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Стаття 203 Цивільного кодексу України встановлює умови чинності правочинів, а саме: законність змісту правочину; наявність у сторін (сторони) необхідного обсягу цивільної дієздатності; наявність об'єктивно вираженого волевиявлення учасника правочину та його адекватність внутрішній волі учасника правочину; відповідність форми вчиненого правочину вимогам закону; спрямованість волі учасників правочину на реальне досягнення обумовленого ним юридичного результату. Тому у разі недотримання вичерпних вимог правочин є недійсним. Зміст правочину не повинен порушувати положень як законів, так і інших нормативно-правових актів, прийнятих на основі Конституції.

Частинами першою та другою статті 215 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Разом з тим стаття 228 Цивільного кодексу України вказує на те, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Зі змісту зазначених норм права вбачається, що нікчемні правочини являють собою серйозні порушення законодавства, мають антисоціальний характер і посягають на істотні громадські та державні інтереси. Крім того, визначено такі правочини шляхом переліку об'єктів (цивільних прав), які можуть бути порушені його вчиненням, до яких, зокрема, належать: конституційні права і свободи людини і громадянина; майно фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади.

При цьому, коли щодо конституційних прав і свобод людини і громадянина йдеться про порушення взагалі, то стосовно майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади характер правочину конкретизовано: тут йдеться саме про антисоціальність знищення, пошкодження майна або незаконне заволодіння ним.

При цьому, слід враховувати те, що правочин, який вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з частиною першою статті 203, частиною другою статті 215 Цивільного кодексу України такий правочин є нікчемним, і визнання його недійсним судом не вимагається.

Інтерес держави і суспільства у сплаті субєктами господарювання податків випливає з обовязку кожного сплачувати податки і збори, закріпленому у статті 67 Конституції України та законах України про оподаткування.

Згідно пункту 13 постанови Пленуму Верховного Суду України “Про деякі питання застосування законодавства про відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів, інших обовязкових платежів” від 08.10.2004 року за №15, ухилення від сплати податків, зборів, інших обовязкових платежів може бути вчинене як шляхом неподання документів, із їх обчисленням та сплатою до бюджетів чи державних цільових фондів, так і шляхом приховування обєктів оподаткування та іншими способами.

Частиною першою статті 207 Господарського кодексу України встановлено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Статтею 208 Господарського кодексу України встановлено, що якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Таким чином, для висновку про нікчемність правочину, вчиненого з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства має бути доведеним умисел субєктів господарювання на вчинення такого правочину (господарського зобовязання); намір сторін угоди на ухилення від оподаткування прибутків, відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької діяльності в силу відсутності управлінського, технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, безтоварність операції, тощо.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 01.07.2009 було встановлено, що акти виконаних робіт, які підтверджують виконання робіт за договором №02/01-А від 02.01.2007 не містять такого реквізиту як: зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, що робить неможливим здійснення оцінки обсягу виконаних робіт та здійснення перевірки вказаного обсягу, з огляду на що. вказані акти виконаних робіт не можна вважати первинними документами, у розумінні статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Також було встановлено, що відповідач 2 є штатним працівником Товариства з обмеженою відповідальністю "Август-Україна" та працює на посаді регіонального менеджера, а відповідно до посадових інструкцій регіонального менеджера до кола його обов'язків входять, зокрема, завдання щодо проведення комплексних досліджень та збору інформації стосовно ситуації на ринку засобів захисту рослин і ринку агропродукції, тобто ті завдання, для вирішення яких укладались договори про маркетингові дослідження, з огляду на що відповідачем 2 за договором №02/01-А від 02.01.2007 надавались послуги надавались послуги, які передбачені його посадовою інструкцією як для штатного працівника відповідача 1.

Водночас зазначеною постановою було встановлено, що витрати, які підтверджені актами виконаних робіт, що складені відповідачем 1 та відповідачем 2 неправомірно віднесені відповідачем 1 до складу валових витрат, а Державна податкова інспекція у Голосіївському районі міста Києва правомірно винесла податкове - повідомлення рішення № 0002842305/0 від 23.04.2008.

З огляду на викладене зазначені обставини встановлені Київським апеляційним адміністративним судом доказуванню не підлягають.

З урахуванням наведеного, оскільки, як було встановлено Київським апеляційним адміністративним судом виконання договору №02/01-А від 02.01.2007 не підтверджено відповідними первинними документами та за зазначеним договором відповідач 2 виконував завдання які входять до його завдань, як штатного працівника відповідача 1, у зв'язку з чим у відповідача 1 не було правових підстав для включення витрат за зазначеним договором до складу валових, суд дійшов висновку про те, що договір №02/01-А від 02.01.2007 суперечить інтересам держави та суспільства, а сторони при його укладанні прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків, оскільки створили штучні умови для уникнення від відповідальності за несплату податків, а тому зазначена угода є недійсною та до неї підлягають застосуванню наслідки передбачені статтею 208 Господарського кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва до Товариства з обмеженою відповідальністю "Август Україна", фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про визнання недійсним правочинну №02/01-А від 02.01.2007 на загальну суму 63000 грн. - задовольнити повністю.

2.Застосувати до правочину №02/01-А від 02.01.2007 від 02.01.2007 наслідки, що передбачені статтею 208 Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова набирає законної сили після закінчення строку для її апеляційного оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя О.П. Огурцов

Повний текст постанови складено 15.09.2011