Постанова № 18394318, 15.09.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 Вн. № 1/234

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

15 вересня 2011 року 17:06 № 2а-10480/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Клочкової Н.В., суддів Добрівської Н.А., Саніна Б.В. при секретарі судового засідання Гасові Д.І. вирішив адміністративну справу

за позовомДержавного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго"

до

третя особаСпеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими

платниками податків

Національна комісія регулювання електроенергетики України

провизнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 18.12.2006 р.

№ 0000591640/0,

за участю представників сторін:

представник позивача Васильєв Д.В.;

представник відповідача Муха С.І.;

представник третьої особи ОСОБА_3, довіреність № 29 від 13.07.11

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 15 вересня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

15 лютого 2007 року державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" (далі позивач, ДПЗЕД "Укрінтеренерго") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків (далі відповідач, СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП) про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 18.12.2006 р. № 0000591640/0 (далі ППР № 0000591640/0).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.02.2007 р. відкрито провадження в адміністративній справі № 32/133-А.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.03.2007 р. закінчено підготовче провадження в адміністративній справі № 32/133-А та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.06.2007 р. до участі у справі № 32/133-А в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача залучено Національну комісію регулювання електроенергетики України (далі третя особа, НКРЕ України).

Постановою Господарського суду міста Києва від 16.08.2007 р. в адміністративній справі № 32/133-A позов ДПЗЕД "Укрінтеренерго" задоволено повністю.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.10.2008 р. у справі № 22-а-7022/08 (№ 32/199-A) відкрито апеляційне провадження по апеляційній скарзі СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП на постанову Господарського суду міста Києва від 16.08.2007 р.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.10.2008 р. у справі № 22-а-7022/08 (№ 32/199-A) підготовчі дії до апеляційного розгляду апеляційної скарги СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП на постанову Господарського суду міста Києва від 16.08.2007 р. закінчено та справу призначено до апеляційного розгляду.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.11.2008 р. у справі № 22-а-7022/08 (№ 32/199-A) апеляційну скаргу СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП на постанову Господарського суду міста Києва від 16.08.2007 р. залишено без задоволення, а постанову Господарського суду міста Києва від 16.08.2007 р. - залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21.05.2009 р. у справі № К-23474/08 касаційну скаргу СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП залишено без руху.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 07.07.2009 р. у справі № К-23474/08 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.06.2011 р. у справі № К-23474/08 закінчено підготовку справи до касаційного розгляду за касаційною скаргою СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП та призначено розгляд касаційної скарги у судовому засіданні.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16.06.2011 р. у справі № К-23474/08 касаційну скаргу СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП задоволено частково, постанову Господарського суду міста Києва від 16.08.2007 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.11.2008 р. у справі № 32/133-A (22-а-7022/08) скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Згідно протоколу розподілу справ між суддями від 20.07.2011 р. справі присвоєно новий номер 2а-10480/11/2670 та передано судді Клочковій Н.В.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 липня 2011 року адміністративну справу № 2а-10480/11/2670 прийнято до свого провадження суддею Клочковою Н.В. та призначено судове засідання.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 серпня 2011 року закінчено підготовче провадження в адміністративній справі № 2а-10480/11/2670, справу призначено до судового розгляду та витребувано від третьої особи письмові пояснення про ціни закупівлі електроенергії у серпні 2006 року.

Згідно частини 2 статті 24 Кодексу адміністративного судочинства України дана адміністративна справа розглядалась і вирішувалась колегією у складі трьох суддів з ініціативи судді.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у запереченнях до адміністративного позову.

Представник третьої особи в судовому засіданні надав письмові пояснення на вимогу ухвали суду від 03 серпня 2011 року та підтримав позовну заяву в повному обсязі.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

18.12.2006 р. СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП прийнято ППР № 0000591640/0, у відповідності до якого згідно з підпунктом «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»встановлено порушення позивачем підпункту 7.4.4 пункту 7.4, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за вересень 2006 року на суму 54 537,00 грн.

Спірне податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем на підставі акта перевірки № 820/1640/19480600 від 07.12.2006 р. «Про результати виїзної позапланової перевірки ДПЗЕД «Укрінтеренерго»(код ЄДРПОУ 19480600) з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок за вересень 2006 року»(далі Акт № 820/1640/19480600). В Акті № 820/1640/19480600 зазначено, що позивач у вересні 2006 року здійснював закупівлю у ДП «Енергоринок»електричної енергії по договорам від 31.10.2002 № 44/1-184/1191/01, від 28.12.2005 № 44/2-140/3120/01 та від 05.04.2002 № 44/1-85/1032/01, всього, з урахуванням вартості послуг з транспортування, на загальну суму 171677 317,12 грн., в тому числі ПДВ 28612 886,19 грн. Вартість такого придбання віднесено підприємством до складу валових витрат у III кварталі 2006 року. Для забезпечення реалізації зазначеної електричної енергії підприємство у своїй фінансово-господарської діяльності понесло витрати на суму 697 517,20 грн. Придбана електроенергія в подальшому продана за межі митної території України по контракту від 15.12.2005 № 44/1-133/36д-26/06, укладеному з Концерном Біленерго (Білорусь), та по контракту від 20.05.2005 № 44/1-65, укладеного з AT "ENERGOCOM" (Молдова).

За висновками Акту № 820/1640/19480600 операції позивача з придбання у ДП «Енергоринок»електроенергії та реалізації її Концерну Біленерго (Білорусь), AT "ENERGOCOM" (Молдова) у вересні 2006 року суперечать вимогам пункту 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та не є господарською діяльністю, оскільки доходу з цих операцій підприємством не отримано.

Відповідач вказує, що в порушення вимог пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»позивач у III кварталі 2006 року, не врахувавши положення пункту 1.32 статті 1 вказаного Закону, включив до складу валових витрат витрати в розмірі 274 202,02 грн. на придбання електроенергії, яка в подальшому була реалізована без одержання доходу. Зазначені обставини, на думку відповідача, призвели також до порушення позивачем підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»внаслідок включення до податкового кредиту 54 840,00 грн. ПДВ, сплаченого у складі вартості придбаної електроенергії.

За результатами перевірки ПДВ, заявлений позивачем до відшкодування за вересень 2006 року, зменшено на суму 54 537,00 грн.

Оцінивши за правилами ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва погоджується з позовними вимогами ДПЗЕД "Укрінтеренерго", виходячи з наступних мотивів.

Спірні правовідносини врегульовано нормами Конституції України; Господарського кодексу України (далі ГК України); Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України); Закону України від 22.05.1997 № 283/97-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»із змінами та доповненнями (далі Закон № 283/97-ВР); Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР “Про податок на додану вартість” (далі Закон № 168/97-ВР).

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону № 283/97-ВР валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються, виготовляються таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно із пунктом 1.32 статті 1 вказаного Закону господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Як пояснив позивач, ціна, за якою він поставляв у серпні 2006 року електроенергію до Білорусії за контрактом від 15.12.2005 № 44/1-133/36д-26/06, формувалась як сума тарифу НАЕК «Енергопром»на випуск електроенергії на енергоринок та витрат, пов'язаних із забезпеченням експорту, тобто у ціні експорту були враховані всі витрати підприємства як посередника з ведення фінансово-господарської діяльності. Техніко-комерційне обґрунтування поставки електроенергії за вказаним контрактом погоджене Міністерством палива та енергетики України та НАК «Енергетична компанія України», яка здійснює організаційно-управлінські функції по відношенню до позивача.

Ціна, за якою позивач у серпні 2006 року поставляв електроенергію до Молдови за контрактом від 20.05.2005 № 44/1-65, також враховувала усі витрати підприємства на ведення фінансово-господарської діяльності.

Відповідно до пункту 22 Тимчасових умов функціонування оптового ринку електричної енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.11.1999 № 2043, імпортована електроенергія та електроенергія, яка призначається для подальшого експорту, продається-купується виключно на оптовому ринку у оператора ОРЕ України ДП «Енергоринок». При цьому ціни на закупівлю електричної енергії, яка призначається для подальшого експорту, визначаються органом державного регулювання в галузі електроенергетики, яким відповідно до Указу Президента України від 21.04.1998 № 335/98 є Національна комісія регулювання електроенергетики України.

Позивач зазначив, що станом на період, в який здійснювалась закупівля електроенергії для її експорту у серпні 2006 року до Білорусі та Молдови, ціни купівлі електроенергії для її подальшого експорту позивачем встановлювались НКРЕ України окремо для контракту від 15.12.2005 № 44/1-133/36д-26/06 та окремо для контракту від 20.05.2005 № 44/1-65 і на підставі тих цін, які були ними передбачені.

Контрактні ціни формувались не на основі ціни придбання електроенергії на ОРЕ, а, навпаки, ціна закупівлі електроенергії, призначеної для подальшого експорту з ОРЕ визначалась для позивача НКРЕ України після укладання експортних контрактів на підставі визначених у них цін.

Встановлені для позивача НКРЕ України ціни на закупівлю на внутрішньому енергоринку електроенергії для подальшого її експорту до Білорусії та Молдови були нижчі цін експорту.

Вказані обставини також підтверджуються поясненнями, наданими НКРЕ України (лист від 16.08.2007 № 5003/13/17-07). Крім цього, на виконання ухвали суду від 03.08.2011 р. НКРЕ України надала письмові пояснення, в яких зазначила, що НКРЕ України відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.1999 № 2043 “Про затвердження Тимчасових умов функціонування оптового ринку електричної енергії” та Закону України “Про електроенергетику” встановлювала ціни купівлі електричної енергії ДПЗЕД “Укрінтеренерго” в ОРЕ для подальшого її експорту виходячи із цін експорту електроенергії, які визначаються відповідно до зовнішньоекономічних контрактів. Крім того, при визначенні цін купівлі враховувалася націнка, яка мала забезпечувати підприємству покриття витрат, які повязані з експортом електроенергії, а також отримання прибутку. Прибутковість зовнішньоекономічної діяльності підприємства з експорту електричної енергії визначається узагальнено до всієї господарської діяльності підприємства з експорту електроенергії. Згідно з цими принципами у серпні 2006 року НКРЕ України були встановлені ціни закупівлі електричної енергії на ОРЕ для подальшого експорту по зовнішньоекономічним контрактам, укладеним зі словацькою, угорською, польською, білоруською та молдавськими компаніями, з урахуванням націнки, яка забезпечувала отримання ДПЗЕД “Укрінтеренерго” прибутку.

Позивач зазначив, що розмір комерційної націнки по вищевказаних експортних контрактах обумовлений високими закупівельними цінами, а не наміром позивача не врахувати під час визначення експортних цін витрати на забезпечення фінансово-господарської діяльності.

Виходячи з визначення валових витрат, наведеного у пункті 5.1 статті 5 Закону № 283/97-ВР, обов'язковою умовою для віднесення вартості придбаних товарів на валові витрати є подальше використання таких товарів у власній господарській діяльності, а не їх вартість.

Як зазначено в Акті № 820/1640/19480600 та не заперечувалось відповідачем, придбана позивачем у ДП «Енергоринок»електрична енергія за договорами від 31.10.2002 № 44/1-184/1191/01, від 28.12.2005 № 44/2-140/3120/01 та від 05.04.2002 № 44/1-85/1032/01 була в подальшому експортована, в тому числі по контракту від 15.12.2005 № 44/1-133/36д-26/06, укладеному з Концерном Біленерго (Білорусь), та по контракту від 20.05.2005 № 44/1-65, укладеному з AT "ENERGOCOM" (Молдова).

Відтак, придбана позивачем електроенергія була використана позивачем у власній господарській діяльності шляхом її подальшої реалізації контрагентам. По всім господарським операціям позивач отримав дохід, відтак, така діяльність є господарською в розумінні пункту 1.32 статті 1 Закону № 283/97-ВР.

Суд дійшов висновку про помилкове тлумачення відповідачем господарської діяльності, а саме, що господарські операції з купівлі-продажу електроенергії не відносяться до господарської діяльності, оскільки не пов'язані з отриманням доходу, яке не має достатнього підґрунтя і виникло в результаті ототожнювання понять «дохід»та «прибуток». З аналізу спірних операцій видно, що дохід більший за витрати та, як наслідок, фінансовий результат - збиток, проте це не виключає наявність доходу. Господарська діяльність складається з сукупності здійснюваних підприємцем дій, а не кожної окремої господарської операції.

Зі змісту статті 3 та статті 142 ГК України випливає, що господарська діяльність здійснюється суб'єктами господарювання з метою одержання прибутку, який є показником фінансових результатів такої його діяльності та визначається шляхом зменшення суми валового доходу суб'єкта господарювання за певний період на суму валових витрат та суму амортизаційних відрахувань. Це означає, що підприємство має на меті отримання прибутку за певний період, проте не виключає можливості збитковості окремих господарських операцій. Критерій збитковості чи прибутковості не впливає на приналежність операцій до господарської діяльності суб'єкта, а тому не може позбавляти права на бюджетне відшкодування.

Постановою Верховного Суду України від 05.12.2006 р. у справі № 21-527-во06 підтверджується позиція, що збиткові операції з продажу придбаних товарів є господарською діяльністю, якщо органом державної податкової служби сам факт здійснення господарських операцій не оспорюється.

Станом на період, коли здійснювалася закупівля електроенергії для її експорту у серпні 2006 р. до Білорусі та Молдови, ціни купівлі електроенергії для її подальшого експорту позивачем встановлювалися НКРЕ України окремо для вищезазначених зовнішньоекономічних контрактів. ДПЗЕД «Укрінтеренерго» не могло впливати на ці процеси, а тому обставини реалізації за ціною нижчою, ніж купівельна, є об'єктивними.

Згідно з абзацом 2 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 283/97-ВР не підлягають віднесенню до складу валових витрат суми збитків платника податку, понесених у зв'язку з реалізацією товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижче за звичайні, пов'язаним з таким платником податку особам.

З аналізу даної норми вбачається, що Законом встановлено лише одне обмеження щодо не віднесення до складу валових витрат сум, пов'язаних з реалізацією товарів (робіт, послуг) або їх обміном за цінами, що нижче за звичайні, - у разі продажу товарів за цінами нижчими звичайних пов'язаним особам.

Доказів про те, що контрагенти позивача, яким реалізовувалась електроенергія, є пов'язаними з позивачем особами, відповідач суду не надав.

Крім цього, судом враховано, що нормами Закону № 283/97-ВР не передбачено необхідності доказування платником податку безпосереднього зв'язку здійснених ним витрат саме у зв'язку із підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці. Тобто наперед вважається, що всі витрати платника податку є прямо пов'язані із такою підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці. На це вказує пункт 5.11 статті 5 вказаного Закону, яким визначено, що установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Згідно підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту (підпункт 7.4.4 пункт 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР).

Статтею 42 ГК України визначено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до пункту 2.2 Статуту ДПЗЕД “Укрінтеренерго” та довідки № 7737 з ЄДРПОУ одним із основних видів господарської діяльності позивача за КВЕД є розподілення та постачання (експорт) електроенергії. Тобто господарські операції, здійснені за вищезазначеними зовнішньоекономічними угодами за якісною характеристикою відповідають господарській діяльності, що провадиться ДПЗЕД «Укрінтеренерго».

Суд дійшов висновку, що визначальним є саме наявність мети на отримання прибутку та здійснення платником діяльності у відповідності з визначеними цілями, однак у разі неотримання від діяльності очікуваного результату з незалежних від платника причин останню не можна розглядати як таку, що не передбачає мети отримання прибутку. Неотримання підприємством доходу від окремої господарської операції не свідчить про те, що така операція не пов'язана з господарською діяльністю підприємства, оскільки при здійсненні господарських операцій існує звичайний комерційний ризик не отримати дохід від конкретної операції.

Крім цього, дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що придбана позивачем у ДП «Енергоринок»електроенергія була використана позивачем у власній господарській діяльності шляхом подальшого її експорту за межі митної території України. Тому суми ПДВ, сплачені у зв'язку з придбанням електроенергії, правомірно включені позивачем до складу податкового кредиту.

Посилання відповідача на необхідність здійснення позивачем коригування податкового кредиту та валових витрат з підстав, наведених в Акті № 820/1640/19480600 та запереченнях на позов, судом не приймаються до уваги, оскільки проведення такого коригування чинним законодавством не передбачено.

За таких обставин, виключення з податкового кредиту позивача ПДВ в розмірі 54 840, 00 грн. за вересень 2006 року та зменшення бюджетного відшкодування з ПДВ за цей податковий період здійснено відповідачем необгрунтовано. Відтак, прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення від 18.12.2006 р. № 0000591640/0 є протиправним.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доказів на підтвердження правомірності свого рішення відповідач суду не подав.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 2, 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" задовольнити повністю.

2. Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення від 18.12.2006 р. № 0000591640/0.

3. Судові витрати в сумі 3,40 грн. присудити на користь Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" за рахунок Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку на апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо постанова не оскаржена в апеляційному порядку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги

Головуючий Суддя Н.В. Клочкова

Судді Н.А. Добрівська

Б.В. Санін